ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"06" жовтня 2025 р. Справа № 300/6820/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Бобров Ю.О., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Діамант+» до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, третя особа ОСОБА_1 про виключення майна з опису та скасування обтяження, -
Адвокат Гринишин Є.В. в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю “Діамант+» звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, третя особа ОСОБА_1 про виключення майна з опису та скасування обтяження.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як встановлено судом, до позовної заяви позивачем по справі додано квитанцію про сплату судового збору за номером № 7952-9309-5171-5797 від 24.09.2024 в сумі 3028,00 грн. Проте, відповідно довідки Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 року вищевказана квитанція про сплату судового збору за аналогічними номером, датою та розміром судового збору було додано у справі №300/7465/24.
За таких обставин, суд вважає, що долучені до матеріалів даного адміністративного позову платіжні доручення не є належним доказом сплати судового збору, оскільки такі документи є доказом сплати судового збору при поданні іншого адміністративного позову.
Відтак, позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем не долучено належних доказів про сплату судового збору у даній адміністративній справі.
З урахуванням вимог частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
За змістом вимог частини 1 і 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Зі змісту прохальної частини позовної заяви судом встановлено, що позивачем - юридичною особою заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру.
Частиною 2 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору. Зокрема, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру юридичною особою ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", який вступив в дію з 01.01.2025, встановлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року складає 3028,00 грн.
Відтак, розмір судового збору за подання до адміністративного суду позову із заявленою позивачем вимогою немайнового характеру складає - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, 3028,00 грн.
Згідно положень частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд зазначає, що інформація щодо платіжних реквізитів для перерахування судового збору міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада" в розділі "Івано-Франківський окружний адміністративний суд".
Окрім вказаного, відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду, позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Таким чином, встановленим строком для звернення до адміністративного суду із зазначеними вище позовними вимогами є шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що позивач просить суд виключити майно з опису та скасувати реєстрацію обтяження, а саме податкову заставу нерухомого майна, накладеного Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 26.09.2017.
При цьому, з аналогічним позовом позивач звертався до суду у вересні 2024 року, тобто фактично вже знав про порушення прав.
Отже, із змісту позовної заяви слідує, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду із вказаним позовом.
Враховуючи викладене, позивачу слід подати заяву про поновлення строку звернення до суду, з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення до суду та зазначенням (наданням) доказів щодо поважності причин його пропуску.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам частини 6 статті 161 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі наведеного, керуючись статтями 161, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Діамант+» до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, третя особа ОСОБА_1 про виключення майна з опису та скасування обтяження - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- подання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн.;
- подання заяви про поновлення строку звернення до суду, з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та зазначенням (наданням) доказів щодо поважності причин його пропуску.
Роз'яснити, що в разі неусунення зазначених недоліків у визначений судом строк позовна заява буде повернена.
Копію цієї ухвали надіслати позивачу, в тому числі через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.