ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"07" жовтня 2025 р. справа № 300/2598/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання до вчинення дій щодо нарахування і виплати грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023, 2024 роки із урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, зважаючи на виплачені суми, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, заявник, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі по тексту також - відповідач, військова частина, ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання до вчинення дій щодо нарахування і виплати грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023, 2024 роки із урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, зважаючи на виплачені суми.
Підставою звернення до суду є, на переконання позивача, протиправне нарахування та виплата грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023, 2024 роки без урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 18.12.2024 звільнений з військової служби у відставку, а з 26.01.2025 виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення. Після звільнення з військової служби позивачу нараховано і виплачено грошову компенсацію за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік. Разом з тим, спірні компенсації проведено без врахування додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану" від 28.02.2022 за №168 (надалі по тексту також - Постанова №168).
Як стверджує позивач, відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей " від 20.12.1991 за №2011-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2011-ХІІ), до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення. Абзацом 3 пункту 14 статті 101 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 162 Закону України "Про відпустки".
Пунктом 6 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 за №260 (надалі по тексту також - Порядок №260), унормовано, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
За аргументами ОСОБА_1 , додаткова винагорода передбачена Постановою №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, входить до складу грошового забезпечення (як розрахункової величини), відтак підлягає врахуванню при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.04.2025 відкрив провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс). Одночасно судом витребувано у сторін додаткові письмові докази, необхідні для розгляду справи (а.с.20-21).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, Військова частина НОМЕР_1 через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему скерувала до суду відзив із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 25.04.2025" на позовну заяву, реєстрацію якого проведено судом 28.04.2025 за вх.№11253/25 (а.с.24-30). Відповідач заперечив проти мотивів та доводів ОСОБА_1 , викладених у позовній заяві, вказує на їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на таке.
Розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому у відповідності до пункту 2 розділу I Порядку №260 до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать виключно: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія, тоді як додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану належать до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану не підлягає врахуванню при визначенні розміру грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, оскільки така винагорода не належить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а належать до одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На виконання вимог ухвали суду від 21.04.2025 Військова частина НОМЕР_1 подала через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему заяву про виконання ухвали суду із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 29.04.2025", яку, разом із долученими документами, зареєстровано судом 29.04.2025 за вх.№11525/25 (а.с.31-36).
Позивач подав до суду відповідь від 02.05.2025 на відзив, реєстрацію якої проведено в суді 02.05.2025 за вх.№11972/25 (а.с.37-40). ОСОБА_1 заперечив проти доводів ВЧ НОМЕР_1 , зазначених у відзиві на позовну заяву, вказавши про їх безпідставність, з огляду на обставини, визначені в адміністративному позові.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позов, відповідь на відзив, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Капітана ОСОБА_1 , наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.12.2024 за №1020 звільнено з військової служби у відставку, а з 26.01.2025 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.01.2025 за №28 виключено зі списків особового складу військової частини, з усіх видів забезпечення (а.с.6).
Зі змісту витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.01.2025 за №28 слідує, що позивачу, серед іншого, виплачено:
- грошову компенсацію за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік;
- грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік;
- грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік;
- додаткову винагороду на період дії воєнного стану, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану" (зі змінами) в розмірі 30 000,00 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно часу за період з 01 по 24 січня 2025 року (а.с.6).
Як свідчать відомості грошового атестату ОСОБА_1 від 01.02.2025 за №816/484/1/4/27/пс, останньому виплачено додаткову винагороду на період дії воєнного стану відповідно до Постанови №168 у розмірі 23 225,80 гривень (а.с.7).
Згідно розрахунку грошового забезпечення при звільненні від 29.04.2025 за №816/484/1/1629/пс грошове забезпечення позивача при звільненні склало 33500,20 гривень.
Компенсація за дні невикористаної щорічної відпустки 45 днів за 2022 рік, 15 днів за 2023 рік і 15 днів за 2024 рік розрахована склала 87 750,50 гривень та обчислена з наступного розрахунку: (45+15+15=75 днів), 33 500,20 (грошове забезпечення) / 30 (днів) * 75 (днів невикористаної щорічної відпустки) (а.с.35).
Вважаючи протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023, 2024 роки без урахування щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду з метою захисту свого порушеного права на належне обчислення спірної компенсації.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває на час розгляду цієї адміністративної справи.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII (надалі по тексту також - Закон №2011-ХІІ), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Грошове забезпечення військовослужбовців регламентовано статтею 9 Закону №2011-ХІІ.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. (частина 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ)
Приписами частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ, установлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
За змістом частини 1 статті 101 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до абзацу 1 частини 14 статті 101 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У рік звільнення зазначених в абзацах 1 та 2 цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 162 Закону України "Про відпустки" (абзац 3 частини 14 статті 101 Закону №2011-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі по тексту також - Постанова №704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 за №260 (надалі по тексту також - Порядок №260).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою (пункт 6 розділу XXXI Порядку №260).
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року за №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (надалі по тексту також - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Повертаючись до фактичних обставин справи, судом з'ясовано, що Капітана ОСОБА_1 , наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.12.2024 за №1020 звільнено з військової служби у відставку, а з 26.01.2025 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.01.2025 за №28 виключено зі списків особового складу військової частини, з усіх видів забезпечення (а.с.6).
Зі змісту витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.01.2025 за №28 слідує, що позивачу, серед іншого, виплачено:
- грошову компенсацію за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік;
- грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік;
- грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік;
- додаткову винагороду на період дії воєнного стану, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану" (зі змінами) в розмірі 30 000,00 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно часу за період з 01 по 24 січня 2025 року (а.с.6).
Як свідчать відомості грошового атестату ОСОБА_1 від 01.02.2025 за №816/484/1/4/27/пс, останньому виплачено додаткову винагороду на період дії воєнного стану відповідно до Постанови №168 у розмірі 23 225,80 гривень (а.с.7).
Згідно розрахунку грошового забезпечення при звільненні від 29.04.2025 за №816/484/1/1629/пс грошове забезпечення позивача при звільненні склало 33500,20 гривень.
Компенсація за дні невикористаної щорічної відпустки 45 днів за 2022 рік, 15 днів за 2023 рік і 15 днів за 2024 рік розрахована склала 87 750,50 гривень та обчислена з наступного розрахунку: (45+15+15=75 днів), 33 500,20 (грошове забезпечення) / 30 (днів) * 75 (днів невикористаної щорічної відпустки) (а.с.35).
Таким чином, при обчисленні компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки, відповідачем враховано лише грошове забезпечення позивача у розмірі 33500,20 гривень, яке складається з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років (50%), надбавки за роботу з таємними документами (10%), надбавки за особливості проходження служби (78%), премії (405%), без урахування сум додаткової винагороди на період дії воєнного стану відповідно до Постанови №168, яку ОСОБА_1 виплачено у розмірі 23 225,80 гривень.
Досліджуючи доводи Військової частини НОМЕР_1 про те, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168 є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, слід зазначити наступне.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо питання, чи ураховується передбачена Постановою №168 додаткова винагорода до складу місячного грошового забезпечення з якого обраховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток та грошова допомога для оздоровлення.
Верховний Суд у постановах від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23, від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23, від 23 вересня 2024 року у справі №240/33138/23, від 26 листопада 2024 року №240/1800/24 констатував, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану.
Так, Верховним Судом у постанові від 23.09.2024 у справі №240/32125/23 викладено наступні правові висновки:
"…Відповідаючи на друге питання, що стосується умов обчислення розміру компенсації за всі невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки, то Верховний Суд констатує, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги на оздоровлення, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
42.Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що відповідно до довідки військової частини від 07 листопада 2023 року №133/9275 (а.с.59) виплачувалася позивачу, починаючи з квітня 2022 року по лютий 2023 року, Верховний Суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки…".
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом у постановах від 20.12.2024 у справі №240/21650/23, від 28.10.2024у справі №240/23483/23, від 07.11.2024 у справі №240/23909/23, від 14.11.2024 у справі №240/2069/24, від 21.11.2024 у справі №240/28165/23, від 26.11.2024 у справі №240/1800/24, від 28.11.2024 у справі №240/26235/23, від 06.12.2024 у справі №240/12225/23, від 19.12.2024 у справі №580/3483/24, від 16.01.2025 у справі №240/31239/23, від 10.04.2025 у справі №380/10576/23, від 10.04.2025 у справі №420/35446/23, від 10.04.2025 у справі №240/2078/24, від 10.04.2025 у справі №240/30599/23, від 10.04.2025 у справі №240/31708/23, від 10.04.2025 у справі №240/31518/23, від 23.04.2025 у справі №580/769/23, від 22.05.2025 у справі №240/4156/24, від 10.09.2025 у справі №240/2400/24.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
З огляду на те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою, то Військовою частиною НОМЕР_1 протиправно не враховано під час обчислення компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки позивача (75 діб) додаткову винагороду в розмірі 23 225,80 гривень відповідно до Постанови №168.
Таким чином, є протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 за №168 при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.
З огляду на не понесення позивачем судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів оплати сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для розподілу судових витрат у справі.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток сум нарахованої та виплаченої додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 за №168.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 за №168, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ), АДРЕСА_2 .
Суддя Чуприна О.В.