07 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/540/25
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті неотриманих сум пенсій, що підлягала виплаті ОСОБА_2 після здійсненого йому перерахунку пенсії на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 року у справі № 240/31724/21, і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити ОСОБА_1 недоодержану померлим ОСОБА_2 пенсію, нараховану на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 року у справі № 240/31724/21.
В обґрунтування позову зазначає, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 року у справі № 240/31724/21, яке набрало законної сили, ОСОБА_2 було проведено перерахунок пенсії. Проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області ОСОБА_2 кошти не виплачено. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 була зареєстрована і проживала на момент смерті разом із ОСОБА_2 . Позивач 12.11.2024 звернулася із заявою в порядку ст. 61 Закону України №2262, однак листом від 28.11.2024 відповідачем було відмовлено. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась до суду за захистом свої прав.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 01.11.2024 виплату пенсії ОСОБА_2 припинено у зв'язку зі смертю (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ). На виконання Рішення 240/31724/21 нараховано доплату за період з 01.04.2019 по 31.10.2022 в розмірі 339996,67 грн. Інформацію про виконання Рішення 240/31724/21 та про суму нарахованих, але невиплачених коштів (потребу) надано Пенсійному фонду України шляхом включення до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України підсистеми «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ). Жодних доказів, що ОСОБА_1 є членом сім'ї померлого ОСОБА_2 немає, адже згідно запису в паспортах ОСОБА_1 і ОСОБА_2 шлюб між ними було розірвано 31.07.2012. Представник вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Розглянувши дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), а також дослідивши подані сторонами документи, суд встановив таке.
Судом встановлено та визнається сторонами, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 року у справі № 240/31724/21 зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 з урахуванням складових грошового забезпечення станом на 05.03.2019, зазначених в довідці від 23.07.2021 № 4585 за особовою справою №ХЗ41016.
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 у справі № 240/31724/21 Головним управлінням здійснено перерахунок та нарахування пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 з урахуванням складових грошового забезпечення станом на 05.03.2019, зазначених в довідці ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.07.2021 № 4585 за особовою справою № Х341016. Нараховано доплату за період з 01.04.2019 по 31.10.2022 в розмірі 339996,67 грн. (розрахунок ГУ ПФУ в Житомирській області на доплату пенсії ОСОБА_2 від 18.10.2022 року).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про здійснення їй виплати недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 у справі № 240/31724/21.
Листом №28896-28391/Л-02/8-0600/24 від 28.11.2024 року ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило, що відповідно до статті 608 Цивільного Кодексу України будь-які зобов'язання припиняються у зв'язку із смертю фізичної особи. Питання виплати доплати, нарахованої на виконання вищезазначених рішень суду, може бути вирішено у судовому порядку. Сума, що підлягає виплаті на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/8094/21, становить 12988,80 грн, у справі № 240/31724/21 становить 339996,67 грн. та у справі № 240/21103/23 становить 22700,79 грн. Інформація про особу, щодо виду пенсії, її розміру, а також знаходження на пенсійному обліку в органах Пенсійного фонду України є інформацією з обмеженим доступом.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Законом України №2262-ХІІ визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 1 названого Закону особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Частинами 1 та 2 статті 61 Закону України №2262-ХІІ визначено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
За приписами частини 3 цієї статті зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Подібні положення передбачені також статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, згідно з якою сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині 1 цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною 2 цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Аналіз чинного пенсійного законодавства дає підстави для висновку, що право на отримання пенсійних виплат у порядку статті 61 Закону України №2262-ХІІ спадкоємці (правонаступники) мають у випадку, якщо така виплата була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, і залишилася недоодержаною, у зв'язку зі смертю пенсіонера. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини 3 статті 61 Закону України № 2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Однак, у разі незвернення членів сім'ї за виплатою вказаної суми в установлений строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини, право на стягнення якої особа може захистити у цивільному порядку.
Подібні висновки щодо розгляду спорів, які стосуються виплати недоодержаних сум пенсії, в порядку цивільного судочинства за позовом спадкоємця до органу Пенсійного фонду, неодноразово висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №284/252/17 (позов про стягнення з органу пенсійного фонду у порядку спадкування неодержані за життя спадкодавиці підвищення до пенсії й додаткової пенсії, щорічної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28 квітня 2022 року у справі №428/3913/20 (позов про стягнення недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера в порядку спадкування), від 3 листопада 2022 року у справі №638/19167/19 (спір щодо стягнення спадщини у вигляді недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера).
Окрім того, варто відмітити, що постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок №3-1), відповідно до пункту 3 розділу І та пункту 1 розділу ІІ якого, зокрема, зазначається, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4 до цього Порядку) подається заявником до органу, що призначає пенсію. В заявах, зокрема, зазначається інформація про місце проживання, для підтвердження якої особа може надати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Порядку №3-1 до заяви про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подаються такі документи:
1) свідоцтво про смерть пенсіонера;
2) документи, що підтверджують належність членів сім'ї до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, які передбачені пунктом 3 цього розділу;
3) документи, що засвідчують родинні відносини з померлим пенсіонером, які передбачені пунктом 12 цього розділу, та відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті (у разі неможливості надати такі документи факт проживання з пенсіонером встановлюється у судовому порядку) (для виплати членам сім'ї, що не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника).
При цьому, суд зауважує, що згідно із статтями 1 та 26 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» факт проживання (перебування) особи за певною адресою може бути підтверджений витягом із реєстру територіальної громади, виданого органом реєстрації, яким є виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи.
Отже, згідно наведених приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються:
- членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або
- членам сім'ї, що не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника. У цьому випадку член сім'ї, що не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (в цьому випадку позивач) до заяви має надати документи, що засвідчують відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті, а у разі неможливості надати такі документи - факт проживання з пенсіонером має бути встановлений у судовому порядку.
Окрім того, визначальним, як у випадку звернення із заявою членів сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, так і членів сім'ї, які не належать до таких осіб, є строк звернення із заявою до ГУ ПФУ про виплату нарахованої, але не виплаченої за життя померлого пенсіонера пенсії. Такий строк законодавцем визначається як «не пізніше 6-ти місяців» з моменту смерті пенсіонера.
З матеріалів справи встановлено, що виконуючи рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/31724/21 пенсійний орган нарахував, але не виплатив ОСОБА_2 за його життя пенсію у загальному розмірі 339996,67 грн., що також не заперечується учасниками справи.
Отже, така сума є саме недоотриманою пенсією, що належала померлому пенсіонерові.
Проте доказів віднесення позивача до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, матеріали справи не містять. Позивачем не надано до суду доказів, що засвідчують родинні відносини з померлим пенсіонером, які передбачені пунктом 12 цього розділу, та відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті
Відповідно, для того, щоб отримати ці суми згідно приписів статті 61 Закону України №2262-ХІІ, жінка (колишня дружина), як член сім'ї, який проживав разом із пенсіонером на день його смерті, мала надати докази такого проживання.
Також до заяви про отримання недоодержаної пенсії померлого пенсіонера, поданої до ГУ ПФУ в Житомирській області, не було додано жодного документа, виданого уповноваженим органом, який би засвідчував відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті.
Відмітка в паспорті громадянина України про зареєстроване місце проживання не свідчить про проживання разом із пенсіонером на день його смерті.
Крім того, у наданих до суду копіях паспортів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 наявна відмітка про розірвання шлюбу між ними 31.07.2012 року.
З огляду на вищезазначене та досліджені письмові докази, суд дійшов висновку, що позивачем не було дотримано порядку, визначеного законодавством, для одержання недоотриманої суми пенсії померлого ОСОБА_2 у порядку статті 61 Закону України №2262-ХІІ, а відтак відповідач не мав правових підстав для здійснення позивачу таких виплат у порядку названої правової норми.
При цьому помилкове мотивування оскаржуваного рішення, на переконання суду, не обумовило безпідставної відмови в задоволенні заяви, оскільки листом відповідач повідомив, що інформація про особу, щодо виду пенсії, її розміру, а також знаходження на пенсійному обліку в органах Пенсійного фонду України є інформацією з обмеженим доступом.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 241 - 246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича,7 м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко