07 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/4112/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15 січня 2025 року про відмову у призначенні їй пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на шість років відповідно до статті 55 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до періоду її проживання у зоні гарантованого добровільного відселення період з 29 липня 1988 року по 18 вересня 1993 року та призначити їй пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на шість років відповідно до стані 55 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має посвідчення потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи (категорія 3), а тому, на її думку, вона, як потерпіла від Чорнобильської катастрофи, має право на призначення пенсії на пільгових умовах. Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Проте відповідачем надіслано повідомлення про відмову у призначенні пенсії. Не погоджуючись з таким рішенням органу Пенсійного фонду, позивач звернулася до суду з цим позовом, оскільки проживає в зоні радіоактивного забруднення та має відповідний стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Представник вказав, що заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи були розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області у відповідності та із врахуванням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо порядку, умов та підстав набуття права для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. За результатом розгляду відділом призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняте рішення від 15.01.2025 № 063350035971 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком Відповідно до наданих документів період проживання (роботи) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 02 роки 03 місяці 03 дні. До періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період з 29.07.1988 по 18.09.1993 згідно довідки № 570 від 25.06.2024, оскільки згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 з 05.09.1988 є запис про роботу в м. Житомирі. Враховуючи вказане, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки не підтверджено проживання в зоні гарантованого добровільного відселення тривалістю 3 роки до 01.01.1993.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Розглянувши дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257 - 262 КАС України, а також дослідивши подані сторонами документи, суд встановив таке.
Судом встановлено, що позивач має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_2 від 22.02.2023 року.
Позивач 08.01.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та 15.01.2025 прийнято рішення №063350035971 про відмову у призначенні пенсії.
В зазначеному рішенні вказано, що вік позивача на дату звернення за пенсією становить 54 роки 01 день. Страховий стаж становить - 36 років 28 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Відповідно до наданих документів період проживання (роботи) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 02 роки 03 місяці 03 дні. До періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період з 29.07.1988 по 18.09.1993 згідно довідки № 570 від 25.06.2024, оскільки згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 з 05.09.1988 є запис про роботу в м. Житомирі. Враховуючи вказане, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки не підтверджено проживання в зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки до 01.01.1993.
Вважаючи вказану відмову протиправною та такою, що порушує право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах, остання звернулася до суду з вказаним позовом за захистом порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV).
Як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Згідно з частиною 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 5 частини 2 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною третьою статті 55 Закону № 796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Системний аналіз зазначених правових норм вказує на те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом № 796-XII.
Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Як вже зазначено судом вище, рішенням №063350035971 від 15.01.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки за наданими документами підтверджений період проживання заявника у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 02 роки 03 місяці 03 дні, що не дає право на зниження пенсійного віку. До періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період з 29.07.1988 по 18.09.1993 згідно довідки № 570 від 25.06.2024, оскільки згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 з 05.09.1988 є запис про роботу в м. Житомирі.
Надаючи правову оцінку аргументам спірного рішення, суд враховує таке.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 Розділу Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок №22-1), документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням статті 55 Закону №796-XII, для підтвердження права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку заявником надається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
В ході судового розгляду справи встановлено, що відповідно до довідки Олевської міської ради Житомирської області, Радовельський старостинський округ, від 25.06.2024 № 576 позивач з 26.04.1986 року по 28.07.1988 року проживала та було зареєстрована в с. Радовель, вул. Миколи Хоречка, 35, Коростенський (Олевський) район, Житомирська область, територія якого відноситься до зони добровільного гарантованого відселення.
Згідно з довідкою Олевської міської ради Житомирської області, Радовельський старостинський округ, від 25.06.2024 № 570 позивачка з 29.07.1988 року по 18.09.1993 року проживала без реєстрації в АДРЕСА_1 .
В свою чергу, судом встановлено, що відповідно до наявних записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 , остання з 05.09.1988 працювала в міській лікарні №1 м. Житомира, у тому числі станом на 01.01.1993 року.
Тобто, вказаним документом підтверджується факт роботи позивача в міській лікарні № 1 м. Житомира в період з 05.09.1988 по 01.01.1993, що спростовує відомості щодо проживання позивача у вказаний період в с. Радовель Коростенського (Олевського) району Житомирської області.
Суд зазначає, що оскільки робота зазвичай є тривалим періодом, протягом якого особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такий період може бути прирівняний до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і врахований під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що особа безпосередньо працювала в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (постанова Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23).
Окрім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 дійшов висновку, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Тобто, враховуючи викладене, в межах даної справи підлягає встановленню факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Надаючи оцінку встановленим судом обставинам, суд наголошує, що факт роботи позивача в міській лікарні № 1 м. Житомира в період з 05.09.1988, у тому числі станом на 01.01.1993, спростовує твердження позивача про постійне проживання у с. Радовель Коростенського (Олевського) району Житомирської області.
Разом з тим, суд враховує твердження позивача, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує особливий статус. Однак, вважає за необхідне вказати, що вказаним Законом №796-ХІІ підтверджується, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії. Однак, користування пільгами, визначеними Законом, та наявність лише посвідчення відповідної категорії не є безумовною підставою для призначення пенсії зі зниженням віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ.
Суд не приймає до уваги письмові свідчення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які стверджують, що позивач дійсно проживала з 29.07.1988 по 18.03.1993 без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , з огляду на те, що з моменту аварії на ЧАЕС минуло більше 30 років і дані свідчення не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту постійного періоду проживання позивачки за вказаною адресою.
Крім того, відсутні дані, які підтверджують перебування самих свідків у с. Радовель Коростенського району Житомирської області у той період та обізнаність про особисте життя позивача, з яких джерел вони отримали інформацію про точний період проживання позивача.
Таким чином, позивачем не підтверджено період її постійного проживання станом на 01.01.1993 не менше 3-х років у зоні гарантованого добровільного відселення, з огляду на що право на зниження пенсійного віку у позивача відсутнє.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії у відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є законними, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241 - 246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Вндлея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко