(про відмову у зміні способу і порядку виконання судового рішення)
06 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/7586/23
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 24.06.2024 року зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за жовтень 2022 року, в розмірі 100 000,00 грн. (сто тисяч грн.00коп (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у діях та заходах).
Головний державний виконавиць Звягельського ВДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) подав заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення на стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 нараховані кошти в сумі 100 000 грн. Заяву мотивує тим, що станом на 26.08.2025 рішення суду не виконане боржником без поважних причин, нарахована сума по рішенню суду не виплачена стягувачу. Державний виконавець просив заяву розглядати без його участі.
Розглянувши у порядку письмового провадження подану заяву, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до листа в/ч НОМЕР_1 від 09.07.2025 року, надісланого на вимогу державного виконавця, 11.06.2025 фінансовою службою частини в порядку добровільного виконання судового рішення суду у справі №240/7586/23 подано заявку-розрахунок потреби в коштах для виплати військовослужбовцям в порядку виконання судових рішень, в тому числі відносно ОСОБА_1 . В зв'язку з ненадходженням коштів на казначейський рахунок для виплати ОСОБА_1 за поданою заявкою, військовою частиною подано заявку-розрахунок повторно 06.12.2024 року. Подібні заявки-розрахунки на замовлення бюджетних коштів подавалися щомісячно. Усі подальші дії залежать від надходження коштів через ІНФОРМАЦІЯ_1 на рахунки частини. Заяву на потребу в коштах направлено на адресу Командування.
Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з частиною третьою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Отже, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.
Суд звертає увагу на те, що поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 16.05.2018 у справі № 556/2609/14-а, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15 та від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.
Спосіб виконання судового рішення є способом реалізації захисту порушених прав позивача, який визначений самим рішенням та повинен відповідати вимогам закону. Під зміною ж способу і порядку виконання судового рішення необхідно розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації прийнятого рішення. Ці заходи мають забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду справи та вирішення спору між сторонами, суд постановив рішення, яким зобов'язав суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії задля захисту порушених прав Позивача в спірних правовідносинах.
Натомість, у поданій заяві державний виконавець просить суд змінити спосіб і порядок виконання вищевказаного рішення шляхом стягнення з військової частини на користь позивача нараховану, але невиплачену суму додаткової грошової винагороди на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Обраний спосіб відновлення порушених прав Позивача фактично свідчить про зміну резолютивної частини рішення суду, із зобов'язального характеру у спосіб стягнення конкретної суми, що суперечить усталеній позиції Верховного Суду (постанова від 10.07.2018 у справі №490/9519/16-а, від 30.07.2019 у справі № 281/1618/14-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18).
Суд зазначає, що зобов'язання Відповідача вчинити певні дії і стягнення з Відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення, та передбачають відмінний механізм виконання судових рішень.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2023 у справі №340/6875/21.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки при ухваленні рішення в цій справі способом відновлення порушеного права позивача судом було обрано зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум не було обрано в якості способу відновлення порушених прав позивача, суд доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просить державний виконавець, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі.
Крім того суд зазначає, що при розгляді даної справи суд не вирішував питання про стягнення з Відповідача конкретної суми додаткової грошової винагороди.
Разом із тим, здійснений Відповідачем розрахунок недоотриманого Позивачем грошового забезпечення, сума якого не виплачена, не є обставиною, що вказує на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надає достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, при зміні способу виконання такого рішення із зобов'язання Відповідача вчинити певні дії на стягнення конкретної суми такої виплати відбудеться зміна рішення по суті.
Оскільки зміна на підставі статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання суб'єктів владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.
Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, в якій суд відмітив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
При цьому, суд враховує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості, не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У той же час, у спірних відносинах йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у такому випадку не захищає право Позивача на отримання сум заборгованості, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.
Інших обставин, що були би підставами для зміни способу і порядку виконання судового рішення, заявником не наведено.
Враховуючи, вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду слід відмовити.
Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зміну способу і порядку виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.06.25 в адміністративній справі № 240/7586/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М.Ф. Нагірняк