06 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/21982/25
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
ОСОБА_1 14.09.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС подав до суду з позовом до Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі - відповідач, Бердичівський відділ ДВС), у якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 05.09.2025 про закінчення виконавчого провадження № 78725818;
- зобов'язати державного виконавця відновити виконавче провадження №78725818 та вчинити всі передбачені законом заходи для фактичного виконання рішення суду.
В обгрунтування позову вказує, що державний виконавець закінчив виконавче провадження без фактичного виконання рішення суду, що суперечить ст. 18, 26, 63 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавець зобов'язаний вживати всі можливі заходи до виконання рішення, у тому числі застосовувати заходи примусового впливу на боржника. Звертаючись до суду, позивач вважає, що оскаржувана постанова порушує його права як стягувача на ефективне виконання судового рішення, гарантоване ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції.
Заяву зареєстровано в КП ДСС 15.09.2025.
Суддя своєю ухвалою від 22.09.2025 постановила прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначений на 06.10.2025. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 02.10.2025.
Зобов'язано Бердичівський відділ державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надати до суду у термін до 02.10.2025, належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження 78725818.
Відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів (п. 3 прохальної частини позову).
Позивач 29.09.2025 надіслав до суду додаткові пояснення у яких вказує, що Міністерство юстиції України листом від 22.09.2025 повідомило про направлення його звернення для перевірки до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області. Строк надання відповіді до 07.10.2025. На переконання позивача, це підтверджує, що питання законності дій державного виконавця перебуває на контролі органів виконавчої влади. Позивач вважає, що вказані обставини мають значення для повного та об'єктивного розгляду даної справи.
Відзив на позовну заяву надійшов на електронну пошту суду 06.10.2025. У відзиві відповідачем викладено хід виконавчого провадження. Жодних заперечень по суті спору, у відзиві не вказано.
До відзиву додано копії матеріалів виконавчого провадження.
У судове засідання, призначене на 06.10.2025 позивач не прибув. На електронну пошту суду 24.09.2025 надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача до суду не з'явився, своїми процесуальними правами, що передбачені ст.44 КАС України, не скористався, щодо причин неявки до суду не повідомив, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
З огляду на неявку у судове засідання сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження. в строки, передбачені ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року ухвалено: "Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахувати ОСОБА_1 як військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності до вимог Порядку бронювання військовозобов'язаних за списком військовозобов'язаних під час дії воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 76 від 27.01.2023."
Рішення набрало законної сили 18.04.2025.
Встановлено, що 01.07.2025 Житомирським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист у справі №240/22292/24.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 24.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження.
Постановою головного державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 29 липня 2025 року (а.с. 34) відкрито виконавче провадження №78725818 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 01.07.2025 у справі №240/22292/24 про "Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахувати ОСОБА_1 як військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності до вимог Порядку бронювання військовозобов'язаних за списком військовозобов'язаних під час дії воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 76 від 27.01.2023."
Стягувач: ОСОБА_1 ; боржник: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У постанові від 29.07.2025 встановлено боржнику строк "протягом 10 робочих днів" для виконання рішення суду.
Одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем винесено постанови про: стягнення виконавчого збору та про розмір витрат виконавчого провадження (а.с.35, 36).
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем 29.07.2025 було сформовано вимогу виконавця якою просить "повідомити про виконання, а саме зарахування ОСОБА_1 як військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності до вимог бронювання. (а.с. 37)
ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 01.08.2025 повідомив Бердичівський відділ ДВС: "що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Білокоровичі Олевського району Житомирської обл, 2869521876, станом на 01.08.2025, відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 не перебуває з 24.10.2024" (а.с. 38).
Відповідно до матеріалів виконавчого провадження, 12.08.2025 державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду, а також сформовано вимогу виконавця у якій вимагає до 25.08.2025 виконати рішення суду (а.с. 39, 40).
Державним виконавцем 29.08.2025 було складено Акт державного виконавця у якому вказано: "Встановлено: Тво начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 до відділу виконання даного рішення не надходило". Акт підписано лише державним виконавцем (а.с. 42).
Окрім того, 29.08.2025 державним виконавцем було сформовано вимогу виконавця якою просить "повідомити про виконання, а саме зарахування ОСОБА_1 як військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності до вимог бронювання. (а.с. 41).
05.09.2025 державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду (а.с. 45).
Встановлено, що 05.09.2025 відповідач звернувся до Бердичівського районного відділу поліції ГУ НП в Житомирській області із заявою (повідомленням) про кримінальне правопорушення за ст. 382 КК України (а.с. 43).
З матеріалів справи вбачається, що 05.09.2025 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №78725818. У розділі "Встановив" зазначено: "Рішення не може бути виконано без участі боржника" (а.с. 44).
Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною, а свої права - порушеними.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) визначено, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закону №1404)
В свою чергу, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Вказаним Законом визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Статтею 1 Закону №1404 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 статті 3 Закону №1404 визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною першою статті 5 Закону №1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За правилами частини першої статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з частиною шостою статті 26 Закону №1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону №1404 встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначено про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів. В подальшому через невиконання боржником рішення суду без поважних причин, винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн, зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.
У подальшому, державним виконавцем органу досудового розслідування надіслано повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, оскільки рішення не може бути виконано без участі боржника.
05.09.2025 головним державним виконавцем Бердичівського відділу ДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав передбачених п.11 ч.1 ст.39 Закону № №1404.
Так, в силу вимог пункту 11 частини першої статті 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі: надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин вбачається, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:
- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);
- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);
- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.
У той же час, суд звертає увагу, що лише вчинення виконавцем вичерпних заходів примусового виконання рішення суду може свідчити про правомірність такої постанови про закриття виконавчого провадження.
Так, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Так, частиною третьою статті 18 Закону №1404 визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).
Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.
Водночас необхідно зауважити, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) не є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №457/359/21, від 27 березня 2019 року у справі №750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 року у справі №378/1033/17, від 4 вересня 2019 року у справі №286/1810/17, від 7 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19, та від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18.
За приписами п. 8. розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України02.04.2012 № 512/5(у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) ( далі - Інструкція), Акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт.
У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.
У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються).
Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта.
До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.
Разом з тим, наявний в матеріалах виконавчого провадження Акт державного виконавця від 29.08.2025 не містить:
суті і характеру проведених виконавчих дій
мети і завдання складання акта,
не зазначено відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються).
акт складено та підписано лише державним виконавцем, при цьому відсутня інформація про відмову від підпису інших осіб.
Отже, Акт державного виконавця від 29.08.2025 не відповідає вимогам, вказаним у Інструкції та не підтверджує жодних фактів або подій, тобто носить формальний характер.
Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що державний виконавець, отримавши лист боржника від 01.08.2025, здійснив всі необхідні заходи для перевірки виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/22292/24, зокрема, що відповідач звертався до суду із заявою (поданням) про роз'яснення рішення суду з урахуванням отриманої відповіді боржника.
Також, необхідно зазначити, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Так, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Згідно з частиною першою статті 41 Закону №1404-VІІІ, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що належним способом захисту прав позивача буде саме визнання спірної постанови протиправною та скасування її.
Щодо інших аргументів, вказаних у позові, вони не стосуються суті спору, а тому правова оцінка їх не надається в межах спірних правовідносин.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У зв'язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат по даній справі, питання про їх розподіл судом не розглядається.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (вул. Європейська, буд. 128, м. Бердичів, Бердичівський район, Житомирська область, 13306), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 05 вересня 2025 року про закінчення виконавчого провадження №78725818.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Лавренчук
06.10.25