30 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/8958/25
категорія 110010000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Капинос О.В.,
секретар судового засідання Луценко Д.В. ,
за участю: представника позивача - Ковальова О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу до Міського комунального підприємства "Бердичівкомунсервіс" про застосування заходів реагування,
встановив:
Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулася до суду з позовом, в якому просить застосувати заходи реагування до Міського комунального підприємства "Бердичівкомунсервіс" в частині зупинення скиду зворотних (стічних) вод з дев'яти випусків до моменту отримання дозволу на спеціальне водокористування та нормативів ГДС, а також до виконання в повному обсязі вимог Припису щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства №7 від 20.06.2024, а саме по п'яти пунктах:
-По 9-ти наявним у підприємства випусках зливових вод у водні об'єкти здійснювати скиди зливових вод лише при наявності розроблених та затверджених у встановленому законодавством порядку нормативів ГДС забруднюючих речовин та дозволу на спеціальне водокористування (відповідно до ст. 44 Водного Кодексу України).
-Скид у водні об'єкти здійснювати лише за наявності попереднього очищення та встановлених нормативів ГДС (відповідно до ст. 44 Водного Кодексу України).
-Розробити та затвердити згідно вимог чинного законодавства правила приймання поверхневого стоку у міську дощову каналізацію м. Бердичева (відповідно до ст. 44 Водного Кодексу України та абзацу першого пункту 4 розділу І Правил, затверджених наказом № 316).
-Розробити заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами (відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 44 Водного Кодексу України, пункту 17 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1100).
-Забезпечити здійснення контролю за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод (відповідно до ст. 44 Водного Кодексу України, абз. 2 пункту 25 Правил, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 465, пункт 22 Правил, затверджений ПКМУ 269).
В обґрунтування позову зазначено, що МКП "Бердичівкомунсервіс" відповідно до наданої схеми мережі зливової каналізації м. Бердичів, має 9 випусків зливових вод у водні об'єкти по яких здійснюються скиди за відсутності розроблених та затверджених у встановленому законодавством порядку нормативів ГДС забруднюючих речовин у водні об'єкти та дозволу на спеціальне водокористування. За наслідками перевірки виконання вимог припису щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства №7 від 20.06.2024 встановлено, що МКП "Бердичівкомунсервіс" не виконано припис у повному обсязі, про що складено відповідний акт від 18.02.2025 № 3 та встановлено порушення відповідачем вимог статей 44, 49 Водного кодексу України, у зв'язку зі скидами стічних (зворотних) вод від випусків МКП "Бердичівкомунсервіс" по вулицях Урожайна, Річна, Трудова та Осипенка у місті Бердичів, що підтверджено актами відбору проб вод. У зв'язку з тим, що виявлені факти є грубим порушенням природоохоронного законодавства, позивач вважає, що така діяльність відповідача забороняється законом та підлягає безумовній тимчасовій забороні (зупиненню) .
Ухвалою від 02.04.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що МКП "Бердичівкомунсервіс" ніяких скидів зливових вод не здійснювало і не здійснює. МКП не здійснює ніякої виробничої діяльності де у виробничому процесі використовувала б воду та як наслідок повинно було б цю воду примусово скинути (повернути) у водні об'єкти за допомогою спеціальних виробничих потужностей. Вода ж яка потрапляє у водні об'єкти через зливову каналізацію це дренажно-колекторські води, виключно атмосферні опади у вигляді дощу, талого снігу, тощо, що потрапляють у водні об'єкти виключно природним шляхом. МКП "Бердичівкомунсервіс" не володіє та ніколи не володіло ніякими виробничими потужностями, спорудами або технічними пристроями використання яких передбачало б забір води та скид зворотних вод.
Таким чином, твердження позивача про здійснення МКП "Бердичівкомунсервіс" скиду зливових вод у водні об'єкти за відсутності затверджених нормативів ГДС та дозволу на спеціальне водокористування безпідставне так як не відповідаю дійсності. Крім того, зазначає, що виконання позовних у спосіб, обраний позивачем, є неможливим.
Представник позивача надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що МКП "Бердичівкомунсервіс" є первинним водокористувачем, у зв'язку з забором вказаним комунальним підприємством вод з річки Гнилоп'ять, що підтверджується представленою формою статичної звітності №2ТП - водгосп (річна) на сторінці № 2 за 2021-2023 роки, а також ним здійснюється скидання зворотних (стічних) вод у водні об'єкти без дозволу на спеціальне водокористування, що підтверджено представленою формою статичної звітності №2ТП - водгосп (річна) підприємством було відведено зворотних (стічних) вод без очистки за 2021 рік 55 тис. м3, за 2022 рік 69,7 тис. м3, за 2023 рік 47 тис. м3 та без встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. У зв'язку з тим, що раніше прийняті заходи адміністративного впливу не призвели до усунення порушень вимог чинного законодавства МКП "Бердичівкомунсервіс" продовжує здійснення господарської діяльності з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища - дана діяльність обмежується законом, тому Інспекція просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою від 05.09.2025 справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом учасників справи.
У судовому засіданні представник позивач позов підтримав, просив задовольнити. Надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що відповідальність за виконання рішення суду покладається на відповідача, а водокористування без дозволу на спеціальне водокористування та встановлених цим дозволом нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин є незаконним для всіх водокористувачів (первинних і вторинних) відповідно до ст. 42 Водного кодексу України.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову .
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що Державною екологічною інспекцією Поліського округу внесено припис щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства №7 від 20.06.2024 яким визначено, що МКП "Бердичівкомунсервіс" зобов'язаний:
1.По 9-ти наявним у підприємства випусках зливових вод у водні об'єкти здійснювати скиди зливових вод лише при наявності розроблених та затверджених у встановленому законодавством порядку нормативів ГДС забруднюючих речовин та дозволу на спеціальне водокористування (відповідно до ст. 44 Водного Кодексу України).
2.Скид у водні об'єкти здійснювати лише за наявності попереднього очищення та встановлених нормативів ГДС (відповідно до ст. 44 Водного Кодексу України).
3.Розробити та затвердити згідно вимог чинного законодавства правила приймання поверхневого стоку у міську дощову каналізацію м. Бердичева (відповідно до ст. 44 Водного Кодексу України та абзацу першого пункту 4 розділу І Правил, затверджених наказом № 316).
4.Розробити заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами (відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 44 Водного Кодексу України, пункту 17 Порядку, затвердженого ПКМУ №1100).
5.Забезпечити здійснення контролю за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод (відповідно до ст. 44 Водного Кодексу України, абз. 2 пункту 25 Правил, затверджених ПКМУ № 465, пункт 22 Правил, затверджений ПКМУ 269).
На виконання наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України "Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю)" від 21.01.2025 № 96 та доручення Державної екологічної інспекції України від 24.01.2025 № 117 Державною екологічною інспекцію Поліського округу був виданий Наказ № 87 - ОД від 03.02.2025 року "Про здійснення заходу Державного нагляду (контролю)".
На підставі наказу № 87 - ОД від 03.02.2025 Інспекцією було видано направлення № 3 від 04.02.2025 на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів МКП "Бердичівкомунсервіс", що здійснює діяльність на території: вул. Чуднівська,156, м. Бердичів, Житомирська область.
У період з 07.02.2025 по 18.02.2025 здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів відносно Міського комунального підприємства "Бердичівкомунсервіс" щодо виконання припису від 20.06.2024 № 7.
За результатами здійсненого заходу спеціалістами Інспекції встановлено, що МКП "Бердичівкомунсервіс" не виконано припис щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства від 20.06.2024 № 7 у повному обсязі, про що складено відповідний акт від 18.02.2025 № 3.
20.03.2025 Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Прохоренком Ю.В. було складено Протокол про адміністративне правопорушення № 021438 щодо невиконання припису директором Міського комунального підприємства "Бердичівкомунсервіс" Мацюком В.Ю..
24.03.2025 Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Прохоренком Ю.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 203-2.3 щодо невиконання припису директором Міського комунального підприємства "Бердичівкомунсервіс" Мацюком В.Ю..
Враховуючи те, що відповідачем не виконано вимоги припису та здійснюються скиди за відсутності розроблених та затверджених у встановленому законодавством порядку нормативів ГДС забруднюючих речовин у водні об'єкти та дозволу на спеціальне водокористування, представник позивача звернувся до суду для вирішення питання застосування заходів реагування.
Вирішуючи питання наявності підстав для застосування до відповідача заходів реагування, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України від 25.06.1991 №1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон №1264-XII) державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до ст. 34 Закону №1264-XII завдання контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Статтею 35 Закону №1264-XII визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі та додержання операторами вимог законодавства у сфері реєстрації викидів та перенесення забруднювачів і відходів.
Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.
Згідно з пунктами а, в ч.1 ст. 20-2 Закону №1264-XII до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема: про оцінку впливу на довкілля; обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, законодавства про оцінку впливу на довкілля, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017 (далі - Положення №275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення № 275).
На підставі п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №230 від 07.04.2020, Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.
Згідно з пунктами 4 та 5 Положення №275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування); звертається до суду із позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.
Положеннями статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877) закріплено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Нормами частини 5 статті 4 Закону №877 визначено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №877 підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням.
Згідно з частиною 7 статті 7 Закону №877 на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Поліського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 №32, Державна екологічна інспекція Поліського округу є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.
Повноваження Інспекції поширюються на територію Житомирської та Рівненської областей.
Згідно з п. 6 вказаного Положення Державна екологічна інспекція Поліського округу має право звертається до суду із позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності суб'єктів господарювання і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, впливу фізичних та біологічних факторів, лімітів скидів забруднюючих речовин.
Відповідно до пункту 10 Положення інспекція наділена повноваженнями щодо вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.
Згідно з частиною першою статті 2 Водного кодексу України завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.
У статті 38 Водного кодексу України визначено, що нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин встановлюються з метою поетапного досягнення екологічного нормативу якості води. Порядок розробки нормативів гранично допустимого скидання та перелік забруднюючих речовин, що нормуються, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, зокрема, дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.
Відповідно до частин першої та другої статті 41 Водного кодексу України скидання у водні об'єкти речовин, для яких не встановлено нормативи екологічної безпеки водокористування та нормативи гранично допустимого скидання, забороняється. Скидання таких речовин у виняткових випадках може бути дозволено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в галузях рибного господарства та рибної промисловості, за умови, що протягом встановленого ними періоду ці нормативи будуть розроблені та затверджені.
Положеннями статті 70 Водного кодексу України передбачено, що скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони: перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань; за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи; є кубовими залишками, шламами, що утворюються в результаті їх очищення і знезараження.
Скидати стічні води, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), забороняється.
Відповідно до частин першої та другої статті 95 Водного кодексу України усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.
Отже, позивач є органом, уповноваженим державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, та наділений повноваженнями щодо звернення до суду із позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності суб'єктів господарювання. При цьому, відповідно до ст. 71 Водного кодексу України у разі перевищення встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин скидання стічних вод у поверхневі водні об'єкти може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) чи припинено в порядку, встановленому законодавством.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що підставою для звернення до суду з вказаним позовом про застосування заходів реагування стало невиконання відповідачем вимог припису щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства №7 від 20.06.2024.
Зокрема, відповідно до акту від 18.02.2025 № 3 перевіркою встановлено, що МКП "Бердичівкомунсервіс" відповідно до наданої схеми мережі зливової каналізації м.Бердичів, має 9 випусків зливових вод у водні об'єкти по яких здійснюються скиди за відсутності розроблених та затверджених у встановленому законодавством порядку нормативів ГДС забруднюючих речовин у водні об'єкти та дозволу на спеціальне водокористування.
В ході перевірки, з метою встановлення факту виконання чи невиконання пунктів 1,2 припису від 20.06.2024 № 7 спеціалістами відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції Поліського округу проведено відбір проб вод на випусках по вулицях Урожайна та Річна, а також з річки Гнилоп'ять вище та нижче випусків:
-акт відбору проб від 07.02.2025 № 5-25/1 та протокол вимірювань складу та властивостей вод від 12.02.2025 № 5-25/1;
-акт відбору проб від 10.02.2025 № 9-25/1 та протокол вимірювань складу та властивостей вод від 17.02.2025 № 9-25/1;
-акт відбору проб від 11.02.2025 № 11-25/1 та протокол вимірювань складу та властивостей вод від 17.02.2025 № 11-25/1.
Та по вулицях Трудова та Осипенка, а також з струмка Семенівський вище та нижче випусків:
-акт відбору проб від 07.02.2025 № 6-25/1 та протокол вимірювань складу та властивостей вод від 12.02.2025 № 6-25/1;
-акт відбору проб від 10.02.2025 № 10-25/1 та протокол вимірювань складу та властивостей вод від 17.02.2025 № 10-25/1;
-акт відбору проб від 11.02.2025 № 12-25/1 та протокол вимірювань складу та властивостей вод від 17.02.2025 № 12-25/1.
Проведеним заходом державного нагляду контролю встановлено, що скиди стічних (зворотних) вод від випусків МКП "Бердичівкомунсервіс" здійснюються лише по вулицях Урожайна, Річна, Трудова та Осипенка у місті Бердичів, що підтверджено вищевказаними актами відбору проб вод.
Представник відповідача, заперечуючи проти застосування заходів реагування, зазначає про те, що МКП "Бердичівкомунсервіс" не здійснює ніякої виробничої діяльності де у виробничому процесі використовувала б воду та як наслідок повинно було б цю воду примусово скинути (повернути) у водні об'єкти за допомогою спеціальних виробничих потужностей. Вода ж яка потрапляє у водні об'єкти через зливову каналізацію це дренажно-колекторські води, виключно атмосферні опади у вигляді дощу, талого снігу, тощо, що потрапляють у водні об'єкти виключно природним шляхом. Також, вказує на те, що власником мереж зливової каналізації є Бердичівська міська територіальна громада, а МКП "Бердичівкомунсервіс" є лише балансоутримувачем, тому не може відповідати за її стан та забруднення зливових вод.
Суд такі доводи оцінює критично.
Відповідно до статей 46, 48 Водного кодексу України, водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.
Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно (частини 2, 4 статті 49 Водного кодексу України).
Отже, чинним законодавством передбачено безумовний обов'язок отримання господарюючими суб'єктами дозволу на спеціальне водокористування. При цьому спеціальний дозвіл на водокористування дає право суб'єкту на їх використання.
Відповідно до ст. 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.
Первинні водокористувачі - це ті, які мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води, а також отримують воду з каналів зрошувальних і осушувальних систем, водосховищ, ставків, водогосподарських систем, каналів та водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів.
Забір та використання води первинними водокористувачами з каналів зрошувальних і осушувальних систем, водосховищ, ставків, водогосподарських систем, каналів та водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів здійснюються на платній основі на підставі договору з підприємствами, установами та організаціями, що забезпечують перерозподіл (перекидання) водних ресурсів, у тому числі в маловодні регіони, та за наявності дозволу на спеціальне водокористування. Укладення договору є обов'язковим.
Відповідно до ст. 70 Водного кодексу України скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.
Відповідно до Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316, а саме п. 1 п.п. 1, 2, 3 розділу другого Виконавці повинні:
1) забезпечувати приймання, відведення і очищення стічних вод у межах розрахункових проектних показників системи централізованого водовідведення та очисних споруд системи централізованого водовідведення із дотриманням вимог Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року № 465;
2) здійснювати обстеження локальних очисних споруд і мережі водовідведення споживачів, вимагати від споживачів надання інформації та документів щодо зазначених мереж і споруд, які перебувають на балансі споживачів, їх технічного стану, в тому числі документів, що підтверджують проведення відновлення пропускної здатності трубопроводів та колекторів, хімічних реагентів, що використовуються споживачами та спричиняють забруднення у стічних водах (сертифікати, переліки, проекти), вивозу та утилізації осадів стічних вод, вжиття заходів з метою дотримання якості та режиму скидання стічних вод згідно з вимогами цих Правил та місцевих правил приймання, в яких може вимагатися надання інших відомостей та документації, яка не носить дозвільного характеру та стосується скидання стічних вод на об'єктах споживачів;
3) контролювати якість, кількість і режим скидання стічних вод споживачами.
Відповідно до абз. 5 пункту 3 розділу І Правил, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України № 316 від 01.12.2017, ДК - допустима концентрація забруднюючої речовини, г/м-3.
Відповідно до абз. 2 пункту 25 Правил, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 465 водокористувачі здійснюють контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин.
Відповідно до пункту 22 Правил, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №269 для забезпечення контролю якості та обліку обсягу скидання зворотних вод, що відводяться до водного об'єкта, водокористувачі зобов'язані: забезпечити встановлення на водозабірних та водоскидних спорудах гідрометричного обладнання (рівнемірів, витратомірів тощо); організувати здійснення контролю за якісним складом наданих у користування водойм та обсягом зворотних вод власними або іншими акредитованими лабораторіями. Для визначення якості води використовуються сформовані фонові значення в районі водокористування.
Відповідно до пункту 10 Правил охорони поверхневих вод від забруднення поверхневими водами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 № 465 водокористувачі повинні забезпечувати дотримання відповідного санітарного стану на території, де розташовані їх об'єкти, і не допускати винесення через дощові каналізаційні мережі сміття, продуктів ерозії ґрунтів, сировини та відходів виробництва.
Відповідно до пункту 23 Правил охорони поверхневих вод від забруднення поверхневими водами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 № 465 водокористувачі зобов'язані забезпечувати монтування та експлуатацію пристроїв, призначених для здійснення регулярного контролю за обсягами та якістю зворотних вод, а також сприяти працівникам контролюючих органів під час проведення перевірок і відбору проб у контрольних створах та в системах водовідводу, в тому числі за межами території, де розташовані їх об'єкти.
Відповідно пункту 24 Правил охорони поверхневих вод від забруднення поверхневими водами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 №465 Держекоінспекція та її територіальні органи здійснюють державний контроль за станом охорони та раціонального використання вод, проведення заходів з охорони водних об'єктів від забруднення, засмічення та вичерпання, роботи очисних та інших водоохоронних споруд, з яких здійснюється скидання зворотних вод усіх категорій, дотримання встановленого режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та прибережних захисних смугах відповідно до законодавства.
Як вбачається з наданих доказів, МКП "Бердичівкомунсервіс" є первинним водокористувачем, у зв'язку з забором вказаним комунальним підприємством вод з річки Гнилоп'ять, що підтверджується представленою формою статичної звітності №2ТП - водгосп (річна) на сторінці № 2 за 2021-2023 роки, а також ним здійснюється скидання зворотних (стічних) вод у водні об'єкти без дозволу на спеціальне водокористування, що підтверджено представленою формою статичної звітності №2ТП - водгосп (річна) підприємством було відведено зворотних (стічних) вод без очистки за 2021 рік 55 тис. м3, за 2022 рік 69,7 тис. м3, за 2023 рік 47 тис. м3 та без встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.
Згідно довідки № 272 від 18.06.2024, наданої МКП "Бердичівкомунсервіс", через випуски зливових мереж, вказуючи конкретні випуски, через які підприємством до водних об'єктів було відведено 149 700 м3 стічних вод без очистки, що підтверджує скид вод без дозволу на спецводокористування.
Відповідно до відповіді МКП "Бердичівкомунсервіс" від 17.02.2025 на запит Державної екологічної інспекції Поліського округу № 882/2.3-08 від 14.02.2025 з випусків 1.2.3.4.6.7.8 за період з 19.06.2024 року по 11.02.2025 року було скинуто 22 тис. метрів кубічних зворотних (стічних) вод у річку Гнилоп'ять та струмок Семенівський.
Суд не бере до уваги доводи представника відповідача щодо того, що МКП "Бердичівкомунсервіс" не може відповідати за стан зливової каналізації, оскільки є лише її балансоутримувачем, а власником є Бердичівська міська територіальна громада, оскільки відповідно до п.2.2 Статуту МКП "Бердичівкомунсервіс", основним предметом діяльності підприємства є, зокрема, виконання робіт з охорони, нагляду та утримання зливових колекторів, водостоків та зливових колодязів.
Крім того, випуски зливових мереж перебувають на балансі МКП "Бердичівкомунсервіс", що підтверджується представленою формою статичної звітності № 2ТП - водгосп (річна) на сторінці № 2 за 2021-2023 роки.
Також на користь висновку, що саме на МКП "Бердичівкомунсервіс" покладається відповідальність за наглядом та утриманням зливових колекторів, водостоків та зливових колодязів, є надані представником відповідача листи підприємства від 25.03.2025 №151 до Бердичівського міського голови про необхідність приведення у відповідність до вимог законодавства дозвільної документації та технічного стану зливової мережі міста.
Також, відповідача звертався до заступника Бердичівського міського голови Наталії Палкіної з листом від 09.06.2025 в якій повідомляв про наданий Державною екологічною інспекцією Поліського округу припис від 20.06.2024 №7 та просив погодження на укладення угоди з спеціалізованою організацією, яка розробить Правила приймання поверхневого стоку у Бердичівську міську зливову каналізацію.
Таким чином, мережа зливової каналізації міста, це межа відповідальності відповідача, який повинен забезпечувати його безпечне використання, в тому числі екологічну безпеку, зокрема унеможливити потрапляння забруднених вод до водойм через споруди (зливні колектори), які перебувають на його балансі і відповідальність за використання яких покладена саме на відповідача.
Що стосується доводів представника відповідача, що вода, яка потрапляє у водні об'єкти через зливову каналізацію виключно атмосферні опади у вигляді дощу, талого снігу, тощо, що потрапляють у водні об'єкти виключно природним шляхом, що не є стічними водами. Підприємство не може проводити очистку води, скид якої не здійснює.
Ст.16 ЗУ "Про водовідведення та очищення стічних вод" зазначає, що скидання неочищених стічних вод без дозволу або з порушенням його умов забороняється.
Відповідно до ст.29 ЗУ "Про водовідведення та очищення стічних вод" відповідальність за порушення законодавства у сфері водовідведення відповідно до закону несуть особи, винні у: забрудненні та засміченні вод; введенні в експлуатацію споруд очищення стічних вод без впровадженої системи обробки осаду стічних вод.
Відповідно до ч. 3 ст.19 ЗУ "Про водовідведення та очищення стічних вод" очищення поверхневих стічних вод складається із процесів механічної очистки, відстоювання, жиро - та нафто - видалення, які повинні забезпечувати мінімізацію негативного впливу поверхневих стічних вод на навколишнє природне середовище при їх повторному використанні. Проектування нових систем відведення поверхневих стічних вод має передбачати їх очищення.
Відповідно до Правил охорони поверхневих вод від забруднення поверхневими водами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 №465 вода зворотна - вода, що повертається за допомогою технічних споруд і засобів з господарської ланки кругообігу води в його природні ланки у вигляді стічної, шахтної, кар'єрної чи дренажної води.
Згідно ч. 1 п. 13 ст. 1 ЗУ "Про водовідведення та очищення стічних вод" поверхнева стічна вода - стічна вода, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, миття дорожньо-транспортної мережі, інших територій загального користування, прибудинкових територій чи територій господарських об'єктів.
Відповідно до Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення №316 стічна вода - вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар'єрної і дренажної води), а також відведена із забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок атмосферних опадів.
Таким чином, атмосферні опади є стічними водами та відповідач, як балансоутримувач каналізації, куди такі води стікають, зобов"язаний забезпечувати їх очищення, тому доводи представника відповідача з приводу відсутності такого обов"язку є безпідставними.
Крім того, відповідно до абзацу першого пункту 4 розділу І Правил, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України № 316 від 01.12.2017 на підставі цих Правил виконавець розробляє місцеві Правила приймання, в яких враховують місцеві особливості приймання та очищення стічних вод, а також визначають ДК забруднюючих речовин, що можуть скидати до системи централізованого водовідведення.
Місцеві правила приймання затверджуються органами місцевого самоврядування та є обов'язковими для виконавців та споживачів.
Разом з тим, МКП "Бердичівкомунсервіс" не має Правил приймання поверхневих стоків у міську дощову каналізацію в м. Бердичеві, чим порушує абзац перший пункту 4 розділу першого Правил, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316, де вказано, що на підставі цих Правил виконавець розробляє місцеві Правила приймання, в яких враховують місцеві особливості приймання та очищення стічних вод, а також визначають ДК забруднюючих речовин, що можуть скидати до системи централізованого водовідведення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження висновки позивача про те, що відповідачем здійснювався скид зливових вод у водні об'єкти (р. Гнилоп'ять та струмок Семенівський) за відсутності затверджених нормативів ГДС та дозволу на спеціальне водокористування, у зв"язку з чим наявні підстави для застосування заходів реагування.
Більш того, в межах розгляду справи суд враховує ту обставину, що припис Державної екологічної інспекції Поліського округу щодо зобов"язання МКП "Бердичівкомунсервіс" усунути виявлені порушення вимог законодавства №7 від 20.06.2024 , у зв"язку з невиконанням якого позивач звернувся до суду, відповідачем є чинним. Вказане відповідачем не заперечується. Відтак, припис є обов"язковим до виконання.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.02.25 у справі №906/1247/24 за позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу до Міського комунального підприємства "Бердичівкомунсервіс" стягнуто з відповідача 343208,14 грн завданої шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок скиду зливових вод у водні об'єкти (р.Гнилоп'ять та струмок Семенівський) за відсутності затверджених нормативів ГДС та дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст. 44, 49, 70 Водного кодексу України.
Вказане судове рішення набрало законної сили у встановленому порядку 03.06.2025.
Під час розгляду вказаної справи, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, оскільки МКП "Бердичівкомунсервіс" через випуски, які стоять в нього на балансі здійснено скид неочищених зворотних (стічних) вод, які були забруднені внаслідок потрапляння забруднених вод до зливової мережі, що не знімає відповідальності з останнього, оскільки Комунальне підприємство не здійснило достатніх заходів для очистки таких вод та запобігання їх потрапляння до водних об'єктів.
Таким чином, судовим рішенням, що набрало законної сили підтвердження факт скиду зливових вод у водні об'єкти (р.Гнилоп'ять та струмок Семенівський) за відсутності затверджених нормативів ГДС та дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст. 44, 49, 70 Водного кодексу України.
На підставі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Статтею 50 Конституції України передбачено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Відповідно до вимог статті 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
За змістом статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.
Відповідно до статті 33 Закону № 2707-XII особи, винні у:
порушенні прав громадян на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;
перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;
перевищенні нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел;
викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону;
перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди;
недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди;
провадженні незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;
впровадженні відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також закупівлі в інших державах та експлуатації технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об'єктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством про охорону атмосферного повітря;
порушенні встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів, що спричинило забруднення атмосферного повітря;
проектуванні і будівництві об'єктів з порушенням встановлених законодавством норм та вимог до охорони атмосферного повітря;
невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря;
ненаданні передбаченої законодавством своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, джерела забруднення, а також приховуванні або перекрученні відомостей про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, екологічну обстановку, яка склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря;
- несуть відповідальність згідно з законом.
Відтак, невиконання відповідачем вимог припису в частині усунення вимог порушення природоохоронного законодавства, свідчить про те, що у суду наявні достатні правові підстави для вжиття заходів реагування.
При цьому, суд застосовує заходи реагування заявлені у позові, оскільки позивач, як орган, на який покладено контроль за дотриманням природоохоронного законодавства, самостійно визначає у який спосіб можуть бути усунуті порушення. Відтак, у даному випадку, вважав , що такий спосіб буде реальним та ефективним.
Суд зазначає, що застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров'ю людей, а також довкіллю. Застосування таких заходів обумовлюється виключно наявністю підстав, які свідчать про наявність для життя і здоров'я людей загрози внаслідок забруднення довкілля.
Застосування заходів реагування є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об'єкті порушень вимог у сфері природоохоронного законодавства, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
Водночас, зважаючи на те, що статтею 50 Конституції України гарантує кожному право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, а також встановлені судом обставини у їх сукупності, суд зазначає, що таке тимчасове вжиття відповідних заходів має легітимну мету та не є свавільним.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у даній справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити у повному обсязі.
Враховуючи , що позивачем є суб"єкт владних повноважень, підстави для відшкодування судового збору відсутні, оскільки при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись статтями 242-246,295 КАСУ,
вирішив:
Позов Державної екологічної інспекції Поліського округу (вул. Леха Качинського, 12-А,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 42163803) до Міського комунального підприємства "Бердичівкомунсервіс" (вул. Чуднівська, 156,м. Бердичів, Житомирська обл., Бердичівський р-н,13308. РНОКПП/ЄДРПОУ: 37752790) , про застосування заходів реагування задовольнити.
Застосувати заходи реагування до Міського комунального підприємства "Бердичівкомунсервіс" в частині зупинення скиду зворотних (стічних) вод з дев'яти випусків до моменту отримання дозволу на спеціальне водокористування та нормативів ГДС, а також до виконання в повному обсязі вимог Припису щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства №7 від 20.06.2024, а саме по п'яти пунктах:
-По 9-ти наявним у підприємства випусках зливових вод у водні об'єкти здійснювати скиди зливових вод лише при наявності розроблених та затверджених у встановленому законодавством порядку нормативів ГДС забруднюючих речовин та дозволу на спеціальне водокористування (відповідно до ст. 44 Водного Кодексу України).
-Скид у водні об'єкти здійснювати лише за наявності попереднього очищення та встановлених нормативів ГДС (відповідно до ст. 44 Водного Кодексу України).
-Розробити та затвердити згідно вимог чинного законодавства правила приймання поверхневого стоку у міську дощову каналізацію м. Бердичева (відповідно до ст. 44 Водного Кодексу України та абзацу першого пункту 4 розділу І Правил, затверджених наказом № 316).
-Розробити заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами (відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 44 Водного Кодексу України, пункту 17 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1100).
-Забезпечити здійснення контролю за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод (відповідно до ст. 44 Водного Кодексу України, абз. 2 пункту 25 Правил, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 465, пункт 22 Правил, затверджений ПКМУ 269).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Капинос
Повне судове рішення складене 06 жовтня 2025 року
30.09.25