06 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/13183/25
категорія 108070100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., за участі секретаря судового засідання Козлової І.В.,
представника позивача: Дерев'янчука В.А.,
представника відповідача: Волинця Б.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Бігунь" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного сільськогосподарського підприємства "Бігунь" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 березня 2025 року № 00054130709, згідно з яким нараховано пеню у сумі 19 947 221,36 грн за платежем "Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства".
В обґрунтування позовних вимог позивач, насамперед, зауважує на перевищенні повноважень контролюючим органом при складанні акта перевірки, які позивач вбачає у твердженні "Підтверджую, що первинні документи, використанні при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки порушення) за період, що перевіряється, відсутні.". Податковий орган не вправі, як зазначає позивач, робити висновки щодо достовірності та достатності документів та надавати їм оцінку поза межами судового провадження. Також наполягає на неправильному розрахунку пені починаючи з 02 червня 2024 року, який, на переконання позивача, міг обчислюватися з 03 червня 2024 року, оскільки строк виплати заборгованості бере відлік з дня митного оформлення продукції, що експортується, відповідно, за митними деклараціями від 04 березня 2024 року № 24UA500410000219U2 та № 24UA500410000220U5 граничні строки розрахунків (90 календарних днів) це 02 червня 2024 року, а 91-й день і 1-й день прострочення розрахунків це 03 червня 2024 року.
Обґрунтовуючи безпідставність оскаржуваного індивідуального акта позивач зазначає, що 07 травня 2025 року ним було подано до торгово-промислової палати заяву про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили завершення операції з експорту товару та повернення валютної виручки в Україну внаслідок протиправних дій третіх осіб, та 13 травня 2025 року позивачем отримано сертифікат № 3200 25 0774, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), якi унеможливили виконання контракту у визначений законодавством термін з 09 травня 2024 року, що утворює, на переконання позивача, достатню підставу для припинення нарахування пені.
Ухвалою cуду від 19 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву наполягає на обґрунтованості висновків перевірки та безпідставності доводів позивача. Зазначає, що позивачем не було вжито заходів щодо стягнення у судовому порядку заборгованості з контрагента Axis Trade Ltd, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку розрахунку за зовнішньоекономічними договорами, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 березня 2025 року у справі № 910/1837/25 позовну заяву ПСП "Бігунь" повернуто з підстав неусунення недоліків згідно з ухвалою суду від 07 березня 2025 року. Також позивач не отримував у Центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, висновок щодо продовження граничних строків розрахунків, за окремими операціями з експорту та/або імпорту товарів, встановлених Національним банком України, що вкотре доводить невжиття належних заходів задля як повернення валютної виручки, так і зупинення строку розрахунків та, відповідно, нарахування пені. Щодо посилань позивача на відкрите кримінальне провадження № 12024111100001373 за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України, зауважує на тому, що нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VІІІ "Про валюту і валютні операції" (надалі - Закон № 2473-VІІІ) не передбачено звільнення суб'єктів господарювання від відповідальності за статтею 13 вказаного Закону з підстави відкритого кримінального провадження за фактом невиконання умов зовнішньоекономічного договору.
Покликаючись на норми пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) відповідач наполягає на тому, що ненадання платником документів до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, доводить їх відсутність, тож доданий до позовної заяви та, водночас, не наданий до перевірки, сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 13 травня 2025 року № 3200-25-0774, який до того ж було отримано позивачем вже після прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, жодним чином не спростовує висновки контролюючого органу за наслідками проведеної перевірки та не є належним та допустимим доказом у розумінні статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). Покликаючись на низку рішень Верховного Суду наполягає на тому, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов'язання, оскільки ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Разом з тим, здійснюючи підприємницьку діяльність на власний ризик позивач зобов'язаний забезпечити дотримання встановлених законом вимог до здійснення такої діяльності, а неможливість організувати підприємницьку діяльність у спосіб, який забезпечуватиме дотримання вимог закону, не звільняє підприємство від відповідальності за порушення таких вимог.
З таких підстав просить суд відмовити у позові.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач стверджує про безпідставність доводів контролюючого органу. Наполягає, що посилання на відкриття кримінального провадження 05 липня 2024 року № 12024111100001373 зроблено не в аспекті звільнення від відповідальності за несвоєчасне надходження валютної виручки, а на підтвердження протиправних дій третіх осіб, які спричинили втрату товару та неможливість виконання зовнішньоекономічного контракту, що відповідають ознакам форс-мажору згідно зі статтею 14-1 Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР "Про торгово-промислові палати в Україні" (надалі - Закон № 671/97-ВР) та частини шостої статті 13 Закону № 2473-VІІІ. Вважає необґрунтованим твердження відповідача про неналежність сертифіката торгово-промислової палати достатнім доказом щодо форс-мажорних обставин, натомість положення пунктів 44.1 та 44.6 статті 44 ПК України, на які покликається податковий орган, стосуються підтверджуючих показники податкової звітності документів, тому вказані норми не можуть бути застосовані до правовідносин, які регулюються Законом № 2473-VІІІ. Зауважує, що Закон № 2473-VІІІ не зобов'язує надання такого сертифіката виключно під час перевірки, який, як доводить позивач, може бути надано до суду відповідно до процесуальних норм КАС України.
На спростування аргументів контролюючого органу щодо належного підтвердження форс-мажору позивач стверджує та доводить: наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), адже Київська обласна торгово-промислова палата сертифікатом від 13 травня 2025 року № 3200-25-0774 засвідчила обставини непереборної сили, які перешкоджають виконанню зовнішньоекономічного зобов'язання з експорту товару та повернення валютної виручки; надзвичайний характер обставин, оскільки правоохоронними органами встановлено (довідка поліції та постанова про визнання потерпілим) викрадення майна ПСП "Бігунь" невстановленими особами, що свідчить про непередбачувані й надзвичайні події, незалежні від підприємства і такі обставини виходять за межі звичайного ризику; неможливість запобігання шкоді за звичайних умов з огляду на те, що в умовах протиправних дій третіх осіб, зокрема кримінального характеру, підприємство не могло вплинути на хід подій або вжити заходів, які б дозволили уникнути шкоди чи забезпечити повернення валютної виручки в Україну, такі обставини не викликані діями чи бездіяльністю сторони договору, а також сторони не могли передбачити або уникнути цих обставин; причинний зв'язок між обставинами і збитками, адже неможливість виконання зовнішньоекономічного зобов'язання з експорту товару та повернення валютної виручки безпосередньо пов'язано із матеріальними збитками, що є наслідком злочинного заволодіння майном компанії, що і підтверджено документально органами досудового розслідування та покладено в основу сертифіката торгово-промислової палати.
При цьому, на переконання позивача, достатнім є подання сертифіката торгово-промислової палати, який відповідно до частини шостої статті 13 Закону № 2473-VІІІ має самостійне доказове значення, натомість контролюючий орган не має повноважень оцінювати висновок торгово-промислової палати щодо наявності форс-мажорних обставин.
У додаткових поясненнях щодо розрахунку пені відповідач акцентує на тому, що заборгованість нерезидента (покупця) перед резидентом (продавцем) виникає саме у день митного оформлення продукції, що експортується, і існує до її фактичного погашення нерезидентом, а тому виникнення заборгованості по розрахункам бере початок з дня оформлення митної декларації (04 березня 2024 року), відтак 02 червня 2024 року є 91-м днем і першим днем прострочення, з якого починає нараховуватися пеня. Також відповідач стверджує, що акт документальної позапланової виїзної перевірки від 27 лютого 2025 року № 4416/06-30-07-09/03744066 відповідає вимогам затвердженого наказом ДПС від 25 лютого 2021 року № 244 Зразка, чим спростовано доводи позивача щодо "маніпулятивних формулювань тверджень акта перевірки".
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, доводив оформлення та підтвердження належним чином форс-мажорних обставин, які у розумінні валютного законодавства слугують достатньою підставою для припинення нарахування пені, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував стверджуючи, що невиконання контрагентом зобов'язань в частині розрахунку за зовнішньоекономічним контрактом охоплюється умовами договірних двосторонніх господарських зобов'язань, та не є форс-мажором у розумінні підстав для звільнення від відповідальності за порушення встановлених законом строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а відсутність сертифіката торгово-промислової палати під час перевірки унеможливлює, відповідно, його врахування контролюючим органом в аспекті встановлених порушень, та у зв'язку з цим, не може слугувати підставою для висновків щодо необґрунтованості покладених в основу результатів перевірки обставин. З таких підстав просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
З'ясувавши доводи та заперечення сторін, заслухавши у судовому засіданні аргументи учасників справи, допитавши свідка, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив таке.
Головним управлінням ДПС у Житомирській області на підставі статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 82, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України та наказу Головного управління ДПС від 18 лютого 2025 року № 363-п упродовж 19 - 21 лютого 2025 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства "Бігунь" з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 13 листопада 2023 року № K 1311-1 за період з 13 листопада 2023 року по 18 лютого 2025 року.
Проведення перевірки зумовлено повідомленням Національного банку України станом на 01 липня 2024 року про виявлені факти ненадходження в установлені Національним банком граничні строки розрахунків або строків, визначених у висновках, грошових коштів чи товарів, які надані банками до Національного банку України згідно з Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7 на виконання статей 12 і 13 Закону (повідомлення АТ "Райффайзен Банк" про перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 13 листопада 2023 року № K 1311-1).
Згідно з актом перевірки від 27 лютого 2025 року № 4416/06-30-07-09/03744066 проведеною перевіркою встановлено порушення частини другої статті 13 Закону № 2473-VIII з урахуванням норм пунктів 142, 143 Постанови № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", та пункту 12 Постанови № 67 "Про встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і внесення змін до деяких нормативно-правових актів", а саме: при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 13 листопада 2023 року № K 1311-1, укладеного з нерезидентом Axis Trade Ltd (Гібралтар), валютна виручка в сумі 637 195,65 доларів США у строки, встановлені Національним банком України, не надійшла.
За наслідком перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 березня 2025 року № 00054130709, згідно з яким нараховано пеню у сумі 19 947 221,36 грн за платежем "Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства", яке є предметом оскарження у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення валютного законодавства визначено Законом № 2473-VІІІ, частиною першою статті 13 якого визначено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2473-VІІІ у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Як обумовлено у частині третій статті 13 Закону № 2473-VІІІ у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Згідно з пунктом 21 розділу II постанови Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5 "Про затвердження положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті" граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на всій території України запроваджено воєнний стан, у зв'язку з чим прийнято постанову Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" (надалі - Постанова № 18), згідно з пунктом 14-2 якої граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Суд встановив, що між Приватним сільськогосподарським підприємством "Бігунь" (Продавець) та компанією Axis Trade Ltd (Покупець) укладено контракт від 13 листопада 2023 року № K 1311-1, відповідно до підпункту 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим контрактом, Продавець зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки Покупцеві сільськогосподарську продукцію рослинного походження (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Загальна кількість Товарів, що підлягають поставці, одиниця виміру, їх часткове співвідношення (асортимент) за видами, сортами, класами, групами, визначаються за згодою сторін у додатках, що додаються до контракту та є його невід'ємною частиною (підпункт 1.2 контракту).
Продавець поставляє Товар Покупцю за цінами, визначеними у додатках до контракту (підпункт 1.3 контракту). Загальна сума контракту обчислюється, як вартість усього Товару, поставленого Постачальником Покупцю, згідно з додатками до Договору, протягом строку дії Договору (підпункт 1.3.1). Загальна сума контракту - 650 000,00 доларів США (USD), +/- 10%. Остаточна загальна сума контракту визначається з урахуванням ціни та кількості Товару, що буде фактично поставлено (підпункт 1.3.2). Валюта контракту - долар США (підпункт 1.3.3). Валюта платежу - долар США (підпункт 1.3.4).
Умови, термін і порядок поставки Товару визначені Сторонами у п. 1.4 контракту.
Згідно з підпунктом 1.4.1 контракту сторони домовились, що поставка Товару за цим договором може здійснюватись на умовах CPT/FCA/DAP/FAS (відповідно до GAFTA 78UA). Конкретні умови поставки Товару сторони щоразу визначатимуть у додатках до договору на відповідну партію Товару. Товар, що є предметом поставки за цим Договором, поставляється Покупцю протягом строку, передбаченого у додатках до Договору. Постачальник зобов'язаний узгодити з Покупцем конкретну дату поставки Товару (підпункт 1.4.2 контракту).
Відповідно до підпункту 5.1.1 пункту 5 контракту "Платежі" (для поставок вантажними автомобілями/залізничними вагонами) Покупець оплачує протягом 10 банківських днів по факту відвантаження Товару. Остаточний розрахунок - в розмірі різниці між вартістю поставленого Товару та сумою, сплаченою відповідно до підпункту 5.1.1 цього контракту - після митного оформлення експорту Товару та надання вантажно-митної декларації.
Як визначено сторонами у підпункті 5.3.1 контракту, всі платежі за цим контрактом мають бути здійснені протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виникнення зобов'язання зі здійснення таких платежів, або терміни оплати, які визначені в додатковій угоді.
Відповідно до додатку № 1 від 13 листопада 2023 року до контракту від 13 листопада 2023 року № K 1311-1 предметом поставки (Товаром) є кукурудза 3 класу, врожаю 2023 року, країна походження - Україна, кількість Товару - 5000,00 метричних тон; допустиме відхилення +/- 10 відсотків за вибором Продавця. Ціна за 1 метричну тонну 130,00 доларів США. Ціна може змінюватись в залежності від специфікації.
Загальна сума додатку, виходячи з контрактної кількості - 650000,00 доларів США, +/- 10%. Остаточна загальна сума додатку визначається з урахуванням ціни та кількості Товару, що буде фактично поставлено.
Умови поставки: Базис - FAS - порт: порт: Кілія (UAKIA). Місце поставки: порт: Кілія, місто Кілія, Одеська область, Україна.
Згідно з додатком № 2 від 02 січня 2024 року до контракту від 13листопада 2023 року № K 1311-1 сторони погодили поставку Товару - кукурудза 3 класу, рік врожаю - 2023, походження - Україна, кількість Товару - 5000,00 метричних тон. Допустиме відхилення +/- 10 відсотків за вибором Продавця. Ціна за 1 метричну тонну 136,50 доларів США. Ціна може змінюватись в залежності від специфікації (підпункт 1.4.1 додатку № 2).
Загальна сума додатку, виходячи з контрактної кількості - 682500,00 доларів США, +/- 10%. Остаточна загальна сума додатку визначається з урахуванням ціни та кількості Товару, що буде фактично поставлено (підпункт 1.4.2 додатку № 2).
Умови поставки: Базис - FAS - порт: порт: Кілія (UAKIA). Місце поставки: порт: Кілія, місто Кілія, Одеська область, Україна.
Відповідно до митної декларації від 04 березня 2024 рок № 24UA500410000219U2, ПСП "Бігунь" поставило на користь Axis Trade Ltd товар - кукурудза ненасіннєва, 3-го класу (УКТЗЕД 10059000), українського походження, врожаю 2023 року, контрактної якості, насипом, чиста вага - 3148900 кг. Ціна товару 429 824,85 доларів США.
Відповідно до митної декларації від 04 березня 2024 року № 24UA500410000220U5, ПСП "Бігунь" поставило на користь Axis Trade Ltd товар - кукурудза ненасіннєва, 3-го класу (УКТЗЕД 10059000), українського походження, врожаю 2023 року, контрактної якості, насипом, чиста вага - 1519200 кг. Ціна товару 207 370,80 доларів США.
Сторонами не оспорюється, що упродовж перевіряємого періоду на виконання умов контракту від 13 листопада 2023 року № K 1311-1 ПСП "Бігунь" поставило на користь Axis Trade Ltd товар у загальній сумі 637 195,65 доларів США, що еквівалентно 24 313 793,01 гривень; на валютний рахунок ПСП "Бігунь" за відвантажений Товар валютна виручка від нерезидента Axis Trade Ltd (Гібралтар) не надходила, що зумовило нарахування пені за наслідком документальної позапланової виїзної перевірки за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.
Згідно з частиною п'ятою статті 13 Закону № 2473-VІІІ порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
У судовому засіданні представник позивача пояснював, що у складних умовах воєнного стану задля реалізації сільгосппродукції (кукурудза) підприємство позивача уклало зовнішньоекономічний контракт з резидентом, з яким до того не мало господарських взаємовідносин, й неотримавши оплати поставленого відповідно до умов контракту товару звернулось до правоохоронних органів при цьому отримавши 21 серпня 2024 року довідку Бориспільського райуправління поліції Головного управління НП в Київській області про визнання ПСП "Бігунь" потерпілим у кримінальному провадженні щодо заволодіння майном товариства внаслідок дії третіх осіб та Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05 липня 2024 року, номер кримінального розслідування 12024111100001373.
Постановою Бориспільського райуправління поліції Головного управління НП в Київській області від 21 березня 2025 року ПСП "Бігунь" визнано потерпілим у кримінальному провадженні, залучено до провадження представника потерпілого із зазначенням про те, що невстановлені особи заволоділи майном, належним ПСП "Бігунь", завдавши матеріального збитку підприємству внаслідок дії третіх осіб.
На підтвердження форс-мажорних обставин, якими позивач вважав недобросовісність контрагента через непроведення розрахунків за поставлену продукцію, ПСП "Бігунь" звернулося до Київської обласної торгово-промислової палати із заявою від 07 травня 2025 року № 05 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили виконання обов'язків (зобов'язань) для суб'єктів господарювання/фізичних осіб за законодавчими та іншими нормативними актами України.
На підтвердження існування форс-мажорних обставин за контрактом від 13 листопада 2023 року № К1311-1 Київською обласною торгово-промисловою палатою видано сертифікат від 13 травня 2025 року № 3200-25-0774 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: протиправні дії третіх осіб, що спричинили неможливість своєчасного виконання зобов'язань за зовнішньоекономічним контрактом від 13 листопада 2023 року № K1311-1 на підставі статей 14, 14-1 Закону № 671/97-ВР та Регламенту, затвердженого Президією Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 року № 44(5).
Таким чином, як доводить представник позивача, сукупність поданих доказів свідчить про наявність форс-мажорних обставин у розумінні статті 14-1 Закону № 671/97-ВР та частини шостої статті 13 Закону № 2473-VІІІ - обставини мають непереборний, надзвичайний характер, прямо впливають на можливість виконання валютного зобов'язання та підтверджені як компетентним органом (торгово-промисловою палатою), так і органами досудового розслідування.
Також представник доводив безпідставність покликань контролюючого органу щодо неподання до перевірки сертифіката Київської обласної торгово-промислової палати від 13 травня 2025 року № 229/03.23 як підставу невраховувати цей сертифікат достатнім підтвердженням форс-мажорних обставин, позаяк, як зауважує представник, форс-мажорні обставини, зрештою, отримали документальне підтвердження лише у травні 2025 року (податкову перевірку проведено з 19 по 21 лютого 2025 року), натомість норми підпункту 44.6 статті 44 ПК України не застосовуються до валютного нагляду. До того ж, як переконує позивач, сертифікат про форс-мажор, наданий під час судового розгляду, є належним і допустимим доказом відповідно до норм адміністративного процесуального законодавства. З посиланням на правові висновки Верховного Суду у постанові від 16 січня 2025 року у справі № 580/4079/23 представник позивача доводив, що контролюючий орган не має повноважень оцінювати висновок торгово-промислової палати щодо наявності форс-мажорних обставин на власний розсуд, натомість на підтвердження форс-мажорних обставин для цілей припинення нарахування пені достатньо подати сертифікат торгово-промислової палати суду, який, як стверджує представник, має самостійне доказове значення.
Надаючи правову оцінку доводам представника позивача щодо належного підтвердження форс-мажорних обставин для цілей зупинення граничних строків розрахунків та, відповідно, нарахування пені, суд погоджується у тому, що сертифікати торгово-промислової палати не належать до первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності, та безпосередньо не пов'язані із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, а тому положення пункту 44.6 статті 44 ПК України у спірних правовідносинах не застосовуються.
У постанові від 04 липня 2024 року у справі № 380/8597/23 Верховний Суд указав, що у зазначених положеннях закону мова йде саме про документи, які підтверджують показники податкової звітності, а не всі документи. Цю позицію також підтримано Верховним Судом у постанові 16 січня 2025 року у справі № 580/4079/23, тому з такими доводами позивача суд не може не погодитися.
Визначаючись у ключовому питанні у цій справі, - належне у розумінні частини шостої статті 13 Закону № 2473-VІІІ підтвердження форс-мажорних обставин для цілей визначення підстав для зупинення перебігу строку розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом та нарахування пені, суд дослідив зміст сертифіката Київської обласної торгово-промислової палати від 13 травня 2025 року № 229/03.23 та з'ясував, що у сертифікаті йдеться про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): "протиправні дії третіх осіб, що спричинили неможливість своєчасного виконання зобов'язань за зовнішньоекономічним контрактом від 13 листопада 2023 року № К1311-1, укладеним між Приватним сільськогосподарським підприємством "Бігунь" та Axis Trade Ltd (Гібралтар), які унеможливили його виконання у термін: 31 серпня 2024 року; період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): 09 травня 2024 року (дата настання) - тривають на 13 травня 2025 року".
Відповідно до частини шостої статті 13 Закону № 2473-VІІІ у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Положеннями статті 14-1 Закону № 671/97-ВР передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин.
Своєю чергою, згідно з частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону № 671/97-ВР форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Здійснюючи правовий аналіз наведених судом у цьому судовому рішенні норм права Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду (постанова від 27 лютого 2025 року у справі № 520/2941/24) при перегляді судових рішень у касаційному порядку дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від попередньо сформованих висновків касаційного суду, а саме таких:
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку (постанови від 12 грудня 2024 року у справі № 380/839/24, від 14 січня 2025 року у справі № 440/17191/23, з урахуванням постанов Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22);
- підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку (постанови від 05 грудня 2023 року у справі № 917/1593/22, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 19 серпня 2022 року у справі № 908/2287/17 тощо);
- має бути встановлено (доведено) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами Торгово-промислової палати України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов'язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв'язку (постанови від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі № 818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі № 812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі № 805/1087/16).
Разом з тим, судова палата Верховного Суду сформувала узагальнюючі правові висновки про те, що саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов'язання за договором чи обов'язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв'язок має встановлюватись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати, так і оцінкою інших належних доказів, що можуть це підтвердити.
При цьому сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов'язання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов'язання.
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання конкретною особою (учасником) в межах укладеного міжнародного договору. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. У розумінні норми частини шостої статті 13 Закону № 2473-VIII передбачається можливість зупинення перебігу строків розрахунків та нарахування пені за їх порушення лише у разі зупинення виконання договору, яке відбувається у зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин. Іншими словами, неможливість виконання договору, а відповідно, і звільнення від нарахування пені, має місце у разі впливу форс-мажорних обставин на таку можливість.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Ці висновки суд вважає застосовними і до обставин цієї справи й такі ж висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі № 818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі № 812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі № 805/1087/16, й на чому слушно наполягає відповідач.
У цій справі форс-мажорними обставинами позивач вказує дії третіх осіб та, водночас, "зникнення" у площині ділових стосунків, як пояснював у судовому засіданні представник позивача, контрагента та втрата з ним жодних контактів після поставки товару.
Такі обставини, як доводить позивач, вимусили звернутися до правоохоронних органів, якими порушено кримінальне провадження за фактом заволодіння майном підприємства, визнано позивача потерпілим, про що видано відповідну довідку.
Зі змісту дослідженої судом довідки Бориспільського райуправління поліції Головного управління НП в Київській області від 21 серпня 2024 року № 7/3450 встановлено, що під час здійснення досудового розслідування встановлено ознаки вчинення шахрайських дій щодо діяльності ПП "Соснова" (код ЄДРПОУ 03753450), у зв'язку з чим ПП "Сільськогосподарське підприємство" визнано потерпілим у кримінальному провадженні за № 12024111100001373. Отже, цією довідкою не підтверджено жодних обставин щодо ПСП "Бігунь" й саме цю довідку було надано позивачем до перевірки, що підтверджено допитаною судом свідком ОСОБА_1 , головним державним інспектором відділу перевірок фінансових операцій управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Житомирській області, яка також показала, що ані сертифіката торгово-промислової палати, ані жодних інших документів як щодо засвідчення форс-мажорних обставин будь-яким чином, так і щодо неспроможності контрагента виконати зобов'язання щодо зарахування валютної виручки за зовнішньоекономічним контрактом, як під час перевірки, так і після її проведення (заперечення на акт перевірки не подавались) позивачем не надавалось.
Аналізуючи зміст сертифіката Київської обласної торгово-промислової палати від 13 травня 2025 року № 3200-25-0774 у взаємозв'язку з доказами в матеріалах справи суд резюмує, що вказані відомості як "протиправні дії третіх осіб" в аспекті підтвердження дійсних форс-мажорних обставин, які стали на заваді розрахунку за зовнішньоекономічним контрактом, констатують формальні обставини без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні/обов'язку, оскільки документально видається непідтвердженою неможливість виконання зобов'язань контрагентом-нерезидентом відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту.
Тут слід врахувати й те, на чому акцентує відповідач, що порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у системі Торгово-промислової палати України встановлено у Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому Президією Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 року № 44(5) (надалі - Регламент).
Розмежування компетенції Торгово-промислової палати України та регіональних торгово-промислових палат визначено у пункті 4 Регламенту, пунктом 4.1 якого встановлено, що Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону № 671/97-ВР здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну торгово-промислову палату.
Згідно з пунктом 4.2 цього Регламенту Торгово-промислова палата України уповноважує регіональні торгово-промислові палати засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції Торгово-промислової палати України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов'язань за, зокрема, умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції Торгово-промислової палати України.
Тому слід звернутися до умов контракту від 13 листопада 2023 року № К 1311-1, де у розділі 10 сторонами врегульовано "Форс-мажор".
Так, відповідно до пункту 10.1 контракту "продавець не несе відповідальності за затримку поставки товару або його частини, спричинену будь-якими обставинами непереборної сили, страйком, заколотом або актом громадської непокори, пожежею або іншою обставиною, що зазвичай розуміється як обставина непереборної сили. Якщо затримка поставки відбувається з однієї з перелічених вище причин, продавець зобов'язаний повідомити про це покупця протягом 7 наступних днів після їх настання. Повідомлення має містити причини можливої затримки.
Згідно з пунктом 10.2 контракту якщо після такого повідомлення буде необхідним продовження строку поставки продавець не пізніше останнього дня строку поставки зобов'язаний надати подальше повідомлення.
Як визначено у пункті 10.3 контракту, якщо поставка затримується більше ніж на 21 день після завершення строку поставки, покупець має право скасувати затриману партію частини контракту. Це право реалізується шляхом подання покупцем повідомлення, яке має бути отримано продавцем не пізніше, ніж у перший робочий день після завершення 21-денного періоду. Якщо покупець не скористався таким правом, затримана частина контракту продовжується на наступні послідовні 14 днів. Якщо поставка за цим пунктом неможлива протягом наступних послідовних 14 днів, контракт вважатиметься скасованим. Покупець не матиме претензій до продавця за затримку або непоставку за цим пунктом, якщо продавець надасть на вимогу покупця задовільні докази, що підтверджують затримку або непоставку.
Згідно з пунктом 10.4 сторони погоджуються, що довідка Торгово-промислової палати країни походження товару є єдиними задовільним доказом, що підтверджує затримку або непоставку товару.".
Враховуючи означені положення контракту від 13 листопада 2023 року № К 1311-1 та беручи до уваги твердження позивача щодо "протиправних дій третіх осіб", якими спричинено, як стверджує позивач, непоставку товару контрагенту (заволодіння цим товаром третіми особами), тоді мова йде про відповідні обставини щодо "непоставки товару", а відтак засвідчення таких обставин належним чином умовами контракту та відповідно до положень пункту 4.2 Регламенту віднесено саме до функцій Торгово-промислової палати України, тому наведене ставить під обґрунтований сумнів у належному підтвердженні форс-мажорних обставин, на які спирається позивач, сертифікатом Київської обласної торгово-промислової палати від 13 травня 2025 року № 3200-25-0774 за встановлених спірних обставин цієї справи.
У контексті тверджень позивача про те, що, вочевидь, контрагентом не було отримано товар (враховуючи лист від Axis Trade Ltd від 09 вересня 2025 року за № 49), суд звертає увагу на те, що позивачем не надано жодного доказу врегулювання непоставки товару у погодженому сторонами порядку, - на умовах пункту 10 контракту від 13 листопада 2023 року № К 1311-1.
Що ж до отриманого позивачем 10 вересня 2025 року листа компанії Axis Trade Ltd від 09 вересня 2025 року за № 49, згідно з яким компанія вимагає здійснити поставку товару - кукурудзи у повному обсязі згідно з контрактом від 13 листопада 2023 року № К 1311-1 на загальну суму 696 095,4 доларів США у найкоротші строки, суд звертається до визначених у вказаному зовнішньоекономічному контракті умов поставки: "товар поставляється покупцю протягом строку, передбаченому у додатках до договору, постачальник зобов'язаний узгодити із покупцем конкретну дату поставки товару" (підпункт 1.4.2 контракту). У додатку № 1 до контракту у підпункті 1.5.8 обумовлено строки поставки: початок 17 листопада 2023 року, завершення 10 грудня 2023 року, обидві дати включно. Аналогічним чином у додатку № 2: початок 17 листопада 2023 року, завершення 29 лютого 2024 року, обидві дати включно.
Тож строки поставки товару чітко окреслені сторонами умовами контракту, тому звернення контрагента щодо поставки товару через понад як півтора роки (а при цьому позивачем не надавалось жодних доказів на підтвердження затримки постачання з його боку в обумовлені у контракті строки, зокрема повідомлення контрагента про затримку поставки продукції тощо) поряд з доводом про "зникнення контрагента", то підтвердження у такий спосіб листом від 09 вересня 2025 року за № 49 "протиправних дій третіх осіб щодо заволодіння товаром позивача" є сумнівним. Такі висновки позивача зроблено на рівні припущення.
Продовжуючи розгляд спору суд враховує, що у частині сьомій статті 13 Закону № 2473-VІІІ передбачено, що у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.
Як встановлено судом та підтверджено свідком, до перевірки позивачем надавалась позовна заява від 15 лютого 2025 року, подана до Господарського суду міста Києва про стягнення заборгованості за контрактом від 13 листопада 2023 року № K 1311-1 між ПСП "Бігунь" та компанією, зареєстрованою за законодавством Гібралтару, Axis Trade Ltd, яка ухвалою Господарського суду міста Києва від 07 березня 2025 року у справі № 910/1837/25 залишалась без руху; а в подальшому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 березня 2025 року позовну заяву повернуто ПСП "Бігунь" з підстав неусунення недоліків.
У судовому засіданні представник позивача пояснював неусунення недоліків позовної заяви надмірною сумою судового збору, яка складала понад 300 тисяч гривень, яка, як зазначав представник, є непомірною для позивача.
Надаючи оцінку таким доводам позивача суд, насамперед враховує, що сума неповернутої валютної виручки за контрактом від 13 листопада 2023 року № K 1311-1 складає 637 195,65 доларів США (24 313 793,01 грн), що також зважаючи на суму пені понад 19 млн, не розцінюється судом неспівмірною щодо повернення валютної виручки за контрактом та в аспекті уникнення відповідальності у вигляді нарахування пені.
Такі обставини переконують, що позивачем не вжито відповідних обставинам заходів щодо стягнення у судовому порядку заборгованості з Axis Trade Ltd, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним контрактом, та тим самим убезпечення від фінансової відповідальності згідно з положеннями частини п'ятої статті 13 Закону № 2473-VІІІ.
При цьому, за встановлених у справі обставин щодо виконання договірних відносин між її учасниками (продавець, покупець) суд звертає увагу й на те, що позивач (як продавець) виконав свої зобов'язання по укладеним з нерезидентом - компанією Axis Trade Ltd контрактом з поставки сільгосппродукції (кукурудзи врожаю 2023 року), що підтверджено доказами в матеріалах справи та не ставиться сторонами під сумнів, у той же час невиконання обов'язків з оплати має місце саме з боку покупця.
У постанові 02 липня 2025 року у справі № 320/44802/23 Верховний Суд зауважив на тому, що доведення неможливості виконати умови контрактів в частині його оплати з підстав наявності форс-мажорних обставин (непереборної сили) більше полягає на належних підтверджуючих документах щодо такої особи, відповідно до частини шостої статті 13 Закону № 2473-VIII, а саме відповідних довідках уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту). Тобто, обов'язок підтвердження неможливості здійснити виконання того чи іншого зобов'язання, як-то поставка товару або проведення оплати за його поставку, покладається саме на конкретну особу, яка таке зобов'язання має виконати, але не змогла виконати за обставин, які є форс-мажорними (непереборними).
У цьому аспекті суд зважає, що позивачем жодними доказами не підтверджено, у тому числі, звернення до уповноваженої організації (органу) країни розташування контрагента зовнішньоекономічного договору (контракту) Axis Trade Ltd (Гібралтар), а також вчинення конкретних та переконливих заходів задля реального вирішення питання оплати поставленого товару. Суд враховує довід позивача, що з огляду на ненадходження в обумовлені терміни оплати товару, листами від 08 квітня 2024 року № 44 та від 20 червня 2024 року № 63 позивач вимагав від покупця повідомити строки оплати поставленої продукції та причини відсутності платежів за контрактом, що підтверджується змістом вказаних листів в матеріалах справи, однак відповіді контрагентом, як зазначає позивач, не надавалось. Проте, й суд погоджується з відповідачем, позивачем не надано жодного доказу принаймні направлення цих звернень відповідачу або звернення до уповноважених органів країни знаходження контрагента задля з'ясування спірних питань виконання контракту.
Не перекладаючи тягар доказування, який у адміністративному судочинстві відповідно до положень частини другої статті 77 КАС України покладено на суб'єкта владних повноважень, продовжуючи вирішення спору, суд зауважує на тому, що обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21.
У розвиток правової позиції, сформульованої Верховним Судом у такій категорії спорів, судова палата у згаданій постанові 27 лютого 2025 року у справі № 520/2941/24 дійшла висновку, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов'язання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов'язання.
На переконання суду, відомості, які зазначені в наданому позивачем сертифікаті Київської обласної торгово-промислової палати від 13 травня 2025 року № 3200-25-0774, носять загальний інформаційний характер та констатують абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні/обов'язку, адже неможливість виконання зобов'язання/обов'язку має підтверджуватись документально в залежності від дійсних обставин, що унеможливлюють виконання умов контракту на підставі вимог законодавства. До того ж, якщо виходити з позиції позивача, що поставлений позивачем товар не отримано контрагентом, то такі обставини згідно з погодженими сторонами умовами у пункті 10.4 контракту від 13 листопада 2023 року мали б бути засвідченими Торгово-промисловою палатою України, а не регіональною. Разом з тим, позивач стверджував виконання належним чином обов'язку постачання товару, а ненадходження у визначений строк валютної виручки обґрунтовував протиправними діями третіх осіб як форс-мажорними обставинами. А тому з цього боку, довід позивача про преюдиційний характер сертифіката регіональної торгово-промислової палати як достатнього беззаперечного доказу форс-мажорних обставин, не визнається судом обґрунтованим з підстав, викладених у цьому судовому рішенні. Дослідженими судом доказами в матеріалах справи не підтверджено засвідчених сертифікатом форс-мажорних обставин, як і причинно-наслідкового зв'язку між настанням форс-мажорних обставин (на які покликається позивач) і незарахуванням у встановлений строк валютної виручки.
За результатом розгляду цієї справи судом не встановлено будь-яких обставин непереборної сили, які призвели або могли б призвести до неможливості розрахунків нерезидентом з позивачем, і у суду відсутні підстави вважати достатньо та достеменно підтвердженими ті обставини, на які покликався позивач у доведення незарахування валютної виручки за зовнішньоекономічним контрактом внаслідок форс-мажорних обставин, а звідси - обґрунтованими заявлені позовні вимоги у цій частині.
Безпідставними є й доводи позивача щодо невірного обрахунку контролюючим органом пені починаючи з 02 червня 2024 року, яке за твердженнями позивача, є 90-м календарним днем з дня митного оформлення, а 03 червня 2024 року позивач вважає 91-м днем прострочення з дня митного оформлення товару, з якого бере відлік відповідний строк для цілей нарахування пені за оскаржуваним у справі податковим повідомленням-рішенням.
Відхиляючи твердження позивача суд звертається до положень частини другої статті 13 Закону № 2473-VIII, згідно з яким строк виплати заборгованості обчислюється, зокрема, з дня митного оформлення продукції, що експортується.
Відповідно до пункту 7 розділу II Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7, банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати оформлення МД типу ЕК-10 "Експорт", ЕК-11 "Реекспорт" на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів (пункт 1).
На підставі аналізу наведених вище норм права Верховний Суд у постанові від 20 грудня 2024 року у справі № 160/6138/24 виснував, що "якщо розглядати правовідносини з експорту товару, то положення частини другої статті 13 Закону про валюту пояснюють, що строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується.
Зміст цієї норми свідчить про те, що з точки зору відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності з експорту товару, заборгованість нерезидента (покупця) перед резидентом (продавцем) виникає саме у день митного оформлення продукції, що експортується, і існує до її фактичного погашення нерезидентом. Закон про валюту не містить вказівки на будь-який інший день…".
У постанові від 13 лютого 2025 року у справі № 380/10067/24 Верховний Суд не знайшов визначених законом підстав для відступу від висновку Верховного Суду у постанові від 20 грудня 2024 року у справі № 160/6138/24, що спростовує доводи позивача щодо неправильного розрахунку спірної пені.
Не є обґрунтованими й аргументи позивача щодо перевищення повноважень контролюючим органом, як зазначає платник, формуванням у акті документальної перевірки тверджень "Підтверджую, що первинні документи, використанні при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки порушення) за період, що перевіряється, відсутні.". Такий зміст акта перевірки позивач вважає оціночним судженням та розцінює наперед сформованим висновком щодо достовірності та достатності документів платника.
Суд не погоджується з доводами позивача, звертаючи увагу, що зразок форми акта (довідки) документальної планової/позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, затверджено наказом Державної податкової служби України від 25 лютого 2021 року № 244 "Про затвердження Зразка форми акта (довідки) документальної планової/позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок", й за формою та реквізитами, у тому числі твердженням, з яким не погоджується позивач, акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 27 лютого 2025 року № 4416/06-30-07-09/03744066 відповідає встановленій та затвердженій формі.
Принагідно доречно зауважити, що надання первинних, бухгалтерських та інших документів, використаних при проведенні перевірки, їх достовірність та надання в повному обсязі кореспондує приписам пункту 85.2 статті 85 ПК України, відповідно до якого платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. При цьому відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України ненадання до закінчення перевірки або у терміни згідно з пунктом 86.7 статті 86 ПК України контролюючому органу документів, що підтверджують показники, відображені платником у податковій звітності, прирівнюється до їх відсутності час складення звітності. У той же час, пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Аналіз положень податкового законодавства із урахуванням форми акта документальної перевірки не дає підстав вважати "тиском на платника" або "маніпулятивним прийомом" оформлення акта перевірки в частині зазначення його реквізитів за встановленою формою згідно з наказом ДПС від 25 лютого 2021 року № 244.
Таким чином суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19 березня 2025 року № 00054130709 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, а оскаржуваний індивідуальний акт прийнято з відповідністю наведеним у частині другій статті 2 КАС України критеріям, а тому оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
За встановлених обставин та наведеного правового регулювання, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є безпідставними, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 КАС України, суд -
вирішив:
У задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства "Бігунь" (вул. Механізаторів, буд. 6, с. Бігунь, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11124, код ЄДРПОУ 03744066) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 44096781) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 березня 2025 року № 00054130709 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.Г. Приходько
Повне судове рішення складене 06 жовтня 2025 року
06.10.25