06 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/22286/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), у якій просить:
- визнати рішення командира військової частини НОМЕР_1 за № 815/3517 від 03.11.2024 щодо відмови в задоволенні рапорту ОСОБА_1 на звільнення за сімейними обставинами, ст.26 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу" протиправним, скасувати рішення командира військової частини про відмову в звільненні з військової служби на вищезазначених підставах;
- зобов'язати командування військової частини повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 21 вересня 2024 року та прийняти рішення щодо звільнення Позивача, з військової служби на підставі п.2 ч.4 (частини 12) ст.26 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , який проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , звернувся до командування з рапортом про звільнення за сімейними обставинами через необхідність догляду за матір'ю, ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю 2 групи і потребує постійного стороннього догляду. Позивач зареєстрований і проживає разом з матір'ю, інші повнолітні особи першого ступеня споріднення, які могли б здійснювати догляд за матір'ю, відсутні, оскільки він має двох неповнолітніх братів, а шлюб між батьками розірвано за рішенням суду. Позивач стверджує, що 21.09.2024 цінним листом направив усі необхідні документи (іх нотаріально засвідчені копії) разом із рапортом на ім'я командира в/ч НОМЕР_1 . Листом від 03.11.2024 йому надано відмову через нібито відсутність підстав. Зокрема вказано, що у довідці МСЕК не зазначено про те, що його мати потребує строннього догляду та не надано документів на підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступення спорідненості, які можуть здійснювати такий догляд. Позивач не погоджується з таким формулюванням, оскільки усі необхідні документи на підтвердження цих обставин надавалися до рапорту, у тому числі і висновок ЛКК №263, у якому зазначено про потребу мами у постійному сторонньому догляді і допомозі, тому вважає таку відповідь невмотивованою, а дії командування протиправними через порушення порядку розгляду рапорту, тому просить позов задовольнити.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 22.11.2024, представник відповідача зазначив, що позов ОСОБА_1 є безпідставним і неправомірним. Військова частина визнає, що позивач є військовослужбовцем і звертався з рапортом про звільнення через необхідність догляду за матір'ю, ОСОБА_2 , яка має інвалідність 2 групи підгрупи. Проте вказує, що необхідність постійного догляду не підтверджено, оскільки в довідці МСЕК №754024 медичною комісією зазначено про те, що мама позивача може працювати в спеціально створених умовах і не зазначено про те, що потребує постійного догляду. Також позивачем не підтверджено відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати догляд. Відповідач вважає, що оскільки командуванням військової частини уже було прийнято рішення по суті розгляду рапорту позивача від 21.09.2024, яким відмовлено у погодженні рапорту, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Позивач подав відповідь на відзив, у якій вказав, що відповідач не надав жодних доказів, які б спростовували його позовні вимоги. Стверджує, що разом із рапортом подав усі необхідні документи, зокрема висновок ЛКК №263 від 17.09.2024, у якому підтверджено інвалідність матері та зазначено, що вона потребує постійного стороннього догляду, а також документи, які підтверджують відсутність інших осіб для догляду. Щодо не зазначення у довідці МСЕК відомостей про необхідність стороннього догляду повідомляє що, відповідно до листа Міністерства охорони здоров'я адресованого Міністерству оборони України № 03.4-10/27195/2-23 від 26.09.2023 роз'яснено: "Потребу хворого у постійному сторонньому догляді визначають медико-соціальні і лікарсько-консультативні комісії. Медико-соціальні експертні комісії вказують про потребу в сторонньому догляді особам з інвалідністю І-ю А.Б. групи у Довідці до акту огляду медико-соціальної експертної комісії (форма 157- 1/0, затвердженого наказом МОЗ №577 від 30.07.2012). Усім решта потребу у сторонньому догляді визначають лікуючі лікарі та лікарсько-консультативні комісії, що підтверджується відповідними висновками".
Тобто у довідці до Акту МСЕК для інваліда II групи не вписується потреба постійного догляду, це робиться окремо згідно довідки або висновку ЛКК.
Позивач вважає, що відповідач усіляким способом хоче ввести суд в оману щодо дати надходження його рапорту, щоб підлаштувати свою відмову у його задоволенні до змін від 02 жовтня 2024 року до Наказу Міністерства Оборони України № 170 від 10.04.2009, згідно яких уже було затверджено вичерпний перелік документів необхідний для подання рапорту для звільнення за цією підставою, серед яких, зокрема, для підтвердження інформації про наявність чи відсутність інших осіб які здійснюють або можуть здійснювати догляд за інвалідом І або II групи, акт затверджений керівником місцевого ІНФОРМАЦІЯ_3, про що відповідач уже зазначає в своєму відзиві, посилаючись на те, що рапорт отримано нібито 02.11.2024.
Проте позивач наголошує, що рапорт він подав саме 21.09.2024 цінним листом, що підтверджується описом вкладення, відміткою Укрпошти та резолюцією юриста військової частини ОСОБА_6. Також зазначає, що оскільки на цей рапорт відповідач не надав письмової відповіді, то 28.10.2024 він надіслав повторний рапорт з проханням повідомити про результати розгляду попереднього рапорту від 21.09.2024. До цього рапорту будь-яких додатків він не подавав, оскільки цей рапорт подавався з метою отримання відповіді на попередній рапорт. Позивач зазначає, що ним подано усі необхідні нотаріально завірені копії документів, необхідних для звільнення з військової служби до внесення змін від 02.10.2024, тому питання звільнення позивача має бути розглянуто відповідно до приписів чинного на час подання рапорту законодавства. Позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі, оскільки відмова відповідача порушує його права і не відповідає нормам законодавства.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу по мобілізації та проходить військову службу на посаді солдата-стрільця військової частини НОМЕР_1 .
Згідно висновку лікарсько-консультативної комісії №263 від 17.09.2024 мати позивача, ОСОБА_2 , якій встановлено інвалідність II групи (довідка до МСЕК №754024), потребує постійного стороннього догляду - Анколоз лівого г/ступеневого суглобу, ДОА лівого колінного суглобу II ст., больовим синдромом, контрактура суглобу, виражене стійке порушення функцій лівого г/ступеневого суглобу, незначне порушення функцій лівого колінного суглобу. Сr/видалення/ лівої молочної залози. Хронічна гіпертонічна дисциркулярна енцефолопатія.
Відповідно до виписки з КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" № 1 Дніпровського району м.Києва від 02 вересня 2024 року: діагноз основний - Рак лівої молочної залози ст. ІІІ, лівобічна мастектомія. Продовження хвороби. Метастезування в кістки, легені, печінку. кл. II. Патологічний перелом лівої стегнової кістки в ст. консолідації. Консолідація патологічного перелому кісток тазу праворуч. Вкорочення лівої кінцівки на 5 см.
Також у висновку лікарсько-консультативної комісії №263 від 17.09.2024 вказано, що мати позивача, ОСОБА_2 , потребує постійного стороннього догляду і допомоги.
У зв'язку з сімейними обставинами ОСОБА_1 звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом від 21.09.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, посилаючись на необхідність догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю 2 групи, та відсутність інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд. До рапорту були додані: нотаріально засвідчена копія паспорту ОСОБА_1 ; нотаріально засвідчена копія РНОКПП; нотаріально засвідчена копія паспорту ОСОБА_2 ; нотаріально засвідчена копія РНОКПП ОСОБА_2 ; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 ; оригінал рішення Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/10000/24; витяг з реєстру територіальних громад сформований за допомогою ресурсу «ДІЯ» від 26.08.2024; витяг з реєстру територіальних громад сформований за допомогою ресурсу «ДІЯ» від 13.08.2024; нотаріально засвідчена копія Висновку ЛКК № 263 від 17.09.2024; нотаріально засвідчена копія Довідки до акту огляду медико-соціальної комісії №754024; кольорова копія Висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) № 443.
Листом військової частини НОМЕР_1 від 03.11.2024 у задоволенні рапорту відмовлено через відсутність підстав, передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини 4 та абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Вважаючи бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 щодо надання невмотивованої відповіді на рапорт та фактичну відмову в звільненні протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті, судом зазначається таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в подальшому неодноразово продовжувався і на момент розгляду адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу») військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 ст.2 Закону №2232-ХІІ передбачені такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Статтею 24 Закону №2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, а у частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 (далі Положення №1153/2008).
Відповідно до п.2 Положення №1153/2008 громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з абз.2 п.12 Положення №1153/2008 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
За приписами п. 213 Положення №1153/2008 військовослужбовці строкової військової служби можуть бути звільнені зі строкової військової служби достроково відповідно до пунктів «б», «в», «г» частини другої ст.26 Закону №2232-XII.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_3, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454 (далі - Інструкція №170), передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи). При цьому, умовами такого звільнення є відсутність у такої особи з інвалідністю І чи II групи інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення або ж, якщо такі особи є, то вони самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Як встановлено судом, однією з підстав відмови у задоволенні рапорту позивача про звільнення на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, а саме матір'ю ОСОБА_2 , стало те, що у довідці МСЕК не зазначено про те, що мати військовослужбовця потребує строннього догляду.
Суд критично ставиться до такого твердження відповідача, оскільки з листа Міністерства охорони здоров'я, адресованого Міністерству оборони України № 03.4-10/27195/2-23 від 26.09.2023, наявного в матеріалах справи, вбачається, що потребу хворого у постійному сторонньому догляді визначають медико-соціальні і лікарсько-консультативні комісії. Медико-соціальні експертні комісії вказують про потребу в сторонньому догляді особам з інвалідністю І-ю А.Б. групи у Довідці до акту огляду медико-соціальної експертної комісії (форма 157- 1/0, затвердженого наказом МОЗ №577 від 30.07.2012). Усім решта потребу у сторонньому догляді визначають лікуючі лікарі та лікарсько-консультативні комісії, що підтверджується відповідними висновками.
Тому, на переконання суду, висновок ЛКК №263 від 17.09.2024, у якому підтверджено інвалідність матері позивача та зазначено, що вона потребує постійного стороннього догляду, є достатньою підставою для вирішення питання про звільнення з військової служби.
Крім того, відмовляючи у задоволенні рапорту, відповідачем зазначено, що до матеріалів рапорту не додано документів, які б підтверджували відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, а саме першого ступеню споріднення (батьків, чоловіка, дітей, у тому числі усиновлених); те, що інші члени сім'ї першого чи другого ступеню споріднення самі потребують постійного догляду за висновками МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров'я.
У матеріалах справи наявна нотаріально засвідчена заява ОСОБА_2 від 06.11.2024, у якій вона заявляє, що позивач ОСОБА_1 є її єдиним повнолітнім сином, який може дійснювати такий догляд, оскільки два її інші сини є неповнолітніми: 2006 р.н. та 2011 р.н.
Разом з тим, до рапорту не додавалися докази на підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення ОСОБА_2 (як то копій свідоцтв про їх народження неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , тощо).
Згідно рішення Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/10000/24 від 20.06.2024 (набрало законної сили 21.07.2024) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що з долучених до рапорту документів неможливо встановити факт відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення матері позивача, які могли б здійснювати за нею догляд.
Також суд ураховує, що на день розгляду справи брату позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виповнилося 19 років, тобто, він досяг повноліття, а тому є особою, яка зобов'язана здійснювати постійний догляд за матір'ю з інвалідністю II групи.
Суд звертає увагу, що згідно з пп. «г» п.2 ч. 4 ст.26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі, зокрема, необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Згідно з абзацом тринадцятим п.14.10 Розділу ХІV Інструкції №170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Пунктом 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Тобто право військовослужбовця на реалізацію свого права, зазначеного у рапорті, кореспондує з обов'язком відреагувати на рапорт.
З системного аналізу вказаних норм права слідує, що наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту.
Отже, у даному випадку відповідачем належно розглянуто рапорт позивача про звільнення з військової служби по суті й, відповідно, надано обґрунтовану та вмотивовану відмову командування військової частини у задоволенні рапорту, оскільки військовослужбовцем не надано доказів відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення матері, які могли б здійснювати за нею догляд.
Ураховуючи встановлені факти та зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що ознаки протиправної бездіяльності у діях відповідача відсутні, а заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 належить відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач втрачає право на відшкодування понесених у цій справі судових витрат.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
06.10.25