Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 жовтня 2025 року Справа№200/6986/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області №064250009728 від 22.08.2025 щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням періодів стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 28.07.1986, а саме: 28.07.1986 - 30.06.1987, 17.08.1987 - 11.09.1996, починаючи з 15.08.2025.
Одночасно позивач просить встановити судовий контроль у формі надання звіту Головним УПФУ в Донецькій області щодо виконання рішення суду.
Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає, що по досягненні пенсійного віку звернулась до Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та надала всі необхідні документи. Рішенням відповідача у призначенні пенсії відмовлено.
Позивач вважає протиправним рішення щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до Закону №796-XII.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у відповідача, яких, на думку суду, не вистачало для всебічного та об'єктивного розгляду справи.
У встановлений судом строк, відповідачем наданий відзив на позовну заяву, де зазначено наступне.
15.08.2025 ОСОБА_1 , звернулася за призначенням пенсії за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення відповідно до частини другої статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796).
Заява опрацьовувалася за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961.
Відповідно до частини другої статті 55 Закону № 796 особам, які постійно проживали або постійно проживають, чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсійний вік знижується на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання (роботи), але не більше 6 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період
Страховий стаж позивача становить 23 роки 05 місяців 23 дні.
Вік позивача на дату звернення - 55 років.
До страхового стажу за записами трудової книжки НОМЕР_2 від 28.07.1986 не зараховано:
- період роботи з 28.07.1986 по 30.06.1987, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення;
- період з 17.08.1987 по 11.09.1996 на «Коростенському фарфоровому заводі», оскільки заявницею за зазначений період роботи надано уточнюючу довідку від 05.07.2024 №М-410, в якій в наказі про звільнення невірно зазначено по-батькові « ОСОБА_2 »;
- період роботи з 24.10.2003 по 31.12.2003, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні суми нарахованої заробітної плати та сплата страхових внесків.
Позивач надала довідку від 05.07.2024 № М-410, видану виконавчим комітетом Коростенської міської ради Житомирської області архівним відділом про підтвердження роботи в Коростенському фарфоровому заводі (м. Коростень), але, як зазначалось вище, зазначену довідку не взято до уваги, оскільки в ній невірно зазначено по-батькові. Також надано довідку № 41 від 05.02.1993 видану Орендним виробничо-торгівельним комерційним підприємством Коростенській фарфоровий завод про те, що ОСОБА_1 проживала та була прописана в м. Коростень, зазначена довідка не взята до уваги, оскільки згідно з п. 2.22 Порядку № 22-1 довідки про місце проживання видаються органами місцевого самоврядування.
Таким чином, позивачем не підтверджено постійну роботу або постійне проживання на територіях радіоактивного забруднення.
Фактичні обставини, встановлені судом у справі, такі.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
15.08.2025 ОСОБА_1 , звернулася за призначенням пенсії за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення відповідно до частини другої статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області ухвалено рішення від №064250009728 від 22.08.2025 про відмову у призначенні пенсії.
В обґрунтування відмови вказана відсутність необхідного періоду перебування у зоні гарантованого добровільного відселення або у зоні посиленого радіологічного контролю, передбаченого частиною 2 статті 55 Закону №796.
До заяви про призначення пенсії позивач додавала наступні документи:
посвідчення серія НОМЕР_4 від 10.12.1993, на особу, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, та має 3 категорію. Посвідчення безстрокове і діє на всій території України, видане Житомирською облдержадміністрацією 10.12.1993;
довідка №41 від 05.02.1993 про реєстрацію місця проживання особи, видана Коростенським фарфоровим заводом, підписана начальником житлово-комунального господарства Житомирської області, Позивач зареєстрована за адресою та проживає: м. Коростень Житомирської області з 17.08.1987 по 05.02.1993, яка знаходиться в зоні гарантованого добровільного відселення, користується пільгами;
паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , де наявні відмітки про реєстрацію шлюбу в Українській сільській Раді Малинського району Житомирської області 12.10.1991, реєстрацію місця проживання: АДРЕСА_2 ;
свідоцтво про шлюб НОМЕР_6 ;
трудова книжка НОМЕР_1 від 28.07.1986, згідно якої позивач у спірні періоди працювала з 17.08.1987 (наказ 317к від 17.08.1987) по 11.09.1996 (наказ №240к від 10.09.1996) на Коростенському фарфоровому заводі;
архівний витяг №М-410 від 05.07.2024, виданий виконавчим комітетом Коростенської міської ради Житомирської області, в документальних матеріалах ЗАТ «АТЗТ Коростенський фарфоровий завод у наказах з особового складу значиться наказ №317-К від 17.08.1987, згідно якого прийнято на роботу позивача в формувальний цех з 17.08.1987, наказ №240-К від 10.09.1996, згідно якого позивача було звільнено за власним бажанням; накази по особову складу;
архівні довідки про заробітну плату за період роботи з серпня 1987 року по грудень 1990 року та з січня 1992 року по вересень 1996 року.
За встановлених фактичних обставин, правова позиція суду обґрунтована таким.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Відповідно до частини 1 статті 24 Основного Закону України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод та не виключає можливості законодавця при регулюванні питань соціального забезпечення встановлювати певні відмінності щодо обсягу такого забезпечення.
Конституційний Суд України у рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що «відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров'я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров'я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави».
У рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 Конституційний Суд України також звернув увагу на засадничий характер обов'язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв'язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Такі гарантії, пільги та компенсації є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку. Пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України. Приписи частини 2 статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність, зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №796-ХІІ).
Згідно із статтею 9 цього Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до вимог статті 49 Закону України № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №1058-ІV).
Статтею 55 Закону України №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Приписами пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи:
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку передбачено 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац 5);
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років зменшення віку передбачено на 2 роки* та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років (абзац 6).
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи або ж щонайменше 4 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 чи 3 роки проживання, роботи.
Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки або ж 4 роки для відповідної зони.
Як вбачається із довідки № 41 від 05.02.1993, що видана Орендним виробничо-торгівельним комерційним підприємством Коростенській фарфоровий завод про те, що ОСОБА_1 проживала та була прописана в м. Коростень, вказана довідка не взята відповідачем до уваги, оскільки згідно з п. 2.22 Порядку № 22-1 довідки про місце проживання видаються органами місцевого самоврядування.
На виконання положень Закону №1058-ІV постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
В даному випадку слід враховувати, що абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи такими документами є:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності).
Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи).
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17.
Крім того, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що на виконання вимог Порядку № 22-1 позивач разом із заявою про призначення пенсії надавала довідку №41 від 05.02.1993, згідно якої позивач з 17.08.1987 по 05.02.1993 була зареєстрована та проживала у м. Коростень, яке було віднесено до зони гарантованого (добровільного) відселення.
Суд не погоджується із твердженням відповідача, щодо не прийняття довідки №41 від 05.02.1993 із посиланням на п.2.22 Порядку №22-1, де зазначено, що довідки про місце проживання видаються органами місцевого самоврядування.
Суд в даному випадку звертає увагу відповідача, що згідно абзацу 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, можуть бути видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Отже довідка видана підприємством повинна бути взята до розгляду, як документ, наданий на підтвердження права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Щодо не врахування до страхового стажу періодів трудової діяльності за записами трудової книжки НОМЕР_2 від 28.07.1986 з 28.07.1986 по 30.06.1987, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення; з 17.08.1987 по 11.09.1996 на «Коростенському фарфоровому заводі», оскільки заявницею за зазначений період роботи надано уточнюючу довідку від 05.07.2024 №М-410, в якій в наказі про звільнення невірно зазначено по-батькові « ОСОБА_2 ».
Трудова книжка НОМЕР_1 від 28.07.1986 видана на ім'я позивача, щодо спірних періодів містить наступні записи:
записи №1, 2 з 28.07.1986 після закінчення навчання Київського СПТУ - 24 по направленню зарахована ізолювальником з розряду. Київське СУ №42 трест «Термоізоляція» наказ №38к від 28.07.1986; 30.06.1987 звільнена за власним бажанням, наказ № 55 від 29.08.1987 (дійсно наявне виправлення в даті наказу про звільнення);
записи №3 - 9 з 17.08.1987 прийнята на роботу в формувальний цех учнем оправника - чистильника. Коростенський фарфоровий завод, наказ №317-к від 29.08.1987. з 11.09.1996 звільнена за власним бажанням, наказ №240 к від 10.09.1996;
Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
На час заповнення трудової книжки в частині спірного періоду діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.74 № 162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.85 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від19.10.90 № 412, та яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93) (далі Інструкція N 162).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 162 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.73 № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців".
Згідно положень пункту 1,13,18 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.73 № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" (із змінами, далі Постанова N 656), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та службовців. При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації засвідчуються підписом керівника підприємстві, установі, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою.
Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яку призначають наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналогічні за змістом положення містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 (далі - Інструкція № 58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.93 за №110.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З аналізу наведених норм права слідує, що лише відсутність трудової книжки, відсутність записів у трудовій книжці, явна та очевидна неповнота або суперечливість наявних записів у трудовій книжці зумовлюють виникнення необхідності у встановленні трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами чи на підставі показань свідків.
При цьому, записи у трудовій книжці мають пріоритет перед відомостями інших документів про періоди та предмет роботи, а тому необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу виникає лише у випадку відсутності записів достатнього змісту у самій трудовій книжці.
Суд вважає, що відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено. насамперед, на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Позивачкою надані архівні довідки на підтвердження стажу роботи, зокрема довідку від 05.07.2024 №М-410, яку відповідачем не прийнято оскільки в наказі про звільнення невірно зазначено по-батькові « ОСОБА_2 .
Згідно з ч.3 ст.44 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Аналогічні вимоги до реалізації владної управлінської функції суб'єкта владних повноважень з приводу вчинення управлінських волевиявлень стосовно призначення громадянам пенсій сформульовані як у п.1.8 Розділу І Порядку №22-1 (де указано, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія), так і у п.4.2 Розділу IV Порядку №22-1 (де указано, що працівник пенсійного органу повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Також аналогічні вимоги до функціонування пенсійних органів сформульовані у п.п.2 п. 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.0.12015 за № 40/26485) де указано, що Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.
З наведеного слідує, що законодавець одночасно, як наділив органи системи ПФУ правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, так і обтяжив обов'язком витребування недостатніх відомостей і документів.
Суд вважає, що таке тлумачення змісту обов'язку суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах є цілком релевантним правовим висновкам постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 та постанови Верховного Суду від 08.02.2021р. у справі № 487/68/17.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.
Доказів того, що відповідач таким правом скористалося суду не надано.
Крім вказаного суд, наголошує, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з їх врахуванням.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права
З урахуванням викладеного, дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22.08.2025 №064250009728 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити пенсію, то така задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною та буде наслідком втручання у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2024 у справі №580/3690/23 дійшов висновку, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб'єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб'єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду.
З метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії зарахувавши спірні періоди до страхового стажу та прийняти відповідне рішення з врахуванням правової оцінки суду, наданої у рішенні, стосовно розгляду заяви на предмет призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На підставі викладеного, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Щодо встановлення судового контролю.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.
За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.
Судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. (оскільки судом задоволена основна позовна вимога із обранням належного способу захисту).
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-263 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (84121, Україна, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22.08.2025 №064250009728 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 28.07.1986, з 28.07.1986 по 30.06.1987, з 17.08.1987 по 11.09.1996.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 06 жовтня 2025 року.
Суддя І.В. Буряк