07 жовтня 2025 рокуСправа № 160/21997/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКРР НОМЕР_1 ) при поверненні виконавчого документа до суду у виконавчому проваджені ВП № 49283491;
- зобов'язати Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 44703621; місцезнаходження: 049000, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Старокозацька, будинок, 56) зняти арешт з усього нерухомого майна боржника - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), який накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в рамках виконавчого провадження ВП №49283491.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в рамках виконавчого провадження №49283491, на все нерухоме майно позивача накладено обтяження №12328464. Вказане виконавче провадження на підставі п.4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» завершено, матеріали виконавчого провадження знищено. У відповідь на запит адвоката щодо зняття арешту зі всього нерухомого майна позивача, відповідачем відмовлено, з тих підстав, що приписи статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають зняття арешту з майна боржника, якщо виконавчий лист повернутий без виконання на підставі п.2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» №606, який був чинний станом на день повернення виконавчого листа без виконання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Постановлено розгляд і вирішення справи здійснювати одноособовим складом суду в порядку ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Судове засідання призначено на 07.10.2025.
Запропоновано відповідачу у разі невизнання адміністративного позову подати до суду відзив на позов разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення (в разі неможливості їх подання - зазначити докази, які не можуть бути подані разом з відзивом із зазначенням причин їх неподання) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, відповідно до вимог ст. 162 КАС України за два дні до судового засідання.
Відповідач відзив на позов не надав, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
За змістом ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судове засідання 07.10.2025 ні позивач, ні його представник також не з'явились, відповідно, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.
Згідно положень статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Згідно з довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 №443, суддя Калугіна Н.Є. з 15.09.2025 по 19.09.2025, з 22.09.2025 по 26.09.2025 та з 29.09.2025 по 30.09.2025 перебувала у відпустці, тому справу розглянуто з дотриманням розумного строку.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна об'єкта нерухомого майна за № 381884382 від 06.06.2024 року на підставі свідоцтва про права на спадщину, серія та номер: реєстр. № 1332, виданий 01.04.2024, виданий приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазур Я.В. ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 .
Також згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна об'єкта нерухомого майна на все нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №49283491, виданої 11.11.2015 року Кіровським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського місткого управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 12328464, зареєстровано 02.12.2015 о 15:24:48 за № 26683488 реєстратором ОСОБА_2 , Дніпропетровське міське управління юстиції, Дніпропетровська обл.
Кіровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ліквідовано (діяльність припинено), правонаступником є Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), (код ЄДРПОУ 44703621).
10.06.2024 року позивач звернувся до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про зняття арешту з № 11 у корп. 3, будинку 1 вулиці Грушевського Михайла у місті Дніпро Дніпропетровської області у зв'язку зі завершенням виконавчого провадження.
У відповіді на цю заяву (від 08.07.2025), відповідач повідомив, що згідно з проведеного моніторингу відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження (в тому числі розділ «СПЕЦРОЗДІЛ» та «ЕЛЕКТРОННИЙ АРХІВ») встановлено, що на виконанні Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Перший Правобережний відділом державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження № 49283491 з примусового виконання виконавчого листа № 203/2063/15-ц виданого 19.05.2015 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості на загальну суму 30967.24 грн.
11.11.2015 державним виконавцем Відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
11.11.2015 державним виконавцем Відділу винесено постанову про арешт майна боржника. Відомості про арешт майна боржника внесено до Державних реєстрів (номер запису про обтяження 12328464).
09.03.2016 державним виконавцем Відділу керуючись вимогами п.2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (чинний на момент прийняття рішення) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
З посиланням на положення пункту 16 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, відповідав відмовив у винесенні постанови про зняття арешту з майна в межах виконавчого провадження № 49283491 та вчинення дій щодо припинення обтяження за № 12328464, оскільки до заяви не долучено жодного документу, які підтверджують наявність обставин для винесення відповідної постанови.
Не погодившись із зазначеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, на час накладення арештів на нерухоме майно позивача (обтяження вчинене у 2015 роках) регламентувалось Законом №606-XIV.
Відповідно до статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею 11 Закону №606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (частина перша, пункт 5 частини третьої).
Процедура накладення арешту на майно боржника врегульована статтею 57 Закону №606-XIV. Частинами першою та другою вказаної статті було передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону №606-XIV підлягає примусовому виконанню.
Відповідно до статті 30 Закону №606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Частинами першою, другою статті 50 Закону №606-XIV було обумовлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Зі змісту наведених законодавчих положень вбачається, що арешт з майна знімається у разі закінчення виконавчого провадження (крім певних винятків), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. В інших випадках повернення виконавчого документа законодавчо мотивованих підстав для безумовного зняття арешту з майна боржника не передбачено.
Судом встановлено, що виконавче провадження №49283491, у межах якого накладено арешт на нерухоме майно позивача , було повернуто стягувачу 09.03.2016 на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону №606-XIV), яким установлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Частиною п'ятою статті 47 Закону №606-XIV передбачалося, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
За приписами частини першої стаття 22, частини третьої статті 23 Закону №606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Не є спірною та обставина, що повторно виконавчі листи про стягнення для примусового виконання не пред'являлися та у зв'язку із закінченням строку пред'явлений вже не може бути. Тож відсутність виконавчих проваджень свідчить про відсутність правової підстави для здійснення примусового виконання рішення, а отже і відсутність правової підстави для забезпечення його реального виконання.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон №1404-VIII.
Відповідно до частини третьої статті 59 Закону №1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
За приписами частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну Укроборонпром, акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну Укроборонпром, державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну Укроборонпром або на момент припинення Державного концерну Укроборонпром було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності, звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п'ята статті 59 Закону №1404-VIII).
Позивач не оскаржує протиправність постанови про накладення арешту на майно боржника. У той же час матеріали справи не містять доказів існування на час звернення позивача у 2025 році підстав для самостійного зняття виконавцем арешту нерухомого майна боржника, перелік яких наведено у частині четвертій статті 59 Закону №1404-VIII.
Поряд з тим, в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні відкриті виконавчі провадження, у яких позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) була боржником, а матеріали виконавчих проваджень, у межах яких накладалися арешти, у зв'язку із закінченням строку зберігання знищено, що підтвердив відповідач у листі від 17.06.2024 №89311.
Матеріали справи не містять належних доказів, які б вказували на наявність у позивача заборгованості зі сплати виконавчого збору, та існування підстав для його стягнення на цей час.
Відсутність належних та допустимих доказів про наявність невиконаних зобов'язань позивача та обґрунтованість існування арешту протягом тривалого часу безумовно порушує його майнові права як власника та є несправедливим.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 27.03.2020 у справі №817/928/17, відповідно до якого як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. При цьому порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.
Таким чином, з огляду на те, що починаючи з 2016 року виконавчі документи на виконання повторно до органів державної виконавчої служби не пред'являвся та на виконанні не перебувають, а матеріали справи не містять доказів правомірності існування станом на час розгляду справи накладеного арешту на нерухоме майно позивача, то арешт на майно позивача, накладений у межах виконавчого провадження №49283491, втратив свою актуальність як засіб забезпечення реального виконання виконавчих документів.
Іншого відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність скасування обтяження №12328464 від 02.12.2015, накладеного в рамках виконавчого провадження №49283491у вигляді арешту на все нерухоме майно позивача, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Разом з тим, відсутні підстави для визнання бездіяльності відповідача протиправною, оскільки, як уже було зазначено судом, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону №606-XIV у відповідача не було правових підстав, визначених статтею 50 цього Закону, для зняття арешту з майна боржника; відсутні такі підстави для самостійного зняття арешту державним виконавцем за заявою позивача згідно з частиною четвертою статті 59 Закону №1404.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 287, 295 КАС України суд,-
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Зобов'язати Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 44703621; місцезнаходження: 049000, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Старокозацька, будинок, 56) скасувати обтяження №12328464 від 02.12.2015 року у вигляді арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що зареєстроване на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, прийнятої у виконавчому провадженні № 49283491.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 07.10.2025.
Суддя Н.Є. Калугіна