07 жовтня 2025 року Справа №160/27917/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі заяву про самовідвід головуючої судді у справі № 160/27917/24 за заявою ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, -
У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа №160/27917/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 71% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії, відповідно до оновлених довідок про розмір грошового забезпечення за посадою начальник Управління станом на: 01.01.2018 рік від 26.03.2024 року вих. №30/11 - 575; 01.01.2019 рік від 03.08.2023 року вих. №30/11 - 1203; 13.03.2019 рік від 03.08.2023 року вих. №30/11 - 1204, з 01.01.2018 року по 31.03.2019 року, виходячи із 100 % суми підвищення пенсії без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 71% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії, без обмеження максимальним розміром, відповідно до оновлених довідок про розмір грошового забезпечення за посадою начальник Управління станом на: 01.01.2018 рік від 26.03.2024 року вих. №30/11 - 575; 01.01.2019 рік від 03.08.2023 року вих. №30/11 - 1203; 13.03.2019 рік від 03.08.2023 року вих. №30/11 - 1204 з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення з 01.01.2018 року по 31.03.2019 року, виходячи із 100 % суми підвищення пенсії без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018 року, з урахуванням виплачених сум та з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів за несвоєчасно виплачену частину перерахованої пенсії; у задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог - відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 452,44 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят дві гривні 44 копійки).
Не погодившись із рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 р., Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 р. апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишено без задоволення; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 в адміністративній справі № 160/27917/24 - залишено без змін.
05.10.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, в якому останній просить суд:
- визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність (згідно з імперативними вимогами п. п. 4), 6) ч. 1 ст. 5, ст. 383 КАС України) Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області листа-відповіді від 01.10.2025 року вих. № 04-10-10/13131 «Про відкладення виконання» постанови від 16.09.2025 року Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/27917/24;
- зобов'язати відповідача (ГУ ДКС України у Дніпропетровській області) в особі начальника ГУ ДКС України у Дніпропетровській області Фліссака Ігоря Ярославовича скасувати своїм наказом лист-відповідь від 01.10.2025 року вих. №04- 10- 10/13131, здійснити відповідні управлінські розпорядження щодо прийняття до безумовного виконання мою заяву від 26.09.2025 року вх. № 10-24169 та виконати вимоги та приписи резолютивної частини постанови від 16.09.2025 року 3ААС у справі №160/27917/24 саме у повному обсязі, як того вимагає Закон та вищезазначене судове рішення.
07.10.2025 суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О. подала заяву про самовідвід.
В обґрунтування заяви про самовідвід, зазначено, що 27.05.2025 ОСОБА_1 подав заяву про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №160/27917/24.
05.06.2025 ОСОБА_1 подав заяву про отримання доступу та можливості збереження файлів технічної фіксації (відео-аудіо-запис) за допомогою «Електронного кабінету» підсистеми «Електронний Суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи судового засідання від 04.06.2025 у провадженні №795зв-25/160/27917/24 у справі №160/27917/24.
Після накладення 06.06.2025 резолюції на виконання означеної заяви та передачі її до виконання секретарю судового засідання Губкіній А.М. стало відомо, що 06.06.2025 ОСОБА_1 було надано доступ, через систему ВКЗ, до протоколу судового засідання від 04.06.2024 за №4637821 у справі №160/27917/24 (провадження №795зв-25/160/27917/24) однак, технічний запис не зберігся з невідомих причин. У зв'язку з чим виникла необхідність встановлення всіх обставин, що призвели до відсутності технічного запису судового засідання в Електронному кабінеті користувача та притягнення до відповідальності винних осіб.
У зв'язку із зазначеним, на виконання наказу в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 № 171-од «Про проведення службової перевірки та визначення складу комісії» комісією була проведена службова перевірка щодо з'ясування обставин та причин відсутності технічного запису судового засідання від 04.06.2024 по адміністративній справі №160/27917/24 (провадження №795зв-25/160/27917/24).
За результатами проведеної перевірки складено висновок службової перевірки від 01.07.2025, відповідно до якого за результатами службової перевірки комісія не вбачає підстав проведення службового розслідування та як наслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 , оскільки в її діях не виявлено навмисного, недбалого чи неналежного ставлення до свої посадових обов'язків.
Крім того, за інформацією, розміщеною на сайті Вищої Ради Правосуддя у розділі Реєстру автоматизованого розподілу матеріалів 24.06.2025 зареєстровано скаргу ОСОБА_1 за №Р-1943/8/7-25 до Вищої ради правосуддя щодо дисциплінарного проступку стосовно судді Лозицької І.О., яку було розподілено між членами Вищої ради правосуддя і станом на дату подання цієї заяви не розглянуто, рішення по ній не прийнято.
Тому, з метою усунення будь-яких сумнівів у неупередженості судді при розгляді даної адміністративної справи, суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицькою І.О. заявлено самовідвід.
При вирішенні питання про наявність підстав для самовідводу судді, суд виходить з наступного.
За змістом Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду, є право відводу (самовідводу).
Підстави для відводу (самовідводу) судді, наведені у ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участь в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Згідно з частиною 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Частиною 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Разом з тим, оскільки КАС України прямо не врегульовує питання самовідводу судді при розгляді заяви, що подана після винесення судового рішення, суд застосовує за аналогією положення статей 36-40 КАС України, які регулюють загальні підстави та порядок відводу (самовідводу).
Так, згідно ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється».
Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України»).
Рішенням Європейського Суду з прав людини від 09.11.2006 у справі «Білуга проти України» та Рішенні від 28.10.1998 у справі «Ветштайн проти Швейцарії» зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід в розгляді справи в тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Так, судом встановлено, що за інформацією, розміщеною на сайті Вищої Ради Правосуддя у розділі Реєстру автоматизованого розподілу матеріалів 24.06.2025 зареєстровано скаргу ОСОБА_1 за №Р-1943/8/7-25 до Вищої ради правосуддя щодо дисциплінарного проступку стосовно судді Лозицької І.О., яку було розподілено між членами Вищої ради правосуддя і станом на дату подання цієї заяви не розглянуто, рішення по ній не прийнято.
Виходячи з вищевикладеного, самовідвід гарантує неупередженість та об'єктивність здійснення правосуддя, а також з метою уникнення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу щодо неупередженості судді Лозицької І.О. та об'єктивного розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Зважаючи на вказані обставини, аналіз норм чинного законодавства України, Бангалорські принципи поведінки суддів, Конвенції про захист прав і основних свобод людини, практику Європейського Суду з прав людини та з урахуванням приписів статей 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою забезпечення неупередженості у розгляді заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №160/27917/24 та виключення будь-яких сумнівів щодо дотримання судом принципів законності, неупередженості та об'єктивності за результатами розгляду заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, суд вважає, що подана заява судді Лозицької І.О. про самовідвід є вмотивованою та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 36, 39, 40, 41, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву про самовідвід судді Лозицької І.О. у справі № 160/27917/24 за заявою ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду - задовольнити.
Передати справу на розгляд іншому судді, який буде визначатись в порядку встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Суддя І.О. Лозицька