07 жовтня 2025 року Справа № 160/24678/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
28 серпня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 30.04.2025 року №0587920-2410-0462-UA12020230000085693 в повному обсязі;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 30.04.2025року №0587915-2410-0462-UA12020230000085693 в повному обсязі;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 30.04.2025 року №0587922-2410-0462-UA12020010000033698 в повному обсязі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив строки прийняття та надсилання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Вказав, що його нежитлова сільськогосподарська будівля не є об'єктом оподаткування, на неї не нараховується вищезазначений податок та відповідно платник податку звільняється від сплати податку. Також зазначив, що у публічному доступі, а саме на сайті Березнуватівської сільської ради та Святовасилівської сільської ради відсутня інформації щодо прийняття рішення про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Березнуватівської селищної територіальної громади на 2020, 2024 роки, а тому податковий орган нарахував податкові зобов'язання, всупереч підпункту 12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
17.09.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити повністю у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що оскаржувані ППР №0587920, №№0587922 від 30.04.2025 були винесені в межах строку дозволеного законодавством України. Вказав, що Позивач не є «сільськогосподарський товаровиробник», так як він не є фізичною особою - підприємцем, а є просто фізичною особою та не має статусу «сільськогосподарський товаровиробник», веде особисте селянське господарство без створення юридичної особи індивідуально як фізична особа, відсутні обов'язкові умови надання ОСОБА_1 право на податкову пільгу. Зазначив, що правомірно нарахував податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік та 2024 рік.
24.09.2025 позивачем подано відповідь на відзив, в яких викладено обґрунтування аналогічні позову.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
За даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС України (далі - ІКС «Податковий блок») та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником нежитлових будівель:
- інші будівлі (адміністративно-складська будівля), які знаходяться за адресою: м. Дніпро, вул. Енергетична, будинок 9а, загальною площею 764,3 м2, дата державної реєстрації права власності 06.09.2008, частка власності 1/3;
- інші будівлі (телятник), який знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Солонянський район, с. Березнуватівка, вул. Молодіжна, будинок 26-Б, загальною площею 1643 м2, дата державної реєстрації права власності 25.05.2013, частка власності 1.
Керуючись підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 ст. 266 ПКУ платнику сформовано податкові повідомлення - рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
1. ППР від 30.04.2025 №0587920-2410-0462-UA12020230000085693 на суму 53349,24 грн. за податковий період 2020 рік - об'єкт оподаткування телятник, розташований за адресою АДРЕСА_1 ;
2. ППР від 30.04.2025 №0587915-2410-0462-UA12020230000085693 на суму 29163,35 грн. за податковий період 2024 рік - об'єкт оподаткування телятник, розташований за адресою АДРЕСА_1 ;
3. ППР від 30.04.2025 №0587922-2410-0462-UA12020010000033698 на суму 5514,96 грн. за податковий період 2020 рік - об'єкт оподаткування нежитлова будівля, адміністративно-складська будівля, розташована за адресою Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Енергетична, будинок 9а.
Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по об'єктам оподаткування, які належать ОСОБА_1 за 2020, 2024 рік проводився автоматичному режимі за даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС України.
Позивачем оскаржено вищезазначені ППР до Державної податкової служби України, проте рішенням Державної податкової служби України від 06.08.2025 №22764/6/99-00-06-01-02-06 ППР від 30.04.2025: №0587920, №0587915, №0587922 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями по земельному податку з фізичних осіб, як по суті встановлених в них правопорушень, так із процедурних порушень, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до положень ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755 (надалі - ПК України), який передбачає, зокрема,
- плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. ( підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України)
- землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України.
- платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України).
Згідно ст.265 ПКУ, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПКУ, фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Об'єктами оподаткування податком є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України).
Обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єкта/об'єктів оподаткування, які перебувають у власності у фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом відповідно за місцем податкової адреси власника житлової та нежитлової нерухомості виходячи з бази оподаткування та відповідної ставки податку.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п.266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).
Податкове повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПКУ, та відповідні платіжні реквізити надсилають (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника у порядку , визначеному статтею 42 КПУ до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) роком.
Відповідно підпункту 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПКУ податкове зобов'язання з цього податку може бути нарахованим за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПКУ.
Відповідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПКУ ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового ) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Щодо строку прийняття та надсилання податкових повідомлень-рішень №0587920, №0587922 від 30.04.2025 - суд зазначає гаступне.
Відповідно до п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єкта/об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПКУ).
Відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПКУ, податкове/податкові повідомлення рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно пп.266.10.2 п.266.10 ст.266 ПКУ у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
07 грудня 2017 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» № 2245-VIII, яким п. 266.10 ст. 266 ПК України доповнено підпунктами 266.10.2 і 266.10.3 такого змісту: «266.10.2. У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання. 266.10.3. Податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу».
Вказаним Законом №2245-УІІІ дозволено контролюючим органам визначати грошове зобов'язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітні податкові періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 ст. 102 ПК України.
При цьому, змін до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України щодо строків надіслання податкових повідомлень-рішень цим Законом не внесено.
Вищезазначене також підтверджується правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 року у справі №817/213/16 в якій зазначено, що - «…Підпунктами 265.7.1,265.7.2 пункту 265.7 статті 265 та пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення-рішення про визначення суми податку як з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так і плати за землю обчислюється та надсилається платнику податків до 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) або поточного року (для плати за землю).
Посилання відповідача на статтю 102 Податкового кодексу України є необгрунтованими, оскільки положення останньої щодо можливості визначення контролюючим органом платнику податків суми грошових зобов'язань протягом 1095 днів після граничного строку сплати грошових зобов'язань є загальною по відношенню до положень статей 265, 266, зокрема підпункту 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, 286, зокрема пункт 286.5 цієї статті Податкового кодексу України, які є спеціальними та мають переважне застосування.
Враховуючи викладене. Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення від 17 грудня 2015 року №43310-17, 43311-17, 43313-17, 43314-17 є неправомірними та підлягають скасуванню...».
Таким чином суд зазначає, що при винесені спірних податкових повідомлень-рішень №0587920, №0587922 від 30.04.2025, відповідач пропустив обов'язкові спеціальні строки визначені ст. 265 Податкового кодексу України.
Щодо тверджень відповідача про те, що позивач не є «сільськогосподарський товаровиробник», а тому позивач не має права на податкові пільги - суд зазначає наступне.
Відповідно до абз. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 статті 266 ПК України (в редакції чинній на 2020 рік) не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до абз. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 статті 266 ПК України (в редакції чинній на 2024 рік) не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Аналізуючи наведені вище приписи норми абз. "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можна дійти висновку, що її застосування передбачає наявність трьох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості є сільськогосподарським товаровиробником, друга - об'єкт нерухомості використовується за призначенням безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а третя - об'єкт нерухомості не здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» міститься у ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 №2238-111 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23.09.2008 № 575-VI (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин): виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року № 742-IV (в редакціях чинних на час виникнення спірних правовідносин): «Особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів.
Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.
Доказом того, що позивач в 2020, 2024 роках займався сільськогосподарською діяльністю підтверджується наданими до матеріалів справи документами, а саме: Договір про утримання тварин № 31/19 від 31.12.2019 укладений між приватним підприємством «МАГ» та ОСОБА_1 ; акти приймання-передачі від 31.12.2019 року відповідно до договору № 31/19 від 31.12.2019; звіт про виробництво продукції тваринництва та кількість сільськогосподарських тварин за січень 2019 року; Статут сільськогосподарського кооперативу «СФ ВОЛЯ»; заява про вступ до сільськогосподарського кооперативу «СФ ВОЛЯ» від 04.08.2021 року; Протокол №5/5 загальних зборів сільськогосподарського кооперативу «СФ ВОЛЯ» від 05.08.2021 року; Довідка сільськогосподарського кооперативу «СФ ВОЛЯ» № 18/09 від 18.09.2025 щодо діяльності ОСОБА_1 в кооперативі; Договір про умови участі асоційованого члена сільськогосподарського кооперативу у 2021 році № 6/21 від 04.08.2021; Специфікація №1 до договору № 6/21 від 04.08.2021; Договір про умови участі асоційованого члена сільськогосподарського кооперативу у 2022 році № 6/22 від 04.08.2022; Специфікація №1 до договору № 6/22 від 04.08.2022; Договір про умови участі асоційованого члена сільськогосподарського кооперативу у 2023 році № 6/23 від 04.08.2023; Специфікація №1 до договору № 6/23 від 04.08.2023; Договір про умови участі асоційованого члена сільськогосподарського кооперативу у 2024 році № 6/24 від 04.08.2024; Специфікація №1 до договору № 6/24 від 04.08.2024; Договір про умови участі асоційованого члена сільськогосподарського кооперативу у 2025 році № 6/25 від 04.08.2025; Специфікація №1 до договору № 6/25 від 04.08.2025; кооперативна угода № 6/1 про внесення пайового внеску в натуральній (майновій) формі за 2021 рік від 04.08.2021; індивідуальний графік внесення пайового внеску за 2021 рік від 04.08.2021 року; кооперативна угода № 6/2 про внесення пайового внеску в натуральній (майновій) формі за 2022 рік від 04.08.2022; індивідуальний графік внесення пайового внеску за 2022 рік від 04.08.2022 року; кооперативна угода № 6/3 про внесення пайового внеску в натуральній (майновій) формі за 2023 рік від 04.08.2023; індивідуальний графік внесення пайового внеску за 2023 рік від 04.08.2023 року; кооперативна угода № 6/4 про внесення пайового внеску в натуральній (майновій) формі за 2024 рік від 04.08.2024; індивідуальний графік внесення пайового внеску за 2024 рік від 04.08.2024 року; кооперативна угода № 6/5 про внесення пайового внеску в натуральній (майновій) формі за 2025 рік від 04.08.2025; індивідуальний графік внесення пайового внеску за 2025 рік від 04.08.2025 року; Договір поставки між СВК «СФ ВОЛЯ» та ТОВ «СОЛЕО» № С/БВ/24/06-2 від 24.06.2025 та специфікація до нього; Договір поставки між СВК «СФ ВОЛЯ» та ТОВ «Виробнича компанія «Золотий дракон» № В/ЗД/1804/2024-4 від 18.04.2024 та специфікація до нього.
Відповідно до «Державного класифікатора будівель та споруд. ДК 018-2000», затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси.
Поняття «будівлі сільськогосподарського призначення» не обмежуються лише зерносховищами, а також ті, які використовуються для розміщення в них обладнання, необхідного для адміністративного, побутового (опалення, водопостачання тощо), транспортного забезпечення, а також виконання інших функцій, які входять до складу цілісного майнового комплексу необхідно відносити до будівель сільськогосподарського призначення,
При цьому, положення пп. «ж» пп, 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України є застосовними в тому числі й для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання.
Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.
Водночас, продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) -продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам 01.11-01.42 та 05.00.1-05.00.42 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97 (стаття 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років»).
Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, та не здаються їх власниками в оренду, позичку, лізинг не є об'єктами оподаткування згідно з пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Таким чином викладені факти, обставини, пояснення та надані документи підтверджують умови, які надають ОСОБА_1 право на податкову пільгу, тобто звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до норм пп. «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 та пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України.
Щодо рішень органу місцевого самоврядування про встановлення ставок з податку на нерухоме майно.
Як підставу для скасування ППР від 30.04.2025 № №0587920-2410-0462 UA12020230000085693 за податковий період 2020 рік та ППР від 30.04.2025 №0587915-2410-0462-UA12020230000085693 за податковий період 2024 рік позивач посилається на відсутність відповідного рішення сільської ради про встановлення ставок з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Вищезазначені ППР винесено ГУ ДПС на об'єкт оподаткування телятник, розташований за адресою Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Березнуватівка, вулиця Молодіжна, будинок 26-Б.
Для обчислення розміру податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2020 рік ГУ ДПС використано Рішення Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області від 27.01.2017 №1-13/VII «Про внесення змін до рішення сесії сільської ради № 2-5/VII від 29.01.2016 «Про податок на майно на території Березнуватівської сільської ради», де встановлена ставка з податку на нерухоме майно для інших будівель - 0,75 % від мінімальної заробітної плати.
Для обчислення розміру податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2024 рік ГУ ДПС використано Рішення Святовасилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 20.04.2022 №2 «Про внесення змін до рішення сільської ради «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Святовасилівської сільської ради»», де встановлена ставка з податку на нерухоме майно для будівель тваринництва - 0,25 % від мінімальної заробітної плати.
До матеріалів справи позивачем додано рішення Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області від 27.01.2017 №1-13/VII «Про внесення змін до рішення сесії сільської ради № 2-5/VII від 29.01.2016 «Про податок на майно на території Березнуватівської сільської ради» та рішення Святовасилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 20.04.2022 №2 «Про внесення змін до рішення сільської ради «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Святовасилівської сільської ради»».
Отже, твердження позивача проте, що у публічному доступі, а саме на сайті Березнуватівської сільської ради та Святовасилівської сільської ради відсутня інформації щодо прийняття рішення про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Березнуватівської селищної територіальної громади на 2020, 2024 роки, а тому податковий орган нарахував податкові зобов'язання, всупереч підпункту 12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України - суд вважає безпідставними.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджується факт порушення позивачем положень податкового законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 30.04.2025 року: №0587920-2410-0462-UA12020230000085693, №0587915-2410-0462-UA12020230000085693, №0587922-2410-0462-UA12020010000033698, якими було визначено позивачу суму податкового зобов'язання є не обґрунтованими та прийнятими без урахуванням усіх обставин, що мали значення, а тому не відповідають критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією від 26.08.2025 року.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в загальній сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49005; ІК в ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 30.04.2025 року №0587920-2410-0462- НОМЕР_2 в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 30.04.2025року №0587915-2410-0462- НОМЕР_2 в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 30.04.2025 року №0587922-2410-0462-UA12020010000033698 в повному обсязі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.17-а, ІК ВП в ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ПН НОМЕР_1 ) понесені позивачем судові витрати в сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 07 жовтня 2025 року.
Суддя Е.О. Юрков