07 жовтня 2025 рокуСправа № 160/28593/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Згідно пункту 3 ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 160 КАС України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина 2 статті 160 КАС України).
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси має право особисто або її законний представник подати відповідний адміністративний позов до адміністративного суду.
Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Із цих законодавчих положень випливає, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Частиною 1 статті 21 КАС України визначено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
В розумінні пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
В одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги (частина 1 статті 172 КАС України).
Отже, з аналізу вказаних процесуальних норм слідує, що позивач наділений правом об'єднати в позовній заяві декілька пов'язаних між собою вимог, основні та похідні вимоги, що стосуються врегулювання правовідносин, які виникли безпосередньо між ним та відповідачем.
В даному ж випадку, як слідує із змісту прохальної частини позовної заяви, в межах даного позову позивач просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії Міністерства внутрішніх справ України у частині здійснення перерахунку мені ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення, та виплати мені різниці за період з 22 лютого 2023 року по 07 червня 2025 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023, 2024, 2025 роки, з врахуванням нових розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 в редакції від 30 серпня 2017 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023, 2024, 2025 років, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14, без використання мінімальної заробітної плати та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищення) з урахуванням раніше виплачених сум.
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії Міністерства внутрішніх справ України здійснити перерахунок щомісячного грошового забезпечення, та виплатити різницю за період з 22 лютого 2023 року по 31 грудня 2023 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік з врахуванням нових розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 в редакції від 30 серпня 2017 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14, без використання мінімальної заробітної плати та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищення) з урахуванням раніше виплачених сум.
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії Міністерства внутрішніх справ України здійснити перерахунок грошового забезпечення, та виплатити різницю за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік з врахуванням нових розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 №704 в редакції від 30.08.2017, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14, без використання мінімальної заробітної плати та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищення) з урахуванням раніше виплачених сум.
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії Міністерства внутрішніх справ України у частині здійснення перерахунку ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення, та виплати різницю за період з 01 січня 2025 року по 07 червня 2025 року з врахуванням нових розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 в редакції від 30 серпня 2017 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14, без використання мінімальної заробітної плати та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищення) з урахуванням раніше виплачених сум.
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії Міністерства внутрішніх справ України здійснити перерахунок грошового забезпечення, та виплатити різницю за період з 01 січня по 07 червня 2025 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік з врахуванням нових розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 №704 в редакції від 30.08.2017, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14, без використання мінімальної заробітної плати та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищення) з урахуванням раніше виплачених сум.
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії Міністерства внутрішніх справ України здійснити перерахунок виплат здійснених у зв'язку з звільненням з військової служби у зв'язку зі станом здоров'я , відповідно до пункту 2.1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 07.06.2025 року № 21 про виключення мене із списків військової частини НОМЕР_1 та виплатити різницю:
грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки за 2025 - 5 днів;
грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2022 - 2025 роки, усього за 56 (п'ятдесят шість) днів, відповідно до статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
одноразової грошової допомоги в розмірі 4 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби - 38 (тридцять вісім) календарних місяців відповідно до Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460, відповідно до розміру грошового забезпечення з врахуванням нових розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 №704 в редакції від 30.08.2017, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14, без використання мінімальної заробітної плати та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищення) з урахуванням раніше виплачених сум.
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії Міністерства внутрішніх справ України у частині не виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. за період з 06 вересня 2023 року по 13 січня 2025 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії Міністерства внутрішніх справ України нарахувати та виплатити додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн. за період з 06 вересня 2023 року по 13 січня 2025 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії Міністерства внутрішніх справ України у частині не виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».
-зобов'язати Військову частини НОМЕР_1 Національної гвардії Міністерства внутрішніх справ України видати Довідку про вартість речового майна, що належить до видачі відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» та нарахувати і виплатити грошової компенсації за не отримане речове майно в розмірі зазначеному в Довідці про вартість речового майна.
Суд зазначає, що такі вимоги не пов'язані між собою ані підставами виникнення, ані поданими доказами. Крім того, відповідні вимоги не можуть вважатись похідними.
Так, позивачем об'єднано в одній позовній заяві вимоги про оскарження дій/бездіяльності відповідача щодо:
-ненарахування грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення із застосування прожиткового мінімуму на відповідний рік за 2023 - 2025 роки;
-перерахунок виплат, які належать позивачу при звільненні (компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, компенсація за невикористані дні відпустки, як учаснику бойових дій та одноразова грошова виплата в розмірі 4% місячного грошового забезпечення);
-невиплати додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн.;
-невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Заявлені позивачем вимоги є різними за своїм призначенням, підставами набуття права на них та регулюються абсолютно різними законодавчими нормами.
Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги є самостійними, хоча й стосуються одного позивача, але скеровані до відповідача з різних підстав для звернення до суду, тобто обґрунтовуються різними доказами та підставами виникнення, що, у свою чергу, не відповідає правилам об'єднання позовних вимог, які викладені у ст. 172 КАС України.
Таким чином, об'єднання в одній позовній заяві самостійних вимог, які не пов'язані між собою ані підставами виникнення, ані поданими доказами та не є похідними, є порушенням правила об'єднання позовних вимог і, відповідно, свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам КАС України.
При цьому, пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Суд також вважає за необхідне зазначити, що наведене вище порушення не є формальним, оскільки фактично унеможливлює розгляд справи за вимогами, не пов'язаними між собою підставою їх виникнення та відповідними доказами, а тому повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин.
Така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
Так, у п. 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 (Заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22.10.1996; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, серія A, № 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28.05.1985).
У п. 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява №49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб" (див. рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.
Отже, передбачене ст. 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань.
Таким чином, враховуючи викладені вище обставини, а також зважаючи на те, що суду необхідно буде дослідити правомірність дій відповідача, які вчинені на підставі різних за своєю суттю та складністю документів, що відповідно до ч. 1ст. 171 КАС України виключає можливість об'єднання таких вимог в одній позовній заяві, суд дійшов висновку, що спільний розгляд позовних вимог суттєво ускладнить та сповільнить вирішення спору по суті, з огляду на що, позовна заява, відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, підлягає поверненню.
Одночасно, слід роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до суду із окремими позовними заявами.
Керуючись ст. ст. 169, 248, 256, 294, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська