07 жовтня 2025 рокуСправа № 160/27120/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -
19.09.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області №883-к від 06.12.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 з 09.12.2024 на посаді начальника управління фітосанітарної служби Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області;
- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.12.2024 по день ухвалення судом рішення про поновлення на посаді;
- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, а також в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Крім того, позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою - відмовлено. Визнано неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, із зазначенням інших підстав для поновлення строку, та доказів на підтвердження наявності інших підстав для поновлення строку та поважності причин його пропуску.
03.10.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, у якій останній просить суд:
- визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду із цим адміністративним позовом.
Заява обґрунтована тим, що позивач увесь період з дня звільнення зі служби 06.12.2024 і до теперішнього часу продовжує лікуватись від тяжкої онкологічної хвороби, яка суттєво погіршила його фізичний стан та значною мірою обмежила позивача у можливості повноцінно жити своїм життям та захищати свої права та інтереси, на підтвердження чого до позову були додані відомості про медичні обстеження позивача, проведене лікування позивача та регулярне придбання ним ліків у 2025 році.
Також, представник позивача зазначає, що дізнавшись про постановлення судом у справі №160/741/25 ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, позивач був госпіталізований до лікарні через стрімке погіршення стану здоров'я та з 05.03.2025 перебував на стаціонарному лікуванні, про що свідчить додана до заяви виписка, після чого продовжував лікування. Більше того, розуміючи, що лікування від онкологічної хвороби може зайняти багато часу та фінансових ресурсів, не мав об'єктивної можливості у лютому-серпні 2025 року витрачати кошти на скарження судових рішень. Лише після настання позитивних змін у здоров'ї та покращенні психоемоційного стану позивач наважився відновити поновлення своїх порушених прав внаслідок звільнення зі служби, тому, звернувся за правовою допомогою до Адвокатського об'єднання «Дніпро Легал Груп» 05.09.2025. Отримавши 10.09.2025 доступ до справи №160/741/25, представник позивача витратив декілька днів на збір доказів, після чого, позовну заяву у справі №160/27120/25 подано 19.09.2025.
Представник позивача також просить суд врахувати, що протягом періоду з дня звільнення (06.12.2024) та до звернення за правовою допомогою (05.09.2025) позивач перебував у тяжкому психоемоційному стані, борючись за своє життя з тяжкою онкологічною хворобою, тому, не мав змоги належним чином оскаржувати незаконне звільнення протягом визначеного законом строку.
Вирішуючи питання поважності пропуску строку звернення до суду з цією позовною заявою, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, чинне законодавство України встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлено досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційних прав на судовий захист і доступ до правосуддя.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерела права.
Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Отже, як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Також, практика Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Аналіз практики Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, останній виходить з наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з проважних, об'єктивних, непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 4) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб; 5) недотримання строків було зумовлено діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції (несвоєчасне вручення судового рішення або не вручення судового рішення тощо); 6) відновлення строку необхідно для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя.
Судом встановлено, що спір виник з підстав звільнення позивача з публічної служби, а тому, при вирішенні питання щодо строків звернення до суду, слід застосовувати ч. 5 ст. 122 КАС України, якою встановлений місячний строк для звернення до суду з позовною заявою.
Як вже було зазначено судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху та слідує з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли у зв'язку зі звільненням позивача з посади начальника управління фітосанітарної служби Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області №883-к від 06.12.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
При цьому, з позовною заявою у межах справи №160/27120/25 позивач звернувся лише 19.09.2025, про що свідчить інформація з системи «Електронний суд», тобто, з суттєвим порушенням місячного строку звернення до суду.
Судом також встановлено та інформацією з КП «Діловодство спеціалізованого суду» підтверджено, що у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа №160/741/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії з аналогічними предметом спору та обставинами справи.
Позовна заява ОСОБА_1 у межах справи №160/741/25 надійшла до суду 13.01.2025, тобто у межах відведеного КАС України місячного строку звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №160/741/25 відкрито провадження та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.
При цьому, у справі №160/741/25 судом було встановлено відсутність підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі. Відтак, позовну заяву у справі №160/741/25 було подано у межах строку звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.
04.02.2025 у межах справи №160/741/25 позивачем двічі подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи на адресу електронної пошти суду та нарочно. Зазначене підтверджує залученість позивача до процесу розгляду справи та його обізнаність у русі останньої.
06.02.2025 у межах справи №160/741/25 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
20.02.2025 представник позивача у справі №160/741/25 звернувся до суду із заявою про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №160/741/25 заяву ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду - задоволено. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу - залишено без розгляду (суддя Рищенко А.Ю.).
Зі змісту поданої заяви про залишення позову у справі №160/741/25 без розгляду судом встановлено, що мотивів залишення позову без розгляду представником позивача зазначено не було.
Відтак, з аналізу викладеного судом встановлено, що позивач вже вдруге звертається з даним позовом до суду 19.09.2025, з суттєвим порушенням строку звернення до суду у 7 місяців, з урахуванням попереднього звернення до суду.
Отже, позивач станом на момент звернення з позовною заявою до суду у межах справи №160/27120/25 пропустив місячний строк звернення до суду, встановлений ч. 5 ст.122 КАС України.
Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути такі обставини, які об'єктивно є непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтвердженні належними доказами.
Суд зауважує, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначений КАС України місячний строк, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважає, що рішеннями відповідача порушуються його права та законні інтереси.
Позивач фактично не був позбавлений можливості подати позовну заяву до адміністративного суду у межах відведеного КАС України місячного строку звернення до суду після залишення без розгляду позовної заяви у справі №160/741/25.
Також, позивачем не надано суду доказів поважності пропуску строку звернення з адміністративним позовом до суду (хвороба, відрядження, стихійне лихо тощо), що підтверджується наступним.
Судом відхиляються посилання представника позивача на перебування позивача на лікуванні, оскільки, представником позивача на підтвердження поважності строку звернення до суду надано докази, які були надані разом з позовною заявою та які вже враховано судом під час постановлення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Разом з тим, суд зауважує, що у матеріалах справи містяться наступні документи, зі змісту яких судом встановлено наступне:
- медичні висновки №2С6Н-4ХАМ-С997-Р65Х від 04.07.2024, №432В-35ЕВ-К78С-4КВК від 08.07.2024, №С5Х6-48Р2-КК94-6А6Р від 16.07.2024, №ХСЗТ-8Р6Х-7Н63-33Е7 від 22.07.2024, №СС9М-3МТ5-8РА8-89Р5 від 23.07.2024, №Е88Х-А365-332Е-72КХ від 29.07.2024, №9767-4РНЕ-ВКМ7-Р37Х від 05.08.2024, №ММХ9-СМ28-Т77В-886Р від 12.08.2024, №9Т2А-7653-9РМ7-2ТЕЕ від 16.08.2024, №24Т8-КМС3-5РВМ-ММЕС від 26.08.2024, №А6Х9-388К-5АКМ-РХКТ від 02.09.2024, №3НКТ-Н725-4КНЕ-25Т5 від 12.09.2024, №ХТ4С-86К5-РТТ9-98ЕН від 18.09.2024, №39Е2-АР8К-НТ8Т-ЕРХ7 від 24.09.2024, №5В9Т-С32С-А2В8-С9ЕХ від 03.10.2024, №К887-В49К-Р58В-РЕХ6 від 13.10.2024, №6А5Х-5258-924Е-32В9 від 21.10.2024, №5Р38-Н89С-В4ХЕ-Н3АА від 31.10.2024, №РЕСХ-683М-8РА6-ХАР5 від 08.11.2024, №6В27-В474-В44Т-М549 від 13.11.2024, №59А7-В36Е-85К9-С3НН від 21.11.2024, №366Т-СС24-АТ3Н-АНА4 від 29.11.2024 - інформаційні довідки з електронної системи охорони здоров'я: періоди лікування не зазначено, складені до моменту звільнення позивача зі служби та звернення до суду з первинною позовною заявою у справі №160/741/25, наявні примітки про те, що інформаційні довідки не є документами, не є доказами, які підтверджують поважність причин пропуску місячного строку звернення до суду;
- консультаційне дослідження від 12.08.2024, патогістологічне дослідження від 12.08.2024: складені до моменту звільнення позивача та звернення до суду з первинною позовною заявою у справі №160/741/25, не є доказами, які підтверджують поважність причин пропуску місячного строку звернення до суду;
- виписка №2835/1315 від 15.08.2024 із медичної карти стаціонарного хворого хірургічного відділення ТОВ «Екодніпро»: період перебування у стаціонарі з 12.08.2024 по 15.08.2024, період поза межами строків звернення до суду, до моменту звільнення позивача та звернення до суду з первинною позовною заявою у справі №160/741/25 - не є доказом, який підтверджує поважність причин пропуску місячного строку звернення до суду;
- консультаційний висновок спеціаліста №1007761385 від 24.09.2024: стаціонарне лікування з 12.08.2024 по 15.08.2024, тимчасова непрацездатність з 16.08.2024 по 24.09.2024, періоди поза межами строків звернення до суду, до моменту звільнення позивача та звернення до суду з первинною позовною заявою у справі №160/741/25 - не є доказом, який підтверджує поважність причин пропуску місячного строку звернення до суду;
- медична карта амбулаторного хворого: взяття позивача на облік 24.09.2024 - не є доказом, який підтверджує поважність причин пропуску місячного строку звернення до суду;
- висновок з обстеження мультизрізова комп'ютерна томографія від 27.09.2024, складений до моменту звільнення позивача та звернення до суду з первинною позовною заявою у справі №160/741/25 - не є доказом, який підтверджує поважність причин пропуску місячного строку звернення до суду;
- консультаційний висновок спеціаліста №1007761386 від 03.10.2024: продовження тимчасової непрацездатності з 04.10.2024 по 11.10.2024, поза межами строків звернення до суду, до моменту звільнення позивача та звернення до суду з первинною позовною заявою у справі №160/741/25 - не є доказом, який підтверджує поважність причин пропуску місячного строку звернення до суду;
- консультаційний висновок спеціаліста №1007763789 від 11.10.2024: продовження тимчасової непрацездатності з 12.10.2024 по 21.10.2024, поза межами строків звернення до суду, до моменту звільнення позивача та звернення до суду з первинною позовною заявою у справі №160/741/25 - не є доказом, який підтверджує поважність причин пропуску місячного строку звернення до суду;
- консультаційний висновок спеціаліста від 11.10.2024: не зазначено періоди лікування, поза межами строків звернення до суду, до моменту звільнення позивача та звернення до суду з первинною позовною заявою у справі №160/741/25 - не є доказом, який підтверджує поважність причин пропуску місячного строку звернення до суду;
- консультаційний висновок спеціаліста №1007763792 від 21.10.2024: продовження тимчасової непрацездатності з 22.10.2024 по 31.10.2024, поза межами строків звернення до суду, до моменту звільнення позивача та звернення до суду з первинною позовною заявою у справі №160/741/15 - не є доказом, який підтверджує поважність причин пропуску місячного строку звернення до суду;
- консультаційний висновок спеціаліста №1007763800 від 31.10.2024: продовження тимчасової непрацездатності з 01.11.2024 по 08.11.2024, поза межами строків звернення до суду, до моменту звільнення позивача та звернення до суду з первинною позовною заявою у справі №160/741/25 - не є доказом, який підтверджує поважність причин пропуску місячного строку звернення до суду;
- консультаційний висновок спеціаліста №1007763801 від 08.11.2024: продовження тимчасової непрацездатності з 09.11.2024 по 13.11.2024, поза межами строків звернення до суду, до моменту звільнення позивача та звернення до суду з первинною позовною заявою у справі №160/741/25 - не є доказом, який підтверджує поважність причин пропуску місячного строку звернення до суду;
- консультаційний висновок спеціаліста №1007763803 від 13.11.2024: продовження тимчасової непрацездатності з 14.11.2024 по 20.11.2024, поза межами строків звернення до суду, до моменту звільнення позивача та звернення до суду з первинною позовною заявою у справі №160/741/25 - не є доказом, який підтверджує поважність причин пропуску місячного строку звернення до суду;
- консультаційний висновок спеціаліста №1007764328 від 21.11.2024: продовження тимчасової непрацездатності з 21.11.2024 по 27.11.2024, поза межами строків звернення до суду, до моменту звільнення позивача та звернення до суду з первинною позовною заявою у справі №160/741/25 - не є доказом, який підтверджує поважність причин пропуску місячного строку звернення до суду;
- довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД №095756 від 05.12.2024 про встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності за загальним захворюванням з 29.11.2024 безстроково - не є доказом, який підтверджує поважність причин пропуску місячного строку звернення до суду;
- виписка КНП «ДЦПМСД №1» ДМР з медичної карти: стаціонарне лікування позивача з 05.03.2025 по 18.03.2025 (14 календарних днів);
- висновок КНП «ДЦПМСД №1» ДМР підтверджено здійснення 10.07.2025 обстеження - колоноскопію - не є доказом, який підтверджує поважність причин пропуску місячного строку звернення до суду.
Відтак, зазначені вище медичні документи не підтверджують поважність підстав пропуску місячного строку звернення до суду з позовною заявою щодо поновлення на посаді публічної служби.
Разом з тим, суд зазначає, що надані представником позивача скріншоти на підтвердження придбання ліків не є доказами, які підтверджують поважність пропуску місячного строку звернення позивача до суду з позовною заявою, натомість, вказують на факт придбання відповідних ліків неконкретизованому та невизначеному колу осіб або особі, без зазначення цільового призначення та підстави їх придбання. Тобто, у суду відсутні підстави вважати, що означені ліки придбані з метою лікування саме позивача за відповідним рецептом або призначенням лікаря, у встановлений строк. Разом з тим, означені скріншоти містять інформацію щодо придбання ліків, що не є дотичним до перебігу строку звернення до суду та в сукупності з іншими доказами, наявними у справі, поважність пропуску строку звернення до суду у 7 (сім) місяців не підтверджують.
Суд також критично оцінює посилання представника позивача на відсутність у позивача об'єктивної можливості у лютому-серпні 2025 року витрачати кошти на скарження судових рішень (тобто ухвали суду у справі №160/741/25 про залишення позовної заяви без розгляду), оскільки КАС України та Законом України «Про судовий збір» передбачено право позивача на звільнення від сплати судового збору як позивача у справі про поновлення на роботі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Про зазначене, зокрема, позивач був обізнаний за наслідком подання до суду первісної позовної заяви у справі №160/741/25, за яку судовий збір останнім не сплачувався.
Разом з тим, розглядаючи означені доводи в контексті необхідності сплати за правову допомогу, суд зазначає про наявність об'єктивної можливості позивача скористатись послугами спеціалістів безоплатної правової допомоги. Зазначене не може бути розцінене судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач був вправі самостійно цікавитися про хід судової справи.
Також, суд не бере до уваги подану представником позивача разом з позовною заявою та заявою про усунення недоліків копію заяви громадянки ОСОБА_2 , засвідченої приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Буцьких О.О. та зареєстрованої в реєстрі за №1404, наступного змісту:
«Я, ОСОБА_2 , розуміючи значення своїх дій, діючи добровільно без будь-якого примусу як фізичного так і морального, цією заявою повідомляю, що внаслідок складних життєвих обставин, зокрема: перенесення тяжкого захворювання й тривалого лікування; встановлення третьої групи інвалідності з 29.11.2024; подальшого незаконного звільнення з роботи з 06.12.2024, пов'язаного з перебуванням на лікуванні; одностороннього припинення надання правничої допомоги адвокатом при оскарженні незаконного звільнення у січні 2025 року; скрутного матеріального становища викликаного втратою роботи та неможливістю влаштуватись на нову роботу через вік, стан здоров'я та необхідність завершити лікування; мій чоловік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з початку 2025 року перебував у стані сильного душевного хвилювання та глибокої депресії, що призвело до пригнічення свідомості, втрати жаги до життя, втрати бажання захищати свої права та продовжувати жити повноцінним життям. Протягом цього складного періоду я всіляко підтримувала мого чоловіка, піклуючись про його фізичне та психічне здоров'я, намагалась допомогти йому побороти стан глибокої депресії й повернутись до нормального життя.
Після проходження моїм чоловіком медичних обстежень у липні та серпні 2025 року, у нього покращився психоемоційний стан та з'явилась надія на повне одужання й можливість надалі жити повноцінним життям, виховуючи нашого спільного сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, внаслідок позитивних змін у здоров'ї мого чоловіка на початку вересня 2025 року, попередньо зібравши достатньо коштів для оплати адвокатських послуг та судового збору, я вмовила мого чоловіка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернутись за отриманням професійної правничої допомоги з метою захисту та відновлення його порушених прав внаслідок незаконного звільнення 06.12.2024 з посади Начальника управління фітосанітарної служби Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, оскільки я впевнена, що для мого чоловіка відновлення справедливості шляхом його повернення до роботи на посаді, яку він отримав пройшовши чималий професійний шлях, та втрата якої значно погіршила його здоров'я, має стати рушійною силою, яка допоможе йому повернутись до повноцінного життя у суспільстві».
Суд зауважує, що інформація, наведена в означеній заяві, не підтверджена відповідними документами, а також суперечить наявним у справі матеріалам, оскільки у справі відсутні докази на підтвердження обстежень позивача у серпні 2025 року, а у липні 2025 року позивач проходив обстеження - колоноскопію, лише 10.07.2025, тобто, 1 (один) день, а не повний липень місяць. Крім того, як вже зазначалося судом, у даній категорії публічних спорів щодо поновлення на посаді, судовий збір позивачами не сплачується. Разом з тим, з матеріалів справ №160/741/25 та №160/27120/25 судом встановлено, що позивачем судовий збір не сплачувався. Відтак, хибним є твердження громадянки ОСОБА_2 про збір коштів для сплати судового збору.
Суд критично оцінює зазначену вище заяву та не бере її до уваги, оскільки остання складена зі слів ОСОБА_2 , яка не є учасником даної справи, не є належним чином уповноваженим представником позивача, а інформація, викладена в заяві, не підтверджена відповідними медичними документами та суперечить іншим документам, наявним у матеріалах справи.
Крім того, суд наголошує на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
З викладеного слідує, що нотаріус посвідчує факти, що мають юридичне значення, проте, не встановлює такі факти самостійно, зокрема, щодо фізичного та психоемоційного стану позивача.
Таким чином, означену заяву суд як доказ на підтвердження поважності пропуску місячного строку звернення до суду не приймає.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зазначені вище документи жодним чином не підтверджують у своїй сукупності поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду у 7 (сім) місяців щодо категорії справи стосовно проходження публічної служби та є не узгодженими між собою.
Додатково суд наголошує на тому, що на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, інших, ніж ті, що були надані разом із позовною заявою, доказів, на підтвердження поважності причин пропуску місячного строку звернення до суду, представником позивача разом із заявою про усунення недоліків не надано, інших підстав, ніж ті, що були зазначені у позовній заяві, для поновлення строку звернення до суду представником позивача не зазначено.
Відтак, ухвала суду від 26.09.2025 залишається невиконаною та відповідно недоліки позовної заяви представником позивача не усунуто.
Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це зумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності інших осіб.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17.03.2021 у справі №160/3121/20, від 18.03.2021 у справі №320/2915/20.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
При цьому, суд зазначає, що позивачем в заяві не наведено дійсних поважних причин неможливості звернутися до суду раніше, як і не надано відповідних доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху не наведено інших обґрунтованих та поважних причин суттєвого пропуску строку звернення до суду з позовом та не надано інших доказів на підтвердження їх поважності.
При цьому, з позовної заяви та заяви про усунення недоліків не вбачається та суд не може самостійно встановити інших причин пропуску позивачем строку звернення до суду, ніж ті, які зазначені у позовній заяві та заяві про усунення недоліків представником позивача у цій справі.
Суд зазначає, що представником позивача в заяві про усунення недоліків не наведено дійсних поважних причин неможливості звернутися до суду раніше, як і не надано відповідних доказів.
Отже, наведені позивачем причини пропуску звернення до суду слід вважати такими, які не є об'єктивно непереборними, не залежать від його волевиявлення чи пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Позивач не навів обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку.
За викладеного, наведені в заяві про усунення недоліків причини пропуску строку звернення до суду, визнаються судом неповажними згідно ст. 123 КАС України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу
Ураховуючи наведене та зважаючи на те, що представником позивача не зазначено обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість звернення до суду у визначений законом строк, вказані причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними для поновлення строку.
Отже, подана представником позивача позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись статтями 121, 122, 123, 160-161, 169, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою - відмовити.
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька