22 вересня 2025 рокуСправа № 160/26165/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніна О.С., перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до Головного управління Держспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування рішень,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до Головного управління Держспоживслужби в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного Управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу № 33/25 від 11.03.2025 та рішення Головного Управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення штрафу №, 72/25 від 24.04.2025.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу.
Частинами 1 та 2 статті 160 КАС України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Водночас юридична особа, незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника (ч. 3 ст. 55 КАС України).
Згідно із частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною восьмою статті 59 КАС України встановлено, що у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Отже, сторона у справі має право на звернення до суду через представника лише на підставі документа, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.
Відповідно до частини першої статті 60 КАС України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки (пункт 6 рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99).
Отже, особи, які представляють особу та виконують процесуальні дії на підставі наданих їм повноважень, виступають від імені цієї особи як довірителя, а не в порядку самопредставництва.
Тобто, реалізація права на звернення із адміністративним позовом є процесуальною дією в суді, яка має здійснюватися або самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2020 року (справа № 9901/39/20) процесуальне законодавство передбачає дві форми участі сторін у справі, а саме: участь через представника (представництво) і особисту участь (самопредставництво). Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що для визнання особи такою, яка діє в порядку самопредставництва, потрібно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.
Згідно з правової позиції викладеної в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року (справа № 303/4297/20) починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, потрібно підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останнього підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Отже, наявність або відсутність у ЄДР відомостей про право особи вчиняти дії від імені юридичної особи, не підтверджують повноваження діяти за правилами самопредставництва. Такі повноваження підтверджуються законом, статутом, положенням, умовами трудового договору (контракту), посадовою інструкцією.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2023 року (справа № 320/508/23), від 06 листопада 2023 року (справа № 149/289/21), ухвалах Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року (справа № 440/8807/22), від 19 жовтня 2023 року (справа № 160/16682/22), від 10 серпня 2023 року (справа № 380/3108/23), від 28.08.2023 (справа № 740/2873/22), від 31 жовтня 2023 року (справа № 140/6449/23), від 08 листопада 2023 року (справа № 120/9393/22), від 16 жовтня 2023 року (справа № 320/9856/22), від 08 листопада 2023 року (справа № 560/10254/22).
Судом встановлено, що позовну заяву від імен ТОВ «Споживчий центр» підписано Шкаленком Євгеном Васильовичем, юристконсультом підприємства, в порядку самопредставництва.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).
Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності таких повноважень на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення до суду.
Разом з тим, наданий заявником витяг зі статуту ТОВ «Споживчий центр» не конкретизує в якому суді, якої юрисдикції та інстанції представник має право представляти інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Оскільки Шкаленком Є.В. як представником позивача ТОВ «Споживчий центр» не надано належних доказів на підтвердження своїх повноважень на представництво інтересів позивача у Дніпропетровському окружному адміністративному суді, до якого подано даний позов, суд повертає позовну заяву разом із усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 241, 243, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до Головного управління Держспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування рішень - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна