07 жовтня 2025 рокуСправа №160/16778/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
09.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за період з 28.02.2022 року по 09.06.2022 року, виходячи з розміру 100 000 гривень з розрахунку за один місяць, але пропорційно усьому часу участі в бойових діях чи забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за період з 28.02.2022 року по 09.06.2022 року, виходячи з розміру 100 000 гривень з розрахунку за один місяць, але пропорційно усьому часу участі в бойових діях чи забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 з 28.02.2022 року по 27.07.2023 року, з 28.07.2023 року по 05.04.2024 року - у Військовій частині НОМЕР_3 , а з 06.04.2024 року по теперішній час він проходе військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 , що підтверджується записами в військовому квитку. ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період з 28.02.2022 року по 09.06.2022 року, перебуваючи в м. Києві, проте додаткова винагорода, виходячи з розміру 100 000 грн. з розрахунку за один місяць, за цей період йому виплачена не була. На думку позивача, у спірний період він був залучений до заходів національної безпеки та оборони та з відбиття збройної агресії рф, а отже має право на отримання передбаченої Постановою КМУ № 168 збільшеної до 100 000 грн (із розрахунку на місяць) додаткової винагороди. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 10 липня 2025 року. Також вказаною ухвалою суду від відповідача витребувано додаткові докази по справі.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2025 року заяву представника Військової частини НОМЕР_1 - Руденка Олександра Валерійовича щодо заміни відповідача правонаступником задоволено та замінено відповідача у справі з Військової частини НОМЕР_2 на її правонаступника - Військову частину НОМЕР_1 .
29.09.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшов письмовий відзив на позов, в якому він заперечує проти позовних вимог, виходячи з наступного. Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова 168) якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців Збройних Сил України додаткової винагороди. Відповідно до п. 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. На підставі клопотання командира військової частини НОМЕР_2 , робочою групою Військової частини НОМЕР_5 , в підпорядкуванні якої знаходиться Військова частина НОМЕР_1 , було проведено вивчення стану виплати додаткової грошової винагороди за безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії та наявності підстав для її нарахування і виплати у Військовій частині НОМЕР_2 . Відповідно до довідки - доповіді від 26.02.2023 року № 1661/1693 робочою групою Військової частини НОМЕР_5 встановлено недостатність підстав для здійснення зазначених виплат у зв'язку з недотриманням вимог рішення Міністра оборони України № 912з/29 від 23.06.2022 року. Так, в довідці-доповіді зазначено, що основна частина поданих документів ґрунтується на підставі абз. 4 п. 1 рішення № 912з/29, а саме у зв'язку з виконанням військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення. Проте, відповідно до зазначених документів не враховано передбачені абз. 4 п. 1 рішення № 912з/29 підстави, а саме, що виконання зазначених завдань повинно проводитись для забезпечення діючих угрупувань військ (сил) оборони держави. З урахуванням факту закінчення 10.04.2022 року активної фази ведення бойових дій в зоні відповідальності сектору оборони м. Київ (що підтверджується інформацією зазначеною в журналі ведення бойових дій), до якого відноситься військова частина, застосування підстав зазначених абз. 4 п. 1 рішення унеможливлюється. Нарахування та виплата додаткової винагороди військовослужбовцям за безпосередню участь у бойових діях унеможливлюється також у зв'язку з тим, що подані рапорти містять загальний перелік бойових наказів (бойових розпоряджень) без відображення змісту виконаного завдання та днів його виконання конкретним військовослужбовцем. Журнали ведення бойових дій підтверджують інформацію щодо визначення бойового завдання, але не містять інформації про його виконання. За вказаних обставин, надані для розгляду документи унеможливлюють провести документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійснення визначених заходів та створюють ризик для безпідставних виплат. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 07.10.2025 року.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що в період з 28.02.2022 року по 27.07.2023 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що знаходилась у підпорядкуванні Військової частини НОМЕР_1 .
Так, згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №33 від 28.02.2022 року солдата запасу ОСОБА_1 було зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №214 від 27.07.2023 року солдата ОСОБА_1 , з 27.07.2023 року виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення.
Як зазначає позивач, у спірний період з 28.02.2022 року по 09.06.2022 року він був залучений до заходів національної безпеки та оборони та з відбиття збройної агресії рф, а отже має право на отримання передбаченої Постановою КМУ № 168 збільшеної до 100 000 грн (із розрахунку на місяць) додаткової винагороди, проте відповідач не доплатив позивачу винагороду за кожен місяць, без урахування вже виплаченої винагороди в розмірі 30 000 грн. за зазначений період.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошового забезпечення у розмірі 100 000 грн відповідно до постанови КМУ № 168, за період з 28.02.2022 року по 09.06.2022 року, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та їх розміри визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Цього ж дня, Указом Президента України № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" Кабінет Міністрів України, окрім іншого, зобов'язано невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" Кабінету Міністрів України, окрім іншого, доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання цих указів, 28.02.2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім'ям під час дії воєнного стану" № 168 (далі Постанова № 168), якою серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Відповідно до пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (зі змінами, в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, далі - Постанова №168) військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
У пункті 2-1 Постанови № 168 зазначається, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 2-1 Постанови №168 встановлюється, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 11 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 12 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.
На виконання пункту 2-1 Постанови №168 наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023 року доповнено новим розділом Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (далі - Наказ № 260).
Відповідно до пункту 2 розділу ХХХIV «Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Наказу №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах) під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту).
У пункті 4 Наказу №260 зазначається, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
1) бойовий наказ (бойове розпорядження);
2) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
3) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Наказом Міністерства оборони України від 01.04.2022 року № 98, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
25.03.2022 року Міністром оборони України прийнято окреме рішення про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, яке телеграмою №248/1298 від 25.03.2022 року (далі - Телеграма МОУ від 25.03.2022 року) доведено до відома кожної окремої військової частини.
Згідно з окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 року № 912/з/29, Телеграма від 25.03.2022 року діяла до 01.06.2022 року.
Пунктом 1 Телеграми МОУ від 25.03.2022 року визначено, що під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціально) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).
Пунктом 2 цієї телеграми передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100 000 грн військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах); 30 000 грн іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Абз. 2 пункту 3 Телеграми МОУ від 25.03.2022 року містить імперативну норму, в якій зазначено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Як убачається з матеріалів цієї справи, на підставі клопотання командира Військової частини НОМЕР_2 , робочою групою Військової частини НОМЕР_5 , в підпорядкуванні якої знаходиться Військова частина НОМЕР_1 , було проведено вивчення стану виплати додаткової грошової винагороди за безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії та наявності підстав для її нарахування і виплати у Військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки - доповіді від 26.02.2023 року № 1661/1693, яка міститься в матеріалах даної справи, робочою групою Військової частини НОМЕР_5 встановлено недостатність підстав для здійснення зазначених виплат у зв'язку з недотриманням вимог рішення Міністра оборони України № 912з/29 від 23.06.2022 року.
Так, в довідці-доповіді зазначено, що основна частина поданих документів ґрунтується на підставі абз. 4 п. 1 рішення № 912з/29, а саме у зв'язку з виконанням військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення.
Проте, відповідно до зазначених документів не враховано передбачені абз. 4 п. 1 рішення № 912з/29 підстави, а саме, що виконання зазначених завдань повинно проводитись для забезпечення діючих угрупувань військ (сил) оборони держави.
З урахуванням факту закінчення 10.04.2022 року активної фази ведення бойових дій в зоні відповідальності сектору оборони м. Київ (що підтверджується інформацією зазначеною в журналі ведення бойових дій), до якого відноситься військова частина, застосування підстав зазначених абз. 4 п. 1 рішення унеможливлюється.
Нарахування та виплата додаткової винагороди військовослужбовцям за безпосередню участь у бойових діях унеможливлюється також у зв'язку з тим, що подані рапорти містять загальний перелік бойових наказів (бойових розпоряджень) без відображення змісту виконаного завдання та днів його виконання конкретним військовослужбовцем.
Журнали ведення бойових дій підтверджують інформацію щодо визначення бойового завдання, але не містять інформації про його виконання.
За вказаних обставин, надані для розгляду документи унеможливлюють провести документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійснення визначених заходів та створюють ризик для безпідставних виплат.
Також слід зазначити, що відповідно до копії довідки від 01.05.2023 року № 1748/5099-п про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, яка долучена до позову, ОСОБА_1 в період з 29.06.2022 року по 10.11.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, тобто довідка не відноситься до спірного періоду часу та не може бути доказом по даній справі.
На підтвердження факту безпосередньої участі у бойових діях жодної іншої довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, позивачем не було надано.
В той же час, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 року №1364 визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством розвитку громад та територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій; до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій, території активних бойових дій та території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Підпункт 2.11 пункту 2 розділу І Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 року за №1668/39004 встановлено, що територією активних бойових дій є вся територія міста Києва в період з: дата початку бойових дій - 24.02.2022 року; дата завершення бойових дій - 30.04.2022 року.
Зважаючи на наведене, в період з 01.05.2022 року по 09.06.2022 року позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України поза межами району ведення бойових дій, оскільки такі дії припинилися в м. Києві 30.04.2022 року.
Стосовно посилання позивача на рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/23586/23 від 06.01.2025 року за позовом ОСОБА_2 , то дане рішення не набрало законної сили і наразі оскаржується в апеляційній інстанції.
Слід зазначити, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України).
Аналіз рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/23586/23 від 06.01.2025 року дає змогу дійти висновку, що обставини, встановлені вказаним рішенням суду стосуються не позивача, а ОСОБА_2 . Більше того, на підтвердження безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України ОСОБА_2 було надано відповідну довідку за спірний період, чого ОСОБА_1 зроблено не було, та такі докази в матеріалах даної справи відсутні.
Крім того, відповідно до частини п'ять статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд не бере до уваги рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/23586/23 від 06.01.2025 року.
Також слід зазначити, що оскільки законодавством чітко визначена процедура підтвердження факту безпосередньої участі у бойових діях, і письмові свідчення сторонніх осіб не відносяться до документів передбачених процедурою, відповідно посилання позивача на письмову заяву ОСОБА_2 є безпідставним.
На переконання суду, вказані документи не можуть бути підставою для нарахування і виплати позивачу передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн., оскільки підставою для виплати такої винагороди є виключно факт виконання військовослужбовцем бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії підтверджений сукупністю таких документів, як бойовий наказ (розпорядження), журнал бойових дій, рапорт командира, зміст яких відображає суть виконаного завдання та період його виконання.
У постанові від 05 серпня 2024 року у справі № 200/4100/23 Верховний Суд зауважив, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само собою не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні постанови №168 означають "безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" та документального підтвердження цих обставин.
Суд зазначає, що з наданих позивачем доказів та наявних у матеріалах справи документів не вбачається безпосередня участь позивача у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у спірний період.
Отже, зважаючи на те, що позивач не зазначив конкретні бойові завдання, які ним виконувались у спірний період, а також не надав доказів виконання таких завдань, зокрема, бойових наказів (розпоряджень), журналів бойових дій, а також не надав довідку підтвердження про підтвердження безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, в розмірі 100 000,00 гривень у спірний період.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відповідність дій відповідача щодо нарахування і виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Згідно частиною 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна