29 вересня 2025 рокуСправа №160/32176/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень у справі №160/32176/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №160/32176/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 року по справі № 160/32176/24 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 01.04.2022 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та за 2023 роки, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та за 2023 роки за період з 01.04.2022 року по 19.05.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року, з врахуванням раніше виплачених сум, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 року по справі № 160/32176/24 позивачем не оскаржувалось та набрало законної сили 22.03.2025 року.
12.09.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень, в якій він просить визнати протиправним перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та за 2023 роки за період з 01.04.2022 року по 19.05.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб № 704 від 30.08.2017 року, з врахуванням раніше виплачених сум у загальному розмірі 3187,53 грн.
Заява обґрунтована тим, що 28.05.2025 року відповідачем на виконання судового рішення сплачено на користь позивача перерахунок грошового забезпечення з 01.04.2022 року по 19.05.2023 року у сумі 3 187,53 грн. Однак на думку позивача грошове забезпечення перераховане не в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 року призначено заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень у справі №160/32176/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії до розгляду у порядку письмового провадження у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5.
25.09.2025 року до суду надійшли заперечення на заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень, в обґрунтування яких зазначено, що у даному випадку позивач не вимагав стягнути з відповідача конкретної суми коштів, що могло б призвести до невірного розрахунку, неврахування сум.
29.09.2025 року до суду від позивача надійшла заява про невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в обґрунтування якої зазначено, що при обчисленні надбавки за особливості проходження служби, премії та індексації грошового забезпечення відповідач вдався до маніпуляцій з метою штучного заниження суми, яка підлягала виплаті позивачу згідно судового рішення. Також зазначено, що відповідач без законних на те підстав знизив розмір премії при перерахунку з метою подальшого створення від'ємної суми різниці між виплаченим і перерахованим грошовим забезпеченням, індексацією.
Розглянувши заяву позивача, дослідивши матеріали долучені до неї, суд зазначає наступне.
Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно частини 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 2 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Відповідно до частини 3 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
Частиною п'ятою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Зі змісту вказаних вище норм вбачається, що судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 14.07.2022 року у справі №295/9823/21.
Суд зазначає, що застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
В контексті розуміння вимог чинного законодавства протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені, про що зазначив у постанові від 13 червня 2017 року у справі № 21-1393а17 Верховний суд України, роз'яснивши при цьому, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
З огляду на вищевикладене, суд вказує на те, що бездіяльністю визнається пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 березня 2020 року у справі №539/3406/17.
Водночас, відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України інститут судового контролю є чітко регламентованим.
Зокрема, йому присвячені статті 287, 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Цими статтями визначено наступні способи судового контролю: зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду (частина 6 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду (статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені державним виконавцем чи іншою посадовою особою органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем (стаття 287 Кодексу адміністративного судочинства України).
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 року по справі № 160/32176/24 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, зокрема зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та за 2023 роки за період з 01.04.2022 року по 19.05.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року, з врахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вище вказаного зобов'язального припису, відповідач в листі від 26.08.2025 року № 1/101/12-10680-15 розглянув порушене питання щодо проведення перерахунку грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на перше число відповідного року та зазначив, що виплата грошового забезпечення Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснювалась у межах та у спосіб, що визначені законодавством України.
Доплату в розмірі 3187,53 грн. виплачено на користь ОСОБА_1 , що підтверджується платіжною інструкцією №952 від 28.05.2025 року.
Вказана обставина сторонами не заперечується.
Однак, позивач не погоджується з обчисленням надбавки за особливості проходження служби, премії та індексації грошового забезпечення.
Проте в даній справі суд досліджував протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати в період з 01.04.2022 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та за 2023 роки, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року.
В судовому рішення судом було визнано право позивача на отримання грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та за 2023 роки за період з 01.04.2022 року по 19.05.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року, з врахуванням раніше виплачених сум.
Спосіб захисту (відновлення) порушеного права позивача позивачем було визначено самостійно шляхом проведення перерахунку та виплати грошового забезпечнення та допомог. Незважаючи на зазначення в позовній заяві відповідних розрахунків невиплаченого грошового забезпечення, вимоги про нарахування і виплату або стягнення конкретних сум позивачем не заявлялось.
Суд зазначає, що визначення розміру складових грошового забезпечення позивача не відносилось до предмету позову по справі № 160/32176/24.
Крім того надання правової оцінки діям відповідача, які не охоплювалися предметом спору, в межах процедури визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду є недопустимим, оскільки за таких обставин суд фактично вирішить новий публічно-правовий спір між сторонами.
Так, суд зобов'язував відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та за 2023 роки за період з 01.04.2022 року по 19.05.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року, з врахуванням раніше виплачених сум, що було зроблено відповідачем та не заперечується позивачем.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 року по справі № 160/32176/24 виконано в повному обсязі, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень у справі від 19.02.2025 року по справі № 160/32176/24.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень у справі №160/32176/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська