06 жовтня 2025 рокуСправа №160/20567/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 20.06.2025 року № 1672678-2411-0461-UA12020010000033698.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу на праві власності належить об'єкт нерухомого майна: у житловому будинку літ.А-9 на першому поверсі частина вбудованого нежитлового приміщення № 44, поз. 2-9, 11 загальною площею 79,9 кв.м., в загальному користуванні поз.1 площею 2,1 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 . Підстава для державної реєстрації права власності: договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 26 серпня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевим А.В. Зареєстровано в реєстрі за № 1156. Право власності зареєстровано 22.10.2004 КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації». 03.07.2025 року позивач від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області отримав податкове повідомлення-рішення від 20.06.2025 року № 1672678-2411-0461-UA12020010000033698 з податкового зобов'язання, за податковий період 2024 рік, за платежем: земельний податок з фізичних осіб в сумі 899,81 грн. В той же час, податковим органом за 2024 рік позивачу вже виносилося податкове повідомлення-рішення від 30.04.2024 року № 993068-2412-0463-UA12020010000033698 з податкового зобов'язання, за податковий період 2024 рік, за платежем: земельний податок з фізичних осіб в сумі 1127,54 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року по справі №160/21583/24, податкове повідомлення-рішення від 30.04.2024 року № 993068-2412-0463-UA12020010000033698 визнано протиправним та скасовано. Окремо позивачем було звернуто увагу, що обов'язок зі сплати земельного податку виникає у фізичної особи з дати державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку. Проте, відповідно до даних Державного реєстру земельного кадастру позивач не є власником земельної ділянки. Також позивачем зауважено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження правильності розрахунку суми грошового зобов'язання, визначеного в оскаржуваному рішенні, що є, на думку позивача, підставою для визнання його протиправним та скасування.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, яке знаходиться у багатоповерховому житловому будинку та користувачем земельної ділянки площею 0,0006 га за адресою: АДРЕСА_2 з 01.01.2007. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, об'єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 22.10.2004 (договір купівлі-продажу ВВК № 616340 від 26.08.2004р., реєстр 1156). Керуючись п. 286.5 ст. 286 ПКУ та з урахуванням ст. 269 та ст. 270 ПКУ, ОСОБА_1 сформовано в автоматичному режимі податкове повідомлення-рішення (форма Ф) (далі - ППР) із земельного податку за 2024 рік, а саме: ППР від 30.04.2024 № 993068-2412-0463-UA12020010000033698 на суму 1127,54 гривень. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі №160/21583/24 вищезазначене ППР визнано протиправним та скасовано. ГУ ДПС, враховуючи позицію Дніпропетровського окружного адміністративного суду та керуючись п. 286.5 ст. 286 ПК України, з урахуванням ст. 269 та ст. 270 ПК України, винесено нове податкове повідомлення-рішення із земельного податку за 2024 рік, а саме: ППР від 20.06.2025 № 1672678-2411-0461-UA12020010000033698 на суму 899,81 грн. Розрахунок розміру земельного податку: 856,274 грн. (базова вартість 1 кв.м. за 2024 рік = 644,05 грн. * 1,1 *1,15* 1,05) * 2,78 (зональний коефіцієнт) * 0,84 (сукупний локальний коефіцієнт) * 2,50 (коефіцієнт функціонального використання) * 6 (площа земельної ділянки, кв.м.) * 3 % (ставка земельного податку, %). Для обчислення розміру нормативної грошової оцінки та площі земельної ділянки контролюючий орган використав Дані з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю №5447 від 20.02.2008 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:080:0011 (69099016) під нежитловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0006 га, що надано позивачем до контролюючого органу та рішення Дніпровської міської ради від 20.05.2020 № 12/57 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра» з урахуванням коефіцієнтів індексації НГО земель за 2021, 2022 та 2023 роки. Відповідно до Даних Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю №5447 від 20.02.2008, саме Державним земельним кадастром встановлено, що нежитловому приміщенню в багатоквартирному будинку, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 та належить позивачу відповідає земельна ділянка площею 0,0006 га. Дані ДЗК № 5447 від 20.02.2008 видано Управлінням земельних ресурсів у місті Дніпропетровську Дніпропетровської області ОСОБА_1 та надано ним до контролюючого органу, тому у відповідача відсутні сумніви щодо достовірності даних зазначених в цьому документі. Окремо зазначив, що витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн. є завищеними, оскільки ціна позову складає 899,81 грн., та даний позов є типовим.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що Головне управління ДПС в Дніпропетровській області склало розрахунок податкових зобов'язань до податкового повідомлення-рішення. Зауважено, що земельний податок був розрахований арифметично шляхом застосування формули, первинних документів на земельні ділянки або відомостей Державного реєстру прав на земельні ділянки, які б перебували у власності позивача, не існує. При цьому, відповідачем не надано доказів отримання контролюючим органом у встановлений законодавством спосіб інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок. Позивач вважає, що за відсутності об'єкту оподаткування (сформованої земельної ділянки) визначити її нормативну грошову оцінку та її площу неможливо. На думку позивача, якщо немає бази оподаткування, то не має підстав для нарахування податку. Крім того, до компетенції органу податкової служби не входять повноваження визначення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та визначення її площі. Натомість у витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що позивачу на праві власності належить частина нежитлового приміщення, а саме: у житловому будинку літ.А-9 на першому поверсі частина вбудованого нежитлового приміщення № 44, поз. 2-9, 11 загальною площею 79,9 кв.м., в загальному користуванні поз.1 площею 2,1 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , ніяких даних про частину площі вказаного приміщення по відношенню до загальною площі усієї будівлі та про земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок, в Державних реєстрах немає. Отже, питання визначення об'єкта оподаткування земельним податком у 2024 р. контролюючим органом взагалі не досліджувалось. На позивача як на власника частини будівлі покладено обов'язок сплати земельного податку за користування земельною ділянкою під цією будівлею, однак, для цього необхідно визначити загальну суму податку під всією будівлею та розподілити суму податку між усіма власниками вказаного об'єкту нерухомого майна пропорційно. Також позивачем було зауважено, що сума втрат на правову допомогу є співмірною та відповідає принципу розумності.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 на праві власності належить об'єкт нерухомого майна: у житловому будинку літ.А-9 на першому поверсі частина вбудованого нежитлового приміщення № 44, поз. 2-9, 11 загальною площею 79,9 кв.м., в загальному користуванні поз.1 площею 2,1 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 .
Підстава для державної реєстрації права власності: договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 26 серпня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевим А.В. Зареєстровано в реєстрі за № 1156. Право власності зареєстровано 22.10.2004 КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації».
30.04.2024 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від № 993068-2412-0463-UA12020010000033698 з податкового зобов'язання за податковий період 2024 рік, за платежем: земельний податок з фізичних осіб в сумі 1127,54 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі №160/21583/24, позов ОСОБА_1 задоволено, а саме вирішено:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 30.04.2024 № 993068-2412-0463-UA12020010000033698;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. і судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Рішення набрало законної сили 20.08.2025р.
03.07.2025 позивачем від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області отримано податкове повідомлення-рішення від 20.06.2025 року № 1672678-2411-0461-UA12020010000033698 з податкового зобов'язання, за податковий період 2024 рік, за платежем: земельний податок з фізичних осіб в сумі 899,81 грн.
Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.
Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Таким чином обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Як визначено статтею 126 ЗК України, право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК України і статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
За правилами пункту 286.1 статі 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
При цьому власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.8 статті 287 ПК України).
Тобто, фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Отже, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, яке знаходиться у багатоповерховому житловому будинку та користувачем земельної ділянки площею 0,0006 га за адресою: АДРЕСА_2 з 01.01.2007.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, об'єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 22.10.2004 (договір купівлі-продажу ВВК № 616340 від 26.08.2004р., реєстр 1156).
Отже, фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Таким чином, відповідач мав законні підстави для визначення позивачу грошового зобов'язанням зі сплати земельного податку з фізичних осіб.
Що стосується розрахунку суми податкового зобов'язання, визначеного спірним податковим повідомленням-рішенням, суд зазначає наступне.
Базою оподаткування земельним податком, зокрема, є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України).
Відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.
Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК, яка визначає порядок обчислення плати за землю, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Земельний податок з фізичних осіб було визначено відповідно до такого розрахунку:
Цн = Цим X Пз X Кф X Кл X Кі, де:
-Цн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки в гривнях:
-Цнм середня вартість одного квадратного метра землі в гривнях в межах конкретної економіко-планувальної зони;
-Цз - площа земельної ділянки в квадратних метрах;
-Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;
-Кл - узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки (при цьому значення узагальнюючого локального коефіцієнта не повинно бути нижче 0,50 і вище 1,50);
-Кі коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки.
Так розрахунок розміру земельного податку складає: 856,274 грн. (базова вартість 1 кв.м. за 2024 рік = 644,05 грн. * 1,1 *1,15* 1,05) * 2,78 (зональний коефіцієнт) * 0,84 (сукупний локальний коефіцієнт) * 2,50 (коефіцієнт функціонального використання) * 6 (площа земельної ділянки, кв.м.) * 3 % (ставка земельного податку, %).
Для обчислення розміру нормативної грошової оцінки та площі земельної ділянки контролюючий орган використав Дані з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю № 5447 від 20.02.2008 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:080:0011 (69099016) під нежитловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0006 га, що надано позивачем до контролюючого органу та рішення Дніпровської міської ради від 20.05.2020 № 12/57 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра» з урахуванням коефіцієнтів індексації НГО земель за 2021, 2022 та 2023 роки.
Відповідно до Даних Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю №5447 від 20.02.2008, саме Державним земельним кадастром встановлено, що нежитловому приміщенню в багатоквартирному будинку, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 та належить позивачу відповідає земельна ділянка площею 0,0006 га.
Дані ДЗК № 5447 від 20.02.2008 видано Управлінням земельних ресурсів у місті Дніпропетровську Дніпропетровської області Зайченко А.А.
За таких обставин, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті5.2статті5 ПК України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 07 липня 2015 року (справа №826/12388/13-а), від 02 грудня 2015 року (справа №826/3130/15), а також Верховним Судом у постанові від 19 червня 2018 року (справа №826/8009/16).
Також такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, сформульованою у постановах від 03.08.2020 року у справі № 826/13307/18, від 20.05.2021 року у справі № 826/5220/17, від 02.08.2022 року у справі № 826/8575/17, від 20.10.2022 року у справі № 826/10981/17, від 22.05.2024 року у справі № 1640/2402/18 у подібних правовідносинах.
Таким чином, судом не встановлено порушень, допущених контролюючим органом при обрахунку сум земельного податку за 2024 рік, і оскільки позивач, будучи фізичною особою - власником частини нежитлового приміщення у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
З огляду на викладене та виходячи зі встановлених обставин справи, відповідачем доведена правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, 49005, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА область, місто ДНІПРО, вул.Сімферопольська, 17а) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова