22 вересня 2025 рокуСправа №160/20632/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до 1- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, 2- Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які виразилися у протиправній відмові у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, скасувавши рішення про відмову в призначенні пенсії від 17.06.2025 №045750033046;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в фактичному подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.01.2004 по 13.05.2006 та з 01.08.2012 по 31.08.2012;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з дати звернення, а саме: з 10.06.2025, на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою і документами про призначення пенсії за віком за Списком №2, натомість Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовлено у призначенні пенсії з посилання на недосягнення пенсійного віку. Крім того, позивач зазначає про наявність підстав про зарахування подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення» певних періодів її роботи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 року відкрито провадження у справі №160/20632/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не погодившись з доводами позовної заяви у відзиві на позовну заяву, вказало наступне.
З метою забезпечення контрольної перевірки пенсійних справ, опрацьованих за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів по Україні, по яких прийнято рішення про призначення пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пенсійну справу ОСОБА_1 було перевірено та направлено лист до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з питання перегляду розрахунку пільгового стажу на підставі довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 30.05.2025 року № 41, виданої КП “Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради», та рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2. За результатом перегляду відмовної пенсійної справи Головним управлінням в Донецькій області, буде повторно переглянуте рішення про відмову в призначенні пенсії, тобто пільговий стаж для визначення права.
Водночас, статтею 60 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788) передбачено, що робота, зокрема, у закладах з надання психіатричної допомоги, зараховується до стажу роботи в у подвійному розмірі. Після набрання чинності Законом № 1058, тобто з 1 січня 2004 року, всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, у подвійному розмірі обчислюються періоди роботи в зазначених відділеннях тільки для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у відзиві на позовну заяву заперечує проти її задоволення, вважає її необґрунтованою з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідною умовою для призначення пенсії є досягнення 55 років, а станом на момент звернення ОСОБА_1 до управління з заявою про призначення пенсії вік позивача становить 52 роки 07 місяців.
Відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, в патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058, тобто з 01.01.2004 всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі.
Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 24 Закону №1058 пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №1058 страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Оскільки Закон 1058 набрав чинності з 01.01.2004, то в подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону № 1788-ХІІ підлягають зарахуванню періоди роботи до 01.01.2004.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася 10.06.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою і документами про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Заява позивача за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.06.2025 №045750033046 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пенсійного віку, який визначений у 55 років.
Головним управлінням Пенсійного фонду зазначено, що страховий стаж за Законом №1058 не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт , професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць.
Встановлено, що вік заявниці -52 роки 07 місяців.
Страховий стаж особи становить 35 років 01 місяць 13 днів, пільговий стаж за Списком №2 -14 років 1 місяць 14 днів.
До страхового та пільгового стажу роботи зараховані всі періоди роботи згідно наданих документів.
На адвокатський запит представника позивача, щодо призначення пенсії ОСОБА_1 , Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 14.07.2025 №0400-010307-8/134142 повідомило, що з метою забезпечення контрольної перевірки пенсійних справ, опрацьованих за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів по Україні, по яких прийнято рішення про призначення пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пенсійну справу ОСОБА_1 було перевірено та направлено лист до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з питання перегляду розрахунку пільгового стажу на підставі довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 30.05.2025 року №41, виданої КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» та рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2.
За результатом перегляду відмовної пенсійної справи Головним управлінням в Донецькій області, буде повторно переглянуте рішення про відмову в призначенні пенсії, тобто пільговий стаж для визначення права.
Одночасно повідомлено, що статтею 60 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що робота, зокрема, у закладах з надання психіатричної допомоги, зараховується до стажу у подвійному розмірі. Після набрання чинності Законом №1058, тобто з 1 січня 2004 року, всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, у подвійному розмірі обчислюються періоди роботи в зазначених відділеннях тільки для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.
Не погоджуючись з рішенням і діями відповідачів, позивач за захистом своїх порушених прав і інтересів з даним позовом звернулася до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (Закон №1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При прийнятті рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області керувалось п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України №1058, яким визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Пунктом «б» ч. 1ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(в редакції від 09.12.2012 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213) було встановлено, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
В подальшому до ст. 13 Закону «Про пенсійне забезпечення» Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 були внесені зміни, зокрема п. «б» був викладений в наступній редакції:
«працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
23.01.2020 Конституційним Судом України було прийнято рішення №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу 1, п. 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІ.
Вказаним рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними),статтю13, частину другу статті14,пункти «б-г» статті54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Стаття 13,частина друга статті 14, пункти «б-г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада1991року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14,пункти «б-«г статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XIIвредакціїдо внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року№213-VIIIдля осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N2 виробництв, робіт, професій, посаді показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам».
Згідно статей 151-2,152 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Оскільки позивач звернулася із заявою про призначення пенсії після набрання рішенням Конституційного Суду України законної сили, застосуванню підлягають норми ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 09.12.2012 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213).
Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
В рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у зразковій справі №360/3611/20 (переглянута Великою Палатою Верховного Суду від 03.11.2021) за позовом особи, якої було визнано протиправним та скасоване рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 17.08.2020 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з п. 2 ч. 2ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити особі пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 12.08.2020 року на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення.
Вказане рішення є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій територіального органу ПФУ щодо вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах, для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. В рішенні також наведені обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, а саме:
а) позивачем є особа, яка:
-звернулась до ПФУ за призначенням пенсії після 23 січня 2020 року з підстав, визначених ст. 13 Закону №1788-ХІІ;
-на момент звернення досягла: чоловіки -55 років, жінки -50 років;
-набула стаж роботи, визначений ст. 13 Закону №1788-ХІІ;-
-відповідачем є орган ПФУ, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.
В даній зразковій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про застосування саме норм Закону №1788-ХІІз урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
З урахуванням наведених норм, суд дійшов висновку про помилковість доводів відповідача-2 про недосягнення пенсійного віку позивачем.
Суд також зазначає, що відповідно до проведеного відповідачем розрахунку страховий і пільговий стаж позивача на день звернення також є достатнім для призначення пенсії в даному випадку.
Оскільки права позивача порушенні саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, то належним способом захисту буде визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.06.2025 № 045750033046 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Стосовно позовних вимог зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу позивача в фактичному подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.01.2004 по 13.05.2006 та з 01.08.2012 по 31.08.2012, суд виходить з наступного.
За ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-IV.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України № 1058-IVперіоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).
До трудової книжки вносяться, зокрема:
відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;
відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (п. 2.2.Інструкції №58).
За вимогами пунктів 2.3., 2.4. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Приписами п. 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній.
При цьому, відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Записами трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 підтверджується, що позивач працювала з 05.08.1997 по 13.05.2006 і з 01.08.2012 по 31.08.2012 палатною медичною сестрою в психіатричній лікарні.
Позивачем також була надана довідка Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» №41 від 30.05.2025 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до записів у довідці ОСОБА_1 працювала повний робочий день в Лікувально-виробничому об'єднані «Дніпропетровський міжобласний клінічний психоневрологічний центр»:
В період з 05.08.1997 (наказ №164-0 від 04.08.1997) по 13.05.2006 (наказ №55-0 від 15.05.2006) -санітаркою палатною, молодшою медсестрою палатною по безпосередньому обслуговуванню психічно хворих відділення №36;
В період з 01.08.2012 (наказ №141-0 від 01.08.2012) по 31.08.2012 (наказ №184-0 від 31.08.2012) молодшою медсестрою палатною по безпосередньому обслуговуванню психічно хворих відділення №3.
Робота палатної санітарки, молодшої медсестри палатної зараховується до пільгового стажу:
В період з 05.08.1997 по 15.01.2003 згідно Списку №2 підрозділу «в» - 2260000 в розділу ХХІV «Охорона здоров'я та соціальне забезпечення» постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994;
В період з 16.01.2003 по 13.05.2006 і з 01.08.2012 по 31.08.2012 згідно списку №2 підрозділу 24в-в розділу ХХІV «Охорона здоров'я та соціальна допомога» постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003.
Пільговий стаж складає 8р. 10м. 08дн.
Підстава для видачі довідки: накази, штатний розклад, особова картка формиП-2, особові рахунки.
Додаткові відомості: атестація робочих місць затверджена наказами №251 від 28.10.1994 (первинна), №98 від 06.04.1999, №169 від 21.06.2004 та узгоджено з головним державним експертом з умов праці Управління трудових відносин, зайнятості населення та умов праці Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації ОСОБА_2 .
Стаж роботи в лікарні подвоюється на підставі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Довідка також містить інформацію щодо перейменування підприємства, підписана посадовими особами і скріплена печаткою.
За розрахунком страхового стажу форми РС-право (номер ПС: 045750033046) спірні періоди обраховані одинарному розмірі.
Згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин;
фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога надається закладами з надання психіатричної допомоги всіх форм власності, а також лікарями-психіатрами за наявності ліцензії, отриманої відповідно до законодавства. Психіатрична допомога особам віком до 18 років у закладах з надання психіатричної допомоги надається окремо від повнолітніх осіб. Медичні працівники, інші фахівці для допуску до роботи з особами, які страждають на психічні розлади, повинні пройти спеціальну підготовку та підтвердити свою кваліфікацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних працівників, інших фахівців, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюються відповідно до законодавства.
Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про психіатричну допомогу" професійні права, обов'язки лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, при наданні психіатричної допомоги встановлюються Основами законодавства України про охорону здоров'я, цим Законом та іншими законами.
Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, мають право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, зайнятих на важких роботах та з шкідливими і небезпечними умовами праці.
Переліком закладів охорони здоров'я, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 № 385, визначено, що закладами охорони здоров'я є: 1. Лікувально-профілактичні заклади. 1.1. Лікарняні заклади 1.1.1. Багатопрофільні: Заклад з надання психіатричної допомоги; 1.1.4. Особливого типу: Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги.
У Поясненні до Переліку закладів охорони здоров'я визначено, що:
21. Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги - заклад з надання психіатричної допомоги, в якому застосовуються всі стаціонарні види примусових заходів медичного характеру, передбачені Кримінальним кодексом України, та запобіжні заходи, застосовані до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.
22. Заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Враховуючи вищенаведені норми законодавства робота у зазначених закладах має бути зарахована до стажу роботи у подвійному розмірі.
Верховним Судом у постанові від 27.04. 2023 р. у аналогічній справі №160/14078/22 вказано про наявність підстав обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі у відповідності до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» після 01 січня 2004 р.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу вищевказані періоди в подвійному розмірі і призначити позивачу пенсію, слід вказати, що дане Головне управління не здійснювало розгляд заяви позивача про призначення пенсії і не приймало рішення по суті за результатом розгляду заяви.
В даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не є належним відповідачем у справі.
Позовні вимоги в частині зобов'язання вчинити певні дії слід покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Щодо дискреційних повноважень в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
У рішенні в справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011р. (заява № 29979/04) ЄСПЛ вказав, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції суд дійшов висновку про обґрунтованість обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах.
Стосовно відсутності у суду компетенції на здійснення первісного визначення права особи на призначення пенсії та передчасність висновку про зобов'язання призначити пенсію суд зазначає таке.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, призначити пенсію або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
Оскільки позивач має достатній страховий та пільговий стаж для призначення пенсії за списком № 2, досягла віку, встановленого законом для призначення такого виду пенсії, відповідач-2 мав прийняти рішення про призначення позивачу пенсії, відтак, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
Відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі під час розгляду справи не надали.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позовна заява такою, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн. відповідно до квитанції №LZMZ-75UY-S9UE від 15.07.2025 .
Суд, керуючись положеннями ст. 139 КАС України, враховуючи часткове задоволення позову вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача судовий збір у сумі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 1-Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), 2-Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010; тимчасова адреса для листування: вул. Надії Алексєєнко, буд. 106, м. Дніпро, 49008) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.06.2025 № 045750033046 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010; тимчасова адреса для листування: вул. Надії Алексєєнко, буд. 106, м. Дніпро, 49008) зарахувати до стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в фактичному подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.01.2004 по 13.05.2006 та з 01.08.2012 по 31.08.2012.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010; тимчасова адреса для листування: вул. Надії Алексєєнко, буд. 106, м. Дніпро, 49008) призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з дати звернення - з 10.06.2025, на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010; тимчасова адреса для листування: вул. Надії Алексєєнко, буд. 106, м. Дніпро, 49008) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона