06 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5486/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 14.02.2025 №033050011546 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язання призначити та виплачувати пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня набуття права на призначення пенсії, згідно поданої 07.02.2025 заяви.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 07.02.2025 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Одеській області.
Вказала, що рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 14.02.2025 №033050011546 їй відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу передбаченого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначила, що за результатами розгляду її заяви та доданих документів, до загального страхового стажу протиправно не зараховано: період роботи з 01.11.1997 по 13.10.1999 у ФОП ОСОБА_2 згідно договору від 06.11.1997 № 206-2 та додаткової угоди № 1 від 13.10.1999, оскільки відсутній запис про трудову діяльність в трудовій книжці та не зазначено дату розірвання договору (звільнення).
Вважаючи протиправним з рішення ГУ ПФУ в Одеській області, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позов представник ГУ ПФУ в Одеській області позовних вимог не визнала та просить відмовити у позові. Вказала, що відповідно до статті 26 Закону України №?1058 визначено, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2024 по 31 грудня 2024 - не менше 31 року. Згідно із ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відсутність трудової книжки або допущені порушення під час її ведення (відсутність потрібних записів, їх невідповідність існуючим вимогам тощо) в подальшому ускладнює оформлення пенсій. У таких випадках при встановленні трудового стажу потрібно керуватися «Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 (зі змінами). Згідно Порядку №637 трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Зазначила, що ОСОБА_1 07.02.2025 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України. За принципом екстериторіальності її заява розглядалась ГУ ПФУ в Одеській області.
Зауважила, що згідно з наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача склав 30 років 01 місяць 22 дні, тому ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення від 14.02.2025 №033050011546 про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону № 1058.
При цьому ствердила, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.11.1997 у ФОП ОСОБА_2 згідно договору від 06.11.1997 № 206-2, оскільки відсутній запис про трудову діяльність та не зазначено дату розірвання договору (звільнення). Період роботи у ФОП ОСОБА_2 зараховано до страхового стажу з 01.02.1998 згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.
Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
07.02.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV та її заяву за принципом екстериторіальності було передано до ГУ ПФУ в Одеській області.
14.02.2025 рішенням ГУ ПФУ в Одеській області № 033050011546 відмовлено у призначенні пенсії в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду документів доданих до заяви до загального страхового стажу ГУ ПФУ у Волинській області їй протиправно не зараховано: період роботи з 01.11.1997 по 13.10.1999 у ФОП ОСОБА_2 згідно договору від 06.11.1997 № 206-2 та додаткової угоди № 1 від 13.10.1999, оскільки відсутній запис про трудову діяльність в трудовій книжці та не зазначено дату розірвання договору (звільнення).
Вважаючи оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Одеській області протиправним та таким, що порушує гарантовані чинним законодавством України права, соціальні гарантії та інтереси позивача, останній звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно з ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (надалі - Закон № 1058-IV), відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
З матеріалів справи вбачається, а також підтверджується всіма учасниками справи, що для призначення пенсії позивачу, остання має досягти 60-ти річного віку та відповідно ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV мати страховий стаж не менше 31 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до пп. 1.8., 1.9. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (надалі Порядок № 22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Як встановлено судом, що 07.02.2025 (по досягненню шістдесяти років) позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії, проте рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 14.02.2025 №033050011546 відмовлено ОСОБА_1 . Приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії, відповідач посилається на те, що особа не має необхідного страхового стажу, визначеного ст. 26 Закону № 1058-IV, для призначення їй пенсії.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом кого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХII) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Згідно 62 Закону №1788-ХII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі №235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі №500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; військова служба; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації.
Відповідно до частини 1, 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій. ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Система персоніфікованого обліку була впроваджена з 01.07.2000 (Постанова Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування»).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (4.4 ст. 24 Закону):
Трудовий стаж (загальний) - це періоди офіційної трудової діяльності, що підтверджуються записами в трудовій книжці. Трудовий стаж може включати в себе такі поняття як загальний, пільговий і спеціальний стаж роботи. У Законі України «Про пенсійне забезпечення» поняття загального стажу роботи в основному застосовується для відмінності його від стажу, що дає право на пільги по призначенню пенсії.
Страховий (пенсійний) - це відрізок часу, протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачувалися внески в сумі не менше, ніж мінімальний страховий внесок (ст. 24 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Поняття "страховий стаж" введено в дію з 1 січня 2004 року Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Основною новацією цього терміну є те, що наявність стажу прямо пов'язана зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування, тобто з 1 січня 2004 року до страхового стажу зараховуються лише ті періоди, протягом яких сплачувалися страхові внески, і в розмірах пропорційно сплаченим внескам.
Весь трудовий стаж, набутий до 1 січня 2004 року, враховується до страхового стажу на умовах раніше діючого законодавства.
Періоди трудової діяльності до 01 січня 2004 року, які зараховуються до страхового стажу, визначені ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Ними, зокрема, є час догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею трирічного віку, військова служба, навчання (за денною формою) у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах. професійно-технічних навальних закладах тощо.
Страховий стаж, набутий до 01 січня 2004 року, підтверджується трудовою книжкою.
Як вбачається з оскаржуваного рішення від 14.02.2025 №033050011546, позивачу до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 01.11.1997 по 13.10.1999 у ФОП ОСОБА_2 згідно договору від 06.11.1997 № 206-2 та додаткової угоди № 1 від 13.10.1999, оскільки відсутній запис про трудову діяльність в трудовій книжці та не зазначено дату розірвання договору (звільнення).
Як уже зазначалося судом вище, приписами абзацу другого пункту 1, пункту 2 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункту 3 Порядку №637).
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №648/1613/17 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Судом встановлено, що запис про трудову діяльність ОСОБА_1 у період з 01.11.1997 по 13.10.1999 відсутній у трудовій книжці позивача.
Разом з тим, на підтвердження даного стажу позивачкою надано до органу Пенсійного фонду договір про трудові відносини від 06.11.1997 № 206-2 та додаткову угоду № 1 від 13.10.1999, якими підтверджено, що ОСОБА_3 (згідно свідоцтва про шлюб від 16.04.2010 серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 ) з 01.11.1997 прийнята на роботу до ФОП ОСОБА_2 , а 13.10.1999 її звільнено за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КзПП.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, ГУ ПФУ в Донецькій області таким правом не скористалося.
З огляду на викладене, суд вважає що періоди роботи позивача з 01.11.1997 по 13.10.1999 у ФОП ОСОБА_2 підлягають зарахуванню до загального страхового стажу.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 14.02.2025 №033050011546 в частині відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.11.1997 по 13.10.1999 у ФОП ОСОБА_2 , є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас, за відсутності правової оцінки, наданої територіальним органом Пенсійного фонду України щодо наявності усіх умов для надання позивачу пенсії, суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти категоричного висновку про наявність/відсутність у позивача права на призначення вказаної пенсії. Саме до повноважень органів ПФУ віднесено зарахування певних періодів трудової діяльності до страхового стажу для призначення пенсії, тоді як суд такі повноваження не може перебирати та здійснює лише функцію судового контролю за правомірністю рішень про призначення/відмову у призначенні пенсій.
Відновленням порушеного права позивача є зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.11.1997 по 13.10.1999 у ФОП ОСОБА_2 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.02.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, з урахуванням висновків суду.
Також суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, оскільки суд не може перебирати на себе функції пенсійного органу щодо призначення пенсії, так як дане питання є виключними повноваженнями відповідача.
Аналогічна позиція щодо неможливості задоволити одночасно позовні вимоги про зарахування періодів роботи до страхового стажу та зобов'язання призначити пенсію, коли пенсійним органом не вирішувалось питання та не наводилось підстави щодо врахування спірних періодів роботи до загального стажу для призначення пенсії за віком, викладена в постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 в справі 300/1583/22 та від 27.03.2023 ту справі № 140/6246/22.
Відтак, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, з врахуванням того, що позов судом задоволено, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1 211,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 11.03.2025.
Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №033050011546 від 14.02.2025 в частині відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.11.1997 по 13.10.1999 у ФОП ОСОБА_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.11.1997 по 13.10.1999 у ФОП ОСОБА_2 та повторно розглянути її заяву від 07.02.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385).
Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич