з питань залишення без розгляду
заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо судових витрат
06 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9653/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо не зняття арештів з нерухомого майна, зареєстрованих в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №8935245 та №8945477.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 адміністративний позов задоволено, вирішено:
“Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо не зняття арешту з нерухомого майна, що перебуває у власності ОСОБА_1 , записи про обтяження за реєстраційними № 8935245 від 03.08.2009 та №8945477 від 03.08.2009.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211,20 грн (тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок)».
01.10.2025 до суду надійшла від позивача про ухвалення додаткового рішення в даній адміністративній справі, яким просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12 400,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом щодо однієї з позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одно з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи, що розгляд адміністративної справи №140/9653/25 здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) згідно з вимогами статті 262 КАС України, то розгляд заяви позивача ухвалення додаткового рішення у справі здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для ухвалення додаткового рішення з огляду на таке.
Надаючи оцінку заяві про ухвалення додаткового рішення у справі в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Крім того, як визначено частиною дев'ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 04.08.2020 у справі №810/3213/16.
У цій справі позивач просить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 12 400,00 грн.
На підтвердження розміру витрат Іщук О.В. надані копії: договору про надання правової допомоги від 18.07.2025; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; калькуляції вартості послуг з надання правової (правничої) допомоги адвокатом - Велимчаницею Іваном Івановичем, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, за договором про надання правової допомоги та представлення інтересів від 30.09.2025; акту приймання - передачі послуг від 30.09.2025.
Оцінюючи надані позивачем документи у взаємозв'язку з фактичними обставинами цієї справи, суд враховує, що позовна заява підписана та подана до суду Іщуком О.В.
У калькуляції вартості послуг з надання правової (правничої) допомоги адвокатом - Велимчаницею І.І., який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, за договором про надання правової допомоги та представлення інтересів від 18.07.2025 зазначено, що позивачем оплачено послуги, згідно договору про надання правової допомоги та представлення інтересів від 30.09.2025 у сумі - 12 400,00 грн. Однак, даний платіжний документ суду не надано, як і не надано договору від 30.09.2025.
У договорі про надання правової допомоги та представлення інтересів від 18.07.2025 зазначено, що умови оплати за надану адвокатом правову допомогу визначається за окремою угодою сторін. Дану угоду (яка визначає умови оплати за надану правову допомогу) суду не надано.
Разом з тим, в акті приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги та представлення інтересів від 30.09.2025 зазначено, що цей акт є підтвердженням проведення повного розрахунку між сторонами за договором про надання правової допомоги та представлення інтересів від 18.07.2025.
Однак, суд не може вважати даний акт підтвердженням оплати позивача. Підтвердженням оплати вважаються платіжні документи, у яких зазначені реквізити сторін, номера рахунків та сума оплата, яка здійсненна відповідним банком. Також, з наданих документів до заяви можна зробити висновок, що оплата вже здійснена.
Крім того, суд зазначає, що позивачем не наданий ордер, що посвідчує повноваження адвоката Велимчаниці І.І. на надання правової допомоги Іщуку О.В.
Відповідно до статті 59 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) вбачається, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Положення частини 2 статті 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлюють, що ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката.
Згідно підпунктів 12.3, 12.5 пункту 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41 (із змінами, далі - Положення), ордер містить наступні реквізити, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане.
При цьому, згідно пунктом 11 указаного Положення, ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
Суд також звертає увагу на рішення Ради адвокатів України №98 від 20.09.2019 “Про затвердження роз'яснення щодо заповнення обов'язкових реквізитів ордеру на надання правової допомоги», у додатку 1 до якого зазначено наступне:
“Статтею 12 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України, які не обмежуються віком та є безстроковими. Таким чином, посвідчення адвоката України є документом, обов'язковим для видачі відповідною радою адвокатів регіону.
Відповідно до пунктів 3, 4, 5 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від “ 12» квітня 2019 року №41 (далі - Положення), в Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1 Положення).
Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Ордер, встановленої форми, є обов'язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність
Отже, відсутність ордера адвоката унеможливлює встановлення факту надання правничої допомоги у конкретній справі, тому заявлені витрати не можуть бути відшкодовані.
Необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вищезазначене відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.06.2018 у справі 826/1216/16 та підтримано у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 640/14930/20.
Окрім того, відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У позовній заяві ОСОБА_1 відсутня заява або посилання на ч.7 ст. 139 КАС України з відомостями про те, що докази про судові витрати будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, натомість є посилання лише на ст. 141 ЦПК України, яка не регулює вказані правовідносини.
Виходячи з вищеописаних обставин справи, суд, оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, беручи до уваги недоведеність фактичного надання послуг адвокатом в межах даної справи та здійснення оплати позивачем за послуги адвоката, відсутність поданої заяви у порядку, передбаченому ч.7 ст. 139 КАС України, дійшов висновку про необхідність застосування до заяви позивача наслідків, передбачених абз. 3 ч. 7 ст. 139 КАС України - залишення заяви позивача без розгляду.
Враховуючи викладене, заява позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає залишенню без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, - залишити без розгляду.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Т.М. Димарчук