про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
07 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/11028/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Каленюк Ж.В., одержавши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з позовом:
про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті індексації за період з 26 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року; зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 26 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, та здійснити її виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок №44), з урахуванням раніше виплачених за цей період сум;
про визнання протиправною бездіяльності щодо неврахування вимог абзаців четвертого - шостого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 вересня 2023 року (включно); зобов'язання здійснити нарахування індексації грошового забезпечення («індексації-різниці») за період з 01 березня 2018 року по 01 вересня 2023 року (включно) із врахуванням абзаців четвертого - шостого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 та здійснити її виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахуванням раніше виплачених за цей період сум;
про визнання протиправними дій щодо здійснення розрахунку та виплати грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби в період з 01 лютого 2020 року по 12 травня 2023 року без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби в період з 01 лютого 2020 року по 12 травня 2023 року (включно), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та провести виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахуванням раніше виплачених за цей період сум.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 позовну заяву було залишено без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог (за період після 19 липня 2022 року) та надання доказів поважності причин його пропуску.
03 жовтня 2025 року до суду від представника позивача надійшла позовна заява у новій редакції, у якій вказано, що тримісячний строк звернення до суду не застосовується, оскільки після проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 (у період з 26 липня 2016 року по 01 вересня 2023 року) позивач на даний час проходить службу за контрактом: з 03 вересня 2023 року у другому відділі, з 29 лютого 2024 року - у ІНФОРМАЦІЯ_1 , а з 21 червня 2024 року - у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовну заяву і додані до неї документи в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 01 вересня 2023 року необхідно повернути позивачу з таких мотивів та підстав.
Як слідує із змісту позовної заяви, спір стосується виплати грошового забезпечення під час проходження ОСОБА_1 військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 за період з 26 липня 2016 року по 01 вересня 2023 року.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися, Верховний Суд неодноразово зазначав, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України (постанова від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22).
Частиною другою статті 233 КЗпП України (в редакції до 19 липня 2022 року) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року (далі - Закон №2352-ІХ) частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин.
З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків:
«Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»)» (підпункти 65.1-65.2 пункту 65 постанови). Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Необхідно зауважити, що виплата щомісячного грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги на оздоровлення, інших видів грошового забезпечення за період з 01 лютого 2020 року по 12 травня 2023 року, розмір яких є предметом спору в цій справі, не входить до виплат, отримання яких пов'язане зі звільненням військовослужбовця з військової служби. Те саме стосується виплати індексації у фіксованому розмірі, хоч кінцевий період заявлених позовних вимог співпадає із датою виключення зі списків військової частини та всіх видів забезпечення.
Отже, у цій справі до вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період по 18 липня 2022 року норму частини другої статті 233 КЗпП України необхідно застосовувати у редакції до змін, внесених згідно із Законом №2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, а з 19 липня 2022 року застосуванню підлягає стаття 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. При цьому за змістом зазначених норм законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Під можливістю дізнатися про порушення права слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатися про відповідні протиправні дії та рішення, які впливають на права особи.
Адміністративний позов направлено до суду 26 вересня 2025 року, тобто із значним пропуском тримісячного строку стосовно вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення та індексації-різниці з 19 липня 2022 року (до вказаної дати строк застосуванню не підлягає).
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19 поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Судом запропоновано позивачу подати заяву про поновлення строку звернення до суду із наведенням поважних причин для звернення до суду, підтверджених належними доказами.
Позивач (представник позивача) заяву про поновлення строку звернення до суду не подав. Натомість представник позивача у новій редакції позовної заяви наполягає на тому, що строк звернення до суду у правовідносинах між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_1 не застосовується, оскільки той проходить службу за контрактом з 03 вересня 2023 року спочатку у другому відділі, з 29 лютого 2024 року - у першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_3 , а з 21 червня 2024 року - безпосередньо у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Оцінюючи такі аргументи представника позивача, необхідно зауважити, що проходження військової служби в органах військового управління - ІНФОРМАЦІЯ_4 не змінює момент припинення відносин грошового забезпечення з Військовою частиною НОМЕР_1 , що визначається днем виключення зі списків особового складу та зняття з усіх видів забезпечення цією частиною, у тому числі грошового (про що міститься відмітка у військовому квитку № НОМЕР_2 ).
З 19 липня 2022 року норми статті 233 КЗпП України, на відміну від попередньої редакції (яка не обмежувала будь-яким строком право звернення до суду із позовом у спорах щодо виплати заробітної плати), установлюють тримісячний строк для вирішення таких спорів (у частині першій - у спорах, не пов'язаних із звільненням, у частині другій - у разі звільнення зі служби).
Позивач не надав суду наказу від 01 вересня 2023 року №254 про виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з Військової частини НОМЕР_1 (тільки копію військового квитка).
Однак необхідно зазначити, що саме в наказі про виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення зазначається уся інформація про належні позивачу виплати.
Крім того, пунктом 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22 травня 2017 року №280, у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року №104; далі - Правила) установлено, що військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, видається грошовий атестат у таких випадках: вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої; звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби); відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.
Форма грошового атестата, встановлена додатком 16 Правил, передбачає відображення всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини (посадового окладу, окладу за військовим званням, індексації та ін., а також непогашених нарахувань), й містить пункт 14 такого змісту: «Правильність даних, зазначених в атестаті, підтверджую ….. (підпис військовослужбовця)».
Отже, про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який звільняється з військової служби чи вибуває до нового місця служби, дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини шляхом засвідчення особистим підписом на грошовому атестаті.
При цьому позивачем не надано доказів своєчасного звернення до відповідача із запитом про інформацію щодо виплачених сум грошового забезпечення.
Заява про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, подана 13 серпня 2025 року адвокатом Лукомською В.В. в інтересах позивача, містить чіткі вимоги з роз'ясненням порядку нарахування індексації за період з 26 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року - з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року по 01 вересня 2023 року - відповідно до приписів абзаців четвертого - шостого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078; одночасно у заяві запитувалася довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Звернення із такою заявою тільки вказує на те, що позивач був обізнаний про стан нарахування та виплати йому індексації, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням (вимога про перерахунок щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення є похідною від вимоги про перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням).
Отримання представником позивача відповіді на запит не вказує на дотримання строку звернення до суду з даним позовом, а лише свідчить про час, коли позивач почав вчиняти активні дії з метою захисту порушених прав (майже через два роки після виключення зі списків особового складу та усіх видів грошового забезпечення Військової частини НОМЕР_1 ). Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2025 року у справі №160/28405/24 у подібній ситуації, у якій вказав, що не заперечуючи того, що військовослужбовець після звільнення з військової служби (отримання грошового атестату) також вправі звернутися до відповідача із заявою щодо отримання інформації про складові грошового забезпечення, про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення, або про підстави непроведення нарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період, однак уважає, що таке звернення до відповідача має бути здійснено військовослужбовцем без зайвих зволікань та до спливу встановленого законом строку звернення до суду.
Позивач (його представник) не навів аргументів, які б переконливо вказували на те, що він протягом тривалого часу після припинення відносин, зокрема, грошового забезпечення з Військовою частиною НОМЕР_1 , дійсно не міг звернутися до суду, а зробив це одразу, отримавши таку змогу.
Проходження військової служби за певних умов може бути перешкодою у своєчасному зверненні до суду з метою захисту своїх прав (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2025 року у справі №990/98/25).
Однак суд не може з власної ініціативи вирішувати питання поновлення строку звернення до суду, якщо про це не просить позивач, що прямо випливає зі змісту частини шостої статті 161, частин першої, другої статті 123 КАС України. Це питання підлягає вирішенню виключно за заявою самого позивача.
Позивач таку заяву на пропозицію суду не подав, поважність причин неможливості своєчасного звернення до суду за захистом прав, які він вважає порушеними, не пояснив та документально не підтвердив.
Законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, обмеження строку на звернення до адміністративного суду не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя; такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Пунктом частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву (про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду) не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки позовна заява подана з пропуском строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії за період з 19 липня 2022 року по 01 вересня 2023 року, при цьому доводи представника позивача про незастосування строку звернення до суду у спорі щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення військовою частиною, з якої військовослужбовець виключений зі списків особового складу та усіх видів забезпечення (у т.ч. грошового), є помилковими, а заяву про поновлення строку звернення до суду у зв'язку із наявністю об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду із цим позовом, суду не подано (разом із документальним підтвердженням поважності причин пропуску цього строку), тому слід дійти висновку про наявність правових підстав, передбачених частиною другою статті 123 КАС України, для повернення позовної заяви позивачеві в означеній частині позовних вимог.
Керуючись пунктом 9 частини четвертої, частинами п'ятою, шостою статті 169, частиною другою статті 123, статтею 248 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії за період з 19 липня 2022 року по 01 вересня 2023 року повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В. Каленюк