про повернення позовної заяви
06 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/11003/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Ксензюк А.Я., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо не здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 11.04.2025 (основні, додаткові види, одноразові додаткові види грошового забезпечення), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату за період з 20.05.2023 по 11.04.2025 сум грошового забезпечення (основні, додаткові види, одноразові додаткові види грошового забезпечення), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік, "Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", "Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 позовну заяву було залишено без руху на підставі положень частин першої, другої статті 169, частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та позивачу для усунення недоліків позовної заяви встановлено десятиденний строк з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду у якій вказати інші підстави для поновлення строку та надати докази поважності причин пропуску цього строку.
02.10.2025 від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху до якої додано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Позивач, обґрунтовуючи поважність причин пропуску звернення до суду, вказує, що позивач 21.08.2025 звернувся до В/ч НОМЕР_1 через свого представника з проханням здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 11.04.2025. За результатом розгляду заяви В/ч НОМЕР_1 було надіслано позивачу лист-відповідь №1319/фс від 09.09.2025. Отже, ОСОБА_1 переконаний, що датою коли він дізнався про порушення його прав є саме дата отримання листа-відповіді від відповідача - 09.09.2025, а відтак вважає, що строк звернення до суду ним не пропущено.
Позовну заяву і додані до неї документи необхідно повернути позивачу без розгляду з таких мотивів та підстав.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (частина 2 статті 44 КАС України).
Предметом оскарження є перерахунок та виплата ОСОБА_1 за період з 20.05.2023 по 11.04.2025 сум грошового забезпечення (основні, додаткові види, одноразові додаткові види грошового забезпечення), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік, "Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", "Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Втім положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували строк звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 19 липня 2022 року №2352-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин; далі - Закон №2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом №2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Дія статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX поширюється на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Тобто, з 19 липня 2022 року для звернення з таким позовом, як цей, до адміністративного суду передбачено тримісячний строк (частини перша статті 233 КЗпП України).
З доданих до позовної заяви документів судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №103 від 11.04.2025 позивача з 11.04.2025 було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, проте позивач до суду звернувся лише 25.09.2025, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.
При розгляді заяви суддею Волинського окружного адміністративного суду було надано оцінку доводам позивача про поважність причин пропуску до суду та підстав для поновлення пропущеного строку.
Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким критеріям: існують обставини, які унеможливлювали або ускладнили вчинення процесуальних дій у визначений законом строк і створювали об'єктивні перешкоди для звернення до суду; ці обставини є об'єктивними і не залежали від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.
У даному випадку позивач не вказав причин, що свідчать про поважність пропуску строку звернення до суду.
Оскільки відповідно до витягу з наказу командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №103 від 11.04.2025 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 11.04.2025 та виплачено при звільнення суми грошового забезпечення (основні та додаткові види), що прописано у згаданому наказі, відтак суд вважає, що повинен був обізнаний про суми грошового забезпечення, які були йому нараховані.
При цьому суд не бере до уваги твердження представника позивача про те, що він дізнався порушення прав позивача лише з листа-відповіді на адвокатський запит 09.09.2025, оскільки вказаний лист було направлено у відповідь на звернення представника позивача від 21.08.2025. Таким чином, позивач мав достатньо часу аби дізнатися про накладення на нього дисциплінарного стягнення.
Отже, наведені причини не можна вважати такими, що об'єктивно перешкоджали позивачу звернутися до суду із цим позовом.
Відтак, наведені причини пропуску строку звернення до суду є неповажними, інших підстав для поновлення строку судом не встановлено.
Варто зауважити, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах; встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Обґрунтованих підстав щодо пропуску строку звернення до суду з підтверджуючими доказами та необхідності поновлення останнього позивачем не наведено, а судом не встановлено.
Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
У рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 Конституційний Суд України роз'яснив, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Разом з тим, суд також зважає на позицію Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях по справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії» дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах «Круз проти Польщі» виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки наведені в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду обставини пропуску строку звернення до суду не є поважними, інших підстав, підтверджених доказами, для поновлення строку судом не встановлено, тому позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись статтею 122, частиною другою статті 123, статтями 169, 248, 294 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя А.Я. Ксензюк