06 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4711/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01 грудня 2015 року по день фактичної виплати донарахованої індексації грошового забезпечення, тобто по 09 квітня 2025 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159 та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону) нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01 грудня 2015 року по день фактичної виплати донарахованої індексації грошового забезпечення, тобто по 09 квітня 2025 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159; визнання бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати позивачу грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 15 077,71 грн, що був утриманий з донарахованої індексації грошового забезпечення, яка йому була виплачена на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 у справі №140/5718/24, протиправною та стягнути з військової частини НОМЕР_1 15 077,71 грн грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб, що був утриманий з донарахованої індексації грошового забезпечення, яка була виплачена позивачу на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 року у справі №140/5718/24.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом голови Державної прикордонної служби України від 30.10.2023 № 1561-ос позивача звільнено зі служби. Однак при звільненні позивачу не було виплачено належне грошове забезпечення у зв'язку з чим він звернувся за захистом своїх прав до суду.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 у справі № 140/5718/24 відповідача зобов'язано нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. Виплату індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду відповідач здійснив 09.04.2025.
Таким чином, позивач вважає, що має право на звернення до суду із позовною вимогою про виплату компенсації втрати частини доходів (далі - компенсація) у в зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення, оскільки відповідачем добровільно не нараховано та не виплачено компенсацію.
Крім цього, з донарахованої суми індексації грошового забезпечення позивача, виплаченої на виконання рішення суду від 25.07.2024 у справі № 140/5718/24 відповідачем було відраховано 15077,71 грн податку на доходи фізичних осіб та не проведено його грошову компенсацію відповідно до Порядку № 44.
На звернення позивача щодо виплати компенсації сум податку на доходи фізичних осіб відповідач листом від 28.04.2025 повідомив про відсутність підстав для його виплати.
З такими діями відповідача позивач не погоджується та зазначає, що право на виплату індексації грошового забезпечення, яка нарахована та виплачена йому на виконання рішення суду, ОСОБА_1 набув у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження військової служби, а тому має право на відшкодування сум утриманого податку з доходів фізичних осіб в сумі 15077,71 грн з отриманої виплати.
З наведених підстав просив позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 10).
У відзиві на позовну заяву (а.с.44-49) відповідач позовних вимог не визнав та просив відмовити в задоволенні у зв'язку з їх безпідставністю.
Позивач у відповіді на відзив не погодився з аргументами відповідача з підстав, наведених у позовній заяві та просив позов задовольнити (а.с. 53-57).
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 29.07.2003 по 30.10.2023 проходив військову службу в Прикордонних військах України, Державній прикордонній службі України.
Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 30.10.2023 №1561-ОС “Про особовий склад» ОСОБА_2 було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 14).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 у справі № 140/5718/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, позов задоволено, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), з урахуванням виплачених сум (а.с. 16-19).
На виконання рішення суду від 25.07.2024 у справі № 140/5718/24 відповідач 09.04.2025 перерахував на картковий рахунок позивача кошти в сумі 67380,88 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с. 20).
Відповідно до довідки в/ч НОМЕР_1 від 07.04.2025 № 97, розмір нарахованої та виплаченої/невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 згідно рішення суду у справі № 140/5718/24 від 25.07.2024 становить 83765,07 грн, в тому числі: податок з доходів фізичних осіб в сумі 15077,71 грн, військовий збір - 1256,48 грн (а.с. 21).
На звернення представника позивача щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що був утриманий з донарахованого грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення суду в сумі 15077,71 грн відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (а.с. 24-25, 29-30), відповідач листами від 12.04.2025 № 09/С-397/412 та від 23.04.2025 № 09/5448-25-вих повідомив, що оскільки індексація грошового забезпечення в цілому виплачувалась у встановленому порядку, а перерахунок індексації грошового забезпечення здійснювався на підставі рішень суду, то у відповідача були відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів (а.с. 26-27).
Щодо виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 повідомило, що право на перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 набув після звільнення, тому компенсувати податок на доходи фізичних осіб на підставі пункту 4 Постанови № 44 не має підстав (а.с. 31).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ “Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статей 3, 4 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Норми Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Отже, з наведеного слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, індексації грошових доходів громадян, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
За змістом статті 6 Закону №2050-ІІ, пункту 7 Порядку №159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Із наведеного можна зробити висновок, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі індексації заробітної плати (грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.04.2021 у справі №465/322/17, від 04.03.2021 у справі №520/34/17, від 20.04.2022 у справі №461/1390/16-а, від 05.07.2022 у справі №420/7633/20.
Крім того, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Такі висновки суду відповідають висновкам, наведеним у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.10.2020 у справі № 280/729/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Отже, у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.
Статтею 7 Закону №2050-ІІІ та пунктом 8 Порядку №159 установлено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
У цій справі судом встановлено, що належність позивачу заборгованості грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення) невиплаченої під час проходження військової служби та при звільненні, встановлено судовим рішенням від 25.07.2024 у справі №140/5718/24.
Таким чином, враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум грошового забезпечення, останній має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення є протиправною. Як наслідок, з метою поновлення порушених прав позивача, наявні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати заборгованості грошового забезпечення за час затримки виплати з 01.12.2015 по 09.04.2025 (день проведення остаточного розрахунку з позивачем щодо виплати заборгованості по грошовому забезпеченні (індексації грошового забезпечення).
Таким чином, враховуючи встановлені обставини у справі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Стосовно позовних вимог щодо не виплати позивачу грошової компенсації на відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 15077,71 грн, утриманого з донарахованого грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 у справі № 140/5718/24, то суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Згідно з пунктами 4-5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З матеріалів справи слідує, що з суми донарахованого грошового забезпечення 85927,87 (на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 у справі №140/5718/24) відповідачем було відраховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 15077,71 грн.
У той же час, суд зазначає, що одночасно з виплатою позивачеві грошового забезпечення йому також повинна була бути виплачена грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з його грошового забезпечення.
До такого ж правового висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 25.06.2020 у справі № 825/761/17.
Доводи відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачеві грошової компенсації з посиланням на те, що право на перерахунок набув після звільнення, суд вважає безпідставним, оскільки несвоєчасна виплата належних позивачеві коштів сталась з вини відповідача, що встановлено рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 у справі №140/5718/24.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо непроведення позивачу виплати грошової компенсації на відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого з донарахованого грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 у справі №140/5718/24, є протиправною.
А тому слід стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію на відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб в сумі 15077,71 грн, утриманого з грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення), яке було донараховане та виплачене ОСОБА_1 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 у справі №140/5718/24.
Водночас суд не бере до уваги твердження відповідача про застосування принципу співмірності, оскільки стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є предметом спору в даній справі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за час затримки виплати з 01.12.2015 по 09.04.2025.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення) за час затримки виплати з 01.12.2015 по 09.04.2025.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації на відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 15077,71 грн, утриманого з донарахованого грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення), виплаченого на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 у справі №140/5718/24.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію на відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 15077,71 грн (п'ятнадцять тисяч сімдесят сім гривень 71 копійка), утриманого з донарахованого грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення), виплаченого на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 у справі №140/5718/24.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя Р.С. Денисюк