06 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8358/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
Адвокат Кінах Яна Валеріївна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі також - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) у якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 13.03.2025 №17 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років згідно з п. «а» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області призначити пенсію ОСОБА_1 за вислугу років згідно з п. «а» ст. 12 Закону № 2262-XII з 10.03.2024, виходячи з вислуги років 25 років 05 місяців 04 дні на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 у справі №140/5833/24.
В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до Наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону №351-ОС від 23.06.2021 позивач був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Вказує, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 у справі №140/5833/24, яке набрало законної сили 01.10.2024, зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
10.03.2025 ГУ ПФУ у Волинській області отримало заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії згідно вказаного рішення суду, однак вішення від 13.03.2025 №17 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років. Причиною відмови в призначенні пенсії за вислугу років є невиконання ОСОБА_1 умов ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII, в зв'язку з відсутністю 25 календарних років.
Позивач вважає вказане рішення ГУ ПФУ у Волинській області протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.
Звертає увагу суду, що на час звільнення позивача зі служби (12.07.2021), діяла редакція Порядку №393, яка передбачала пільгове зарахування вислуги років. Отже, позивач набув право на отримання пенсії за вислугою років відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ, оскільки вислуга років у пільговому обчисленні стажу його роботи на день звільнення становить 25 років 05 місяців 04 дні.
Оскільки станом на дату звільнення позивача зі служби, нова редакція Постанови КМУ «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» від 17.07.1992 №393 не набула чинності, представник позивача вважає, що ОСОБА_1 набув право на призначення пенсії за вислугу років на момент звільнення зі служби, так як мав достатню кількість календарної та пільгової вислуги років для призначення пенсії.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
22.08.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393», і стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування. Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 змінено правове регулювання щодо врахування пільгової вислуги років при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Виходячи з положень статті 12 Закону №2262 та пунктів 1 та 2-1 Постанови №393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Отже, умовою для призначення пенсії за вислугу років для осіб, які звільнились зі служби до набрання чинності постанови №119, але звернулись із заявою про оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ після набрання чинності зазначеної постанови, є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні.
Враховуючи наведене, оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 25 років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, вважає, що ГУ ПФУ у Волинській області правомірно відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії, а тому його дії не можна вважати протиправними.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 проходив службу за контрактом в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.07.2021 №396-ос штаб-сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії - інструктора кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » І категорії, звільненого з військової служби в запас наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 23.06.2021 №351-ос за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 12.07.2021 (а.с.6).
Цим наказом визначено вислугу років військової служби позивача станом на 12.07.2021: календарна - 16 років 07 місяців 25 днів, пільгова - 08 років 09 місяців 09 днів, всього - 25 років 05 місяців 04 дні.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії по інвалідності з 28.01.2025 згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
10.03.2025 з Адміністрації Державної прикордонної служби України (на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 у справі №140/5833/24) до ГУ ПФУ у Волинській області надійшло подання з доданими до нього документами для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 13.03.2025 №17 позивачу відмовлено в призначені пенсії за вислугу років у зв'язку з невиконанням умов статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), а саме, у зв'язку з відсутністю у позивача необхідної календарної вислуги років (а.с.14).
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в межах даної справи, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.92 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону №2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з пунктом «а» статті 1-2 Закону №2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу.
Стаття 2 Закону №2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Згідно з частиною 4 статті 17 Закону №2262-XII при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-XII Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.92 №393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок №393).
Суд, на підставі аналізу чинного законодавства, вказує на існування двох різних правових вимірів вислуги років, які стосуються колишніх військовослужбовців:
вислуга років для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону №2262-XII;
вислуга років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до статті 12 Закону №2262-XII.
Пунктом 1 Порядку №393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб особам з числа військовослужбовців» (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах б-д, ж і з статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховується, зокрема, військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.
На час звільнення позивача з військової служби (12.07.2021) діяла редакція пункту 3 Порядку №393, яка визначала види служби, які зараховуються військовослужбовцям на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років.
На момент звільнення позивача зі служби вислуга позивача в календарному обчисленні становить 16 років 07 місяців 25 днів, а у пільговому обчисленні - 08 років 09 місяців 09 днів.
Разом з тим, постановою №119, яка набрала чинності 19.02.2022, до Порядку №393 внесено зміни, відповідно до яких Порядок «393 доповнено пунктом 2-1 такого змісту: «Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови».
Пункт 3 Порядку №393 (в редакції постанови №119) визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.
Отже, пункт 3 Порядку №393 (в редакції постанови №119) визначає види служби, які зараховуються на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.
Отже, правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв'язку з такими змінами, як Закон №2262-XII, так і Порядок №393 (в редакції постанови №119) виникнення у колишніх військовослужбовців права на таку пенсію пов'язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.
У рішенні від 09.02.99 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні від 12.07.2019 №5-р (I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Якщо під час вирішення суб'єктом владних повноважень певного питання, до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Таким чином, виходячи з положень статті 12 Закону №2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови №393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393» усунуто розбіжності між Законом №2262-XII та Порядком №393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.
Верховний суд у постанові від 14.11.2023 у справі №600/3836/22-а, зазначив, що для призначення пенсії за вислугу років для осіб, які звільнились зі служби до набрання чинності постанови №119, але звернулись із заявою про оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-XII після набрання чинності зазначеної постанови, є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні.
Також Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, переглядаючи справу №520/5695/23 в касаційному порядку, у постанові від 10.12.2024 підтримав правовий висновок, викладений у раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі №600/3836/22-а про те, що до правовідносин, пов'язаних з призначенням пенсії за вислугу років відповідні правові норми, зокрема, Порядку №393 підлягають застосуванню в тій редакції, яка була чинна на момент звернення особи до територіального органу Національної поліції України із заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років.
У зазначеній постанові від 10.12.2024 у справі №520/5695/23 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформував такий правовий висновок: призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII особам, які звільнені зі служби в поліції і звернулись із заявою для оформлення та направлення документів до пенсійних органів після 19.02.2022 (набрання чинності Постановою №119, якою внесені зміни до Порядку №393), здійснюється виходячи з обчислення календарної вислуги років.
Суд вважає застосовними наведені вище правові висновки Верховного Суду до спірних правовідносин, які виникли у справі, яка розглядається, та зазначає, що позивач як особа, яка звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII, після набрання чинності Постановою №119, права на призначення пенсії відповідно до Закону №2262-XII із зарахування вислуги років в пільговому обчисленні не має.
Відповідний правовий висновок викладено у також і в постанові Верховного Суду від 18.03.2025 у справі №360/2102/22, від 19.06.2025 у справі №420/24894/23.
Суд зазначає, що у позивача (як в особи, що брала безпосередню участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності сувернітету та територіальної цілісності України) при звільненні з військової служби станом на 12.07.2021 було право на призначення пенсії з врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії (на підставі чинного тоді законодавства).
Натомість останній не реалізував своє право на призначення пенсії за вислугу років до 16.02.2022 (дата прийняття КМУ постанови №119).
На цей час законодавство зазнало певних змін і вже по-іншому врегульовувало питання обрахунку вислуги років.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що оскільки календарна вислуга років позивача становить менше необхідних 25 років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років.
До спірних правовідносин не можуть бути застосовані висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а, від 21.10.2021 у справі №620/940/19, як на цьому наполягає представник позивача, позаяк після прийняття вказаних постанов Верховного Суду змінилося правове регулювання спірних правовідносин, а саме постановою №119 (набрала чинності 19.02.2022) внесені зміни до абзацу першого пункту 3 Постанови №393, відповідно до якого на пільгових умовах зараховуються певні періоди служби до вислуги років саме для визначення розміру пенсії, а не для її призначення.
Також суд наголошує, що згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 по справі №755/10947/17, суди при вирішенні спорів мають враховувати останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2025 у справі №360/2102/22, від 19.06.2025 у справі №420/24894/23.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову повністю підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано судом 06 жовтня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 6; Код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Н.В. Стецик