Рішення від 06.10.2025 по справі 140/9699/25

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9699/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дім кераміки ТД» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів і карток відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дім кераміки ТД» (далі - ТзОВ «Дім кераміки ТД», товариство, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - митний орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів: 1) №№UA209000/2025/100101/2 від 07.03.2025, UA209000/2025/100165/2 від 15.04.2025; 2) карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№ UA209230/2025/000663, UA209230/2025/001123.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ «Дім Кераміки ТД», як покупець та компанія «Keros Ceramica EAD», як продавець, уклали контракт №3-2024. За умовами контракту продавець продає, а покупець купує керамічну плитку, що надалі іменується «Товар» на умовах EXW або FCA, у відповідності з Інкотермс МТП 2010 (п. 1.1 контракту), що надалі іменується товар на умовах EXW або FCA, у відповідності з Інкотермс МТП 2010. Пунктом 2.2., 2.3. контракту було передбачено, що умовами оплати є 100% попередня оплата в розмірі, вказаному в фактурі проформі, для кожного окремого замовлення, зробленого покупцем продавцю. Всі ці документи (фактури проформи, інвойси і т.п.) будуть зроблені у письмовому вигляді та стануть невід'ємними частинами договору. Валюта платежу - євро. У свою чергу п. 5.1. Контракту врегульовано, що в кожній фактурі проформі та кінцевому інвойсі, мають бути зазначені дата, товар, його кількість, ціна та загальна вартість. Крім того, продавець має відправити копію експертної декларації. Відповідно до п. 5.2 договору передбачено, що терміни ввозу товарів на територію України з моменту оплати є цілковито на відповідальності покупця, але не пізніше 1 місяця та в межах строку дії договору. Пунктом 8.1. встановлено строк дії договору до 31.12.2030.

Позивачем у продавця було замовлено та придбано наступні партії товару:

1) Партія 1: плитка AZ REDSTONE GRIS 30x60P у кількості 98,28 кв.м. за ціною 3,80 євро за 1 кв.м. та вартістю 373,46 євро; плитка CANADA ROBLE 80x80 у кількості 204,8 кв.м. за ціною 6,65 євро за 1 кв.м. та вартістю 1 361,92 євро; плитка BONN GRIS 80x80 у кількості 2,56 кв.м. за ціною 10,85 євро за 1 кв.м. та вартістю 32,78 євро; плитка BONN GRIS 80x80 у кількості 89,6 кв.м. за ціною 6,65 євро за 1 кв.м. та вартістю 595,84 євро; плитка AGATA PERLA 80x80 у кількості 234,24 кв.м. за ціною 6,65 євро за 1 кв.м. та вартістю 1 557,70 євро; плитка ADOBE GRIS 23x46 у кількості 24 кв.м. за ціною 5,00 євро за 1 кв.м. та вартістю 120,00 євро; плитка MAGMA MARFIL 23x46 у кількості 36 кв.м. за ціною 5,00 євро за 1 кв.м. та вартістю 180,00 євро; плитка BONN ACERO 60x120 у кількості 18,72 кв.м. за ціною 10,95 євро за 1 кв.м. та вартістю 241,88 євро; плитка HALIFAX 80x80 у кількості 102,4 кв.м. за ціною 6,65 євро за 1 кв.м. та вартістю 680,96 євро; плитка FERRARA ACERO 80x80 у кількості 204,80 кв.м. за ціною 6,65 євро за 1 кв.м. та вартістю 1 361,92 євро; плитка BANAK GRIS 23x120 у кількості 11,04 кв.м. за ціною 11,55 євро за 1 кв.м. та вартістю 150,46 євро.

Торгівельна марка: Кeros, Країна виробництва: BG, виробник: Керос Кераміка ЕАД.

Всього: 1 026,44 м.кв., 22 002 кг нетто. Загальна вартість товару становить 6 656,92 євро.

2) Партія 2: плитка FERRARA BEIGE 60x120 у кількості 50,40 кв.м. за ціною 10,95 євро за 1 кв.м. та вартістю 551,88 євро; плитка AZ REDSTONE GRIS 30x60P у кількості 302,40 кв.м. за ціною 6,80 євро за 1 кв.м. та вартістю 2 056,32 євро; плитка AGATA GRIS 80x80 у кількості 51,20 кв.м. за ціною 6,65 євро за 1 кв.м. та вартістю 340,48 євро; плитка COTTO ACERO 80x80 у кількості 154,88 кв.м. за ціною 6,65 євро за 1 кв.м. та вартістю 1 029,95 євро; плитка BARCELONA NIGHT 25x25 у кількості 10,00 кв.м. за ціною 9.80 євро за 1 кв.м. та вартістю 115,64 євро; плитка AMALFI GRIS 80x80 у кількості 51,20 кв.м. за ціною 6,65 євро за 1 кв.м. та вартістю 340,48 євро; плитка LONDON ACERO 80x80 у кількості 44,80 кв.м. за ціною 6,65 євро за 1 кв.м. та вартістю 297,92 євро; плитка LONDON ANTRACITA 80x80 у кількості 51,20 кв.м. за ціною 6,65 євро за 1 кв.м. та вартістю 340,48 євро; плитка AZ REDSTONE GRIS 30x60P у кількості 68,04 кв.м. за ціною 3,80 євро за 1 кв.м. та вартістю 258,55 євро; плитка ONICE SILVER 60x120 у кількості 230,40 кв.м. за ціною 11,95 євро за 1 кв.м. та вартістю 2 753,28 євро; плитка VALENCIA FALLAS 25x25 у кількості 67,00 кв.м. за ціною 9,80 євро за 1 кв.м. та вартістю 656,60 євро.

Всього: 1 081,52 м.кв., 21 452 кг нетто. Загальна вартість товару становить 8 741,58 євро.

З метою митного оформлення товарів декларант позивача подав до митного посту «Львів - північний» Львівської митниці митну декларацію (далі - МД) №24UA209230082284U3, в якій загальна митна вартість товару за основним методом становить 334 629,69 грн, та №25UA209230035029U0, в якій загальна митна вартість товару за основним методом становить 448 091,16 грн, Однак відповідач відмовив у митному оформленні товарів за заявленою вартістю і прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№ UA209230/2025/000663, UA209230/2025/001123 та рішення про коригування митної вартості товарів №№UA209000/2025/100101/2 від 07.03.2025, UA209000/2025/100165/2 від 15.04.2025, визначивши митну вартість за резервним методом. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх відомостей для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.

Позивач вважає, що митним органом не визначені обставини, які зумовили витребування додаткових документів, не обґрунтовано сумнівів щодо можливості обчислити числові значення митної вартості на підставі поданих документів та незважаючи на наданий перелік документів, для підтвердження заявленої митної вартості, Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №№UA209000/2025/100101/2 від 07.03.2025, UA209000/2025/100165/2 від 15.04.2025.

Митниця не підтвердила належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ТзОВ «Дім Кераміки ТД» з винесеним митним органом рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови не погоджується, оскільки до митного оформлення декларантом було надано вичерпний перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ (рішення №UA209000/2025/100101/2).

Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

На вимогу митного органу декларантом надано прайс-лист.

Даний «прайс-лист» містить суб'єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об'єктивних умов визначення ціни при здійсненні зовнішньоекономічної операції оскільки не містить інформації щодо умов поставки, на підставі яких розрахована ціна товару.

Відповідно до п.4 ст.57 МКУ проведено консультацію з приводу обрання методу визначення митної вартості. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів . Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).

Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA408050/2024/004276 від 19.07.2024, де митна вартість товару №2 зі схожими характеристиками (Плитка керамічна глазурована) становить 0,67 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.

Разом з тим, щодо рішення №UA209000/2025/100165/2 представником відповідача зазначено, що були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

На вимогу митного органу декларантом надано прайс-лист виробника товарів (даний документ не містить вимог стосовно умов платежу за товар та умов поставки, у зв'язку з чим використання даного документу як підтвердження заявленої фактурної вартості товару не є доцільним). Таким чином, документів, які спростовують розбіжності виявлені митним органом декларантом на вимогу підрозділу митного оформлення не надано.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209230/2024/099146 від 23.10.2024, де митна вартість товару №1 зі схожими характеристиками (плитка глазурована чи не глазурована з коефіцієнтом поглинання води більш 0,5 мас.% але не більше 10 мас Торговельна марка: KEROS Країна виробництва: BG Виробник: KEROS CERAMICA EAD) становить 0.67 дол. США/кг.

Також, представником митного органу зауважено, що у позовній заяві містяться загальні обґрунтування та посилання на норми закону без надання аналізу щодо того, як такі норми, на думку позивача, мають застосовуватись до правовідносин, що склались у даній справі. Тобто, наведена представником позивача у позовній заяві позиція є універсальною, висновки щодо застосування норм права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин фактично взяті із судової практики Верховного Суду на яку посилається позивач у позовній заяві та може бути використана й у інших справах практично без внесення змін до відповідних процесуальних документів.

Просила відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Крім того, представник відповідача заперечила щодо стягнення судових витрат на правову допомогу у зв'язку із їх не співмірністю.

Щодо клопотання про здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частин п'ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачав підстав для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 17.01.2024 між ТзОВ «Дім Кераміки ТД», як покупцем та компанією «Keros Ceramica EAD», як продавцем було укладено контракт №3-2024, згідно з п. 1.1. якого продавець продає, а покупець Товар, на умовах EXW або FCA, у відповідності до Інкотермс МТП 2010.

Пунктами 2.2., 2.3. контракту було передбачено, що умовами оплати є 100% попередня оплата в розмірі, вказаному в фактурі проформі, для кожного окремого замовлення, зробленого покупцем продавцю. Всі ці документи (фактури проформи, інвойси і т.п.), будуть зроблені у письмовому вигляді та стануть невід'ємними частинами договору. Валюта платежів - євро.

У свою чергу п. 5.1. контракту врегульовано, що в кожній фактурі проформі та кінцевому інвойсі мають бути зазначені дата, товар, його кількість, ціна та загальна вартість. Крім того, продавець має відправити копію експертної декларації. Крім того, п. 5.2 договору передбачено, що терміни ввозу товарів на територію України з моменту оплати є цілковито на відповідальності покупця, але не пізніше 1 місяця та в межах строку дії договору.

Пунктом 8.1. встановлено строк дії договору до 31.12.2020.

Покупцем у продавця було замовлено та придбано наступні партії товару:

Партія №1 (рішення №UA209000/2025/100101/2).

Згідно проформи №51-51663 від 25.10.2024 було узгоджено купівлю керамічної плитки загальною кількістю 1 026,44 м.кв. та вартістю 6 656,92 євро. Дана партія товару була оплачена 30.08.2024, згідно платіжної інструкції №55 від 03.03.2025 у та відповідного Свіфт повідомлення.

07.03.2025 товариство подало через декларанта на митний пост «Львів - північний» Львівської митниці для митного оформлення вищезазначену партію товару із описом із описом «Плитка керамічна глазурована чи не глазурована з коефіцієнтом поглинання води більше 0,5 мас. % але не більше 10 мас. %: плитка AZ REDSTONE GRIS 30x60P у кількості 98,28 кв.м. за ціною 3,80 євро за 1 кв.м. та вартістю 373,46 євро; плитка CANADA ROBLE 80x80 у кількості 204,8 кв.м. за ціною 6,65 євро за 1 кв.м. та вартістю 1 361,92 євро; плитка BONN GRIS 80x80 у кількості 2,56 кв.м. за ціною 10,85 євро за 1 кв.м. та вартістю 32,78 євро; плитка BONN GRIS 80x80 у кількості 89,6 кв.м. за ціною 6,65 євро за 1 кв.м. та вартістю 595,84 євро; плитка AGATA PERLA 80x80 у кількості 234,24 кв.м. за ціною 6,65 євро за 1 кв.м. та вартістю 1 557,70 євро; плитка ADOBE GRIS 23x46 у кількості 24 кв.м. за ціною 5,00 євро за 1 кв.м. та вартістю 120,00 євро; плитка MAGMA MARFIL 23x46 у кількості 36 кв.м. за ціною 5,00 євро за 1 кв.м. та вартістю 180,00 євро; плитка BONN ACERO 60x120 у кількості 18,72 кв.м. за ціною 10,95 євро за 1 кв.м. та вартістю 241,88 євро; плитка HALIFAX 80x80 у кількості 102,4 кв.м. за ціною 6,65 євро за 1 кв.м. та вартістю 680,96 євро; плитка FERRARA ACERO 80x80 у кількості 204,80 кв.м. за ціною 6,65 євро за 1 кв.м. та вартістю 1 361,92 євро; плитка BANAK GRIS 23x120 у кількості 11,04 кв.м. за ціною 11,55 євро за 1 кв.м. та вартістю 150,46 євро.

Торгівельна марка: Кeros, Країна виробництва: BG, виробник: Керос Кераміка ЕАД.

Всього: 1 026,44 м.кв., 22 002 кг нетто. Загальна вартість товару становить 6 656,92 євро.

Поставка товару відбувалась на умовах EXW BG Ruse.

Для митного оформлення товару відповідачу було подано ряд документів, перелічених в гр. 44 МД №24UA209230082284U3, а саме:

- пакувальний лист №52-51276 від 05.03.2025;

- проформу №51-51663 від 25.10.2024;

- інвойс №5300038318 від 05.03.2025 (він же декларація - інвойс, код 7012);

- міжнародну товарно - транспортну накладну CMR від 05.03.2025;

- акт огляду №UA408050/2025/002275 від 07.03.2025;

- свіфт повідомлення про оплату товару від 03.03.2025;

- рахунок №68 від 07.03.2025 на оплату транспортних послуг;

- контракт №3-2024 від 17.01.2024;

- заявку - договір на перевезення №050325 від 05.03.2025;

- експортну декларацію №25BG004006A02333B1 від 05.03.2025 та інші документи.

Позивачем була визначена митна вартість вищезазначеного товару в загальному розмірі 334 629,69 грн за ціною контракту, з урахуванням витрат на перевезення товару до кордону України (38 000,00 грн.) в порядку, передбаченому ст. 58 Митного кодексу України.

Відповідач в процесі опрацювання наданих для митного оформлення товару документів, надіслав декларанту повідомлення, у якому зазначив, що подані декларантом документи містять розбіжності. Позивачу було запропоновано в 10-денний термін надати документи.

На вимогу митного органу, декларантом подано: вищезазначену проформу №51-51663 від 25.10.2024, свіфт повідомлення від 03.03.2025 про оплату проформи, експортну декларацію від 05.03.2025, рахунок та заявку на перевезення, прайс листи на товар 1-го та 2-го ґатунків.

Щодо наданих документів митний орган зазначив, що «прайс-лист» містить суб'єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об'єктивних умов визначення ціни при здійсненні зовнішньоекономічної операції. Оскільки не містить інформації щодо умов поставки, на підставі яких розрахована ціна товару.

В подальшому позивачу було відмовлено у митному оформленні товару шляхом прийняття картки відмови №UA209230/2025/000663 з підстав неможливості завершення митного оформлення з невірно заповненими графами 12, 45, 43, 44, 46, 47, відповідно до рішення про коригування митної вартості від 07.03.2025 №UA209000/2025/100101/2 (порушено умови декларування передбачені п.1, п.8 ст. 257 МКУ. ст. 55 МКУ, ПКМУ від 21.05.12 № 450).

У графі 33 рішення про коригування митної вартості від 07.03.2025 №UA209000/2025/100101/2 зазначено такі розбіжності:

- товар постачається за прямими договором з виробником №3-2024 від 17.01.2024, проте декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючі виробника товару та ТМ;

- відповідно до вимог п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту зазначено, що якість товару відповідає вимогам, що пред'явлються до цього товару у країні походження. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючі виробника товару та ТМ.

Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: - копія ліцензії на виробництво товару; - копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; - копія сертифікату на систему якості товару; - копія сертифікату продукції власного виробництва; - копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД; - у контракті купівлі-продажу в реквізитах відсутні відомості про осіб, уповноважених на укладання та підписання контракту (відсутні розшифровки прізвищ та імен підписантів); - частиною 1 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту) мають бути здатними до укладення договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладення договору (контракту). Однак, перевірити здатність на укладення договору сторони продавця із наданих документів є неможливим.

Необхідність наявності такої уповноваженої особи підтверджується також і п. 8.1 контракту, яким передбачено, що будь-які зміни та доповнення до контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

Відповідно до п.2.2 зовнішньоекономічного контракту умови оплати - 100% передоплата в розмірі вказаному в фактурі-проформі, для кожного окремого замовлення зробленого покупцем продавцю. Всі ці документи (фактури проформи, інвойси і т.п.) будуть зроблені в письмовому вигляді та стануть невід'ємними частинами договору. Замовлення до митного оформлення не подано;

- у гр. 5 CMR «Перелік документів» вказано посилання на Delivery note 52-S1276, однак такий документ до митного оформлення не надано;

- у фактурі від 05.03.2025 №5300038318 міститься посилання на документ №52-4 S1276, який до митного оформлення не подавався;

- у вищезазначеній фактурі міститься знижка, яка не обумовлена жодним документом;

- банківський платіжний документ (SWIFT) від 03.03.2025 не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, та відміток виконавця надавача платіжних послуг, які свідчать про виконання платіжних операцій за таким платіжним документом. Даний документ неналежної форми;

- CMR від 05.03.2025 року №б/н у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником товару являється компанія Limited Liability Company Zaxid-Runo, разом з тим до митного оформлення декларантом надано договір-заявку від 05.03.2025 №050325 та рахунок на перевезення від 07.03.2025 №68 із ФОП ОСОБА_1 . Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб'єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення та відповідно числового значення рівня митної вартості товару;

- рахунок на перевезення від 07.03.2025 №68 не містить відомостей та ініціалів перевізника, що суперечить вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999, в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов'язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції». Наведене може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа;

- експортна декларація країни відправлення №25BG004006A02333B1 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.

У графі 33 рішення відповідач, окрім вищезазначеної інформації вказав, що у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Відповідно до п. 4 ст. 57 МКУ проведено консультацію з приводу обрання методу визначення митної вартості. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.

Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товару №1 - МД №UA408050/2024/004276 від 19.07.2024, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Плитка керамічна глазурована) становить 0,67 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.

Митне оформлення товару для випуску у вільний обіг із застосуванням гарантійних зобов'язань відбувалось на підставі МД №25UA209230020951U7 від 07.03.2025.

Партія №2 (рішення №UA209000/2025/100165/2) у даному випадку позивачем було замовлено у продавця керамічну плитку на підставі проформи №51-53348 від 14.03.2025 року загальною кількістю 1 081,52 м.кв. та вартістю 8 741,58 євро. Дана партія товару була оплачена 08.04.2025 згідно платіжної інструкції №58 від 08.04.2025 та відповідного Свіфт повідомлення. 24.09.2024 товариство подало через декларанта на митний пост «Львів-північний» Львівської митниці для митного оформлення вищезазначену партію товару із описом із описом «Плитка глазурована чи не глазурована з коефіцієнтом поглинання води більш 0,5 мас. % але не більше 10 мас. %: плитка FERRARA BEIGE 60x120 у кількості 50,40 кв.м. за ціною 10,95 євро за 1 кв.м. та вартістю 551,88 євро; плитка AZ REDSTONE GRIS 30x60P у кількості 302,40 кв.м. за ціною 6,80 євро за 1 кв.м. та вартістю 2 056,32 євро; плитка AGATA GRIS 80x80 у кількості 51,20 кв.м. за ціною 6,65 євро за 1 кв.м. та вартістю 340,48 євро; плитка COTTO ACERO 80x80 у кількості 154,88 кв.м. за ціною 6,65 євро за 1 кв.м. та вартістю 1 029,95 євро; плитка BARCELONA NIGHT 25x25 у кількості 10,00 кв.м. за ціною 9.80 євро за 1 кв.м. та вартістю 115,64 євро; плитка AMALFI GRIS 80x80 у кількості 51,20 кв.м. за ціною 6,65 євро за 1 кв.м. та вартістю 340,48 євро; плитка LONDON ACERO 80x80 у кількості 44,80 кв.м. за ціною 6,65 євро за 1 кв.м. та вартістю 297,92 євро; плитка LONDON ANTRACITA 80x80 у кількості 51,20 кв.м. за ціною 6,65 євро за 1 кв.м. та вартістю 340,48 євро; плитка AZ REDSTONE GRIS 30x60P у кількості 68,04 кв.м. за ціною 3,80 євро за 1 кв.м. та вартістю 258,55 євро; плитка ONICE SILVER 60x120 у кількості 230,40 кв.м. за ціною 11,95 євро за 1 кв.м. та вартістю 2 753,28 євро; плитка VALENCIA FALLAS 25x25 у кількості 67,00 кв.м. за ціною 9,80 євро за 1 кв.м. та вартістю 656,60 євро.

Всього: 1 081,52 м.кв., 21 452 кг нетто. Загальна вартість товару становить 8 741,58 євро.

Поставка товару відбувалась на умовах EXW BG Ruse.

Для митного оформлення товару відповідачу було подано ряд документів, перелічених в гр. 44 МД №25UA209230035029U0, а саме:

- пакувальний лист №52-51803 від 09.04.2025;

-проформу №51-53348 від 14.03.2025;

- інвойс № 5300038777 від 09.04.2025;

- міжнародну товарно - транспортну накладну CMR від 09.04.2025;

- свіфт повідомлення про оплату товару від 08.04.2025;

- рахунок №24 від 09.04.2025 на оплату транспортних послуг;

- контракт №3-2024 від 17.01.2024;

- заявку - договір на перевезення №090425 від 09.04.2025;

- експортну декларацію №25BG004006A03631B9 від 09.04.2025 та інші документи.

Позивачем була визначена митна вартість вищезазначеного товару в загальному розмірі 448 091,16 грн. за ціною контракту з урахуванням витрат на перевезення товару до кордону України (37 000,00 грн.) в порядку, передбаченому ст. 58 Митного кодексу України.

Відповідач в процесі опрацювання наданих для митного оформлення товару документів, надіслав декларанту повідомлення, у якому зазначив, що подані декларантом документи містять розбіжності. Позивачу було запропоновано надати в 10-денний термін документи.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості від 07.03.2025 №UA209000/2025/100165/2 зазначено такі розбіжності:

- умови поставки згідно інвойсу EXW (EX Works (... named place)) Франко завод (... назва місця). Термін означає, що продавець виконав свої зобов'язання щодо поставки, коли він надасть товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі і т.п.). Ціна EXW (EXW price) означає, що контрактна (фактурна) ціна за товар, яка підлягає сплаті включає в себе тільки вартість самого товару без вартості митного оформлення та його доставки (фрахту).

Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів.

Згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Згідно інформації, яка наведена у комерційних документах для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону, а саме рахунку фактурі про транспортні витрати від 09.04.2025 №24, декларантом до розрахунку митної вартості не враховані витрати понесені покупцем на здійснення митних формальностей у країні експорту а також страхування товару;

- згідно інформації, яка наведена у графі 5 CMR від 09.04.2025 б/н встановлено, що з вантажем слідував інвойс за №53-38318. До митного оформлення декларантом було надано проформу інвойс від 14.03.2025 №51-53348 та інвойс від 09.04.2025 №5300038777, про що свідчить інформація у гр. 44 митної декларації. Проте ніякого інвойсу за №53-38318 декларантом митному органу не надавалось, що викликає закономірні сумніви у достовірності наданих до митного оформлення комерційних документів;

- відповідно до інформації, яка наведена у п. 3.1. зовнішньоекономічного контракту від 17.01.2024№3-2024 встановлено, що якість товарів, що будуть продані по даному договору, має відповідати технічним вимогам на даний товар у відповідності до міжнародного сертифікату якості. Проте, даний документ декларантом не надано до митного оформлення;

- у митній декларації країни відправлення від 09.04.2025 року №25BG004006A03631B9 статистична вартість якої відповідає фактурній вартості, яка наведена у інвойсі від 09.04.2025 №5300038777 на умовах поставки EXW, що не кореспондується з положенням ст. 4 Регламенту Комісії ЄС від 09.02.2010 №113/2010, в якій зазначено, що статистична вартість повинна ґрунтуватись на вартості товарів та коригуватись так щоб містити виключно та повністю транспортні та страхові витрати, що були понесені задня доставки товарів з місця їх відправлення до кордону держави у якій товари перебувають на момент поміщення під митну процедуру. Крім того, така декларація не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.

У гр. 33 рішення відповідач, окрім вищезазначеної інформації вказав, що у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Відповідно до п. 4 ст. 57 МКУ проведено консультацію з приводу обрання методу визначення митної вартості. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.

Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості: - товару №1 слугувала МД №UA209230/2024/099146 від 23.10.2024 де митна вартість товару зі схожими характеристиками (- плитка глазурована чи не глазурована з коефіцієнтом поглинання води більше 0,5 мас.% але не більше 10 мас Торговельна марка: KEROS Країна виробництва: BG, Виробник: KEROS CERAMICA EAD) 0.67 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось, у зв'язку з тим, що умови поставки а також обсяг партії товару у наведеному джерелі відповідають умовам заявленим декларантом у митній декларації.

У зв'язку із тим, що відповідачем було безпідставно запитано у позивача необґрунтовано великий перелік додаткових документів, частина із запитуваних документів і так вже була подана до митного оформлення, а частина із них - відсутня (взагалі не існує), то з метою запобігання нарахування штрафних санкцій за можливий простій автомобіля, який перевозив товар, позивач у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 52 МК України був змушений здійснити подальше митне оформлення товару зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товару та надання гарантій відповідно до ч. 7 ст. 55 та розділу Х МК України.

Гарантія надавалась в порядку визначеному главою 45 МК України, шляхом резервування відповідачем коштів ТзОВ «Дім Кераміки ТД» в сумі 29 141,66 грн, які містяться на єдиному рахунку митниці (грошова застава).

Митне оформлення товару для випуску у вільний обіг із застосуванням гарантійних зобов'язань відбувалось на підставі МД №25UA209230035275U1 від 15.04.2025.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як слідує з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України, зокрема для МД №24UA209230082284U3:

- пакувальний лист №52-51276 від 05.03.2025;

- проформу №51-51663 від 25.10.2024;

- інвойс №5300038318 від 05.03.2025;

- міжнародну товарно - транспортну накладну CMR від 05.03.2025;

- акт огляду №UA408050/2025/002275 від 07.03.2025;

- свіфт повідомлення про оплату товару від 03.03.2025;

- рахунок №68 від 07.03.2025 на оплату транспортних послуг;

- контракт №3-2024 від 17.01.2024;

- заявку - договір на перевезення №050325 від 05.03.2025;

- експортну декларацію №25BG004006A02333B1 від 05.03.2025 та інші документи.

Для МД №25UA209230035029U0:

- пакувальний лист №52-51803 від 09.04.2025;

-проформу №51-53348 від 14.03.2025;

- інвойс №5300038777 від 09.04.2025;

- міжнародну товарно - транспортну накладну CMR від 09.04.2025;

- свіфт повідомлення про оплату товару від 08.04.2025;

- рахунок №24 від 09.04.2025 на оплату транспортних послуг;

- контракт №3-2024 від 17.01.2024;

- заявку - договір на перевезення №090425 від 09.04.2025;

- експортну декларацію №25BG004006A03631B9 від 09.04.2025 та інші документи.

На думку суду, подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так контрактом від 17.01.2024 №3-24 визначено предмет та умови поставки, основні зобов'язання продавця та покупця.

Відповідно до інвойсу №5300038318 від 05.03.2025 загальна вартість товару становить 6 656,92 євро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, їх кількість, ціну.

Відповідно до інвойсу №5300038777 від 09.04.2025 загальна вартість товару становить 8 741,58 євро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, їх кількість, ціну.

Ціна товару у вищевказаних інвойсах відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №№ 24UA209230082284U3, 25UA209230035029U0.

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати на перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (38 000,00 та 37 000,00 грн), що не заперечується відповідачем.

Суд відхиляє аргументи відповідача про наявність розбіжностей у поданих документах, які зазначені в оскаржувану рішенні з огляду на наступне.

В оскаржуваному рішенні №UA209000/2025/100101/2 від 07.03.2025 відповідач посилається на те, що товар постачається за прямими договором з виробником №3-2024 від 17.01.2024, проте декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ. Відповідно до вимог п. 3.1. зовнішньоекономічного контракту зазначено, що якість товару відповідає вимогам, що пред'являються до цього товару у країні походження. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ.

Суд зазначає, що такі вимоги відповідача жодним чином не стосуються митної вартості товару. Крім того, для ввезення на територію України керамічної плитки сертифікат якості не вимагається не митним не будь-яким іншим законодавством України.

Відтак, таке зауваження відповідача є безпідставним та необґрунтованим.

В той же час, до заяви додавався лист продавця товару (Keros Ceramica EAD) від 20.05.2025, у якому наявне підтвердження тому, що товар (керамічна плитка) проданий ТзОВ «Дім Кераміки ТД» згідно з рахунками-фактурами №5300038318 від 03.05.2025 (партія №1) та №5300038777 від 09.04.2025 (партія №2) є продукцією власного виробництва компанії Керос Кераміка ЕАД.

Таким чином, продавець товару надав власне підтвердження того, що він є й виробником товару, який у даному випадку був предметом митного оформлення у партії №1 та партії №2.

Також, є безпідставними зауваження відповідача викладені у листі від 02.06.2025, що документи, які посвідчують якість товару мають значення для визначення митної вартості товару так як у інвойсі товар розподіляється за якістю на Економ та Стандарт. Навіть за таких обставин сертифікат якості жодним чином не матиме вплив на митну вартість товару, оскільки не містить у собі вартісних показників, які б давали можливість здійснити перевірку формування ціни на товар.

Слід зауважити, що ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару і серед таких документів відсутній сертифікат якості на товар. А з врахуванням того, що законодавство України не передбачає обов'язкового супроводу сертифікатом якості при ввезені на територію України керамічної плитки, таке зауваження митного органу є безпідставним та незаконним.

Стосовно розбіжності вказаної відповідачем у рішенні №UA209000/2025/100101/2 від 07.03.2025, що у контракті купівлі-продажу в реквізитах відсутні відомості про осіб, уповноважених на укладання та підписання контракту (відсутні розшифровка прізвищ та імен підписантів), суд зазначає наступне.

Відповідач зазначає, що ч. 1 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладення договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/ або закону місця укладення договору (контракту). Однак, перевірити здатність на укладення договору сторони продавця, із наданих документів, є неможливим.

Суд зазначає, що посилання на п. 8.1. контракту є безпідставним, оскільки у ньому йдеться про мова про внесення змін та доповнень до контракту. У дану випадку митний орган висловлює зауваження до самого контракту, а не до змін чи доповнень до нього.

Більш того, п. 8.1. контракту передбачає обов'язковість наявності у підписантів відповідних повноважень, але не ставить конкретних вимог щодо зазначення біля підписів прізвищ та ініціалів його підписантів.

У преамбулі контракту №3-2024 від 17.01.2024 чітко зазначено його підписантів від імені сторін. Зокрема, від імені покупця - ТзОВ «Дім Кераміки ТД» контракт уклала та підписала директор товариства - Дудюк Богдана Ярославівна, а від імені продавця (Keros Ceramica EAD) - Пабло Бенавент Марті.

До заяви від 23.05.2025 додавався витяг із Болгарського комерційного реєстру щодо юридичної особи - Keros Ceramica EAD, з якого вбачається, що до складу директорів компанії входить Пабло Карлос Бенавент Марті, який і підписав вищезгаданий контракт.

Відтак, сумнівів щодо наявності у підписантів контракту необхідних повноважень відсутні.

Представник відповідача у рішенні №UA209000/2025/100101/2 зазначив, що відповідно до п. 2.2 зовнішньоекономічного контракту, умови оплати - 100% передоплата в розмірі вказаному в фактурі-проформі, для кожного окремого замовлення зробленого покупцем продавцю. Всі ці документи(фактури проформи, інвойси і т.п.) будуть зроблені в письмовому вигляді та стануть невід ємними частинами договору. Замовлення до митного оформлення не подано.

Щодо зазначеного суд зазначає, що у п. 2.2. контракту передбачено, що умови оплати - 100% передоплата в розмірі вказаному в фактурі-проформі, для кожного окремого замовлення зробленого покупцем продавцю. Тобто, проформа є підставою для оплати товару та є документом, що підтверджує кінцеве замовлення партії товару.

Позивач повідомляв відповідача, що оформлення партії товару відбувалось шляхом прямої взаємодії між продавцем та покупцем товару через клієнтську панель на веб-сайті продавця (http://clients.keros.com/). За результатом вибору товару в клієнтській панелі генерується проформа, яка підписується продавцем та надсилається покупцю. Тому, як такого документу «замовлення» не існує, а документом у якому узгоджується партія товару є проформа.

Отже, до митного оформлення й було подано саме проформу №51-51663 від 25.10.2024 як кінцеве підтвердження замовлення на партію товару. При цьому, асортимент, кількість, ціна та вартість товару, зазначеного у проформі повністю відповідає таким відомостям, наведеним у інвойсі №5300038318 від 05.03.2025.

Вищезазначена проформа була оплачена декларантом у повному обсязі, на підтвердження чого відповідачу було надано свіфт повідомлення від 03.03.2025 на суму проформи та інвойсу - 6 656,92 євро.

Частина друга статті 53 МК України визначає перелік документів, які подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і у такому переліку серед обов'язкових документів відсутні заявки, замовлення покупця. Водночас згідно з частиною п'ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Фактично поставка товару здійснюється в обсягах відповідно до цін, вказаних у рахунку-фактурі та проформі, а тому замовлення до контракту не є документом, який підтверджує митну вартість, а отже не має впливу на числові визначення митної вартості.

Отже, дана розбіжність є безпідставною та необґрунтованою.

Також, розбіжністю зазначено, що у гр. 5 CMR «Перелік документів» вказано посилання на Delivery note 52-S1276, такий документ не надано.

Суд встановив, що позивач у заяві від 23.05.2025 пояснив відповідачу, що у гр. 5 CMR допущено описку у зазначені номеру документу «Delivery note», замість «52-51276» вказано «52- S1276». Документ із назвою «Delivery note» за своїм змістом є пакувальним листом (накладною на доставку) із №52-51276 та датою 05.03.2025 та який надавався до митного оформлення під кодом документу у МД - 0271.

У листі від 02.06.2025 відповідач повністю ігноруючи вищезазначені пояснення вказує, що презюмується, що у CMR вірно вказано номер пакувального листа, оскільки у листі компанії «Keros Ceramica EAD» від 20.05.2025 відсутнє посилання на таку описку. Відтак, на переконання відповідача дана партія товару супроводжувалась іншим пакувальним листом.

Суд вважає, що дана описка є очевидною, та пояснена позивачем у заяві від 23.05.2025.

Крім того, асортимент товару, наведений у такій накладній №52-51276 повністю відповідає асортименту наведеному у проформі №51-51663 та інвойсі №5300038318. Номери транспортного засобу, що перевозив вантаж, усі кількісні показники товару, у т.ч. й тари, зазначені у такій накладній повністю відповідає змісту митних декларацій, поданих до оформлення, а також акту митного огляду №UA408050/2025/002275 від 07.03.2025.

Тобто, відомості зазначені у накладній на доставку №52-51276 повністю відповідають іншим товаросупровідним документам, а тому очевидним та беззаперечним є факт наявності описки у написані номеру такого документу у гр. 5 CMR.

Крім того суд зазначає, що у інвойсі №5300038318 відсутнє посилання на документ із №52-4S1276, в той же час у такому документі наявне посилання на SHEET (лист) №52-51276 від 05.03.2025.

Як було зазначено вище, документ із №52-51276 від 05.03.2025 є «Delivery note», що за своїм змістом є пакувальним листом (накладною на доставку), який надавався до митного оформлення під кодом документу у МД - 0271.

Отже, дана розбіжність також не підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Стосовно розбіжності, що у фактурі від 05.03.2025 №5300038318 міститься знижка, яка не обумовлена жодним документом, суд зазначає що знижка вказана не лише у фактурі (інвойсі), а й у вищезгаданій проформі.

Відповідно до п. 2.2. контракту №3-2024 від 17.01.2024 року, умови оплати - 100% передоплата в розмірі вказаному в фактурі-проформі, для кожного окремого замовлення зробленого покупцем продавцю. Із даного випливає, що всі ціни та вартість товару, у т.ч. й знижки узгоджується у проформі, а відтак зауваження митного органу, що знижка не обумовлена жодним документом є безпідставним.

Крім того суд зауважує, що у даному випадку значення «-18» дійсно наявне щодо окремих позицій товару в графі «Знижка» вищезазначеного інвойсу, а також і у проформі №51-51663 від 25.10.2025. Аналогічною є ситуація в партії №2.

Позивач звертає увагу на запис, який міститься у прайс - листі, який подавався до митного оформлення: «Every order of less than 1 pallet has a price increase of 18% due to handling and re-packing, except for all decors per sqm», який перекладається як: «Кожне замовлення менше за 1 піддон має націнку 18% через додаткове сортування та пакування, крім плиток, по площі яких наявні декоративні елементи». Отже, у даному випадку у інвойсах та проформах зазначена не знижка «- 18», а націнка 18 %, у зв'язку із тим, що замовлена товарна позиція по обсягу менше одного піддону.

При цьому, формально значення «-18» знаходиться у графі «Знижка» інвойсів, однак насправді такою не являється.

Відтак, жодних знижок у інвойсах та проформах у двох партіях не застосовується.

Щодо прайс-листа відповідач зазначив, що він не містить вимог стосовно умов платежу за товар та умов поставки, у зв'язку з чим використання даного документу як підтвердження заявленої фактурної вартості товару не є доцільним. Схожі за змістом зауваження містяться й у листі відповідача від 02.06.2025.

Суд зауважує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Документом, що містить вартість та ідентифікаційні ознаки імпортованого товару є договір, специфікація, рахунок-проформа, рахунок-фактура (інвойс), платіжні документи (в залежності від змісту та умов договору). Витребовуючи прайс-лист виробника товару, відповідач не навів обґрунтування, які складові митної вартості такий документ має підтвердити та яким чином вони можуть підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару (що є виробником) документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено.

Навіть, якщо відповідач не бажає приймати такий документ до уваги, то вимога про його надання лишається немотивованою, оскільки ненадання такого документу не може позбавляти позивача можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.

Щодо сумніву відповідача про те, що банківський платіжний документ (SWIFT) від 03.03.2025 не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, та відміток виконавця надавача платіжних послуг, які свідчать про виконання платіжних операцій за таким платіжним документом. Даний документ не належної форми, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 54 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Відтак, платіжна інструкція є лише документом, який містить розпорядження ініціатора щодо проведення платежу, а відповідно не є підтвердженням факту його фактичного проведення. В той же час, надане до митного оформлення свіфт повідомлення є підтвердженням фактичного відправлення банком покупця грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Крім того, таке повідомлення містить у собі усі реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіж, зокрема інформацію про платника і отримувача платежу, його суму та призначення, а також інші реквізити.

Частиною 4 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Тобто, основою для визначення митної вартості товару за основним методом є його ціна, яка була сплачена або підлягає сплаті.

Таким чином, не має значення чи була партія товару оплачена чи ні. Значення має, чи його ціна підтверджується належними документами. У даному випадку вартість товару у повній мірі підтверджується вищезазначеними проформою та інвойсом.

В той же час, з метою уникнення будь-яких можливих сумнівів, разом із заявою від 23.05.2025 відповідачу було надано роздруківку з інтернет банку платіжної інструкції №55 від 03.03.2025 про оплату товару, зміст якої відповідає змісту свіфт повідомлення, та яке містить електронну відмітку банку про прийняття платежу до виконання.

На такий документ відповідач у листі від 02.06.2025 зазначив, що на такій платіжній інструкції відсутній електронний підпис відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації, що відповідно не дає можливість розглядати його як платіжний документ.

Суд зауважує, що така платіжна інструкція містить у собі код автентифікації банку, а також відмітки банку про прийняття платежу до виконання. Крім того, до митного оформлення окрім свіфт повідомлення подавалась й платіжна інструкція №55 від 03.03.2025 на проведення операції про списання коштів з рахунку позивача на транзитний рахунок банку для наступного перерахування отримувачу згідно свіфт повідомлення. Така платіжна інструкція містить у собі відмітку банку (штамп) про прийняття до виконання, а відтак зауваження митного органу у даному випадку є безпідставними.

Вище наведені судом обґрунтування, також, стосуються платіжної інструкції №58 від 08.04.2025 про оплату товару у партії № 2.

У листі від 02.06.2025 відповідач наголошує, що п. 2.4. контракту передбачено оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, зазначений у проформі. Відповідач зауважує, що у наданій проформі №51-51663 не вказана банківських реквізитів продавця, що не дає можливості перевірити чи дійсно на банківський рахунок продавця перераховані кошти, а також це ставить під сумнів, що така проформа є документом, виданим на виконання контракту.

Суд вважає, що для цілей визначення митної вартості за ст. 58 МК України немає значення чи оплачений товар чи ні, а значення має лише його вартість, яка має бути підтверджена документально, що й було зроблено позивачем.

Щодо зауваження відповідача про неможливість перевірки перерахування позивачем коштів саме на банківський рахунок продавця слід зауважити, що як свідчить свіфт повідомлення від 03.03.2025 та платіжна інструкція №55 від 03.03.2025 кошти за товар були перераховані на рахунок компанії «Keros Ceramica EAD» № НОМЕР_1 і саме такі банківські реквізити продавця вказані у контракті №3-2024 від 17.01.2024.

Відтак, відсутність у проформі банківського рахунку продавця не позбавило позивача можливості здійснити таку оплату згідно реквізитів, які зазначені у контракті, що у свою чергу дає можливість перевірити чи дійсно на рахунок продавця позивач перерахував грошові кошти. Крім того, такий платіж був проведений банком, що свідчить про вказівку правильних реквізитів продавця.

Що ж стосується зауваження відповідача, що проформа була видана не на виконання контракту, то у даному випадку слід зауважити, що продавець прямо зазначив у такому документі, що він виданий на виконання контракту №3-2024 від 17.01.2024, що повністю нівелює такі доводи відповідача.

Дане обґрунтування також спростовує зауваження відповідача до проформи №51-53348 від 14.03.2025 року (партія № 2). Відтак, у цій частині доводи відповідача є безпідставними.

Щодо сумніву відповідача стосовно того, що у графах 16 та 23 CMR від 05.03.2025 №б/н зазначено що перевізником товару являється компанія Limited Liability Company Zaxid-Runo, разом з тим до митного оформлення декларантом надано договір-заявка від 05.03.2025 №050325 та рахунок на перевезення від 07.03.2025 №68 із ФОП ОСОБА_1 .

У даному випадку відповідачу на підтвердження вартості перевезення вантажу було надано заявку - договір №050325 від 05.03.2025 та рахунок на оплату послуг з перевезення №68 від 07.03.2025.

Згідно таких документів, вартість транспортно - експедиційних послуг за маршрутом м. Русе - п/п Порубне - Сірет автомобілем Scania НОМЕР_2 /ВК7141XF становить 38 000,00 грн., які були включені декларантом до митної вартості товару. Загальна вартість послуг за рахунком, з урахуванням вартості транспортно - експедиційних послуг до міста Луцьк, становить 58 000,00 грн.

Додатково разом із заявою від 23.05.2025 відповідачу було надано докази оплати таких послуг у повному обсязі - платіжні інструкції №1477 від 28.04.2025 та №1472 від 24.04.2025, у призначені платежу яких наявне посилання на вищезазначений рахунок №68 від 07.03.2025.

На підтвердження вартості транспортно - експедиційних послуг також було надано акт надання послуг від 10.03.2025 №54.

Окрім цього, відповідачу було надано довідку ФОП ОСОБА_1 від 19.05.2025 №01-19/05.25, у якій останній підтверджує вартість послуг із транспортування вантажу за вищезазначеними заявкою та маршрутом у розмірі 58 000,00 грн., у т.ч. 38 000,00 грн. - вартість послуг до кордону України. У такій довідці експедитор також вказав, що вартість послуг із страхування, навантаження та розвантаження вантажу становило 0 грн.

У довідці ФОП ОСОБА_1 вказано, що перевезення вантажу згідно вищезгаданої заявки - договору здійснювалось автомобілем Scania № НОМЕР_2 /ВК7141ХF, власником якого є ТзОВ «Захід-Руно», а з таким перевізником було укладено заявку на дане перевезення, надати яку він не має можливості, оскільки остання містить інформацію, яка має конфіденційний характер.

При цьому, у заявці вже було узгоджено питання залучення іншого перевізника, оскільки у ній було вказано відомості про транспортний засіб, яким і здійснювалось перевезення товару, а даний автомобіль належить ТзОВ «Захід-Руно». Хоча у заявці №050325 від 05.03.2025 відсутня пряма вказівка на можливість залучення перевізником до надання послуг третіх осіб, однак це не виключає таку можливість за відсутності заперечень зі сторони замовника перевезення (позивача).

Крім того, у заявці вказаний водій, який буде здійснювати перевезення вантажу - ОСОБА_2 і саме такий водій перевозив вантаж у вищезазначеному автомобілі, що вбачається із акту митного огляду №UA408050/2025/002275 від 07.03.2025.

Вказане не підтверджує доводи відповідача, що організація перевезення здійснювалась на підставі іншого документу, аніж договір заявка №050325 від 05.03.2025.

Стосовно розбіжності, що рахунок на перевезення 07.03.2025 №68 не містить відомостей та ініціалів перевізника, що суперечить вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999, в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов'язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції». Що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа, суд зазначає наступне.

В законодавстві Україні відсутні вимоги, які б регламентували, що прізвище та ініціали особи, яка підписала документ мають міститись саме біля підпису. При цьому, такі відомості наявні на печатці, яка проставлена на підписі. Тобто, рахунок на перевезення 07.03.2025 №68 містить відомості про П.І.Б. перевізника, які розміщені на печатці, а також у графі «Постачальник Рахунку».

Крім того, позивач доводив до відома відповідача, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

На це звертає увагу Верховний Суд (Касаційний господарський суд) в постанові від 29.04.2020. у справі №915/641/19. Аналогічні висновки містяться й у інших Постановах Верховного суду.

Відтак, на рахунок не поширюються положення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому у цій частині сумніви відповідача є безпідставними.

Щодо розбіжності, що експортна декларація країни відправлення 25BG004006A02333B1 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару, суд зазначає наступне.

Декларант не має жодного стосунку до формування декларації країни відправлення, а тому не несе жодної відповідальності за відомості, які до неї включаються. В той же час, така декларація оформлялась в електронному вигляді, тому вона не має жодних відміток митних органів країни відправлення.

Більш того, митний орган в порядку взаємодії з митними органами інших країн має можливість здійснити перевірку відповідності такої експортної декларації, наданої декларантом до митного оформлення та наданих відправником для декларування вивозу із ЄС, а також перевірити факт вивозу спірного вантажу із ЄС за такою декларацією. Тому, суд вважає, що у цій частині зауваження митного органу є безпідставними.

Стосовно сумніву зазначеного у рішенні №UA20900/2025/100165/2 від 15.04.2025: «декларантом до розрахунку митної вартості не враховані витрати понесені покупцем на здійснення митних формальностей у країні експорту (на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України), а також страхування товару згідно правил Інкотермс EXW, суд зазначає наступне

На підтвердження вартості перевезення вантажу митному органу було надано заявку - договір №090425 від 09.04.2025 та рахунок на оплату послуг з перевезення №24 від 09.04.2025. Згідно таких документів, вартість транспортно - експедиційних послуг за маршрутом м. Русе - п/п Порубне автомобілем НОМЕР_3 / НОМЕР_4 становить 37 000,00 грн., які були включені декларантом до митної вартості товару. Загальна вартість послуг за рахунком, з урахуванням вартості транспортно - експедиційних послуг до міста Луцьк, становить 57 000,00 грн.

Разом із заявою від 23.05.2025 відповідачу було надано акт надання послуг від 15.04.2025 №31. Окрім цього, відповідачу було надано довідку ФОП ОСОБА_3 від 14.05.2025, у якій останній підтверджує вартість послуг із транспортування вантажу за вищезазначеними заявкою та маршрутом у розмірі 57 000,00 грн., у т.ч. 37 000,00 грн. - вартість послуг до кордону України. Крім того, у такі довідці експедитор вказує, що страхування та завантаження товару на транспортний засіб перевізником не здійснювалось.

У листі продавця товару від 20.05.2025 також зазначається, що товар за інвойсом №5300038777 від 09.04.2025 не страхувався, а завантаження товару на транспорт покупця здійснювалося його складським персоналом на складі компанії в місті Русе, Болгарія, а вартість цих послуг з вантаження була включена до загальної ціни товарів.

Відтак, окрім вартості товару до складу його митної вартості декларантом було включено витрати на його транспортування до місця ввезення на територію України. Страхування товару ані перевізником, ані покупцем, ані продавцем не здійснювалось, а згідно п. А3 та Б3 правил Інкотермс 2010 (термін XW) щодо страхування у сторін немає зобов'язань. Витрати на навантаження товару були включені продавцем до загальної ціни товару, про що зазначається у його листі від 20.05.2025.

Відтак, усі витрати, які були понесені декларантом та входять до переліку додаткових складових за ч. 10 ст. 58 МК України були включені до митної вартості оцінюваного товару.

Щодо залучення третьої особи до перевезення товару, що у даному випадку як і у попередньому, заявка не забороняє перевізнику вчиняти такі дії, більш того за відсутності заперечення позивача відносно цього. Відтак, доводи відповідача у даному випадку є необґрунтованими.

Також, у рішенні №UA20900/2025/100165/2 від 15.04.2025 зазначена розбіжність: «згідно інформації яка наведена у графі 5 CMR від 09.04.2025 б/н встановлено що з вантажем слідував інвойс за №53-38318. До митного оформлення декларантом було надано проформу інвойс від 14.03.2025 № 51-53348 та інвойс від 09.04.2025 №5300038777, про що свідчить інформація у гр. 44 митної декларації. Проте ніякого інвойсу за №53-38318 декларантом митному органу не надавалось, що викликає закономірні сумніви у достовірності наданих до митного оформлення комерційних документах.

Суд зазначає, що у вищезгаданому листі від 20.05.2025 продавець товару зазначає, у графі 5 CMR від 09.04.2025 сталася технічна помилка: номер рахунку-фактури був неправильно вказаний як 53-38318 замість правильного номера 53-38777 (рахунок-фактура №5300038777).

Тобто, у даному випадку має місце технічна помилка, а у CMR продавець товару при її оформлені випадково не замінив та залишив номер інвойсу 53-38318 (повний номер 5300038318) з попередньої партії товару (партія №1).

Разом з тим, позивач у заяві від 23.05.2025 аргументовано вказував, що така очевидна технічна помилка жодним чином не вплинула та не могла вплинути на правильність визначення декларантом митної вартості товару. На такий лист продавця товару від 20.05.2025, відповідач у листі від 02.06.2025 зауважив, що інвойс №53-38777 до митного оформлення не надавався.

Однак, запис інвойсу №53-38777 є скороченим від 5300038777, у якому нулі замінюються прочерком. Більш того, у листі від 20.05.2025 продавець товару вказуючи на вірний інвойс 53-38777 у дужках уточнив, повний номер рахунку - фактури 5300038777, який і надавався до митного оформлення. Відтак, такі доводи відповідача є безпідставними.

Щодо сумніву про те, що відповідно до інформації яка наведена у п. 3.1. зовнішньоекономічного контракту від 17.01.2024 №3-2024 встановлено, що якість товарів, що будуть продані по даному договору, має відповідати технічним вимогам на даний товар у відповідності до міжнародного сертифікату якості. Проте даний документ, декларантом не надано митному органу, суд зазначає наступне.

У даному випадку зауваження відповідача як і у випадку сумніву у партії №1 є безпідставними та необґрунтованими з тих же самих підстав.

Стосовно розбіжності, що митній декларації країни відправлення від 09.04.2025 №25BG004006A03631B9 статистична вартість якої відповідає фактурній вартості, яка наведена у інвойсі від 09.04.2025 №5300038777 на умовах поставки EXW, суд зазначає наступне.

Відповідач зауважує, що вказані відомості не кореспондується з положенням ст. 4 Регламенту Комісії ЄС від 09.02.2010 №113/2010, в якій зазначено що статистична вартість повинна ґрунтуватись на вартості товарів та коригуватись так щоб містити виключно та повністю транспортні та страхові витрати що були понесені задня доставки товарів з місця їх відправлення до кордону держави у якій товари перебувають на момент поміщення під митну процедуру. Крім того така декларація не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.

Слід зауважити, що декларант не має жодного стосунку до формування декларації країни відправлення, а тому не несе жодної відповідальності за відомості, які до неї включаються. Продавець вантажу в експортній декларації зазначив фактурну вартість товару, на підтвердження якої надав відповідному митному органу інвойс, у якому містились відомості про умови поставки товару та його вартість.

Оскільки, вантаж пропускався митними органами ЄС за такою експортною декларацією, то можна стверджувати про відсутність будь-яких помилок у такому документі.

Відтак, є безпідставними твердження митного органу про невідповідність заповнення граф експортної декларації вимогам законодавства ЄС. Більш того, митний орган в порядку взаємодії з митними органами інших країн має можливість здійснити перевірку відповідності такої експортної декларації вимогам законодавства ЄС.

З урахуванням вищенаведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Суд повторює, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При цьому суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт (додаткові угоди до нього) та рахунок-фактура (інвойс).

Ненадання додаткових документів (інших платіжних та/або бухгалтерських документів, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товарів не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.

Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять. Тому суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати договір з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.

При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, а також короткого їх змісту, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Крім того в поданих до митного оформлення документах ціна товару визначена за одиницю товару (за штуку), тоді як митний орган у спірному рішенні визначив відкориговану митну вартість товару не за одиницю товару, а за кілограм.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача №№UA209000/2025/100101/2 від 07.03.2025, UA209000/2025/100165/2 від 15.04.2025 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Враховуючи, що картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№ UA209230/2025/000663, UA209230/2025/001123 винесені з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттями рішеннями про коригування митної вартості товарів від №№UA209000/2025/100101/2 від 07.03.2025, UA209000/2025/100165/2 від 15.04.2025, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказані картки відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає таке.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 9 689,60 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1842 від 27.08.2025, №1869 від 02.09.2025 (а.с.23,113).

Відтак на користь позивача підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 9 689,60 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн суд враховує таке.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа №815/1479/18), від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20), від 03.08.2022 (справа №280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є не співмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

Позивач на підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правничої допомоги від 01.06.2023, вартість послуг адвокатського об'єднання у справі про оскарження рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товару №№UA209000/2025/100101/2 від 07.03.2025, UA209000/2025/100165/2 від 15.04.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 27.08.2025 до договору про надання правничої допомоги від 01.06.2023, рахунок №60 від 20.08.2025, з яких вбачається надання позивачу Адвокатським об'єднанням «АФК» у цій справі правової допомоги у сумі 7 000,00 грн.

Суд звертає увагу, що представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечила щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Також, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до акт прийому-передачі наданих послуг від 27.08.2025 правова допомога полягає не лише у підготовці проекту позовної заяви, а й у наданні консультацій клієнту з питання визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, а також вивченні та аналізі документів, узгодження позиції, підготовки заяв до Львівської митниці, однак такі послуги охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Також, суд, враховуючи складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду у цій категорії справ та значення справи для сторін, час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 12 689,60 грн (з них: судовий збір в сумі 9 689,60 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн).

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 134, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №№№UA209000/2025/100101/2 від 07.03.2025, UA209000/2025/100165/2 від 15.04.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№ UA209230/2025/000663, UA209230/2025/001123.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Кераміки ТД» судові витрати в загальній сумі 12 689,60 грн (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять гривень 60 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дім Кераміки ТД» (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Конякіна, 18А, код ЄДРПОУ 37786217).

Відповідач: Львівська митниця (79000, місто Львів, вулиця Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343).

Суддя В.В. Дмитрук

Попередній документ

130805696

Наступний документ

130805698

Інформація про рішення:

№ рішення:	130805697
№ справи:	140/9699/25
Дата рішення:	06.10.2025
Дата публікації:	09.10.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Волинський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (21.11.2025)
Дата надходження:	28.08.2025
Предмет позову:	про визнання протиправним та скасування рішення

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ДМИТРУК ВАЛЕНТИН ВАСИЛЬОВИЧ

відповідач (боржник):

Львівська митниця

позивач (заявник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім Кераміки ТД"

представник позивача:

Багіров Рустам Алігейдарович