м. Вінниця
07 жовтня 2025 р. Справа № 120/2351/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М. , розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Центр - Скло" до Вінницької митниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява за підписом Мороз І.В., подана від імені та в інтересах приватного підприємства "ЦЕНТР-СКЛО" (далі - ПП "ЦЕНТР-СКЛО") до Вінницької митниці (далі - відповідач).
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з метою здійснення митного оформлення товару митному органу була подана митна декларація, в якій митна вартість придбаного товару була визначена за основним методом - за ціною договору. При цьому, на підтвердження заявленої вартості позивач надав низку необхідних та достатніх документів. За результатами розгляду поданої митної декларації відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000270/1 від 16.09.2024. Крім того, було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/001162.
Ухвалою суду від 28.02.2025 вказану позовну заяву залишено без руху, водночас позивачу встановлено десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків, а саме надання суду документа про доплату судового збору за подання адміністративного позову.
04.03.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 11.03.2025 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
25.03.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Відповідач зазначає, що до митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, позивачем подано електронну митну декларацію ЕМД № 24UA401020046450U3 з пакетом документів. За результатами їх опрацювання та на виконання положень ст.ст. 52-64 Митного кодексу України (далі - МК України) посадовою особою митного органу встановлено, що документи містять розбіжності, зокрема, щодо вартості товару, яка відрізняється у фактурі (47018) та митній декларації країни відправлення (47977), відсутня одна із складових митної вартості - вантажно - розвантажувальні роботи, а також не містять повних відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості або фактично сплаченої ціни за товар.
Відповідач звертає увагу на те, що з огляду на виявлені розбіжності та невідповідності декларанту були направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів, однак своїм листом декларант повідомив, що будь-які інші додаткові документи надавати не буде. Відтак за результатами проведених консультацій та враховуючи повідомлені декларантом відомості митна вартість товару була правомірно визначена за резервним методом.
Отже, на думку відповідача, Вінницька митниця діяла правомірно, прийнявши оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000270/1 від 16.09.2024, а також оформивши картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/001162.
26.09.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що митний орган у відзиві фактично лише повторив зміст оскаржуваного рішення, не спростувавши доводів позову, не надав чітких вказівок щодо того, які саме документи необхідно було подати для підтвердження митної вартості, та не врахував наданий позивачем висновок ДП "Держзовнішінформ", що підтверджує заявлену ціну товару. Позивач також зазначає, що товар, митна вартість якого була взята митницею за основу для порівняння, не є ідентичним або подібним, оскільки має інші характеристики, виробника та торговельну марку.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив, що 13.06.2023 між ПП "ЦЕНТР-СКЛО" (далі - Покупець) та "Q-Glasstech Sp. Z o.o." (Польща) (далі - Продавець) було укладено контракт № 13/06/23, згідно якого Продавець здійснив продаж листового скла та дзеркала, яке виготовляється методом флотації на загальну суму 500 000 доларів США або 500 000 євро. Одиницею продажу є квадратний метр.
Згідно з п. 2 контракту ціни на окремі товари визначаються у рахунках-проформах. Пунктом 6 контракту передбачено, що умови поставки визначаються у рахунках.
На виконання контракту було виставлено рахунок-проформу № 2/MC/07/2024 від 15.07.2024, відповідно до якого підтверджено замовлення товару на суму 12146,64 доларів США, а саме дзеркал скляних у листах, без оптичної обробки, без рам, одна сторона непрозора (з подвійним нанесенням напилення), а на другій спостерігається чітке відображення.
Продавець відвантажив товар, надавши інвойс № FS 4/MC/08/2024 від 28.08.2024 на товар на суму 12146,64 доларів США.
Платіжною інструкцією в іноземній валюті № 60 від 17.07.2024 підтверджується факт переказу коштів Покупцем на рахунок Продавця в сумі 12146,64 доларів США як оплату за товар.
Для митного оформлення товару до Вінницької митниці подана митна декларація № 24UA4010200464503U3 з додатками (контракт; рахунок-проформа; платіжний документ про оплату товару; рахунок-фактура (інвойс), пакувальний лист; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; копія митної декларації країни відправлення). Також була подана цінова експертиза ДП "Держзовнішінформ" № 3-3/946 від 30.09.2024, яка підтвердила ціну товару, зазначену у контракті та інвойсах.
Своєю чергою, відповідач направив електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів. Однак декларант повідомив, що митному органу надані усі наявні у товариства на цей час документи та будь-які додаткові документи для розмитнення товару не можуть бути надані.
За результатом опрацювання митної декларації та поданих документів Вінницькою митницею відносно ЕМД № 24UA401020046450U3 прийнято рішення № UA401000/2024/000270/1 від 16.09.2024 про коригування митної вартості товарів та винесено картку відмову у митному оформленні товарів у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/001162.
Причиною для відмови у врахуванні заявленої митної вартості за митною декларацією № 24UA401020046450U3 стало те, що, на думку посадової особи митного органу, подані документи містили розбіжності, які ставили під сумнів достовірність заявленої вартості. Зокрема, митниця звернула увагу на відмінність у сумах, зазначених у рахунку-фактурі та проформі, а також на відсутність у документах усіх необхідних даних для підтвердження числових значень складових митної вартості, зокрема вантажно - розвантажувльні роботи. Крім того, митний орган вказав на відсутність чітких відомостей про ціну, яка фактично була сплачена або підлягала сплаті за товар, та вбачав невідповідність між зазначенням у заявці на купівлю валюти назви товару як "скло" і фактично задекларованим товаром "дзеркала".
Подані документи не дозволили застосувати перший метод визначення митної вартості відповідно до статті 57 МКУ, а через відсутність необхідної інформації застосування другорядних методів також виявилось неможливим. У зв'язку з цим митна вартість була визначена митницею за резервним методом відповідно до статті 64 МКУ, із використанням митної вартості ідентичного товару, раніше задекларованого тим самим суб'єктом.
За результатами проведених консультацій та враховуючи повідомлені декларантом відомості, митна вартість товару була визначена за резервним методом.
Позивач вважає протиправним оскаржувані рішення та картку відмову в прийнятті митної декларації, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 34-1 ч. 1 ст. 4 МК України митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 ст. 52 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами першою, другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Положеннями частини п'ятої статті 54 МК України унормовано, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, 13.06.2023 між ПП "ЦЕНТР-СКЛО" (далі - Покупець) та "Q-Glasstech Sp. Z o.o." (Польща) (далі - Продавець) було укладено контракт № 13/06/23 на купівлю-продаж листового скла та дзеркала, яке виготовляється методом флотації на загальну суму 500 000 доларів США або 500 000 євро.
Вказаним контрактом передбачено, що ціни на окремі товари та умови поставки визначаються у рахунках-проформах.
На виконання контракту Продавцем виставлено рахунок-проформу № 2/MC/07/2024 від 15.07.2024 на товар вартістю 12146,64 доларів США, а саме дзеркала скляні у листах, без оптичної обробки, без рам, одна сторона непрозора (з подвійним нанесенням напилення), а на другій спостерігається чітке відображення:
ALUMINUM MIRROR (DOBUBLE) 3 mm, розміром 3300 х 2140 (50) мм, усього на суму 12146,64 доларів США.
Продавець відвантажив товар, надавши інвойс № FS 4/MC/08/2024 від 28.08.2024 на товарна суму доларів США. Валюта контракту доларів США, ціна товару за домовленістю сторін складає 12146,64 доларів США, чим фактично визначено митну вартість товару. Також продавцем було надано пакувальний лист.
Платіжною інструкцією в іноземній валюті № 60 від 17.07.2024 підтверджується факт переказу коштів Покупцем на рахунок Продавця в сумі 12146,64 доларів США, як оплата за товар.
З метою митного оформлення вказаного товару позивачем подано до Вінницької митниці ЕМД № 24UA401020046450U3, в якій митна вартість товару визначена за основним методом, з наданням усіх обов'язкових підтверджуючих документів.
Аналізуючи зміст таких документів суд доходить висновку, що вони були достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного законодавства.
Натомість відповідач поставив під сумнів їх достовірність у зв'язку з виявленням певних розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні UA401000/2024/000270/1 від 16.09.2024.
Надаючи оцінку відповідним зауваженням та доводам митного органу, суд враховує таке.
Щодо посилання відповідача на те, що документи містять розбіжності, зокрема щодо суми вартості товару в валюті PLN, яка відрізняється у наданій фактурі (47018) та країни відправлення (47977), а також не містять повних відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості або фактично сплаченої ціни за товар, відсутня одна з складових - вантажно - розвантажувальні роботи, то суд зазначає наступне.
Так, як вбачається з матеріалів справи, валютою контракту та всіх розрахунків між сторонами є долар США і саме у доларах США визначено загальну вартість поставки у сумі 12146,64 дол. США, що підтверджується як рахунком-проформою, так і інвойсом. Указана в них вартість у PLN носить лише допоміжний характер і залежить від курсу валют на момент виставлення відповідного документа. Відповідно, різниця в сумах у валюті PLN не є доказом недостовірності чи розбіжностей у первинних документах, що підтверджують митну вартість товару у валюті договору - доларах США.
Для транспортування товарів позивачем було укладено з компанією ExpressLogic договір організації перевезення вантажів (транспортного експедирування), а саме заявка № 24/24 від 27.08.2024р. До послуг з транспортування включалось як перевезення, так і вантажно-розвантажувальні роботи. Така умова відповідає ст. 929 ЦК України та ст. 316 ГК України. Додатково компанією ExpressLogic було надано лист з підтвердженням, що витрати на вантажно-розвантажувальні роботи були включені у витрати на транспортування.
Більш того, надані документи повною мірою містять усі необхідні відомості для визначення митної вартості товару, зокрема:
- зовнішньоекономічний контракт;
- рахунок-проформа та рахунок-фактура (інвойс), в яких вказано кількість, найменування, характеристику та вартість товару;
- платіжний документ, що підтверджує фактичну оплату товару у повному обсязі;
- пакувальний лист, що деталізує відвантажений товар;
- документ про вартість перевезення;
- копія митної декларації країни відправлення;
- цінова експертиза ДП "Держзовнішінформ", яка підтверджує заявлену митну вартість.
Таким чином, підстав вважати, що надані відомості є неповними або недостовірними, відповідач об'єктивно не навів, а твердження про розбіжності не підтверджуються фактичними даними щодо обставин постачання товару і документального супроводу.
Щодо посилання відповідача на те, що існує невідповідність між зазначенням у заявці на купівлю валюти назви товару як "скло" і фактично задекларованим товаром "дзеркала", суд зазначає таке.
Заявка на купівлю валюти не є первинним або визначальним документом для митного оформлення та підтвердження митної вартості. Цей документ має виключно банківсько-фінансове призначення та оформлюється в узагальненій формі для цілей здійснення валютної операції, без необхідності вказувати повне або технічне найменування товару згідно з контрактом чи митною декларацією.
Разом із тим поняття "скло" у контексті заявки на валюту не суперечить фактичному опису задекларованого товару, оскільки дзеркала, зазначені у митній декларації, є виробами зі скла і класифікуються за кодом товарної позиції УКТ ЗЕД 7009 - "дзеркала скляні". Таким чином, термін "скло" в заявці узагальнює характер матеріалу, з якого виготовлений товар, і жодним чином не впливає на ідентифікацію товару для митних цілей.
Крім того, всі первинні документи, подані для митного оформлення, зокрема контракт, рахунок-проформа, інвойс, пакувальний лист, а також висновок експерта, чітко й однозначно описують товар як "дзеркала скляні", із зазначенням точних технічних характеристик, розмірів, призначення та торговельної марки. Жодних розбіжностей у цих документах щодо найменування товару не встановлено.
Водночас, формальне посилання відповідача на різницю у формулюваннях між заявкою на валюту і митною декларацією не може свідчити про недостовірність заявленої митної вартості та не є правовою підставою для її коригування.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що витребування додаткових документів у позивача не було виправданим дійсною необхідністю, адже відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах таких розбіжностей, які б впливали на можливість визначення митної вартості товару та могли бути перевірені (усунені) наданими декларантом документами. Зауваження та сумніви митного органу могли бути перевірені та знівельовані на основі аналізу поданих документів та окремо або у сукупності не свідчать про наявність підстав для винесення рішення про коригування митної вартості.
При цьому, суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню; до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.
Крім того, додатково суд враховує, що позивач надав експертний висновок ДП "Держзовнішінформ" № 3-3/946 від 30.09.2024, який містить обґрунтовану оцінку ринкової вартості задекларованого товару та підтверджує відповідність заявленої митної вартості цінам, що склалися на ринку аналогічної продукції на дату митного оформлення.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000270/1 від 16.09.2024 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA401020/2024/001162 не відповідають вимогам чинного законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Частинами першою та другою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", заява № 36985/97, рішення від 23 липня 2002 року, п. 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 6056,00 грн. стягується на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000270/1 від 16.09.2024.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA401020/2024/001162.
Стягнути на користь приватного підприємства "ЦЕНТР-СКЛО" судовий збір в сумі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість гривень) 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Приватне підприємство "Центр - Скло" (вул. Незалежності, 67, м. Калинівка, Вінницька область, 22400, ЄДРПОУ 38628306).
Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 43997544).
Рішення суду складено 07.10.2025.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна