м. Вінниця
07 жовтня 2025 р. Справа № 120/6882/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) (далі - прикордонний загін, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки , передбаченої статтею 19 Закону України "Про відпустки" за період з 2020 по 2025 роки;
- зобов'язати нарахувати та виплатити грошову компенсацї за невикористані календарні дні соціальної відпустки , передбаченої статтею 19 Закону України "Про відпустки" за період з 2020 по 2025 роки.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що йому при звільненні не виплачена компенсація за додаткову відпустку , як батьку, який має двох і більше дітей віком до п'ятнадцяти років тривалістю 10 календарних днів за 2020- 2025 роки .
Ухвалою суду від 26.05.2025 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
29.07.2025 р. надійшов відзив, в якому вказав на відсутність підстав для виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки , передбаченої статтею 19 Закону України "Про відпустки" за період з 2020 по 2025 роки.
Так, відповідач вказує, що за загальним правилом, право на отримання зазначеної відпустки має один із батьків, які мають дітей до 15-ти років, але за умови підтвердження що інший із батьків не скористався цією відпусткою.
Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII , в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію, надання інших видів відпусток військовослужбовцям, крім передбачених частинами першою, шостою та дванадцятою статті 10-1, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин, припиняється.
Також представник підкреслив, що позивачем не надавались документи, які можуть бути належним та допустимим доказом того, що інший із батьків не скористався своїм правом на такий вид відпустки.
Ухвалою від 07.10.2025 р. поновлено строки на подання відзиву.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив наступне .
Згідно наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.03.2025 №203-ОС ОСОБА_1 звільнено з військової служби через сімейні обставини та виключено зі списків частини та усіх видів забезпечення .
Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про нарахування та виплату вказаної компенсації.
Листами від 04.04.2025 р., 05.05.2025 р. військова частина повідомила позивача про те, що він не набув права на компенсацію відпустки .
Позивач, не погоджуючись з діями відповідача, звернувся з адміністративним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить із наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно д статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Так, відповідно до статті 4 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Статтею 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Згідно з частиною 1 статті 19 Закону №504/96-ВР (в редакції з 01.01.2015 р. по 08.05.2021 р.) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Вказана норма діє з 01.01.2010, тобто з часу набуття чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей" від 19.05.2009 №1343-V та до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.
Нормами статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски.
Проте, Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку особа набула за період проходження нею військової служби.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 620/4218/18.
Так, судом встановлено, що позивач є батьком ОСОБА_2 (08.11.2019 р.) , ОСОБА_3 (14.07.2010 р. )та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Разом з тим, суд вказує, що до 08.05.2021 р. право на відпустку з підстав наявності двох або більше дітей віком до 15 років має лише жінка, відтак, відсутні підстави для виплати позивачу компенсації за 2020 рік та з 01.01.2021 р. по 08.05.2021 р.
Оцінюючи ж право позивача на компенсацію за додаткову відпустку, як батькові, що має двох дітей віком до 15 років в період з 09.05.2021 р. по 20.03.2025 р., суд зазначає наступне.
Так, частина 1 статті 19 Закону №504/96-ВР (в редакції з 09.05.2021р.) визначає право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України) одного з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років.
Отже, починаючи з травня 2021 року, право на отримання додаткової соціальної відпустки має не лише жінка, а кожен із батьків.
У свою чергу, позивач на дату звільнення з військової служби мав більше ніж двох дітей віком до 15 років.
Позивачем на підтвердження відповідних обставин було надано відповідачу довідку філії “Пасажирська компанія» АТ “Українська залізниця» від 23.04.2025 року, відповідно до якої його дружина перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 06.01.2020 року по 30.05.2025 року. Зазначена обставина виключає можливість використання нею інших видів відпусток у відповідний період.
Відтак, позивач має право на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової соціальної відпустки як батько більше ніж двох дітей віком до 15 років за період з 09.05.2021 року по 22.03.2025 року. У зв'язку з цим слід зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідну грошову компенсацію.
Однак, надаючи оцінку правомірності дій відповідача, суд зазначає, що довідка філії “Пасажирська компанія» АТ “Українська залізниця» від 23.04.2025 року була надана позивачем лише у квітні 2025 року, тобто вже після дати звільнення. Відповідно, на момент припинення проходження військової служби відповідач не мав документального підтвердження про те, що інший із батьків (дружина позивача) не скористався правом на відповідну відпустку.
Таким чином, за відсутності на дату звільнення відомостей про невикористання іншими з батьків права на соціальну відпустку, дії відповідача щодо ненарахування грошової компенсації за відповідний період не можуть вважатися протиправними.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, відповідно до статті 5 Закону України “Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, відтак такий не сплачувався, а отже не підлягає відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як батькові більше ніж двох дітей віком до 15 років за період з 09.05.2021 року по 22.03.2025 року.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
Повний текст рішення сфориовано 7.10.2025 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна