м. Вінниця
07 жовтня 2025 р. Справа № 120/8649/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач передчасно прийняв податкову вимогу №0012733-1311-0232 від 13.06.2024 та рішення про опис майна в податкову заставу №1944/02-32-11-18 від 13.06.2024, оскільки сума грошового зобов'язання, на момент їхприйняття, не набула статусу узгодженої.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якій останній просить відмовити у задоволенні позову. Зокрема зазначає, що 13.06.2024 ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято та направлено податкову вимогу №0012733-1311-0232 від 13.06.2024 з детальним розрахунком суми податкового боргу та рішення №1944/02-32-11-18 від 13.06.2024 про опис майна у податкову заставу, у зв'язку з тим, що позивачкою не сплачено у встановлений ПК України термін грошового зобов'язання, яке визначено податковим повідомленням-рішенням №9030/02-32-14/3032004349 від 15.06.2023.
ФОП ОСОБА_1 не сплачено грошове зобов'язання визначене податковим повідомленням - рішенням №930/02-32-24-14/ НОМЕР_1 від 15.06.2023 у 10-ти денний термін з дня його отримання та не розпочато процедуру оскарження, а тому грошове зобов'язання набуло статусу узгодженого. Відтак, оскаржувана вимога прийнята у відповідності до вимог ст. 59 ПК України.
Представник позивача скористався правом та подав до суду відповідь на відзив, просить позов задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області.
15 травня 2023 року начальником Тростянецького відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок Головного управління ДПС у Вінницькій області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 76, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, статті 86 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, за результатами якої складено акт № 8329/02-32-24-14/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено, що фізичною особою-підприємцем порушено терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних 133 податкових накладних/розрахунків коригування за лютий, березень, квітень, травень та червень 2022 року.
На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 15 червня 2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 9030/02-32-24-14/ НОМЕР_1 , яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі 154922,01 гривень за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Непогоджуючись із зазначеним податковим повідомленням - рішенням позивачка звернулася з позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.
Рішенням ВОАС від 17.04.2024 у справі №120/9271/23 у задоволенні позову відмовлено.
15.05.2024 позивачка подала на рішення ВОАС у справі №120/9271/23 апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргу ФОП ОСОБА_2
25.06.2024 позивачка отримала поштою від ГУ ДПС у Вінницькій області податкову вимогу від 13.06.2024 №0012733-1311-0232 та рішення про опис майна у податкову заставу від 13.06.2024 №1944/02-32-11-18.
Позивач вважає, що контролюючим органом передчасно сформовано оскаржувану податкову вимогу, оскільки на момент її прийняття грошове зобов'язання не набуло статусу узгодженого, з огляду на оскарження податкового повідомлення-рішення у судовому порядку, на підставі чого позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується наступним.
Відповідно до п.п. 14.1.175. п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Зі змісту п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України вбачається, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За вимогами п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
У відповідності до ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених вказаним Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 вказаного Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
У відповідності до вимог п.п. 56.15-56.16 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 зазначеної статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
Водночас, за приписами п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 вказаного Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з п. 95.3 ст.95 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
При цьому, за вимогами п.п. 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України лише узгоджене грошове зобов'язання вважається податковим боргом, на підставі чого у контролюючого органу виникає право формувати податкову вимогу.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що право контролюючого органу на формування податкової вимоги залежить від факту узгодження грошових зобов'язань, що, в свою чергу, пов'язано із днем закінчення процедури судового оскарження нарахованих податкових зобов'язань.
Таким чином, враховуючи зміст наведених норм, суд зазначає, що податкові зобов'язання платника податків, визначених у податковому повідомленні-рішенні контролюючим органом є неузгодженими у разі оскарження рішення контролюючого органу в судовому порядку до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Так, судом встановлено, що відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №9030/02-32-24-14/3032004349, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі 154922,01 гривень за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивач, не погоджуючись із таким рішенням, звернувся з позовом про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання скасувати податкове повідомлення-рішенням до Вінницького окружного адміністративного суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/9271/23 від 17.04.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Непогоджуючись із таким рішенням суду, ФОП ОСОБА_1 подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду 15.05.2024 апеляційну скаргу на зазначене рішення суду.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.06.2024 відкрито апеляційне провадження по даній справі.
Разом з цим, оскаржену податкову вимогу надіслано у зв'язку з наявністю податкового боргу внаслідок несплати позивачем грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Вінницькій області №9030/02-32-24-14/ НОМЕР_1 .
Однак, суд звертає увагу, що на час оскарження рішення податкового органу, в даному випадку ППР №9030/02-32-24-14/3032004349, грошове зобов'язання вважається неузгодженим.
Отже, відповідно до норм пункту 56.18 статті 56 ПКУ грошове зобов'язання, визначене у податковому повідомленні - рішенні ГУ ДПС у Вінницькій області №№9030/02-32-24-14/ НОМЕР_1 не набуло статусу узгодженого, оскільки позивач в межах визначених строків звернувся до суду щодо його оскарження та відсутнє судове рішення, яке б набрало законної сили.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувану податкову вимогу №0012733-1311/0232 від 13.06.2024 та рішення про опис майна у податкову заставу №1944/02-32-11-18 від 13.06.2024, відповідач направив передчасно.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 2422,40 грн. судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.
Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача подано до суду: договір про надання професійної правничої допомоги від 25.06.2024 року, детальний опис робіт (наданих послуг) за договором про надання професійної правничої допомоги від 25.06.2024 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АВ №1032064, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, співмірність обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
У той же час, суд дійшов висновку, що розмір понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З урахуванням обставин справи, а саме: справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, виходячи характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо), кількості сторін та відсутності інших учасників у справі, суд вважає розмір вартості наданих послуг неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 3000 грн., що відповідає вимогам розумності та співмірності.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу головного управління ДПС у Вінницькій області від 13.06.2024 №0012733-1311-0232.
Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління ДПС у Вінницькій області про опис майна у податкову заставу №1944/02-32-11-18 від 13.06.2024.
Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 44069150)
Суддя Комар Павло Анатолійович