м. Вінниця
06 жовтня 2025 р. Справа № 120/7226/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши заяву про ухвалення додаткового судового рішення за позовом Приватного підприємства "Центр - Скло" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Приватного підприємства "Центр - Скло" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови, у якій 24.06.25 р. прийнято рішення, яким позов задоволено
26.09.25 р. до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу
Оцінюючи подану заяву, суд вказує наступне.
Відповідно до статті 252 КАС України суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно частин третьої, п'ятої статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У такому випадку, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Суд звертає увагу на те, що умови та наслідки застосування статей 143 та 252 КАС України є різними.
Так, у відповідності до змісту статті 252 КАС України, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі, що заявлені при поданні позову.
Тоді як стаття 143 КАС України застосовується за наявності інших умов, зокрема, при наявності поважних причин, за яких сторона позивача позбавлена об'єктивної можливості станом на день подання позову та/або до судових дебатів надати докази на підтвердження розміру понесених нею витрат на правову допомогу.
Суд зауважує, що в судовому рішенні від 23.09.2025 р. в цій справі вирішено питання стосовно витрат на правничу допомогу та зазначено наступне.
"...За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви “про це» до закінчення судових дебатів.
Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Судом встановлено, що заява про вирішення питання щодо відшкодування витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, а також докази на їх підтвердження не були подані в межах строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України.
Подання ж заяви про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже в такій не наведено мотивів з яких позивач не може надати відповідні докази.
Посилання ж представника на те, що справа розглядається в порядку спрошеного провадження без виклику учасників не свідчить про наявність поважних причин з підстав яких позивач не може подати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат до прийняття судового рішення.
Відповідну правову позицію викладено в постанові ВС від 26.07.2023 р. у справі 160/16902/20.
Як було зазначено вище, відповідно до позиції об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат із наданням доказів поважності причин не можливості такого . Відта,к із урахуванням вищевказаного, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу під час та після прийняття рішення".
Отже, передумовою для вирішення питання про стягнення витрат в порядку ст. 143 КАС України є подання заяви із обгрунтуванням неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви “про це» до закінчення судових дебатів, однак представник позивача лише вказала в позовній заяві про те, що відповідні докази по понесенню витрат будуть подані після прийняття рішення, однак не зазначила поважні причини неможливості подання таких. А тому, суд при ухваленні рішення по суті у цій справі вказав про відсутність підстав для прийняття рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу під час та після прийняття рішення, відповідно, судом вирішено питання про судові витрати.
А отже, відсутні підстави для прийняття додаткового рішення стосовно витрат на правничу допомогу, відповідно, заява представника позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 248, 252, 256, 294 КАС України, -
в ухваленні додаткового судового рішення відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна