м. Вінниця
25 вересня 2025 р. Справа № 120/9464/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Поліщук І.М.,
за участі секретаря судового засідання: Голди В.М.
представника позивача: Дищука В.О.
представника відповідача: Кухрівського О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до: Головного управління ДПС у Вінницькій області
про: визнання протиправними та скасування рішень
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень №0182972405 від 19.06.2025, №0183002405 від 19.06.2025, №0182982405 від 19.06.2025, №0182942405 від 19.06.2025, №0182962405 від 19.06.2025, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №01830224505 від 19.06.2025 та рішення про застосування штрафних санкцій №0183032405 від 19.06.2025.
Ухвалою від 11.07.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 29.07.2025.
Ухвалою від 29.07.2025 відкладено судовий розгляд справи до 05.08.2025 за клопотанням представника відповідача у зв'язку із не закінченням строку для надання відзиву та з метою не порушення права позивача на ознайомлення з відзивом та надання відповіді на відзив.
Судове засідання 05.08.2025 не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 03.09.2025.
Ухвалою від 03.09.2025 постановленою судом із занесенням до протоколу судового засідання закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 23.09.2025.
В судовому засіданні 23.09.2025 представник позивача підтримав вимоги даного позову та просив його задовольнити. Зазначив, що згідно Акту про результати проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків в зборів за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 роки №7874/02-32-24-05/ НОМЕР_1 від 24.03.2025 контролюючим органом було виявлено ряд порушень. Не погоджуючись із вказаними порушеннями позивав відповідно до п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України подав свої заперечення. Представник позивач наголосив, що вказаний акт не містив переліку документів, які потрібно було надати контролюючому органу.
Після розгляду поданих представником позивача заперечень контролюючим органом було прийнято рішення про призначення позапланової виїзної перевірки з питань, що стали предметом оскарження.
Згідно наказу № 2089к від 30.04.2025 вказана перевірка мала розпочатись 30.05.2025 та тривати 5 робочих днів.
30.05.2025 державні інспектори прибули за адресою: вул. Келецька, буд. 126А, місто Вінниця, однак відмовились від проведення перевірки у присутності представника позивача, у зв'язку із відсутністю документів, які підтверджують його повноваження.
В подальшому на адресу позивача контролюючим органом направлено акти від 30.05.2025, 02.06.2025, 04.06.2025, яким зафіксовано відсутність позивача за податковою адресою та адресою місця розташування офісного приміщення.
Крім того, також представник позивача зазначив, що фактично перевірка розпочалась 05.06.2025 і тривала три дні, предметом розгляду якої була господарська діяльність позивача за 6 років, а саме з 01.01.2018 по 31.12.2023 роки.
Предметом перевірки слугували обставини встановлені під час розгляду заперечень позивача, які потребували додаткового дослідження. Разом із тим представник зазначив, що під час здійснення перевірки представники контролюючого органу запитували інформацію, яка не стосувалась предмету розгляду заперечень. Окрім іншого державними інспекторами надано запит в другій половині останнього день проведення перевірки, за декілька годин до закінчення проведення перевірки, щодо надання інформації, яка є об'ємною за своїм обсягом і потребувала часу для її надання. Разом із тим ОСОБА_2 наголошує на тому, що ним надано всі запитувані документи в повному обсязі.
Також представник позивача заперечив з приводу тверджень контролюючого органу, щодо безтоварності операцій, оскільки на підтвердження вказаних операцій позивачем надано необхідні підтверджуючі документи.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення даного позову. Представник контролюючого органу вказав, що в ході проведення перевірки представнику позивача надавались запити щодо надання необхідних первинних документів, що пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності.
Представник відповідача зазначив, що ФОП ОСОБА_3 були надані первинні документи - товарні накладні, акти виконаних робіт та виписки на отримання товарів від фізичних осіб підприємців в тому числі до складу витрат платником включено наступні обсяги сум підтверджених лише товарними накладними та оплатою за отримання товару від фізичних осіб-підприємців. Разом із тим за результатами проведення аналізу даних, наявних в базах ІС "Податковий блок", "Архів електронної звітності" встановлено ознаки ризикового ведення господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання. Про нереальність здійснення господарських операцій вказаних контрагентів свідчить відсутність праці найманих працівників, відсутність інформації щодо доставки товару.
Представник відповідача також наголосив, що при проведені документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано в повному обсязі товарно-транспортні накладні, які підтверджували реальність здійснення операцій.
Отже виходячи із вище наведеного відповідач дійшов висновку про здійснення безтоварних операцій.
В судовому засіданні 23.09.2025 оголошено перерву до 25.09.2025 для надання можливості сторонам підготуватись до судових дебатів.
В судовому засіданні 25.09.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду та повідомлено про строки виготовлення повного тексту.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.
ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність із переробки шкур великої рогатої худоби.
На підставі п. 77.4 ст. 77, п. 82 ст. 82, пп. 69.35 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення " Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, Закону України " Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI відповідно до наказу про проведення перевірки від 27.01.2025 №681к, виданого ГУ ДПС у Вінницькій області та плану-графіку перевірок суб'єктів господарювання за 2025 рік проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 року по 31.12.2023 року.
Результати проведеної перевірки оформлені актом від 24.03.2025 року № 7874/02-32-24-05/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2018 року по 31.12.2023 року.
Як слідує з акту перевірки відповідачем виявлено наступні порушення платником податків:
- п. 177.2, п. 177.4.5, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, оскільки ним занижено суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за рахунок завищення витрат за період, що перевірявся на саме 820314,58 грн.;
- п.п. 1.2, 1.3 п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, занижено суму податкових зобов'язань військового збору на 68359,55 грн., за рахунок заниження чистого оподатковуваного доходу;
- п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платником податків занижено суму доходу, на який нараховується єдиний внесок за період, який перевірявся, внаслідок чого підлягає донарахованню ЄСВ в сумі 172023,27 грн.
- за порушення п. 177.2, п.177. 10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, а саме включення до податкових декларацій про майновий стан і доходи за період з 2018-2023 років перекручених даних, буде складено протокол про адміністративне порушення;
- за порушення п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платником податків порушено порядок нарахування єдиного соціального внеску за період, який перевірявся буде складено протокол про адміністративне порушення;
- п. 188 ст. 188, п. 198 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI платником податків занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 172633 грн. та завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника податку в сумі 9897702 грн.;
- п. 198.5, ст. 198, п. 201.1, п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI в результаті відсутності реєстрації граничного строку зведених податкових накладних;
- п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, не надано первинні документи в повному обсязі, які підтверджують понесення валових витрат, не надано для перевірки контракт № 27/4/12-1 від 27.04.2012, не надано інформацію по валютному розподільчому розрахунку.
Не погоджуючись із складеним актом документальної планової виїзної перевірки позивач відповідно до положень пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України звернувся до відповідача із запереченнями.
В ході розгляду поданих позивачем заперечень встановлено, що Акт перевірки складено з порушенням вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 не містить переліку документів, які не було надано позивачем під час перевірки.
Відповідно до вказаного порядку факт ненадання платником податків документів має бути зафіксованим матеріалами перевірки, зокрема оформленим відповідним окремим документом, який є невід'ємним додатком до акту перевірки.
Після розгляду заперечень поданих представником позивача ГУ ДПС у Вінницькій області направило лист від 28.04.2025 № 21834/6/02-32-24-01-16 про те, що в результаті розгляду заперечень встановлено обставини, які потребують додаткового дослідження. В результаті чого відповідно до положень п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України податковим органом призначено документальну виїзну позапланову перевірку з питань, що стали предметом поданих позивачем запереченнях.
Наказом ГУ ДПС у Вінницькій області № 2089к від 30.04.2025 призначено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з 30.05.2025 року тривалістю 5 днів.
З метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки 30.05.2025 року о 12:30 головні державні інспектори відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Вінницькій області ОСОБА_4 та Крочак Ігор Володимирович прибули за адресою вул. Келецька, буд. 126А, м. Вінниця.
Разом із тим державні інспектори відмовились розпочинати перевірку в присутності представника позивача адвоката Дищука Володимира Олеговича, якого ФОП Герасименко М.Л. уповноважив здійснювати представництво його інтересів під час проведення будь яких перевірок. На підтвердження своїх повноважень адвокатом надано ордер та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Причиною відмови від проведення перевірки в присутності адвоката зазначили про відсутність нотаріально засвідченої довіреності у Дищука В.О.
30.05.2025 ОСОБА_2 підготовлено та 02.06.2025 електронною поштою направлено лист ГУ ДПС у Вінницькій область, до якого долучено договір про надання правової допомоги, ордер та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
02.06.2025 позивачем отримано акти від 30.05.2025, від 02.06.2025 та від 04.06.2025 ГУ ДПС у Вінницькій області про відсутність ФОП ОСОБА_1 за податковою адресою та адресою розташування офісного приміщення.
У відповідь на прийняті акти представником позивача направлено лист до відповідача з проханням розпочати проведення документальної позапланової перевірки.
Крім того у відповідь на вказаний лист відповідачем надано пояснення з приводу причин відмови у проведенні перевірки. У яких зазначено про неможливість розпочати перевірку 30.05.2025 року у зв'язку із ненаданням представником договору № 02-04/2024 про надання правової допомоги від 02.04.2024.
05.06.2025 представника ГУ ДПС у Вінницькій області фактично розпочали проведення вказаної перевірки. Разом із тим, державними інспекторами вручено представнику позивача наказ ГУ ДПС у Вінницькій області № 2688к від 04.06.2025, відповідно до якого продовжено термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з 06.06.2025 тривалістю 2 робочих дні. Що в загальній сумі становило 3 дні.
Перевірка призначена на підставі п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу повинна була провадитись з питань, що стали предметом оскарження, оскільки в результаті розгляду заперечень встановлено обставини, які потребували додаткового дослідження, а саме дослідження документів на придбання шкури від фізичних осіб-підприємців не платників ПДВ.
Під час проведення перевірки державними інспекторами поставлено наступні запити:
05.06.2025 о 10:32 - надання документів, які підтверджують господарські взаємовідносини між позивачем та ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 за період 2018-2023 роки із зазначенням первинних документів, товарних накладних, товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт;
05.06.2025 о 10:34 - надання структури валових витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу по роках підтверджуючими первинними документами (відповідно по роках отримання доходу), які пов'язані підприємницькою діяльністю (товарні накладні, товарно-транспортні накладні, договора, вантажно-митні декларації, розрахункові документи, тощо);
05.06.2025 о 10:34 надання документів за період, який перевіряється та які пов'язані з підприємницькою діяльністю та отриманням доходів:
1. Банківські документи, а саме клієнт банк на електронному носії у форматі EXEL по рахункам, в разі відсутності руху, надати довідку чи банківські виписки, платіжні доручення;
2. Товарні накладні на придбання та продаж товарів, робіт та послуг;
3. Акти виконаних послуг, товарно-транспортні накладні та інші документи, які підтверджують факт отримання товарів та послуг;
4. детальну характеристику отриманих товарів та послуг, а саме мета, їх призначення та фінансово-господарська доцільність;
5. Шляхові листи, акти списання;
6. Вантажно-митні декларації;
7. Залишок ТМЦ станом на початок періоду, який перевіряється перше січня кожного перевіряємого року та на кінець перевіряємого періоду в розрізі товарів, в кількісному та вартісному виразі в цінах придбання без ПДВ (у формі довідки);
8. Реєстри отриманих та виданих товарних накладних, інформація щодо відвантажених та отриманих товарів (послуг) по рокам в найменуванні, одиниці виміру, кількості та сумі (без ПДВ);
9. Стан дебіторської та кредиторської заборгованості станом на початок перевіряємого періоду, перше січня кожного перевіряємого року та на кінець перевіряємого періоду в розрізі покупців та постачальників (у формі довідки);
10. Калькуляція собівартості виготовленої продукції, наданих послуг;
11. Інші документи пов'язані з підприємницькою діяльністю за вказаний період.
06.06.2025 о 12:38 надання копій вантажних митних декларацій (ВМД), а саме: ВМД №48871U2 від 21.06.2023, №49427U9 від 22.06.2023, №84189U1 від 14.10.2023, №90104U7 від 11.01.2023, №90843U7 від 11.03.2023, №202451U7 від 12.07.2023 та копії міжнародних товарно-транспортних накладних до вищезазначених ВМД;
09.06.2025 о 14:23 надання інформації з завіреними копіями щодо поставки товарів, а саме товарно-транспортні накладні чи інші документи які свідчили про транспортування всіх товарів від ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_9 .
За результатами проведеної документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 перевіряючими складено Акт про результати проведеної документальної позапланової перевірки ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_2 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів №16807/02-32-24-05/ НОМЕР_1 від 16.06.2025.
У вказаному акті контролюючим органом зазначено, що позивачем допущено наступні порушення:
- п. 177.2, п. 177.4.5, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, оскільки ним занижено суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за рахунок завищення витрат за період, що перевірявся на саме 735757,94 грн. за період 2018 року;
- п.п. 1.2, 1.3 п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, занижено суму податкових зобов'язань військового збору на 61315,66 грн., за рахунок заниження чистого оподатковуваного доходу;
- п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платником податків занижено суму доходу, на який нараховується єдиний внесок за період, який перевірявся, внаслідок чого підлягає донарахованню ЄСВ в сумі 103201,56 грн. за 2018 рік;
- п. 188 ст. 188, п. 198 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI платником податків занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 172633 грн. та завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника податку в сумі 9897702 грн.;
- п. 198.5, ст. 198, п. 201.1, п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI в результаті відсутності реєстрації граничного строку зведених податкових накладних.
Не погоджуючись із виявленими порушеннями, позивач подав заперечення.
За результатом розгляду поданих заперечень 26.06.2025 позивач отримав лист від ГУ ДПС у Вінницькій області № 35651/6/02-32-24-05-12 від 17.06.2025 відповідно до якого ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято рішення викласти висновки по результатам документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 в такій редакції:
- п. 177.2, п. 177.4.5, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, оскільки ним занижено суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за рахунок завищення витрат за період, що перевірявся на сумі 735757,94 грн. за період 2018 року;
- п.п. 1.2, 1.3 п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, занижено суму податкових зобов'язань військового збору на 61315,66 грн., за рахунок заниження чистого оподатковуваного доходу;
- п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платником податків занижено суму доходу, на який нараховується єдиний внесок за період, який перевірявся, внаслідок чого підлягає донарахованню ЄСВ в сумі 103201,56 грн. за 2018 рік;
- п. 188 ст. 188, п. 198 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI платником податків занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 172633 грн. та завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника податку в сумі 9897702 грн.;
- п. 198.5, ст. 198, п. 201.1, п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI в результаті відсутності реєстрації граничного строку зведених податкових накладних.
На підставі відповідних висновків перевірки, 19.06.2025 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0182972405, №0183002405, №018294240, №0182962405 та №0182982405. Також контролюючим органом прийнято рішення №183032405 від 19.06.2025 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Не погоджуючись із прийняти податковим повідомленням-рішеннями ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Для оцінки спірних обставин суд урахував вимоги ст. 19 Конституції України про обов'язок органів державної влади та їх службових і посадових осіб діяти в межах, порядку і спосіб, визначених законом.
Основний зміст спірних правовідносин регулюється нормами ПК України в редакції на дату декларування звітності з ПДВ та прийняття спірних рішень.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.
Вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, на підставі п.123.1 ст.123 ПК України тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, відповідно до п.123.2 вказаної статті ПК України тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Отже, нарахування штрафної санкції є правомірним за умови правомірності нарахування основного зобов'язання.
Вказані повноваження можуть бути реалізовані відповідачем за умови дотримання регламентованої законом процедури проведення податкової перевірки.
Контролюючі органи відповідно до положень ст.75 ПК України мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульований вимогами ст.78 ПК України. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України, судові рішення, податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Згідно з п.п. 44.1, 44.2 ст.44 ПК України ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
У цьому контексті суд урахував, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності згідно з ч.1 ст. 3 Закону України 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - ЗУ №996-XIV) є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій згідно з ч.1 ст.9 ЗУ №996-XIV є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи відповідно до абзацу першого ч.2 ст.9 ЗУ №996-XIV можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст.1 ЗУ №996-XIV).
Згідно з абзацом першим п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до п.85.4 ст.85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Зокрема, Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків затверджений наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року № 727, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за № 1300/27745 (далі Порядок №727).
Згідно з п.1 розділу ІІ вказаного Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а в разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.
Пунктами 3-5 зазначеного розділу Порядку № 727 передбачено, що акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У ньому викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів. Обов'язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.
Про обов'язок деталізувати зміст виявлених порушень та необхідність відповідності такого опису вказаним висновкам про вчинене в акті перевірки акцентує увагу в численних рішеннях і Верховний Суд (наприклад: постанова від 26.06.2023 у справі №815/6819/14).
При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.
За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
У разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається комісією з питань розгляду заперечень після проведення такої перевірки з урахуванням її результатів.
Щодо вимог про адміністрування ПДФО суд виходив із наступного.
Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. При цьому оскільки виручкою фізичної особи - підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (до каси) або отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів, тобто застосовується касовий метод. До складу витрат уключаються тільки витрати, пов'язані з отриманням доходу та підтверджені відповідними документами про їх оплату.
Відповідно п. 177.4. ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
У п.п. 177.4.1 - 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України наведено перелік витрат, які визнаються такими, що безпосередньо пов'язані з отриманням доходів.
Разом з тим, відповідно до п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
Як встановлено судом, відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 року по 31.12.2023 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 року по 31.12.2023 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 року по 31.12.2023 року.
Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності за період з 01.01.2018 року по 31.12.2023 року, встановлено, що платником податків ФОП ОСОБА_1 занижено суму чистого оподатковуваного доходу в сумі 4087710,78 грн. В тому числі до складу витрат за 2018 рік включено обсяги сум, які підтвердженні лише товарними накладними на отримання шкур від фізичних осіб підприємців ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Податковим органом досліджено дані ІС "Податковий блок" та "Архів електронної звітності" відповідно до яких встановлено ознаки ризикового ведення господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, посилаючись на відсутність у зазначених фізичних осіб-підприємців відомостей про об'єкти оподаткування платника податків, платниками не використовується основні фонди виробництва згідно із поданої звітності, відсутня інформація щодо перевізників, вантажовідправників, вантажоотримувачів, відомостей про маршрут, посередників при транспортуванні ТМЦ, щодо доставки товару контрагентами-постачальниками та покупцями, відсутня інформація про використану працю найманих працівників за 2018 рік, податкові розрахунки сум доходу, нарахованих на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування, відсутня інформація щодо нарахованих чи виплачених) доходів громадянам від продажу власної продукції тваринництва та нарахованих (виплачених) доходів фізичним особам-підприємцям.
Виходячи з цього податковий орган дійшов до висновку про завищення витрат, які пов'язані з отриманням доходу на суму 4087710,78 грн.
Разом із тим суд встановив, що в акті перевірки податковий орган помилково дійшов зазначеного висновку, оскільки відповідне порушення встановлено за 2018 рік. Згідно із відомостей, бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують здійснення господарських операцій із ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 за 2018 рік встановлено придбання товару на загальну суму 3855710,78 грн. Однак в акті податковий орган помилково визначив суму 4087710,78 грн. Вказані розбіжності виникли внаслідок помилкового аналізу первинних документів за 2020 рік, які були віднесені до витрат у 2018 році, що не відповідає даним бухгалтерського обліку позивача.
Суд також вважає за необхідне спростувати доводи відповідача щодо нереальності здійснення господарської діяльності із ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 .
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту.
При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд повинен врахувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, які містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У ході розгляду справи судом досліджено документи, які містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 .
Суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в межах даної справи.
Таким чином будь яка неправомірна діяльність контрагента не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення до відповідальності платника податків, який у повному обсязі виконав передбачені законодавством зобов'язання, які підтвердженні документально.
Умовами укладених договорів, між позивачем та зазначеними вище фізичними особами-підприємцями підтверджується придбання товару, саме видатковими накладними. Оскільки згідно вказаних договорів постачання товару здійснювалось за рахунок продавця, а тому у позивача підтверджуючими документами про здійснення зазначених операцій є видаткова накладна та документ, який підтверджує розрахунок.
У прийнятому акті в перевірки контролюючий орган не спростував фактичний рух активів позивача, оскільки відповідно до його змісту оплата за договорами підтверджена.
Що стосується сплати військового збору та сплати єдиного внеску то суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Закон 2464-VI).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону №2464-VI).
П. 2 і 6 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
01.01.2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було внесено зміни, зокрема, до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.
Так, відповідно до абз. 1 та 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VІ (у редакції Закону №1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 ст. 4 Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п. 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI).
Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у п. 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Наведені норми свідчать про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.
Платниками військового збору є особи, визначені п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України зокрема: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Військовий збір стягується з доходів фізичних осіб, юридичних осіб, підприємців для забезпечення фінансування державних заходів з оборони України.
Відповідно до акту проведеної позапланової виїзної перевірки податковий орган дійшов до висновку, що позивачем неправомірно занижено суму чистого оподаткованого прибутку. Разом із тим це призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 735787,94 та зниження зобов'язання зі сплати військового збору у сумі 61315,66 грн. та єдиного внеску у сумі 103201,56 грн. за 2018 рік.
Судом встановлено, що проведеною позаплановою документальною виїзною перевіркою виявлено, що сума доходу на яку нараховується та з якої утримується єдиний внесок та військовий збір за даними перевірки становить 4087710,78 грн., тобто сума чистого оподаткованого доходу занижена на 735787,94 грн. Відбулося заниження чистого оподатковуваного доходу у 2018 році, через включення до витрат сум, що документально не підтверджені та не використовувались в господарській діяльності.
Таким чином, проведеною плановою документальною перевіркою встановлено порушення п. 1 ч. 2 ст. 6 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року із змінами та доповненнями, в результаті проведеною перевіркою визначено податкове зобов'язання з єдиного внеску в сумі 103201,56 грн. 2018 рік. та порушення п.п. 1.2, 1.3 п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в результаті чого збільшило податкове зобов'язання зі сплати військового збору у сумі 61315,66 грн.
Разом із тим, як зазначено вище судом податковий орган дійшов помилкового висновку, щодо вказаного порушення. Оскільки при обрахунку витрат у 2018 році помилково досліджено первинні документи за 2020 рік.
Суд приходить до висновку, що податковий орган протиправно донарахував податкове зобов'язання зі сплати військового збору 61315,66 грн. та єдиного внеску у сумі 103201,56 грн.
Щодо вимог про адміністрування ПДВ суд виходив із наступного.
П. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
- товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
- газу, який постачається для потреб населення;
- електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Абзацом 1 п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У свою чергу податковий кредит звітного (податкового) періоду, у відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, складається із сум податків, нарахованих платником податку протягом такого звітного періоду, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та придбанням послуг, основних засобів, ввезенням товарів або необоротних активів на митну територію України.
Отже, податковий кредит позивача за податковий період 01.01.2018 року по 31.12.2023 року повинен складатися із сум податків, нарахованих ним протягом цього звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, які пов'язані з господарською діяльністю платника податків.
П. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України).
П. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.
Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Так судом встановлено та не заперечується податковим органом, що позивач здійснює господарську діяльність із переробки шкур ВРХ. Здійснюючи закупівлю шкур ВРХ, які в подальшому переробляються ним у шкіряні напівфабрикати, у т.ч. хромовий напівфабрикат wet-blue.
При цьому, з метою виробництва шкіряного напівфабрикату, шкури обробляються, чистяться та обрізаються, в результаті чого утворюються шкіри, які можуть бути, як самостійною продукцією, так і можуть підлягати подальшій обробці в певну продукцію, як-то, хромовий напівфабрикат wet-blue, а також утворюється сама обрізь шкіри (що за своює природою є жир, залишки м'яса та не потрібні шматки шкури).
Отже, саме в процесі переробки шкур ВРХ, створюється обрізь шкіри, а тому така є супутньою продукцією виробництва.
Із зазначеного слідує, що обрізь шкіри ВРХ - це результат виробництва, а також можна кваліфікувати дану продукцію, як самостійно виготовлену. А відтак в даному випадку, слід враховувати норми абз. 2 п. 188.1. ст. 188 КП України, де зазначено, що базою оподаткування операцій з постачання обрізі шкіри ВРХ є відповідна договірна вартість продукції, що в свою чергу, не може бути нижчою звичайних цін.
Враховуючи зазначене, при визначенні бази оподаткування з реалізації товарів обрізь шкіри ВРХ, позивачем було дотримано положення ст. 188 ПК України.
Окрему суд наголошує, що перевіркою 05.06.2025 року не встановлено, що у періоді, який перевірявся позивачем було придбано товар обрізь шкіри ВРХ, та в подальшому така була реалізована.
Оскільки необроблена шкура є сировиною для подальшої обробки і виготовлення високоякісних шкіряних виробів, тоді як обрізь шкіри зазвичай використовується для виробництва менш цінних продуктів або, як промислова сировина.
Таким чином, головна різниця між необробленою шкірою ВРХ та обрізю шкіри полягає у ступені обробки, складі і кінцевому призначенні цих матеріалів.
У зв'язку із зазначеним, податковий орган прийшов до помилкового висновку відносно того, що ФОП ОСОБА_1 занижено базу оподаткування операцій з постачання товарів за рахунок реалізації товарів за ціною нижчою придбання таких товарів, що призвело до заниження податкового зобов'язання на суму 481953,00 грн.
Окремо надаючи оцінку стосовно того, що відповідачем встановлено завищення податкового кредиту на суму 5750 грн., оскільки позивачем включено до податкового кредиту за червень 2022 року суму ПДВ 5750, згідно податкової накладної, яка зареєстрована з порушенням терміну реєстрації від ОСОБА_11 , 09.06.2022 року, граничний термін реєстрації 30.06.2022 року, фактично зареєстрована 07.07.2022 року, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось, повноваженнями контролюючих органів є перевірка усіх показників і даних податкової звітності платника податків, тобто у разі, наприклад, не включення платником податків до податкового кредиту суми податку згідно якоїсь податкової накладної, податковий орган уповноважений дійти до висновку про заниження податкового кредиту на суму не включеної податкової накладної.
Відповідно до п. п. 198.1., 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій 3: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; - дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими оплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Підсумовуючи зазначене слід врахувати те, що податкова накладна від ОСОБА_11 , зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, відтак позивач має повне право на включення суми податку в розмірі 5750 грн., що визначена у такій податковій накладній до податкового кредиту.
А відтак, висновки податкового органу щодо заниження податкових зобов'язань на загальну суму 1481953,00 грн. та завищення податкового кредиту на 5750 грн. є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.
Що стосується порушення строків реєстрації зведених податкових накладних суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
За приписами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи а зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Як встановлено судом із акту документальної позапланової виїзної перевірки виявлено порушення реєстрації зведених податкових накладних протягом граничного строку, за періоди: березень 2018, квітень 2018, травень 2018, червень 2018, липень 2018, серпень 2018, вересень 2018, жовтень 2018, грудень 2018, січень 2019, лютий 2019, квітень 2019, травень 2019, червень 2019, липень 2019, серпень 2019, вересень 2019, жовтень 2019, листопад 2019, грудень 2019, січень 2020, лютий 2020, березень 2020, травень 2020, червень 2020, липень 2020, серпень 2020, вересень 2020, листопад 2020, грудень 2020.
Разом із тим згідно акту проведеної перевірки, вказано, що зауважень з приводу своєчасності подання звітності з податку на додану вартість не виявлено порушень.
Відповідно до п. 5 Розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, Затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 20.08.2015 року № 727 встановлено, що факти виявлених порушень контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення, складання яких передбачено законодавством, або отриманні від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.
Відповідно до вказаних положень у акті перевірки податковий орган мав, би зазначити інформацію щодо обставин, які б підтвердили та довели наявність вини платника податків, а також інформацію щодо пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.
Разом із тим у прийнятому акті відсутні будь які відомості, які б підтвердили вчинене позивачем порушення.
З огляду на вище наведене суд приходить до висновку, що вказане у акті порушення є необґрунтованими.
Тому суд дійшов висновку, що у заявлених спірних правовідносинах відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення №0182972405, №0183002405, №0182982405, №0182942405, №0182962405 від 19.06.2025 року та вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 01830224505 від 19.06.2025 року протиправно у зв'язку з чим такі підлягає скасуванню.
Відповідно до частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведених вище норм чинного законодавства та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18 липня 2006 року), - кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен з таких аргументів заявника.
Водночас, у пункті 23 цього рішення, Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у зв'язку з повним задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 15140,00 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Вінницькій області.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0182972405, №0183002405, №0182982405, №0182942405, №0182962405 від 19.06.2025 року.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 01830224505 від 19.06.2025 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення №0183032405 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.06.2025 року.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 15140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) гривень рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)
Повний текст рішення складено 25.09.2025.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна