Справа № 515/1036/25
Провадження № 2/515/1353/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
07 жовтня 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Олійника К. І.,
за участю: секретаря судового засідання Коренчук О. Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Описова частина
Короткий зміст вимог
У липні 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» (далі - ТОВ «ФК АЙКОНС») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що між 01.08.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 930554 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору. Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору, Товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 7 000,00 гривень; дата надання кредиту: 01.08.2020; строк кредиту - 30 днів, валюта кредиту гривні ; цільове призначення - на споживчі потреби; стандартна процентна ставка - 1,90 % в день.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 21.03.2025 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 17 505,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 7 000,00 грн.; заборгованості за комісіями і відсотками в розмірі 5 185,00 грн; простроченої заборгованості за процентами у розмірі 5 320,00 грн.
28.04.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-28/04/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників,у тому числі право вимоги за кредитним договором № 930554 від 01.08.2020, укладеним з ОСОБА_1 .. У подальшому, 28.04.2021 ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», як новий кредитор, відповідно до умов договору про відступлення права вимоги №1-28/04/2021, відступив право вимоги за кредитним договором № 930554 від 01.08.2020, укладеним з ТОВ «Лінеура Україна» ТОВ «ФК Айконс», у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача.
У зв'язку з викладеним представник позивача просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати по справі.
Рух справи
14 липня 2025 року у порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Олійнику К. І.
22 липня 2025 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області позовну заяву залишено без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'ять днів з дня вручення позивачу копії ухвали.
12 серпня 2025 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області відкрито справу прийнято до розгляду та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Аргументи, доводи, клопотання учасників справи
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Масловська С. А. надала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФК АЙКОНС» посилаючись на наступне.
На підтвердження факту перерахування кредитних коштів ТОВ «ФК АЙКОНС» зазначено, що гроші відповідачу надавались шляхом перерахування на банківську карту позичальника № НОМЕР_1 , що зі слів позивача підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Надана довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування 7035 грн на карту НОМЕР_1 не є підтвердженням перерахування таких коштів ТОВ «Лінеура Україна» відповідачу на виконання умов кредитного договору № 930554 від 01.08.2020 року. Більше того в цій довідці відсутнє посилання на кредитний договір № 930554 від 01.08.2020 року, а лише вказано, що сума у розмірі 7035 грн. перерахована на платіжну карту клієнта. При цьому, ані повного номеру карти клієнта, ані інших даних клієнта, щоб його ідентифікувати не вказано. В інформаційній довідці вказано, що між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір про переказ коштів ФК-19/03-21 від 03.12.2019 року, але в матеріалах до позовної заяви не додано копію такого договору на підтвердження вимог позивача. Відсутність в додатках до позовної заяви зазначеного договору, укладення якого є обов'язковим, позбавляє надати об'єктивну оцінку інформаційній довідці, наданої ТОВ «Універсальні платіжні рішення», як доказу перерахування грошових коштів за кредитним договором. Також, звертає увагу суду, що в п.2.1. договору № 930554 від 01.08.2020 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту вказано, що кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну карту клієнта, зазначену Клієнтом в Особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_2 . Таким чином, наявні в матеріалах справи докази, не містять повної інформації про погоджений сторонами у кредитному договорі номер платіжного засобу, на який потрібно було перерахувати суму позики. Отже, неможливо ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу оскільки повна інформація щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача у договорі відсутня.
Інших належних та допустимих доказів щодо цього матеріали справи не містять та позивачем їх не надано. Більше того, позивачем не надано доказів щодо перерахування коштів від ТОВ «Лінеура Україна» як кредитних на рахунок ТОВ «Універсальні платіжні рішення» для подальшого здійснення переказу коштів згідно договору ФК-19/03-21 від 03.12.2019 року для подальшого переказу їх відповідачу за договором № 930554 від 01.08.2020 року. Таким чином, позивачем не надано допустимих та належних доказів на підтвердження передачі відповідачу кредитних коштів (виписки з особового рахунку, копії квитанції, меморіального ордеру тощо). Таким чином, твердження позивача про передачу ТОВ «Лінеура Україна» відповідачу 7 000 гривень на виконання договору № 930554 від 01.08.2020 року, є припущенням, що не підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами.
Розрахунок заборгованості, сам по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачкою, не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору.
Отже, матеріали справи не містять доказів того, що кредитодавцем виконані умови договору № 930554 від 01.08.2020 року та надано відповідачу кредит, оскільки відсутні докази того, на який саме рахунок або картку перераховувались кредитні кошти та докази того, що ці реквізити вказані відповідачем.
Будь-яких належних доказів на підтвердження безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок позичальника, як передбачено самим же договором, позивач не надав. Такими в цьому випадку могла бути інформація надана банківською установою про зарахування кредитних коштів на рахунок відповідачки, виписка по рахунку відповідачки, в якій відображена інформація про отримання кредитних коштів, довідка банку про належність карткового рахунку, на який були перераховані кошти відповідачки, тощо. Тобто позивач повинен був надати суду докази, які об'єктивно підтверджують факт отримання кредиту.
Щодо договорів відступлення права вимоги та факторингу вказує, те, що відповідно до пункту 6.1.3 договору № 930554 від 01.08.2020 року т ТОВ «Лінеура Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта. 28.04.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-28/04/2021 відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАІ?НА» відступило ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. В п.3.1. Договору №1-28/04/2021 від 28.04.2021 року вказано, що підписанням цього договору Клієнт гарантує, що йому належить право вимоги за Портфелем Заборгованості до Боржників, зазначених у реєстрі боржників (Додаток №1), але в матеріалах до позовної заяви не було надано вказаний Додаток №1, зокрема щодо підтвердження перебування в цьому реєстрі відповідача. Сама по собі наявність договору факторингу №1-28/04/2021 від 28.04.2021 року не є підтвердженням передачі за цим договором права вимоги за кредитним договором №930554 від 01.08.2020 року. Наданий позивачем Витяг з реєстру боржників за договором факторингу №1- 28/04/2021 від 28.04.2021 року не підтверджує, що кредитний договір №930554 від 01.08.2020 року було передано за Договором №1-28/04/2021 від 28.04.2021 року згідно Додатку №1.
Крім того, 28.04.2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ФК АЙКОНС» уклали договір №1-28/04/2021 про відступлення права вимоги, відповідно до п.4.1. якого визначено, що в Дату відступлення Прав Вимоги за Кредитним договором згідно умов Договору, Кредитор передає, а Новий кредитор зобов'язаний прийняти Документацію, про що складається Акт приймання-передачі. Приймання-передача Документації здійснюється уповноваженими представниками Сторін. Між тим, до позовної заяви не було надано відповідного Акту приймання-передачі, а зі змісту договору №1-28/04/2021 від 28.04.2021 року неможливо встановити яка саме документація передавалась ТОВ «ФК АЙКОНС».
У матеріалах справи відсутні ліцензії позивача ТОВ «ФК АЙКОНС» та інших учасників факторингових відносин за передачею означеного боргу відповідача, на підставі яких здійснюється провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг з факторингу відповідно до пункту 32 розділу VII Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та пункту 10 додатку 1 до Постанови Правління національного банку України від 29 грудня 2023 року № 199.
Щодо розрахунку заборгованості зазначає, що до позовної заяви було надано виписку з особового рахунку за кредитним договором №930554 від 01.08.2020 року, складену представником ТОВ «ФК АЙКОНС» за період з 01.08.2020 року по 21.03.2025 року. Згідно виписки прострочене тіло - 7000 грн., прострочені відсотки - 5320 грн., відсотки - 5185 грн., разом - 17505 грн. Однак, вказаний розрахунок заборгованості не містить відомостей нарахувань сум відсотків за період користування кредитом, щоб дозволило перевірити правильність нарахування відсотків за користування кредитними коштами (розмір відсотків та період їх нарахування, суми внесені боржником в рахунок виконання кредитних зобов'язань). Будь-яких інших доказів щодо підтвердження заборгованості відповідачем за укладеним кредитним договором, зокрема, розрахунків боргу первісного кредитора, виписок по рахунках, тощо позивачем суду не надано. Отже, до позовної заяви не надано достатніх доказів на підтвердження заявленої позивачем до стягнення заборгованості за кредитним договором.
Крім того, також представником позивача заявлено як витрати на професійну правничу допомогу - інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи у розмірі 3 000 грн., але фактично до суду було подано тільки позову заяву, жодних клопотань або заяв по суті справи після відкриття провадження по даній справі подано не було. Більше того наявність системи «Електронний суд» виключає необхідність моніторингу «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи. Щодо канцелярських витрат на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції, то такі витати не є витратами на професійну правничу допомогу. Вважає, що сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об'єму допомоги. Враховуючи вищевикладене, витрати які понесені позивачем на професійну правничу допомогу, не підтверджені належними та достатніми доказами, а тому просимо відмовити у задоволенні стягнення з відповідача таких витрат.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, направив до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що доводи представника відповідача є безпідставними, необґрунтованими та такими що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.
Тобто, для укладання кредитного договору, відповідачем вчинено ряд дій без здійснення яких договір був б не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі. Обставини укладення вказаного договору Відповідач не спростував належними та допустимими доказами.
Відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного договору. Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена ст. 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили умови вищезазначеного договору. Вказаний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є таким, що відповідає волевиявленню сторін.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Отже, доводи Відповідача щодо неукладеності кредитного договору є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, що підтверджують факт укладення договору в електронній формі відповідно до вимог законодавства.
У відповідності до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську позичальником при укладанні кредитного договору. Ні первісний кредитор, ні позивач не мали і не мають доступу до повного номера банківської картки відповідача, оскільки банківською таємницею. Отже, доступ до повного номера банківської картки, а також до виписки по картковому рахунку, на який були зараховані кредитні кошти, має виключно банк-емітент та безпосередньо власник зазначеної картки, тобто відповідач. Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Однак відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні
банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх цьому безперешкодний і повний доступ до таких.
Позивач надав суду належні та допустимі докази, що підтверджують факт переходу до нього права грошової вимоги. Твердження відповідача про не доведення такого факту є необґрунтованими та не відповідають дійсності.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
01.08.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 930554, який підписано за допомогою електронного підпису позичальника одноразовим ідентифікатором.
Згідно з п. 1.2. Договору № 930554, на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту складає: 7000,00 гривень. 1.3. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. 1.4. Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування кредитом залежить від фактичного виконання Клієнтом умов Договору та становить: 1.4.1. Знижена процентна ставка становить 0,95% процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (346,75 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо в цей строк Клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в Графіку платежів. 1.4.2. Стандартна процента ставка складає 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо Клієнт не виконав умови зазначені в пп.1.4.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки. 1.5.Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 1.5.1. за зниженою ставкою 346,75% річних. 1.5.2. за стандартною ставкою 693,50% річних. 1.6. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 1.6.1. за зниженою ставкою 8 995,00 грн. 1.6.2. за стандартною ставкою 10 900,00 грн. 1.7. Обчислення орієнтовної реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом погодженого строку та, що Товариство і Споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені Договором. При цьому, орієнтовна реальна процентна та орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою застосовані виходячи з умов застосування цієї ставки, що передбачені Договором, але у межах погодженого строку виконання Споживачем зобов'язань за Договором. 1.8. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.
Згідно п.2.1 кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку Клієнта, зазначену Клієнтом в Особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_2 .
Сторонами договору № 930554 погоджено графік платежів та загальна вартість кредиту, що підтверджується Додатком №1 до Договору №930554 від 01.08.2020 року.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту від 20.08.2020 року, підписаного кредитодавцем ТОВ «Лінеура Україна» та позичальником ОСОБА_1 , відповідач проінформований про тип кредиту, валюту кредиту, суму, строк кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту.
Вищенаведені умови кредитного договору №930554 від 01.08.2020 року відповідають наданій ОСОБА_1 інформації в паспорті споживчого кредиту інформації, яка є чинною на момент укладення кредитного договору.
З інформаційної довідки №2643_250521092831 від 21.05.2025 року, наданої для ТОВ «Лінеура Україна», вбачаєтсья, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України №21/788-рк від 01.05.2023 року; між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір на переказ коштів ФК-19/03-21 від 12.03.2019 року; проінформовано, що до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 01.08.2020 13:25:04 на суму 7 000,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 62185964, призначення платежу: Зарахування 7 035,00 грн. на карту № НОМЕР_1 .
28.04.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-28/04/2021 відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в Реєстрі боржників.
Згідно п.1.1. вказаного Договору факторингу Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (цiна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові Право грошової Вимоги до Боржників за Кредитними договорами.
Згідно п. 1.2 Договору факторингу внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта (Первісного кредитора) у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №01-28/04/2021 від 28.04.2021 в Реєстр включена інформація щодо боржника ОСОБА_1 , ІПН боржника НОМЕР_3 , номер кредитного договору 930554, в сумі 17 505,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 10 505,00 грн. загальна сума заборгованості за відсотками.
28.04.2021 між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК Айконс» укладено договір факторингу №1-28/04/2021 відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» відступило ТОВ «ФК Айконс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в Реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором №930554 від 01.08.2020 укладеним з ТОВ «Лінеура Україна», у зв'язку з чим позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №1-28/04/2021 від 28.04.2021 в Реєстр включена інформація щодо боржника ОСОБА_1 , ІПН боржника НОМЕР_3 , номер кредитного договору 930554, в сумі 17505,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 10505,00 грн. загальна сума заборгованості за відсотками.
28.03.2025року позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу б/н про виконання зобов'язань за кредитним договором, згідно якої ОСОБА_1 повідомляється про те, що на підставі договору факторингу № 1-28/04/2021 від 28 квітня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», та на підставі договору відступлення права вимоги №1-28/04/21 між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК Айконс» право вимоги заборгованості за кредитним договором №930554 від 01.08.2020 відступлене ТОВ «ФК Айконс» (44334170). Заборгованість ОСОБА_1 по Кредитному договору перед ТОВ «ФК Айконс» на дату відступлення склала 17 505,00 грн, заборгованість за сумою кредиту становить 7 000,00 грн, заборгованість за комісіями і відсотками - 5 185,00 грн, заборгованість за простроченими відсотками 5320,00 грн. Відповідно до умов Кредитного договору кінцевий строк погашення кредиту - 30.09.2020 року, проте всупереч його умовам, заборгованість на дату цього листа не погашена. У разі невиконання цієї Вимоги, Кредитор буде вимушений вживати заходів для захисту своїх прав та інтересів, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Мотивувальна частина
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зав'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вивчивши доводи позовної заяви, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «ФК Айконс» підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Підписаний ОСОБА_1 кредитний договір за формою відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію». Договір підписаний позичальником одноразовими ідентифікаторами, які є аналогами власноручного підпису.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).
У постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 сформовано наступну правову позицію.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з частинами першою, другою статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положенням про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, затвердженим Постанова Правління Національного банку України № 151 від 13.12.2019 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що цифровий власноручний підпис - власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов'язаний з електронним документом, підписаним цим підписом.
Отже, відповідач, підписавши кредитний договір, не лише погодив його умови, але й скористався кредитом.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Предметом даного позову є стягнення кредитної заборгованості новим кредитором.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
У відповідності до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторони.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено кредитний договір №930554 від 01.08.2020 року, погоджено умови кредитування та на його виконання відповідач отримав кредит у розмірі 7 000 грн, і вказані обставини відповідачем не спростовано.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Позивачем надано відповідні докази, які підтверджують перехід права вимоги за кредитним договором №930554 від 01.08.2020 року від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК Айконс».
Суду надано виписку з особового рахунку за кредитним договором №930554 від 01.08.2020 відповідно до якого заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 21.03.2025 року складає 17 505,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 505,00 грн - загальна сума заборгованості за відсотками, 0,00 грн. - заборгованість за комісією; 0,00 грн. - заборгованість за пенею, штрафами.
Відповідачем не спростовано нв факт переходу права вимоги до позивача ні розмір кредитування ні факт отримання кредитних коштів.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку щодо невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань за вказаним кредитним договором. Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, після закінчення строку кредиту за Договором не повернув грошові кошти та не сплатив проценти за користування ними.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем не виконано грошові зобов'язання в строк, передбачений умовами кредитного договору, суд вважає вимоги позивача, який є новим позикодавцем, щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором №930554 від 01.08.2020 за основною сумою боргу в розмірі 7 000,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами, то суд зазначає наступне.
Згідно договору №930554 від 01.08.2020 п 1.4.1. Знижена процентна ставка становить 0,95% процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (346,75 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо в цей строк Клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в Графіку платежів. 1.4.2. Стандартна процента ставка складає 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо Клієнт не виконав умови зазначені в пп.1.4.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки.
У відповідності до п.3.1. нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто методфакт/факт. 3.2. До періоду розрахунку процентів включається день надання та не включається дата повернення кредиту, вказана в Графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.3 Договору, відбулася пролонгація строку кредиту відповідно до Розділу 4 Договору, де проценти нараховуються і в дату повернення кредиту, вказану в Графіку платежів, і в нову дату повернення, якщо інше не визначено у відповідному додатковому договорі. 3.3. Розмір процентної ставки, встановлений в п.1.4 Договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії Договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку. Клієнт розуміє та надає згоду Товариству, що використання стандартної процентної ставки відповідно до пп.1.4.2. Договору є наперед обумовленим та не є односторонньою зміною умов Договору, оскільки, умови про встановлення різних процентних ставок за цим Договором застосовуються автоматично за домовленістю Сторін, та не вимагають підписання Сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього Договору.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.
У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
Позивач у позові будь-яких позовних вимог в порядку ст. 625 ЦК не заявляв.
Встановленими умовами кредитного договору №930554 від 01.08.2020, графіком платежів та паспорта споживчого кредиту строк кредитування становить 30 днів, тобто по 31.08.2020 року включно. Таким чином, строк кредитування за договором закінчився 31.08.2020 року.
Відповідачу нараховувалися проценти після закінчення строку кредитування, визначеного кредитними договором №930554 від 01.08.2020 року і позивачем не надано суду доказів, а матеріали справи таких не містять, щодо пролонгації строку кредитування відповідно до розділу 4 кредитного Договору.
Суд відхиляє доводи позивача щодо обгрунтованості нарахування процентів за кредитним договором №930554 від 01.08.2020 після настання терміну повернення кредиту, оскільки вказані умови договору суперечать положенням ст.ст. 1048, 1050 ЦК України та сталим правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 ( провадження №14-10цс18).
Крім того, суд зауважує, що розмір заборгованості за кредитом, який був переданий в порядку відступлення права вимоги сам по собі не свідчить про обґрунтованість нарахування такої заборгованості та суперечить наведеним вище положенням Цивільного кодексу України.
Відповідно до наданої позивачем виписки з особового рахунку за Кредитним договором №930554 від 01.08.2020 року розмір заборгованості відповідача за відсотками становить 10 505,00 грн.
Водночас, позивачем не надано суду обгрунтованого розрахунку заявленого до стягнення з відповідача розміру таких відсотків.
Верховний Суд у постанові від 02.10.2020 у справі №911/19/19 висловив правову позицію, за якою суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Отже, обґрунтований розрахунок заборгованості повинен надавати суду можливість здійснити його перевірку. З огляду на наведене, такий розрахунок повинен містити, зокрема: обчислення суми боргу, ставки проценту, початок періоду нарахування основного боргу або процентів, закінчення періоду нарахування основного боргу або процентів, кількість днів прострочення, нарахування основного боргу або процентів, розрахунок основного боргу або процентів, розмір основного боргу або процентів та порядок нарахування відповідних сум за кожним відмінним критерієм заборгованості (додавання, множення, нарахування процентів, підсумок тощо) та підстави такого нарахування, передбачені умовами договору.
Відповідно до положень частини третьої ст. 12 та частини першої ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Позивачем не наданий розрахунок заборгованості, а наявна у матеріалах справи виписка з особового рахунку не містить порядку нарахування процентів, як складової частини заборгованості відповідача, чим виключена можливість здійснення судом перевірки такого розрахунку, а тому безпідставно вважати доведеною загальну суму процентів за кредитним договором у розмірі 10 505,00 грн.
Зважаючи на умови кредитування суд вважає, що заборгованість відповідача за відсотками становить 3 990,00 грн (7 000 грн кредиту х 1,9% стандартна процентна ставка х 30 днів строк кредитування).
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Висновки за результатами розгляду справи
Враховуючи, що боржник, отримавши кошти у кредит, не виконував належним чином взяті за кредитним договором зобов'язання, що призвело до утворення заборгованості, та приймаючи до уваги те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, боржник має нести цивільно-правову відповідальність за не виконання чи неналежне виконання зобов'язання.
За вказаних обставин, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 10 990,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7 000,00 грн, заборгованість за відсотками 3 990,00 грн.
В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Розподіл судових витрат
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Виходячи із положень статей 133, 141 ЦПК України суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша статті 141 ЦПК України).
Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК АЙКОНС» (62.78%), то із ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 1 520,78 грн судового збору за подання позовної заяви до суду.
Оцінка судом вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі
Крім того, сторона позивача стверджує про наявність понесених нею витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн.
На підтвердження витрат на правничу правову допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги №16/06/2025 вiд 16.06.2025, довіреність від 16.06.2025, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю Пархомчук С. В., акт отримання правової допомоги від 22.08.2025, платіжною інструкцією №11953 від 22.08.2025, рахунком №22.08.2025-8 від 22.08.2025.
Згідно акту отримання правової допомоги від 22.08.2025, який є невід'ємною частиною до договору про надання правничої допомоги №16/06/2025 вiд 16.06.2025 зазначено, що зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК Айконс» та боржником зайняло 1 годину часу вартістю 2 000,00 грн, складення та подання до суду позовної заяви зайняло 2,5 години вартістю 5000,00 грн, інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів зайняло 1,5 годину вартістю 3000,00 грн, канцелярські витрати на виготовлення копій документів вартістю 500,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи критерій розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи віднесення справи до категорії малозначних, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та значення справи для сторін, виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, враховуючи малозначність та типовість справи, обсяг та характер наданих послуг та виконаних робіт, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю справи, наданим обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, шо підлягають розподілу, з власної ініціативи. Суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Зважаючи на заперечення відповідача щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, враховуючи характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру, суд вважає, що за результатами розгляду цієї справи, розмір витрат на професійну правничу допомоги, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становитиме 2 000,00 грн, що буде розумним, справедливим та співмірним із складністю справи.
Керуючись статями 526, 530, 536, 1048, 1054 ЦК України, статями 2, 5, 10, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» заборгованість за кредитним договором № 930554 від 01 серпня 2020 року у розмірі 10 990,00 грн (десят тисяч дев'ятсот дев'яносто грн), яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 000,00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 3 990,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 520,78 грн (одну тисячу пятсот двадцять грн 78 коп).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» 2 000,00 грн (дві тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС», код ЄДРПОУ: 44334170, місцезнаходження: 01042, вул.Саперне поле,12, інше не житлове приміщення 1008, місто Київ;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя К. І. Олійник