Дата документу 15.09.2025 Справа № 336/1806/24
Єдиний унікальний №336/1806/24 Слідчий суддя в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-сс/807/635/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.183 КПК України
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 15 вересня 2025 року у м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07 липня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову, а саме на транспортний засіб AUDI Q-8 д.н.з. НОМЕР_1 vin НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_7 ,
за участю прокурора ОСОБА_8 - в режимі відеоконференції (EASYCON),
представників власника майна - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Прокурор Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_6 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07 липня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову, а саме на транспортний засіб AUDI Q-8 д.н.з. НОМЕР_1 vin НОМЕР_2 , який належить на праві власності
ОСОБА_7 рішення слідчий суддя мотивував тим, що з матеріалів клопотання вбачається, що власником майна, про арешт якого подано клопотання, з 12 червня 2025 року є третя особа, однак ці відомості на час звернення до суду з клопотанням не були враховані слідчим та прокурором, тому слідчий суддя погодився з доводами представників власника майна, що у цьому випадку клопотання про арешт транспортного засобу подано особою, що не наділена правом звернення до суду.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на майно третьої особи ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на автомобільний транспортний засіб AUDI Q-8, в кузові чорного кольору, д.н. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 .
В обґрунтування своєї скарги апелянт зазначає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню у зв'язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
Прокурор повідомляє, що слідчий суддя без дослідження документів, які були надані слідчим та представниками власника майна, без встановлення наявності доповнень, без проведення судових дебатів, видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення, що позбавило сторону обвинувачення можливості надати заперечення на підтвердження того, що станом на 07 липня 2025 року власником майна залишився саме ОСОБА_11 .
Вказує, що у клопотанні не порушувалося питання про заборону користування або володіння майном та в судовому засіданні думка сторони обвинувачення з цього приводу не з'ясовувалася.
Зазначає, що станом на час подання клопотання 16 червня 2025 року автомобіль на праві власності зареєстроване саме на підозрюваного ОСОБА_11 .
Зауважує, що 09 червня 2025 року ОСОБА_11 повідомлено про підозру. 12 червня 2025 року останній перереєстрував на свого брата ОСОБА_7 належний йому автомобіль, що свідчить про умисне приховування підозрюваним свого майна з метою уникнення можливого арешту.
Прокурор звертає увагу, що слідчим суддею було враховано лише свідчення підозрюваного. Проте, в судовому засіданні крім свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_7 , слідчому судді не було надано копії договору купівлі-продажу автомобіля.
Вказує, що повне підтримання клопотання в судовому засіданні відбувалось безпосередньо прокурором. Отже у разі оголошення судом доказів сторони захисту та встановлення таким чином приналежності майна третій особі, прокурор в порядку ст.64-2 КПК України міг би підтримати клопотання і щодо вирішення питання накладення арешту на майно третьої особи, або заявити уточне клопотання.
Вважає, що слідчим суддею у зв'язку з неповнотою судового розгляду порушено принцип змагальності сторін та позбавлено сторону обвинувачення можливості відстояти свою правову позицію, в тому числі щодо подання до суду додаткових доказів або клопотань.
Згідно з ухвалою слідчого судді, слідчий СВ відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_12 звернулася до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_6 про арешт майна з метою забезпечення цивільного позову.
В обґрунтування клопотання зазначає, що 21 лютого 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024082080000016 внесено відомості про розпочате досудове розслідування кримінального провадження за ч.4 ст.246 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_11 за попередньою змовою з ОСОБА_13 та іншими особами організував незаконну порубку дерев у захисних лісових насадженнях на ділянці,що знаходиться в адміністративно-територіальних межах Широківської територіальної громади Запорізького району Запорізької області поблизу льотного училища «Запорізький центр льотної підготовки ім.Маршала авіації О.І.Покришкіна» та подальший збут незаконно зрубаної деревини з метою отримання незаконного прибутку.
Під керівництвом ОСОБА_11 та інших осіб було спиляно 98 дерев, внаслідок чого навколишньому природному середовищу (державі) в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області завдано екологічну шкоду на суму 4258568 ,70 гр., що є тяжкими наслідками.
Широківську сільську раду Запорізького району Запорізької області визнано потерпілою особою у кримінальному провадженні, представником потерпілого у кримінальному провадженні подано цивільний позов до ОСОБА_11 та ОСОБА_13 про відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди у розмірі 4258568 ,70 грн.
09 червня 2025 року ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України.
Згідно з відомостями Головного сервісного центру МВС Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, ОСОБА_11 є власником транспортного засобу AUDI Q-8 д.н.з. НОМЕР_1 , орієнтовна вартість якого складає 3000000 грн.
З метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову), відповідно до п.4 ч.2 ст.170 КПК України, слідчий за погодженням з прокурором просить у клопотанні накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_11 , 1977 р.н., а саме на транспортний засіб AUDI Q-8 д.н.з. НОМЕР_1 , що є запобіганням можливості його приховувати, пошкодити, псувати, знищити тощо.
Заслухавши доповідь судді; аргументи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; представників власника майна, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану ухвалу в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з вимогами ч.ч.2, 3 ст.170 КПК України, метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів (у цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу); спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, відповідно до положень ч.2 ст.173 КПК України, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя в повній мірі дотримався вищевказаних вимог закону та внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення вищевказаного арешту.
З наявних матеріалів колегією суддів встановлено, що СВ відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області на час звернення з клопотанням здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024082080000016 від 21 лютого 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.ч.2, 4 ст.246 КК України.
В межах вказаного кримінального провадження, 09 червня 2025 року, ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.246 КК України.
Як убачається з матеріалів провадження, слідчий звернувся до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя з клопотанням про накладення арешту на транспортний засіб AUDI Q-8, в якому зазначив, що арешт необхідно накласти, з метою забезпечення цивільного позову.
На підтвердження доводів клопотання слідчого наданий: витяг з ЄРДР за №42024082030000016, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 лютого 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2, 4 ст.246 КК України; постанову про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 21 лютого 2024 року; постанову про доручення проведення досудового розслідування від 22 лютого 2024 року; доручення про проведення досудового розслідування від 22 лютого 2024 року; повідомлення про початок досудового розслідування від 22 лютого 2024 року; постанову про доручення провадження досудового розслідування у кримінальному провадження зміна слідчій групі від 04 лютого 2025 року; постанову про призначення інженерно-екологічної експертизи за експертною спеціальністю 10.19 «Дослідження обставин та організаційно-технічних причин і наслідків впливу техногенних джерел на об'єкти довкілля» від 10 березня 2025 року; протокол прийняття заяви про вчинення кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 21 березня 2025 року; заяву про залучення до провадження як потерпілого; постанову про залучення представника потерпілого від 21 березня 2025 року; протокол допиту представника потерпілого від 21 березня 2025 року; висновок експерта №СЕ-19/108-25/5506-ФХЕД від 19 березня 2025 року; довідку про витрати на проведення експертизи; повідомлення про підозру від 09 червня 2025 року; повідомлення про підозру у вчинення кримінального правопорушення від 09 червня 2025 року; лист з РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях від 05 березня 2025 року №31/29/14-4395-2025; цивільний позов про відшкодування матеріальної збитків, завданої вчиненням кримінального правопорушення та інші копії документів, якими, на думку органу досудового розслідування, підтверджується необхідність зазначеного арешту.
Частиною 1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами п.4 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини 6 цієї статті, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Згідно з ч.8 ст.170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
Разом з цим, на момент звернення з клопотання про арешт майна слідчим до матеріалів клопотання не було долучено відповідних документів, які б підтверджували той факт, що станом на 13 червня 2025 року власником транспортного засобу AUDI Q-8 д.н.з. НОМЕР_1 , є саме підозрюваний ОСОБА_11 .
Так, слідчим до клопотання було додано лист вих.№31/29/14-4395-2025 від 05 березня 2025 року з РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, у якому окрім іншого зазначено, що станом на 04 березня 2025 рік, за ОСОБА_11 зареєстрований зокрема транспортний засіб AUDI Q-8.
Проте, як зазначено вище, до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на транспортний засіб AUDI Q-8 д.н.з. НОМЕР_1 , слідчий звернувся 13 червня 2025 року, тобто фактично через три місяці після наданої відповіді з РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях.
Таким чином, версія сторони захисту, зазначена в суді першої інстанції, про те, що станом на момент розгляду клопотання транспортний засіб AUDI Q-8 д.н.з. НОМЕР_1 , був вже у власності ОСОБА_7 (брата підозрюваного ОСОБА_11 ) ніким не спростована.
Водночас, колегія суддів зауважує, що ОСОБА_7 не є підозрюваним у цьому кримінальному провадженні.
Таким чином, до матеріалів справи та до апеляційної скарги прокурором не було додано документів, які б підтверджували, що на момент звернення з клопотанням до слідчого судді вищевказаний транспортний засіб AUDI Q-8 д.н.з. НОМЕР_1 перебував у власності підозрюваного ОСОБА_11 .
В свою чергу, згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
У зв'язку з викладеним, фактично з метою недопущення необґрунтованого порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів осіб, яким належить майно, та які не притягуються до кримінальної відповідальності у цьому провадженні, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання слідчого про накладення вищевказаного арешту.
Зазначені висновки слідчого судді прокурором в апеляційній скарзі не спростовані в установленому законом порядку.
Доводи прокурора про те, що повне підтримання клопотання в судовому засіданні відбувалось безпосередньо прокурором. Отже у разі оголошення судом доказів сторони захисту та встановлення таким чином приналежності майна третій особі, прокурор в порядку ст.64-2 КПК України міг би підтримати клопотання і щодо вирішення питання накладення арешту на майно третьої особи, або заявити уточне клопотання, є безпідставними, оскільки не узгоджується з вимогами ч.6 ст.170 КПК України.
Порушень вимог кримінального процесуального законодавства з боку слідчого судді під час розгляду клопотання не убачається. Колегія суддів вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання повно і всебічно з'ясував обставини, які мають значення для прийняття законного і обґрунтованого рішення, та свої висновки належним чином вмотивував.
Окрім того, як встановлено колегією суддів, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні №42024082080000016 завершено, обвинувальний акт щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , 05 вересня 2025 року направлено до Запорізького районного суду Запорізької області.
За наведених обставин колегія суддів не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07 липня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову, а саме на транспортний засіб AUDI Q-8 д.н.з. НОМЕР_1 vin НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_7 , залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4