Дата документу 18.09.2025 Справа № 337/4406/25
Єдиний унікальний №337/4406/25 Слідчий суддя в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-сс/807/831/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.183 КПК України
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 18 вересня 2025 року у м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Херсон, який є військовослужбовцем, одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 - в режимі відеоконференції (EASYCON),
підозрюваного ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор»,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 - в режимі відеоконференції (EASYCON).
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 03 вересня 2025 року, якою задоволено клопотання та застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 19:00 години 01 листопада 2025 року, з визначенням застави - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 151400 (сто п'ятдесят одну тисячу чотириста) гривень.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що є доведеним недостатність застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам, що обумовлено тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення та періодом його вчинення.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого та обрати ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід.
В обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконна, прийнята в порушення вимог КПК України.
Вказує, що будь-яких доказів на підтвердження реального існування ризиків, які б слугували підставою для застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу слідчим не надано, підозра є необґрунтованою.
Зазначає, що доказів про неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу прокурором не надано.
Повідомляє, що суд не взяв до уваги дані, що характеризують особу підозрюваного, який раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання, стан його здоров'я, а також бажання останнього продовжити військову службу, після закінчення лікування.
Згідно з ухвалою слідчого судді, 26 серпня 2025 року слідчий ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотаннями, погодженим з прокурором ОСОБА_10 , про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Згідно з клопотанням, 30 жовтня 2023 року близько 08:00 години солдат ОСОБА_11 , в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від військової служби, самовільно залишив місце служби, а саме розташування підрозділів певної військової частини за певною адресою, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 13 грудня 2024 року, а саме до зарахування наказом командира певної військової частини №350 до списків особового складу у розпорядження командира певної військової частини, у військовому званні солдат та вважається таким, що приступив до виконання обов'язків за вказаною посадою.
За вказаним фактом 26 лютого 2024 року внесені відомості до ЄРДР за №62024080100001606 за ознаками вчинення злочину, який на цей час кваліфіковано за ч.5 ст. 407 КК України.
Повідомлення про підозру за ч.5 ст.407 КК України: самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, пред'явлено ОСОБА_6 27 грудня 2024 року.
Ухвалою слідчого судді від 26 серпня 2025 року надано дозвіл на затримання ОСОБА_6 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
02 вересня 2025 року о 19:00 годині ОСОБА_6 затримано поліцією.
Заслухавши доповідь судді; аргументи підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника на підтримання апеляційної скарги; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглядаючи оскаржувану ухвалу у межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.ст.177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався цих вимог закону при розгляді клопотання.
З наданих суду матеріалів кримінального провадження убачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення підозрюваного, доводи його захисника, прокурора та з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України, слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 , дані про його особу, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому правопорушенні, а також конкретні обставини вказаного кримінального правопорушення.
Як убачається з наданих матеріалів провадження та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, яке кваліфікується, як самовільне залишення війсьськової частини або місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: відомостями з акту службового розслідування від 24 листопада 2023 року; відомостями з наказу командира певної військової частини від 10 грудня 2023 року про самовільне залишення військової частини ОСОБА_6 ; показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
Окрім того, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
У рішенні Європейського Суду з прав людини «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року вказано на те, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності зі статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Таким чином, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Колегія суддів вважає, що надані слідчим та прокурором докази є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_6 міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою, а доводи захисника в апеляційній скарзі про протилежне спростовуються матеріалами провадження.
Об'єктивних даних, які б свідчили про те, що надані слідчим докази отримані з порушенням порядку, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, колегією суддів не встановлено.
Перевіряючи доводи клопотання щодо наявності ризиків, про які вказано у клопотанні, слідчий суддя фактично дійшов висновку про те, що ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, існують, а саме ризики того, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом з цим, слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність існування ризиків, передбачених п.п.3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, навівши відповідне обґрунтування.
В цій частині висновки слідчого судді ніким не оспорюються.
Як зазначено вище, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, яке є тяжким злочином, за який передбачено суворе покарання - виключно у виді позбавлення волі на тривалий строк - від п'яти до десяти років.
З оскаржуваної ухвали убачається, що слідчий суддя при розгляді клопотання врахував фактичні обставини кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри, про яку повідомлено ОСОБА_6 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вищевказаному кримінальному правопорушенні; обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема відомості про особу підозрюваного, який в офіційному шлюбі не перебуває, дітей не має, офіційно не працевлаштований.
З огляду на фактичні обставини провадження, ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_6 правопорушення та суворість можливого покарання, а також враховуючи відомості про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про доведеність ризиків, вказаних у клопотанні, і про те, що інші запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання цим ризикам.
Свої висновки слідчий суддя належним чином вмотивував.
У зв'язку з викладеним, застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам, визначеним ст.ст.177, 178 КПК України.
Вказані висновки слідчого судді стороною захисту не спростовані з наданням відповідних доказів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість тримання особи під вартою.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, та ті, що заявлені підозрюваним при апеляційному розгляді, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Твердження сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, перевірялися слідчим суддею та спростовані в оскаржуваній ухвалі.
Доводи сторони захисту про те, що раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання, бажає продовжити військову службу, після закінчення лікування, на думку колегії суддів, самі по собі правильність висновків слідчого судді не спростовують, оскільки не зменшує встановлених ризиків.
Дані про те, що підозрюваний за станом здоров'я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження відсутні.
Разом з цим, після повідомлення захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 в апеляційній скарзі про те, що підозрюваний має незадовільний стан здоров'я, та підозрюваний підтвердив у судовому засіданні зазначені захисником обставини вказавши, що у нього дійсно проблеми зі здоров'ям, він має ряд певних захворювань і потребує відповідного лікування, колегія суддів, в порядку ст.206 КПК України, з метою недопущення порушення конституційних прав підозрюваного, постановила ухвалу, якою доручила начальнику Філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області організувати здійснення медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_6 (за його згодою) та за потреби забезпечити належне лікування останнього.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи апелянта про протилежне суперечать матеріалам провадження і змісту цієї ухвали.
Щодо твердження сторони захисту про те, що до підозрюваного можливо застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, колегія суддів звертає увагу на таке.
Як зазначено вище, обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, прокурором доведено.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею перевірялося питання щодо можливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Разом з тим, в ухвалі зазначені обставини, з урахуванням яких слідчий суддя дійшов висновку про неможливість застосування до підозрюваного іншого ніж тримання під вартою запобіжного заходу.
Вказані висновки слідчого судді підозрюваним і стороною захисту не спростовані з наданням відповідних доказів, та з цими висновками погоджується і колегія суддів.
Окрім того, відповідно до вимог ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених в т.ч. статтею 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Водночас слідчим суддею, відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, при застосуванні щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою одночасно визначено розмір застави, передбачений п.2 ч.5 ст.182 КПК України, як альтернативного запобіжного заходу.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника та ті, що наведені самим підозрюваним під час апеляційного розгляду, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції теж не спростовують.
Разом з тим, відповідно до вимог ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
При цьому, виходячи з системного аналізу положень кримінального процесуального законодавства, в т.ч. вищевказаної статті, строк тримання під вартою слідчим суддею визначається в межах строку досудового розслідування.
Як убачається із наявних матеріалів, строк досудового розслідування у цьому провадженні, з урахуванням періоду його зупинення у зв'язку з направлення до суду клопотання в порядку ст.401 КК України та подальшою відмовою в його задоволенні, а також оголошенням підозрюваного в розшук, завершується 26 вересня 2025 року.
На викладене слідчий суддя уваги не звернув та застосував щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, який значно перевищує строки досудового розслідування.
Таким чином, вказана ухвала в зазначеній частині підлягає зміні на підставі ст.ст.407-409 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.407, 409, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 03 вересня 2025 року, якою задоволено клопотання та застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 19:00 години 01 листопада 2025 року, з визначенням застави - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 151400 (сто п'ятдесят одну тисячу чотириста) гривень, змінити в частині строку дії ухвали, встановивши цей строк до 26 вересня 2025 року включно.
У решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4