Дата документу 24.09.2025 Справа № 337/4385/25
Єдиний унікальний №337/4385/25 Слідчий суддя в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-сс/807/802/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.183 КПК України
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 24 вересня 2025 року у м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Запоріжжя, неодружений, має середню технічну освіту, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець певної військової частини, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 .
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 22 серпня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у ДУ «Запорізькій слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком 60 днів, тобто до 19 жовтня 2025 року, включно, з визначенням застави, як альтернативного запобіжного заходу, в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку визнання винуватим, дані про його особу, стан здоров'я, ризик продовження протиправної поведінки, слідчий суддя дійшов до висновку, що до останнього можливо застосувати вказаний у клопотанні запобіжний захід.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді.
В обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі зазначає, що підозрюваному визначений розмір застави, який останній оплатити не може.
Вважає, що слідчим суддею не було враховано особистість підозрюваного та ряд обставин, які свідчать про відсутність необхідності в обрані такого суворого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Вказує, що стороною обвинувачення не доведено ризики, на які вона посилається, але слідчий суддя помилково визначив їх як доведені.
Повідомляє, що ОСОБА_6 з 25 лютого 2022 року добровільно вступив на службу та ніс її більше одного року. Отримав ряд травм і бойових поранень. Після цього, за станом здоров'я його було направлено для проходження ВЛК, яке він до теперішнього часу не пройшов. Має ряд захворювань і поганий стан здоров'я на сьогоднішній день. З 2007 року йому встановлювалась інвалідність, що також додатково підтверджує неможливість несення ним служби.
Звертає увагу, що підозрюваний раніше не судимий, має місце реєстрації і проживання де проживає з батьком похилого віку, які потребують стороннього догляду.
На думку сторони захисту, процесуальна поведінка ОСОБА_6 буде забезпечена без обрання запобіжного заходу.
Згідно з ухвалою слідчого судді, 22 серпня 2025 року слідчий з погодженням з прокурором, звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
Клопотання обґрунтовано тим, що 19 червня 2022 року наказом командира певної військової частини №98 ОСОБА_6 зараховано до списків особового складу певної військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на відповідну посаду, та він вважається таким, що приступив до виконання обов'язків за вказаною посадою.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, старший солдат ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_6 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
Відповідно до наказу командира певної військової частини від 28 лютого 2023 року №59 солдат ОСОБА_6 був звільнений від виконання службових обов'язків та направлений до певної військової частини для проходження військово-лікарської комісії. Відповідно до наказу командира певної військової частини від 18 березня 2023 року №23 солдат ОСОБА_6 був звільнений від виконання службових обов'язків та після проходження військово-лікарської комісії був госпіталізований до КНП «Міська лікарня №3» ЗМР за адресою м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 9, де проходив лікування в період часу з 18 по 24 березня 2023 року.
У зв'язку з закінченням лікування ОСОБА_6 був зобов'язаний 25 березня 2023 року прибути до місця служби, а саме тимчасового місця дислокації підрозділу певної військової частини.
Однак, будучи обізнаним про цей обов'язок, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не з'явився до вказаного місця служби у визначену дату.
Таким чином, в період часу з 25 березня 2023 року по теперішній час солдат ОСОБА_6 , обов'язки військової служби не виконував, до місця несення військової служби безпідставно не прибував, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживав жодних заходів для з'явлення до місця несення військової служби й був відсутній у місці служби.
Органом досудового слідства дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.4 ст.408 КК України, як дезертирство, тобто нез'явлення військовослужбовця на службу з лікувального закладу з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Заслухавши доповідь судді; аргументи підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника на підтримання апеляційної скарги; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглядаючи оскаржувану ухвалу у межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.ст.177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався цих вимог закону при розгляді клопотання.
З наданих суду матеріалів кримінального провадження убачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення підозрюваного, доводи його захисника, прокурора, слідчого та з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України, слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 , дані про його особу, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому правопорушенні, а також конкретні обставини вказаного кримінального правопорушення.
Як убачається з наданих матеріалів провадження та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.
Обґрунтованість підозри в апеляційній скарзі не оспорюється та підтверджується доданими до клопотання доказами, зазначеними як в самому клопотанні так і в ухвалі слідчого судді.
Перевіряючи доводи клопотання щодо наявності ризиків, про які вказано у клопотанні, слідчий суддя фактично дійшов висновку про те, що ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, існують, а саме ризики того, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом з цим, слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність існування ризиків, передбачених п.3 ч.1 ст.177 КПК України, навівши відповідне обґрунтування.
В цій частині висновки слідчого судді ніким не оспорюються.
Як зазначено вище, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, яке є тяжким злочином, за який передбачено суворе покарання - виключно у виді позбавлення волі на тривалий строк - від п'яти до дванадцяти років.
З оскаржуваної ухвали убачається, що слідчий суддя при розгляді клопотання врахував фактичні обставини кримінального правопорушення, серед іншого і тривалість інкримінованого ОСОБА_6 правопрушення, вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри, про яку повідомлено ОСОБА_6 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вищевказаному кримінальному правопорушенні; обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема відомості про особу підозрюваного, та стан його здоров'я.
З огляду на фактичні обставини провадження, ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_6 правопорушення та суворість можливого покарання, а також враховуючи відомості про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про доведеність ризиків, вказаних у клопотанні, і про те, що інші запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання цим ризикам.
Свої висновки слідчий суддя належним чином вмотивував.
У зв'язку з викладеним, застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам, визначеним ст.ст.177, 178 КПК України.
Вказані висновки слідчого судді стороною захисту в апеляційній скарзі не спростовані з наданням відповідних доказів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість тримання особи під вартою.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, та ті, що заявлені стороною захисту при апеляційному розгляді, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Твердження сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, перевірялися слідчим суддею та спростовані в оскаржуваній ухвалі.
Доводи сторони захисту про те, що підозрюваний раніше не судимий, має місце реєстрації і проживання де проживає з батьком похилого віку, які потребують стороннього догляду, з 25 лютого 2022 року добровільно вступив на службу та ніс її більше одного року, отримав ряд травм і бойових поранень, після цього, за станом здоров'я, його було направлено для проходження ВЛК, яке він до теперішнього часу не пройшов, має ряд захворювань і поганий стан здоров'я на сьогоднішній день. З 2007 року йому встановлювалась інвалідність, що також додатково підтверджує неможливість несення ним служби, на думку колегії суддів, самі по собі правильність висновків слідчого судді не спростовують, оскільки не суттєво зменшують встановлених ризиків.
Дані про те, що підозрюваний за станом здоров'я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження відсутні.
Окрім того, слідчим суддею, також було прийнято рішення в порядку ч.1 ст.206 КПК України, а саме доручено начальнику Філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально виконавчої служби України» в Запорізькій області організувати обстеження ОСОБА_6 за наявності на це його згоди, та за потреби забезпечити належне його лікування.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи апелянта про протилежне суперечать матеріалам провадження і змісту цієї ухвали.
Щодо твердження сторони захисту про те, що до процесуальна поведінка ОСОБА_6 буде забезпечена без обрання запобіжного заходу, колегія суддів звертає увагу на таке.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею перевірялося питання щодо можливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Разом з тим, в ухвалі зазначені обставини, з урахуванням яких слідчий суддя дійшов висновку про неможливість застосування до підозрюваного іншого ніж тримання під вартою запобіжного заходу.
Вказані висновки слідчого судді підозрюваним і стороною захисту не спростовані з наданням відповідних доказів, та з цими висновками погоджується і колегія суддів.
Окрім того, відповідно до вимог ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених в т.ч. статтею 408 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Стосовно доводів сторони захисту про те, що підозрюваному визначений розмір застави, який останній оплатити не може, колегія суддів звертає увагу на таке.
Слідчим суддею при визначенні розміру застави враховано вимоги ч.3 ст.183 КПК України, відповідно до яких, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до вимог ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначений слідчим суддею з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, майнового стану підозрюваного, даних про його особу підозрюваного, тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 , яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, та встановлених ризиків, які є високими.
С урахуванням всіх обставин у сукупності, в т.ч. майновий стан підозрюваного та стан його здоров'я, слідчий суддя дійшов правильного висновку про можливість визначення мінімального розміру застави, передбаченого п.3 ч.5 ст.182 КПК України - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок), як альтернативу застосованому запобіжному заходу у виді тримання під вартою, що в свою чергу зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Підстави для зменшення визначеного розміру застави, як про це просить сторона захисту, відсутні, з огляду на те, що як вже вказано вище, слідчим суддею було визначено заставу у мінімальному розмірі, передбаченому п.3 ч.5 ст.182 КПК України.
Твердження сторони захисту про непомірність для підозрюваного визначеного розміру застави, не є переконливими, з огляду і на те, що застава у зазначеному розмірі внесена та підозрюваний ОСОБА_6 звільнений з-під варти.
З матеріалів провадження та з оскаржуваної ухвали убачається, що всі обставини, що мають значення для правильного вирішення клопотання, слідчим суддею дослідженні повно і всебічно.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі стороною захисту, та заявлені під час апеляційного розгляду, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції теж не спростовують.
В ході апеляційного розгляду прокурор зазначив, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні завершено, обвинувальний акт направлено до суду.
Отже, підстав для задоволення поданої апеляційної скарги колегія суддів не убачає.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.407, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 22 серпня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у ДУ «Запорізькій слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком 60 днів, тобто до 19 жовтня 2025 року, включно, з визначенням застави, як альтернативний запобіжний захід, в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4