Дата документу 24.09.2025 Справа № 322/1199/25
Єдиний унікальний №322/1199/25 Слідчий суддя в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-сс/807/836/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.183 КПК України
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 24 вересня 2025 року у м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Острівське Новомиколаївського району Запорізької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 - в режимі відеоконференції (EASYCON),
підозрюваного ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор»,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 .
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 05 вересня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, до 03 листопада 2025 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що погодився з обґрунтованістю підозри, яка підтверджується наданими матеріалами, та наявністю ризиків, передбачений п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем його мешкання, з застосуванням електронного засобу контролю.
В обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі зазначає, що обраний підозрюваному запобіжний захід є недоцільним, безпідставним і до останнього необхідно застосувати запобіжний захід не пов'язаний з обмеженням волі.
Вказує, що встановленні слідчим суддею ризики є безпідставними, оскільки не підтверджені жодним письмовим доказом та мають форму припущення. Стороною захисту заявлялось клопотання про дослідження доказів, слідчим суддею було відмовлено, адже до клопотання жодного письмового доказу щодо наявності ризиків не долучалося.
Зауважує, що слідчим суддею не враховано міцні соціальні зв'язки підозрюваного, наявність дружини, яка потребує сторонньої допомоги через стан здоров'я, догляд за якою здійснює підозрюваний, наявність двох малолітніх дітей, наявність місце проживання, доходу (діяльність кафе як закладу харчування, яке перебуває в діяльності його дружини Фізичної особи підприємця).
Вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі розглянув можливість застосування до підозрюваного більш м'якої міри запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, який забезпечить контроль поведінки останнього, шляхом впливу на нього членів його сім'ї, а також працівників поліції, які мають право цілодобового контролю поведінки останнього шляхом його відвідування за місцем проживання так, і за допомогою технічних засобів контролю «електронного браслету».
Згідно з ухвалою слідчого судді, 05 вересня 2025 року слідчим суддею отримано вищезазначене клопотання, в якому слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів.
В обґрунтування клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчим зазначено таке.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира певної військової частини ЗСУ від 03 жовтня 2023 року № 237 військовослужбовця за мобілізацією солдата ОСОБА_6 призначено на певну посаду, зараховано до списків особового складу певно військової частини та на всі види забезпечення.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_6 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
14 лютого 2024 року, відповідно до наказу командира, ОСОБА_6 був направлений до лікувального закладу. Після завершення лікування йому була рекомендована відпустка строком на 30 календарних днів.
Однак, 17 березня 2024 року ОСОБА_6 в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, не з'явився без поважних причин на службу до певної військової частини ЗСУ, яка дислокувалась на відповідній території, з лікувального закладу, після чого свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби.
04 вересня 2025 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
Заслухавши доповідь судді; аргументи підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника на підтримання апеляційної скарги; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглядаючи оскаржувану ухвалу у межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.ст.177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався цих вимог закону при розгляді клопотання.
З наданих суду матеріалів кримінального провадження убачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення підозрюваного, доводи його захисника, прокурора, слідчого та з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України, слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 , дані про його особу, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому правопорушенні, а також конкретні обставини вказаного кримінального правопорушення.
Як убачається з наданих матеріалів провадження та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, а саме у дезертирстві, тобто нез'явленні на службу з лікувального закладу, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: відомостями з матеріалів службового розслідування певної військової частини; показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які надали показання, що вони являються військовослужбовцями певної військової частини та їм відомий солдат військової частини ОСОБА_6 . Останній 17 березня 2024 року не з'явився на службу з лікувального закладу до військової частини; відомостями з довідки №1446 від 16 лютого 2024 року за результатами проходження ОСОБА_6 , медичного огляду в КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР, згідно з якою останньому було рекомендовано відпустку строком 30 календарних днів.
Окрім того, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
У рішенні Європейського Суду з прав людини «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року вказано на те, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності зі статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Таким чином, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Колегія суддів вважає, що надані слідчим та прокурором докази є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_6 міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.
Об'єктивних даних, які б свідчили про те, що надані слідчим докази отримані з порушенням порядку, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, колегією суддів не встановлено.
Перевіряючи доводи клопотання щодо наявності ризиків, про які вказано у клопотанні, слідчий суддя фактично дійшов висновку про те, що ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, існують, а саме ризики того, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Як зазначено вище, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, яке є тяжким злочином, за який передбачено суворе покарання - виключно у виді позбавлення волі на тривалий строк - від п'яти до дванадцяти років.
З оскаржуваної ухвали убачається, що слідчий суддя при розгляді клопотання врахував фактичні обставини кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри, про яку повідомлено ОСОБА_6 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вищевказаному кримінальному правопорушенні; обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема відомості про особу підозрюваного.
Окрім того, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, слушно звернув увагу і на те, що ризик вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується наявністю інших кримінальних проваджень щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст.190 КК України, відомості про які були внесені до ЄРДР 10 лютого 2023 року та 03 квітня 2024 року, та які направлені до суду з обвинувальним актом 19 лютого 2024 року та 30 квітня 2025 року відповідно.
З огляду на фактичні обставини провадження, ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_6 правопорушення та суворість можливого покарання, а також враховуючи відомості про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про доведеність ризиків, вказаних у клопотанні, і про те, що інші запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання цим ризикам.
Свої висновки слідчий суддя належним чином вмотивував.
У зв'язку з викладеним, застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам, визначеним ст.ст.177, 178 КПК України.
Вказані висновки слідчого судді стороною захисту в апеляційній скарзі не спростовані з наданням відповідних доказів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість тримання особи під вартою.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, та ті, що заявлені стороною захисту при апеляційному розгляді, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Твердження сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, перевірялися слідчим суддею та спростовані в оскаржуваній ухвалі.
Доводи сторони захисту про те, що підозрюваний має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, його дружина ФОП, має певний дохід, та наразі потребує сторонньої допомоги через стан здоров'я, догляд за якою здійснює підозрюваний, має двох малолітніх дітей, на думку колегії суддів, самі по собі правильність висновків слідчого судді не спростовують, оскільки не зменшують встановлених ризиків.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи апелянта про протилежне суперечать матеріалам провадження і змісту цієї ухвали.
Щодо твердження сторони захисту про те, що суд першої інстанції не в повній мірі розглянув можливість застосування до підозрюваного більш м'якої міри запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, який забезпечить контроль поведінки останнього, шляхом впливу на нього членів його сім'ї, а також працівників поліції, колегія суддів звертає увагу на таке.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею перевірялося питання щодо можливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Разом з тим, в ухвалі зазначені обставини, з урахуванням яких слідчий суддя дійшов висновку про неможливість застосування до підозрюваного іншого ніж тримання під вартою запобіжного заходу.
Вказані висновки слідчого судді підозрюваним і стороною захисту не спростовані з наданням відповідних доказів, та з цими висновками погоджується і колегія суддів.
Також, слідчим суддею враховано положення ч.8 ст.176 КПК України, відповідно до яких під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених в т.ч. статтею 408 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
З урахуванням того, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, а також приймаючи до уваги обставини та підстави, визначені у статтях 177, 178 КПК України, слідчий суддя, застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, правомірно не визначив розмір застави, що не суперечить вимогам ч.4 ст.183 КПК України.
Доводи сторони захисту про протилежне не є переконливими з огляду на фактичні обставини провадження, відомості про особу підозрюваного та встановлені ризики.
Перед початком апеляційного розгляду, стороною захисту надано копії певних документів, зокрема: довідку військово-лікарської комісії від 11 вересня 2025 року №2025-0911-1153-1768-3, картку пораненого від 14 жовтня 2023 року; первину медичну картку від 14 жовтня 2023 року; довідку військово-лікарської комісії від 18 грудня 2023 року; виписку із медичної картки стаціонарного хворого №3379 відділення ортопедії, артрології та спортивної травми; консультативний висновок з певної військової частини від 13 березня 2024 року; рапорт від 16 лютого 2024 року; довідка військово-лікарської комісії від 16 лютого 2024 року; заяви про вчинення кримінального правопорушення від 01 квітня 2024 року; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу; квитанція з укрпошти; лист з певної військової частини від 11 квітня 2024 року; супровідний лист з Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.
Проте, на думку колегії суддів, інформація, яка міститься у вищевказаних документах, не зменшує встановлених ризиків та на цьому етапі кримінального провадження не є підставою для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
З матеріалів провадження та з оскаржуваної ухвали убачається, що всі обставини, що мають значення для правильного вирішення клопотання, слідчим суддею дослідженні повно і всебічно.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі стороною захисту, та заявлені під час апеляційного розгляду, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції теж не спростовують.
В ході апеляційного розгляду прокурор зазначив, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні завершено, обвинувальний акт направлено до суду.
Дані про те, що підозрюваний за станом здоров'я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження відсутні.
Разом з цим, після повідомлення підозрюваного у судовому засіданні апеляційного суду про те, що він має ряд певних захворювань і потребує відповідного лікування. Згідно з медичними документами (які містяться в матеріалах справи), останній має певні проблеми зі здоров'ям та потребує хірургічного втручання, колегія суддів, в порядку ст.206 КПК України, з метою недопущення порушення конституційних прав підозрюваного, постановила ухвалу, якою доручила начальнику Філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області організувати здійснення медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_6 (за його згодою) та за потреби забезпечити належне лікування останнього.
Отже, підстав для задоволення поданої апеляційної скарги колегія суддів не убачає.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.407, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 05 вересня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, до 03 листопада 2025 року включно, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4