Дата документу 22.09.2025 Справа № 322/258/25
Єдиний унікальний №322/258/25 Слідчий суддя в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-сс/807/436/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 22 вересня 2025 року у м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 28 квітня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність працівників ВнП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його депутатським зверненням від 17 лютого 2025 року (вих. №429Д, ЄО №567 від 17 лютого 2025 року),
за участю заявника ОСОБА_6
ОСОБА_6 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 28 квітня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність працівників ВнП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його депутатським зверненням від 17 лютого 2025 року (вих. №429Д, ЄО №567 від 17 лютого 2025 року).
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що не оцінюючи обґрунтованість депутатського звернення ОСОБА_6 на предмет наявності ознак складу кримінальних правопорушень, слідчий суддя вважає, що в ньому відсутні відомості, які свідчать або можуть свідчити про вчинення згаданих у скарзі кримінальних правопорушень (ст.ст.114-1, 351 КК України), отже підстави для задоволення скарги відсутні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити своє рішення про задоволення його скарги у повному обсязі.
В обґрунтування своєї скарги зазначає, що він не погоджується з оскаржуваною ухвалою, вважає, що вона постановлено з порушеннями норм чинного законодавства.
Повідомляє, що 27 грудня 2024 року він звернувся з чотирма депутатськими зверненнями до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 . На кожне з цих звернень надано відповіді. 17 лютого 2025 року, останній звернувся до ВнП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, де просив направити його депутатське звернення до військової частини, де проходить військову службу ОСОБА_7 , що б його командування ознайомилося та ознайомило військовослужбовців цієї військової частини про те, що цей військовослужбовець не бажає, що б вручалися повістки на відправлення, зриває мобілізацію та не бажає, щоб була допомога військовослужбовцям та їх сім'ям (всіх категорій) своїми діями відкрито підтримує окупаційну владу. А також, щоб командування військової частини розглянуло, на яких підставах останній часто перебуває на сесіях Новомиколаївської селищної ради, а не виконує свої військові обов'язки. Просив направити депутатське звернення до військової контррозвідки СБУ, перевірити молодшого лейтенанта ОСОБА_7 , який не бажає, щоб вручалися повістки відправлення, зриває мобілізацію та не бажає, щоб була допомога військовослужбовцям та їх сім'ям (всіх категорій) своїми діями відкрито підтримує окупантів, а не військовослужбовців. Просив допомогти вручення повісток на відправлення зазначеним в звернені особам бо ІНФОРМАЦІЯ_1 не бажає вручати їм повістки на відправлення, не виконує своїх прямих обов'язків та замість них відправляє простих людей. Просив звернення зареєструвати до ЄРДР за ст.ст.114-1, 351 КК України, щодо ІНФОРМАЦІЯ_1 , який у свої відповідях зазначили, що не їхня компетенція вручати повістки на відправлення (перешкоджання мобілізації, та депутатській діяльності). Просив провести досудове розслідування за цим фактом, притягнути до відповідальності, відсторонити від займаної посади на період розслідування, повідомити про підозру у вчиненні злочину, визнати його потерпілим, надати пам'ятку потерпілого, витребувати всі відповіді в повному обсязі на всі 4 звернення від 27 грудня 2024 року. 18 лютого 2025 року матеріали за цим зверненням направлені до УСБУ в Запорізькій області для прийняття рішення.
Зазначає, що 28 квітня 2025 року в Новомиколаївському районному суді Запорізької області розглядалося навмисно 4 його скарги, це на думку останнього було зроблено для того, що він не встиг написати апеляційні скарги на ці рішення.
Зазначає, що працівники поліції відомості в ЄРДР не зареєстрували, що є підстави вважати, що вони зацікавлені в приховувані доказів.
Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 приховує неправдиві дії депутата ОСОБА_7 . У відповідях зазначено певний код, за який повинно зареєстровано їхній відділ, проте за цим кодом їх немає. Останні перешкоджають депутатській діяльності, перешкоджають мобілізації, на депутатські звернення надали неправдиві відповіді, на деякі запитання відповідей не надано, та навмисно затягували надання відповіді.
Зауважує, що суддям Новомиколаївського районного суду Запорізької області він не довіряє. Слідчий суддя ОСОБА_1 постановляє ухвали з порушенням вимог КПК України. В ухвалі слідчий суддя не зазначив, що він заявляв клопотання про недовіру йому. Його клопотання про відвід слідчого судді не було задоволено.
Вказує, що в діях зазначених ним осіб є небажання виконувати постанову Верховного Суду від 05 лютого 2025 року №160/2592/23, де зазначається, що мобілізація є незворотною.
Звертає увагу, що слідчий суддя та працівники поліції не витребували з ІНФОРМАЦІЯ_1 всі відповіді на зазначені звернення.
Зазначає, що слідчий суддя в судовому засіданні зачитував матеріали справи, які були зібрані працівниками поліції, проте в матеріалах справ відсутні пояснення працівників РТЦК.
Повідомляє, що його звернення на спец зв'язок на 102 ніде не зазначено.
На його думку, в селищі Новомиколаївка утворилося злочинне угрупування. Слідство не проводиться, докази не долучаються та знешкоджуються.
Зауважує, що всі зазначені ним особи в зверненні нанесли йому, військовослужбовцям та їх сім'ям матеріальну і моральну шкоду.
Прокурор у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про відкладення розгляду провадження не надсилав.
За наведених вище обставин, колегія суддів вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд ухвали слідчого судді за відсутністю прокурора, належним чином повідомленого про день, час та місце проведення апеляційного розгляду, так як відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України, ці обставини не є перешкодою для апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді; аргументи ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді цим вимогам закону відповідає.
Як убачається з матеріалів провадження, 05 березня 2025 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшла скарга ОСОБА_6 на бездіяльність працівників відділення поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі звернення останнього.
28 квітня 2025 року слідчий суддя оскаржуваною ухвалою відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_6 з наведених вище мотивів.
Дослідивши матеріали провадження, в т.ч. зміст самого звернення ОСОБА_6 про вчинення, на його думку, кримінальних правопорушень, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді і звертає увагу на таке.
Згідно з матеріалами провадження та з оскаржуваною ухвалою слідчого судді, ОСОБА_6 , звернувся до т.в.о. начальника відділення поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 з депутатським зверненням від 17 лютого 2025 року про вчинення, на його думку, кримінальних правопорушень, в якому просив направити його звернення до військової частини, де проходить військову службу ОСОБА_7 ; направити його депутатське звернення до військової контррозвідки СБУ, щоб перевірили ОСОБА_7 ; допомогти вручити повістки; зареєструвати депутатське звернення до ЄРДР за ст.ст.114, 351 КК України, щодо ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зверненні ОСОБА_6 загалом зазначено, що він фактично не погоджується з невиконанням його вимог, викладених у зверненнях до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо вручення повісток відповідним особам, зазначеним у зверненнях. У зв'язку з цим він вважає, що в діях останніх вбачається наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.114-1 КК України. Також, він не погоджується зі змістом відповідей, вважає їх неправдивими й неповними, та надсилання цих відповідей засобами поштового зв'язку замість особистого вручення розцінює як можливе вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.351 КК України.
Проте, у зверненні не наведено конкретних даних, які свідчать про вчинення саме кримінальних правопорушень, які підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а убачається лише незгода з невиконанням ІНФОРМАЦІЯ_1 його вимог у зверненнях, які він вважає правильними, та розцінює кожне невиконання його вимог як кримінальне правопорушення, незалежно від підстав, причин чи мотивів прийняття відповідного рішення. Таким чином, зміст звернення ОСОБА_6 про вчинення злочинів не визначає наявності елементів об'єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.114-1, 351 КК України.
На це обґрунтовано звернув увагу і слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
В свою чергу, частина перша статті 214 КПК України не покладає на слідчого, дізнавача, прокурора обов'язку вносити відомості до ЄРДР за будь-якими заявами чи повідомленнями. Вказана норма закону зобов'язує зазначених осіб внести до ЄРДР відповідні відомості лише за заявою чи повідомленням, у яких викладені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань врегульовано Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 30 червня 2020 року №298). Згідно з п.1 глави 2 розділу 1 цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК України.
Отже, звернення, які не містять достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, не можуть бути безальтернативною підставою для внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 вересня 2021 року в справі №556/450/18, якою обґрунтовано керувався і слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, де серед іншого зазначено, що «…слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення…».
У зверненні ОСОБА_6 таких вагомих обставин не наведено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано відмовив в задоволенні поданої скарги.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що уповноваженою особою ВнП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області від 18 лютого 2025 року вих.№1054/72/01-2025, вищевказане звернення ОСОБА_6 від 17 лютого 2025 року було направлено до УСБУ в Запорізькій області для розгляду та прийняття рішення в межах компетенції, з дотриманням вимог про підслідність.
Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що в діях працівників відділення ВнП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, не убачається бездіяльності у розумінні положень п.1 ч.1 ст.303 КПК України, а думка апелянта про протилежне є помилковою.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи апелянта про протилежне суперечать матеріалам провадження і змісту цієї ухвали.
Перевіривши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що вказані доводи правильності висновків слідчого судді не спростовують з підстав, наведених вище.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що рішення слідчого судді ухвалено з порушеннями, є безпідставними.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що суддям Новомиколаївського районного суду Запорізької області він не довіряє, в ухвалі слідчий суддя не зазначив, що він заявляв клопотання про недовіру йому, його клопотання про відвід слідчого судді не було задоволено, не є слушними, оскільки не зазначення таких відомостей в оскаржуваній ухвалі само по собі не свідчить про незаконність і необґрунтованість цієї ухвали. Окрім того, в матеріалах провадження відсутні відомості, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_6 було заявлено відвід слідчому судді в цьому провадженні. Також, в матеріалах провадження відсутні відомості, які б свідчили про упередженість слідчого судді при розгляді скарги, а доводи апелянта про протилежне ґрунтуються на припущеннях.
Твердження апелянта, про те, що 28 квітня 2025 року в Новомиколаївському районному суді Запорізької області розглядалося навмисно 4 його скарги, що б він не встиг написати апеляційні скарги на ці рішення, також не є переконливими, враховуючи, зокрема, той факт, що згідно з відомостями, які містяться в Автоматизованій системі документообігу Запорізького апеляційного суду, ОСОБА_6 було своєчасно подано 4 апеляційні скарги на зазначені рішення.
Твердження апелянта, про те, що слідчий суддя та працівники поліції не витребували з ІНФОРМАЦІЯ_1 всі відповіді на зазначені звернення, є помилковими, оскільки надані ОСОБА_6 відповіді вищевказаною установою наявні в матеріалах справи.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що в діях зазначених ним осіб є небажання виконувати постанову Верховного Суду від 05 лютого 2025 року №160/2592/23, де зазначається, що мобілізація є незворотною, не є доречними, оскільки вищевказане рішення Верховного Суду стосується іншої справи та іншої правової ситуації.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя при розгляді звернення повно і всебічно з'ясував обставини, які мають значення для прийняття законного і обґрунтованого рішення та свої висновки належним чином вмотивував.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_6 , та заявлені під час апеляційного розгляду, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції теж не спростовують.
Таким чином, подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, не вбачається.
Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 28 квітня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність працівників ВнП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його депутатським зверненням від 17 лютого 2025 року (вих. №429Д, ЄО №567 від 17 лютого 2025 року), залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4