Справа №521/8058/21
Номер провадження: 1-кп/521/381/25
26 вересня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
сурдоперекладача ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №521/8058/21 відносно:
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області, громадянина України, із середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
18.06.2018 року, приблизно о 16 годині 30 хвилині, водій ОСОБА_10 допустив порушення вимог п. п. 2.3 (б), 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, а саме:
- п. 23 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
- п. 18.1. «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
Порушення виразились в тому, що ОСОБА_10 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Nissan Рrimerа», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », здійснюючи рух по дорожньому покриттю проїжджої частини вулиці Дальницьке шосе, з боку вул. Стовпова у напрямку вулиці Тираспольське шосе, під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, який знаходиться навпроти будинку №2 по вулиці Дальницьке шосе в Хаджибейському (Малиновському) районі міста Одеси, за кермом транспортного засобу уважним не був, діючи необережно, проявивши злочинну недбалість, в ході здійснення руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, при наближені до пішохідного переходу своєчасно не знизив швидкість, не надавши пішоходу можливість безпечно перейти проїзну частину, продовжив рух, у результаті чого на нерегульованому пішохідному переході здійснив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_11 , який перетинав дорогу по пішохідному переходу на дитячому самокаті.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-лицьової травми: забійна рана лобної ділянки справа по одному крововиливу у м'які тканини лобної ділянки справа і лівої лобово-тімяно-скроневої ділянки, перелом основи скроневого відростка правої величної кістки з крововиливом у навколишні м'які тканини, перелом кісток склепіння та основи черепа, розрив твердої мозкової оболонки в проекції лобової ділянки справа, крововиливи під м'які оболонки на випуклій і нижній поверхнях великих півкуль головного мозку і півкуль мозочка, забій випуклої поверхні правої лобової частки, забій-розміжчення нижньої поверхні лівих скроневої і потиличної часток з контузій ними крововиливами, внутрішньошлуночкові крововиливи; закрита травма грудної клітки: садна спини, забої легенів; садна поперекової ділянки справа, садно правої сідниці, садно в ділянці лівого ліктьового суглобу, садна нижніх кінцівок, крововилив у м'які тканини переднє-зовнішньої поверхні в ділянці правого колінного суглоба, які оцінюються в комплексі і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. У подальшому, 23.06.2018 року ОСОБА_11 від отриманим тілесних ушкоджень помер.
Обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю заявив про щире каяття у вчиненому та пояснив, що 18.06.2018 року, після четвертої години вечора, їхав на автомобілі марки «Nissan Рrimerа», реєстраційний номер « НОМЕР_1 » по вул. Тираспольське шосе, в салоні автомобіля знаходилися цивільна дружина та двоє неповнолітніх дітей. Дружина сиділа попереду, а діти знаходилися позаду. Їхали не поспішаючи. Видимість була хороша. Коли він під'їжджав до «Академії спорту», перед пішохідним переходом він побачив як хлопчик їхав на самокаті, потім він зупинився біля краю проїжджої частини в районі пішохідного переходу. Хлопчик стояв однією ногою на самокаті. Ніяких намірів перетинати перехід хлопчик не здійснював. Хлопчик був по відношенню до напряму руху з лівої сторони. Побачивши, що хлопчик стоїть, він зменшив швидкість та поїхав далі. Рухався близько 50 км./год. Дивився тільки вперед. Від керування транспортним засобом він не відволікався. В момент коли він знаходився на пішохідному переході, боковим зором він побачив удар, який відбувався у передню ліву частину автомобіля. Екстреного гальмування не було. Він побачив, що хлопчик перелетів через автомобіль та впав на дорогу. Він зупинився та підбіг до нього. Далі його відвезли на освідування, він був тверезим. Коли потерпілий перебував у лікарні то він намагався матеріально допомогти його батькам, однак підтвердження цьому він надати не може.
Під час додаткового допиту обвинувачений ОСОБА_10 змінив раніше надані показання та пояснив, що раніше він надавав показання, які не відповідають дійсності внаслідок рекомендацій своїх захисників, факт наїзду на хлопчика він визнає, безпосередньо перед пішохідним переходом він відволікся від керування транспортним засобом, тому що дуже голосно плакала дитина в салоні, яка впала із заднього сидіння і не побачив як потерпілий опинився на пішохідному переході.
На підтвердження обставин, викладених у обвинувальному акті, судом були досліджені докази сторони обвинувачення, джерелом яких були свідчення свідків, процесуальні документи, висновки судових експертів.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 вказав, що точної дати події він не пам'ятає, але може повідомити, що близько 17 години, він стояв біля пішохідного переходу по вул. Тираспольське шосе, навпроти спорткомплексу «Академія спорту». Біля нього стояв дідусь хлопчика та хлопчик навпроти. Дитина знаходилася з іншої сторони дороги та стояла на самокаті. Дідусь подивився по сторонам та дав знак дитині жестом, що він може їхати. Дитина поїхала та потрапила під автомобіль. Хлопчик їхав швидко по пішохідному переході. Водій автомобіля марки «Nissan Рrimerа» після пішохідного переходу загальмував. Хлопчик вдарився в лобове скло, дзеркало, бампер та капот. Дитину в подальшому відвезли до лікарні.
Свідок ОСОБА_13 в суді пояснив, що він повів онука та онучку погратися у басейні спортивного комплексу, після чого вони пішли додому. Подія відбувалася в літній час, точного часу він сказати не може, назву вулиці, де сталася подія він не пам'ятає. Він з внуком йшли через дорогу перші, а його дружина із внучкою йшли позаду. Дитину збили на пішохідному переході, на дорозі. Він йшов з хлопчиком вдвох на пішохідному переході, дитина рухалася на переході на самокаті. Вони переходили пішохідний перехід практично на одному рівні, хлопчик був від нього збоку з лівої сторони. Він бачив, як дитину вдарив автомобіль, від удару він впав та покотився по дорозі. Хлопчик вдарився в ту сторону автомобіля, де був водій.
Свідок ОСОБА_14 надав показання про те, що вона разом з онуками та чоловіком пішли гуляти вздовж Тираспольського шосе. Вони завжди ходили туди гуляти, оскільки там є дитячий майданчик. Діти відпочили та вони пішли додому. Її чоловік, пішов трішки вперед, а вона була позаду з онуками біля магазину. Діти почали сперечатися, хто буде кататися на самокаті. Самокат віддали онукові, а дівчинка йшла поряд з нею. Онук наздогнав її чоловіка. Вона переходила дорогу разом з онучкою, і побачила, що червона автівка їде на великій швидкості. Потім побачила, що її онук падає, його перевертає десь два рази, та вона почала бігти до нього. Авто виїжджало з боку спортивного комплексу. Вона не бачила самого удару, вона бачила тільки авто, яке їхало на великій швидкості і як її внук перевертається. Свідок вказала, що її онук однією ногою стояв на самокаті, а іншою на дорозі.
Крім показів свідків, судом були досліджені інші докази вчинення ОСОБА_10 інкримінованого злочину, а саме:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018160470002140 від 19.06.2018 року;
- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 18.06.2018 року (з додатком схеми ДТП);
- довідка КУ «Одеська обласна дитяча лікарня» від 18.06.2018 року;
- висновок результатів медичного огляду ОСОБА_10 з метою встановлення стану алкогольного (наркотичного) сп'яніння від 18.06.2018 року;
- постанова слідчого про визнання та долучення речових доказів до матеріалів кримінального провадження від 19.06.2018 року;
- висновок автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу марки «Nissan Рrimerа», реєстраційний номер « НОМЕР_1 » від 25.07.2018 року №663-А;
- висновок автотехнічної та транспортно - технічної експертизи транспортного засобу марки «Nissan Рrimerа», реєстраційний номер « НОМЕР_1 » від 25.07.2018 року №666-А;
- довідка з медичної установи від 23.06.2018 року про смерть ОСОБА_11 ;
- протокол огляду трупа від 23.06.2018 року;
- висновок судово - медичного експерта №1597-2050/18 від 26.06.2018 року за фактом смерті ОСОБА_11 ;
- постанову про визнання та долучення речових доказів до матеріалів кримінального провадження від 20.07.2018 року;
- протокол огляду речових доказів від 20.07.2018 року;
- протокол огляду речових доказів від 27.11.2018 року;
- постанова про визнання та долучення речових доказів до матеріалів кримінального провадження від 27.11.2018 року;
- протокол огляду місця події від 17.12.2018 року;
- висновок експерта про проведення комплексної судової автотехнічної і фототехнічної експертизи від 22.12.2018 року №1359-А;
- висновок судового експерта №20-4221/4234 автотехнічної та комп'ютерно - технічної експертизи обставин наїзду автомобіля на пішохода від 17.02.2021 року.
Суд надає оцінку наявним доказам у провадженні, з урахуванням часу їх отримання, процесуального порядку їх отримання та обставин за якими їх було отримано, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінюючи перелічені докази сторони обвинувачення, суд визнає ці докази належними, оскільки вони як прямо, так і непрямо підтверджують існування обставин, які підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Оскільки вищевказані докази обвинувачення були отримані у порядку, встановленому процесуальним кодексом, без порушення норм процесуального закону та без порушення прав і свобод людини, суд визнає ці докази допустимими.
Аналізуючи покази свідків сторони обвинуваченого, які суд розглядає у сукупності з показаннями обвинуваченого, суд не знаходить підстав для їх критичної оцінки. При цьому суд вважає, що ці свідчення, в цілому, за виключенням незначних обставин, узгоджуються як між собою так і з іншими матеріалами кримінального провадження.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 вказала, що на момент події вона знаходилась у салоні автомобіля, яким керував її співмешканець ОСОБА_10 . Подія сталася біля спорткомплексу по вул. Тираспольське шосе, точної дати коли відбулася подія вона не пам'ятає. Вона сиділа попереду біля водія, діти сиділи позаду. Діти розмовляли між собою, потім почали сваритися між собою, вона повернулася до них. ОСОБА_10 також з ними розмовляв, але в момент дорожньо - транспортної пригоди він з ними не розмовляв, від керування не відволікався. Коли вони їхали на пішохідному переході пішоходів не було. Удар у передню ліву бокову частину автомобіля вона почула коли автомобіль вже перебував на переході. Машина зупинилася, вона разом з ОСОБА_10 вийшли з автомобіля. Побачивши що сталося, вона повернулася до свого автомобіля щоб заспокоїти дітей. Причину зміни показань в суді свідок пояснила тим, що під час надання первинних показань на стадії досудового розслідування вона перебувала у стані шоку.
Оцінюючи зазначені показання свідка, суд не сприймає ці показання свідка як правдиві, оскільки вони суперечать як показанням інших свідків і обвинуваченого, так і іншим доказам сторони обвинувачення у їх сукупності. На переконання суду, дійсним мотивом зміни первинних показів свідком і надання в суді неправдивих свідчень є бажання з її боку створити штучні докази невинуватості для близької особи з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин.
Судовий розгляд даного кримінального провадження, був проведений відповідно до положень ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності. Діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих дій для встановлення вини чи невинуватості обвинуваченого, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання ОСОБА_10 винуватим у спричинені смерті потерпілого внаслідок порушення ним правил дорожнього руху, суд керується стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України. Судом врахована також практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Піддаючи оцінці зібрані органом досудового слідства докази заподіяння смерті ОСОБА_11 внаслідок порушення ОСОБА_10 правил дорожнього руху, суд вважає, що ці докази є достатніми для висновків про те, що при встановлених судом обставинах, заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому іншими особами, крім обвинуваченого, виключається і ці наслідки сталися саме через неуважність водія ОСОБА_10 при керуванні ним транспортним засобом. Тобто, суд виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Дії ОСОБА_10 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
При призначенні ОСОБА_10 покарання суд виходить із загальних засад призначення покарання, визначених в ст.ст. 50, 65 КК України.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_10 судом не встановлено.
При цьому, суд вважає, що поняття «визнання вини» і «щире каяття» не є тотожними у розумінні їх правового значення і наслідків, посилаючись на усталену судової практики з цього питання, яка зокрема викладена у постанова ККС ВС від 23.01.2024 року у справі №283/2169/19 (провадження №51- 5093км23), де зазначено, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Разом із цим, як убачається з матеріалів провадження, ані під час досудового слідства, ані при розгляді справи у суді, ОСОБА_10 не було принесено вибачень перед потерпілими, в матеріалах справи відсутні докази, які б могли свідчити про відшкодування чи часткове відшкодування матеріальних чи моральні збитків, завданих злочином. Крім того, суд враховує поведінку обвинуваченого під час розгляду провадження та його мінливу позицію щодо визнання вини, яка в певній мірі стала причиною тривалого розгляду кримінального провадження і не свідчить про щирість його каяття.
При обранні виду та визначенні міри покарання обвинуваченому суд враховує дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, враховує сімейний стан обвинуваченого та перебування на його утриманні неповнолітньої дитини. Разом із цим, суд при призначенні покарання приймає до уваги, що ОСОБА_10 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти безпеки дорожнього руху і хоча судимість за вчинення цього злочину погашена відповідно до положень ст. 89 КК України, суд враховує цю обставину як фактор, який характеризує обвинуваченого як особу, схильну до ігнорування вимог Правил дорожнього руху.
Одночасно із цим, суд вважає, що наслідок вчиненого кримінального правопорушення у вигляді смерті потерпілого стався не через грубе та умисне ігнорування обвинуваченим Правил дорожнього руху, а є наслідком тимчасової втрати уваги за дорожньою обстановкою з боку водія. Суд також приймає до уваги поведінку малолітнього ОСОБА_11 та супроводжуючого його ОСОБА_16 під час перетинання полоси дорожнього руху з інтенсивним рухом, яка хоча і не стала безпосередньою причиною ДТП, але внаслідок раптовості виїзду пішохода ОСОБА_11 на пішохідний перехід на самокаті, в порушення вимог п.п. «б» п. 4.14 Правил дорожнього руху, у певній мірі сприяла створенню небезпечних дорожніх умов.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, за необхідне призначити ОСОБА_10 покарання у вигляді позбавлення волі. Саме покарання у виді позбавлення волі, на думку суду, буде відповідатиме вимогам ст. 65 КК України, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого, попередження нових злочинів.
Крім того, з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого додаткове покарання, яке визначене санкцією ст. 286 ч. 2 КК України та позбавити ОСОБА_10 права керування в Україні транспортними засобами.
Підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.ст. 69, 75 КК України, судом не встановлено.
Під час проведення досудового розслідування були залучені судові експерти, загальні витрати на залучення яких склали 14 157 гривень 40 копійок. Зазначені витрати у відповідності вимог ст.122 КПК України відносяться до процесуальних витрат.
Частина 2 статті 124 КПК України передбачає, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Оскільки судом встановлено, що обвинувачений винний у вчиненні кримінального правопорушення за описаних у вироку обставинах, то суд вважає за необхідне стягнути з нього на користь держави вартість проведених судових експертиз у розмірі 14 157 гривень 40 копійок.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.
Відповідно до положень пп. 2 п. 4 ст. 374 КПК України, суд при ухваленні вироку, повинен вирішити питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься і питання запобіжного заходу. Встановивши вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, призначивши йому реальне покарання у вигляді позбавлення волі, суд вважає встановленим наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування від суду з метою уникнення виконання призначеного покарання, яке на час ухвалення вироку обвинуваченим не відбуте, тому суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили, обрати відносно ОСОБА_10 запобіжний заход у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Керуючись ст.ст. 369 -374 КПК України, суд -
ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
До набрання вироком законної сили обрати відносно ОСОБА_9 запобіжний заход у вигляді тримання під вартою.
Строк відбуття основного покарання у вигляді позбавлення волі рахувати з дати фактичного взяття ОСОБА_9 під варту.
Арешт, накладений на автомобіль «Nissan Premera» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 05.07.2018, - скасувати.
Після набрання вироком законної сили, речовий доказ: автомобіль «Nissan Premera» реєстраційний номер НОМЕР_1 , - повернути власникам (належним володільцям) або за їх дорученням іншим особам.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз у сумі 14 157 гривень 40 копійок.
На вирок може бути подана сторонами апеляція до Одеського апеляційного суду через Хаджибеський районний суд міста Одеси протягом тридцяти діб від дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.
Головуючий: ОСОБА_17