Справа№ 521/5646/23
Номер провадження: 1-кп/521/624/25
22 вересня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №521/5646/23 щодо:
ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Херсоні, громадянки України, не працюючої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 5 ст. 111-1 КК України, -
У період з 23.09.2022 по 27.09.2022, діючи за попередньою змовою із невстановленими досудовим розслідуванням особами, із прямим умислом, усвідомлюючи свою протиправну діяльність та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, в порушення Конституції України, Закону України «Про всеукраїнський референдум», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», взявши на себе повноваження голови незаконно створеної окупаційною владою Херсонської області ДВК №210, добровільно прийняла участь у підготовці організації та проведенні на тимчасово окупованій території смт. Комишани, с. Приозерне, с. Благовіщенське, с. Зимівник (колишнє селище Куйбишеве) Корабельного району міста Херсон незаконного референдуму щодо входження Херсонської області до складу Російської Федерації.
ОСОБА_6 , будучи обізнаною про проведення незаконного референдуму на тимчасово окупованій території Херсонської області, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, діючи на виконання спільного злочинного плану, за попередньою змовою із представниками окупаційної ВЦА Херсонської області, будучи залученою останніми до підготовки, організації та проведення вказаного незаконного «референдуму», умисно, в порушення Конституції України, Закону України «Про всеукраїнський референдум», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», добровільно взяла на себе повноваження голови ДВК №210, які передбачали:
- організацію роботи виборчої комісії;
- внесення пропозицій з питань, віднесених до повноважень вибірної комісії;
- безперешкодне відвідуванні всіх приміщень виборчої комісії, ознайомлення з усіма документами виборчої комісії, організацію подворового (поквартирного) обходу жителів на території населених пунктів Корабельного району міста Херсона, віднесених окупаційної владою за територіальним поділом до ДВК № 210;
- надання членам виборчої комісії бюлетенів для голосування у зазначеному незаконному «референдумі»;
- залучення до роботи в якості членів ДВК № 210 інших мешканців міста Херсона.
За результатами виконання вищевказаних протиправних дій, спрямованих на організацію підготовки проведення незаконного «референдуму» у період з 23 по 27 вересня 2022 року на тимчасово окупованих територіях смт. Комишани, с. Приозерне, с. Благовіщенське, с. Зимівник (колишнє селище Куйбишеве) Корабельного району міста Херсон, пройшла незаконна, тобто з порушенням всіх положень Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 26.01.2021, процедура проведення голосування серед жителів зазначених населених пунктів, у якому за участі озброєних військових та правоохоронців РФ, незаконно сформованої поліції сумісно із іншими членами незаконої ДВК №210, ОСОБА_6 , як голова незаконного органу народного волевиявлення, маючи на меті врахування результатів протиправного голосування на території населених пунктів Корабельного району міста Херсона, віднесених окупаційної владою за територіальним поділом до ДВК № 210 при формуванні загальних результатів незаконного референдуму по всій тимчасово окупованій території Херсонської області, взяла активну участь та організувала роботу ДВК №210, без дотримання основних принципів вільної участі та добровільного таємного голосування, публічності та відкритості референдуму, вжила заходи для організації незаконного голосування, а також створення уяви у невизначеного кола осіб у легітимності проведення процедури плебісциту.
В подальшому, у період з 23.09.2022 по 27.09.2022, більш точний час не встановлено, після завершення підрахунку та оформлення протоколів засідання ДВК №210, ОСОБА_6 , маючи на меті урахування результатів незаконного голосування на території смт. Комишани, с. Приозерне, с. Благовіщенське, с. Зимівник (колишнє селище Куйбишеве) Корабельного району міста Херсон, при формуванні загальних результатів незаконного референдуму по всій тимчасово окупованій території Херсонської області, доставила у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб заповнені бюлетені для голосування за місцем знаходження Територіальної виборчої комісії № 2 в Корабельному районі міста Херсон.
27 вересня 2022 року так звана «ЦВК Херсонської області» за результатами підрахунку всіх бюлетенів визнала незаконний референдум таким, що відбувся. Відповідно до його результатів задекларовано 497051 громадян, що становить 87,05% від загальної кількості виборців, які прийняли участь у голосуванні, виявили бажання за входження Херсонської області у склад Російської Федерації.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 заявила про повне визнання своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, з приводу обвинувачення надала пояснення щодо обставин її участі у проведенні незаконного референдуму. Зокрема, ОСОБА_6 пояснила, що коли розпочалася окупація вона залишилася без роботи, у зв'язку із чим троє її дітей та троє онуків, які знаходилися на її утриманні, залишились без засобів існування та без повноцінного харчування. Крім того, оскільки вона багато років хворіє на хронічні захворювання, а ціни в аптеках на тимчасово окупованій території біли дуже високими, вона залишилася без можливості придбання ліків, які вона була повинна приймати на постійній основі. Тоді було прийнято рішення евакуювати дітей і онуків з місця постійного проживання. Евакуація була дуже дорога, приблизно 700 доларів США з однієї людини, в них таких грошей не було, тоді вони продали все, що можна було продати, діти та онуки виїхали, але вона, її чоловік та молодший син залишилися у смт. Комишани. У зв'язку із вкрай скрутним матеріальним положенням, вони подавали заявки до чисельних міжнародних організацій про допомогу, але ці звернення були залишені без задоволення. Як правило підставами відмови було те, що сім'я перебуває на окупованій території та те, що вони не підходять під категорії, яким може бути надана допомога. Від сусідів вона дізналася що у селищній раді працює ОСОБА_8 , який раніше більше 20 років працював її головою і неодноразово допомагав їй як багатодітній матері. Вона звернулася до нього з проханням надати їй будь-яку роботу, не за гроші, хоча б за продукти, на що ОСОБА_8 пообіцяв їй допомогти. Через пару днів він запропонував їй прийняти участь у роздачі гуманітарної допомоги, на що вона з радістю погодилась. Кожного дня вона приходила і допомагала у роздачі гуманітарної допомоги, за що отримувала продукти, грошей за це не давали. Десь на початку вересня 2022 року додому приїхав чоловік та сказав, що її терміново чекають у сільській раді, оскільки у її сина виникли якісь проблеми. Коли вона пришла до ради, ОСОБА_8 їй повідомив, що коли син повертався на маршрутці додому з Херсону, в нього російські військові перевірили мобільний телефон і знайшли у ньому якусь компрометуючу інформацію, сина затримали і увезли у невідомому напрямку. Вона була шокована і не знала, що їй робити, куди звертатись. ОСОБА_8 сказав, щоб вона йшла додому, а вранці він буде намагатись чимось допомогти. Вранці вона пішла до сільської ради, де провела майже цілий день. Десь після обіду військовий чоловік зі зброєю у «балаклаві» підійшов, покликав ОСОБА_8 , а потім покликав її. Військовий сказав, що у її сина в телефоні була інформація, яка свідчить про підтримку політики України, яка саме вона не розуміла. Цей же військовий почав їй розповідати, що потрібно правильно виховувати свого сина, потрібно йому пояснити, що наразі тут російська влада і про все українське потрібно забути, казав що вони вирішили нам допомогти і все буде добре. Наступного дня сина привезли в смт. Комишани і передали їй. ОСОБА_9 син розповів про обставини його затримання, про обставини перебування у невідомому приміщенні, про його допит та інше. Син був дуже в заляканому стані. У 20-х числах вересня 2022 року її викликав до себе ОСОБА_8 , повідомив про проведення «референдуму», казав, що потрібно буде створити виборчу комісію і запропонував їй прийняти участь в роботі комісії. Вона сказала, що не бажає приймати участь у цьому «референдумі». Тоді він почав її попрікати з приводу того, що коли їй була потрібна допомога в ситуації з затриманням її сина, то він їй допоміг, тому вона ( ОСОБА_10 ) не повинна відмовляти у допомозі у створенні комісії. Поки вона сперечалась з ОСОБА_8 до кабінету зайшли озброєнні військові, розмова продовжувалась у кабінеті, їй стало лячно через їх присутність. Потім один з військових спитав у ОСОБА_8 : «це мати того пацана, за якого ви поручились, хто ще є з сім'ї?». ОСОБА_8 відповів, що ще є чоловік. Військові сказали, що якщо вона зробить так, як просить ОСОБА_8 , то її родина може спати спокійно, лякатись не буде чого, а якщо вона не погодиться, то вона може попрощатись зі своїм сином та чоловіком, додавши, що про цю розмову ніхто не повинен знати, навіть її рідні, надали один день для роздумів. Просидівши без сну всю ніч, побоюючись за долю рідних, вона зранку пішла до ОСОБА_8 , спитала у нього, що їй потрібно робити, на що ОСОБА_8 сказав, що потрібно буде пару днів посидіти у спортзалі в школі, казав, щоб вона не думала про дурниці, а подумала про безпеку своєї сім'ї. 23 вересня 2022 року вона прийшла до сільської ради, там її чекав ОСОБА_8 , після чого вони разом поїхали до школи. У школі було дуже багато військових у «балаклавах». Вони зайшли до спортзалу, там стояли кабінки та великі і маленькі урни, парти та стільці. Десь через пів години приїхали машини, із них вийшли дуже представницькі жінки та чоловіки. ОСОБА_8 сказав аби вона поспілкувалась з ними. Одна з цих жінок сказала, що вранці будуть привозити бюлетені, а після обіду їх будуть забирати, щоб вона сиділа у спортзалі і була під контролем. Військові не спускали очей з членів комісії, навіть до туалету вона ходила під їх наглядом. За ті дні, що вона перебувала у залі, люди голосувати майже не приходили. Хоча її і призначили головою комісії, особисто у підрахунку голосів участі вона не приймала. Фактично участі у роботі комісії вона не приймала, лише підписувала документи. ОСОБА_11 привозили та забирали ті ж самі жінки. Гроші за роботу у виборчий комісії вона не отримувала.
Обвинувачена висловила жаль з приводу вчиненого злочину і заявила про щире каяття у вчиненні цього злочину.
Під час судового розгляду, проведеного з дотриманням принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, судом були досліджені докази, джерелом яких були показання свідків, процесуальні документи.
Так, допитана у суді свідок ОСОБА_12 надала покази про те, що про проведення так званого «референдуму» дізналась із засобів масової інформації. Її знайома на ім'я ОСОБА_13 , зустрівши її на ринку 23.09.2022 року запросила її прийняти участь у «референдумі». З 24.09.2022 року вона у складі комісії ходила по адресам, вони стукали у ворота та якщо люди виходили, то питали чи будуть вони приймати участь у «референдумі». Голосування проходило у спортзалі ЗОШ №26 смт. Комишани, урни з бюлетенями отримували там, їх видавала ОСОБА_14 , в неї склалася думка, що вона була головою. Вона також говорила куди йти та куди їхати. Було дві автівки та один автобус. Коли вони поверталися, ОСОБА_15 забирала все з машини, вони нічого не робили, нічого не рахували. Щодо оплати роботи ОСОБА_15 повідомила, що їм виплатять гроші у розмірі 41 000 російських рублів. Гроші дійсно були виплачені через банк готівкою десь через 3 тижня після голосування.
Свідок ОСОБА_16 пояснила, що організацією проведення так званого «референдуму» у смт. Комишани займався староста ОСОБА_8 , який раніше був головою селищної ради. З ОСОБА_17 вони познайомились у селищній раді, де видавали гуманітарну допомогу. Під час проведення «референдуму» ОСОБА_18 призначили головою виборчої комісії, а її секретарем комісії, ще одна дівчина була заступником. До складу комісій входили інші члени комісії, прізвище яких вона не пам'ятає. Голосування проходило десь з 23.09.2022 року в приміщенні спортзалу Комишанської школи. Там стояли кабінки, урни, які завезли і перебували охоронці - російські військові. Вони вранці приходили о 8 годині на дільницю, потім приходили люди голосувати, потім вони йшли додому. Бюлетені отримували, заповнювались та кидались до урни. Бланки бюлетенів отримували у місті Херсоні, де була головна виборча дільниця, ці бюлетені отримувала ОСОБА_10 , декілька разів возили разом з нею після голосування. Члени комісії сиділи у спортзалі, складали списки, шукали адресу та прізвища людей, які приходили голосувати. Протоколи не складалися, бюлетені ніхто не рахував, всі бюлетені з урни висипались до пакету, вони запечатувались та відвозились. Ніяких печаток не було, просто пакети на «липучках». Також було виїзне голосування, члени комісії ходили по домівках. Бюлетені членам комісії видавав заступник голови. До окупації на території смт. Комишани проживало близько 10 тисяч осіб, проголосувало близько 800 чоловік. За роботу у комісії повинні були виплатити грошові кошти на картку, але вона її не оформлювала і гроші не отримала.
Допитаний у суді свідок ОСОБА_19 пояснив, що під час окупації він перебував за своїм місцем проживання в смт Комишани Херсонської області. Селищний голова ОСОБА_8 подзвонив його дружині 23.09.2022 року, бо вона працювала у селищній раді та через неї попросив, щоб він під'їхав до школи. ОСОБА_8 представив йому ОСОБА_18 , яка запропонувала йому возити членів виборчої комісії. Оскільки ОСОБА_8 колись допоміг йому з роботою, він погодився. Коли їздили по селу, ОСОБА_10 та ОСОБА_20 , а також два озброєних російських військових, ходили по домівках і питали чи будуть люди голосувати на виборах, він знаходився у автомобілі. Потім члени комісії приїжджали до школи та рахували бюлетені, після чого відвозили їх до вищої виборчої комісії у м. Херсон, здавали бюлетені і поверталися до школи. На другий та третій день була така ж сама процедура, але замість ОСОБА_6 та ОСОБА_20 були інші люди. Військові супроводжували їх постійно. За цю роботу він отримав 40 000 російських рублів, до кримінальної відповідальності його не притягали.
Свідок ОСОБА_21 надав в суді показання про те, що на час збройного вторгнення він перебував у смт Комишани. Коли проводився так званий «референдум», він працював у школі охоронцем. У перший день його проведення 23.09.2022 року в приміщенні школи були присутні ОСОБА_6 та ще дві особи, потім приїхала ОСОБА_20 та вони разом ходили по кабінетам, дивились, де проводити голосування. Оскільки одне приміщення було непридатним, то вирішили проводити голосування у спортзалі. У той же день почали привозити кабінки, урни. Там знаходились ОСОБА_10 , ОСОБА_20 та озброєні військові. Потім приїхав ОСОБА_8 , колишній голова сільради, але він був недовго. Після здачі зміни, наступного разу він появився у школі 27.09.2022 року, та побачив, що в школі вже стояли столи, кабінки, урни. Приходили голосувати люди, але дуже мало. Заходили до спортзалу та голосували. За столами сиділи ОСОБА_10 , ОСОБА_20 та якась молода дівчина. На цих столах була документація. Судячи зі всього, ОСОБА_10 була головною, бо вона більше керувала процесом проведення «референдуму». Рахування бюлетенів він не бачив, але бачив як їх привозив та відвозив автомобіль.
У ході допиту свідка ОСОБА_22 , остання пояснила, що під час окупації вона перебувала у м. Херсоні, точніше у смт. Комишани, та працювала вчителем. У серпні вона дізналась, що почали ходити по будинкам і про те, що в школі будуть проводити голосування так званий «референдум». Після початку війни, на ринку вона познайомилась з жінкою на ім'я ОСОБА_15 , прізвище їй не відомо, з якою вона добре спілкувалася. У ході розмов вона говорила, що потрібно йти голосувати на «референдум» щоб стати частиною Росії, щоб було краще жити, голосування буде анонімно. Також ОСОБА_15 їй повідомляла, що її запрошують на засідання, але з якого приводу відбувалися ці засідання їй не відомо.
Допитаний у суді свідок ОСОБА_23 повідомив, що під час окупації він перебував за місцем постійного проживання у смт Комишани. Йому на мобільний телефон подзвонив колишній сільський голова ОСОБА_8 та попросив з'явитись до 26-ої школи, де йому все розкажуть. Коли він з'явився, з коридору ОСОБА_8 показав хто голова, хто секретар. Головою була жінка на ім'я ОСОБА_15 . Його завданням було перенесення урни з бюлетенями. З ними, він та члени виборчої комісії ходили по будинкам, після чого приносили до школи, відкривали та рахували. За роботу йому обіцяли гроші через банк, але отримати їх він не встиг.
У зв'язку із неможливістю встановлення місця перебування свідків сторони обвинувачення і неможливістю їх допиту у судовому засіданні, судом були дослідженні протоколи допиту свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 .
Допитані на стадії досудового розслідування в порядку п. 11 ст. 615 КПК України, свідки ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , кожен окремо, підтвердили участь ОСОБА_6 в роботі Дільничної виборчої комісії №210, надали пояснення щодо обставин організації і проведення голосування з приводу незаконного референдуму.
Крім показань свідків, судом були досліджені інші докази обвинувачення, а саме:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.07.2022 року, відповідно до якого правоохоронними органами в діях ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 та інших були виявлені ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, зареєстровано кримінальне провадження за №22023230000000265, розпочато досудове розслідування;
- витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.07.2022 року, відповідно до якого в діях ОСОБА_6 слідчим були виявлені ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 2 111-1 КК України, зареєстровано кримінальне провадження за №22023230000000026, розпочато досудове розслідування;
- рапорт слідчого від 14.12.2022 року про затримання ОСОБА_6 в порядку п. 6 ст. 615 КПК України;
- протокол затримання ОСОБА_6 в порядку п. 6 ст. 615 КПК України від 14.12.2022 року;
- протокол обшуку від 14.12.2022 року за місцем проживання ОСОБА_6 , у ході якого були вилучені предмети, які мають доказове значення у кримінальному провадженні;
- постанова слідчого про визнання предметів речовими доказами від 14.12.2022 року, зокрема, мобільного телефону марки «Tecno POP», сім-картки російського оператора зв'язку, паспорта громадянина РФ № НОМЕР_1 , виданого на ім'я ОСОБА_6 , паспорта громадянина РФ № НОМЕР_2 , виданого на ім'я ОСОБА_31 , партійного квітка «Партії регіонів» №21-2-34910, записної книжки;
- ухвала Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.12.2022 року, якою на зазначені предмети накладений арешт;
- протокол огляду паспорта громадянина РФ № НОМЕР_1 , виданого на ім'я ОСОБА_6 , паспорта громадянина РФ № НОМЕР_2 , виданого на ім'я ОСОБА_31 від 05.01.2023 року;
- протокол огляду мобільного телефону марки «Tecno POP» від 05.01.2023 року;
- копія протоколу обшуку від 14.12.2022 року за місцем проживання ОСОБА_24 , у ході якого були вилучені предмети, які мають доказове значення у кримінальному провадженні;
- постанова слідчого про визнання предметів речовими доказами від 14.12.2022 року, зокрема, мобільного телефону марки «ОРРО», IMEI НОМЕР_3 , IMEI НОМЕР_4 , з сім-картками НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ;
- ухвала Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.12.2022 року, якою на зазначений мобільний телефон та сім-картки накладений арешт;
- протокол огляду мобільного телефону марки «ОРРО», IMEI НОМЕР_3 , IMEI НОМЕР_4 , з сім-картками НОМЕР_5 , НОМЕР_6 від 05.01.2023 року;
- протокол огляду від 03.12.2022 року, предметом якого є інформація, розміщена на інтернет -ресурсі «Совет Федерального Собрания Российской Федерации», за посиланням: «http://counsil.gov.ru/activity/dokuments/139311» - «Постановление об утверждении Указа Президента Российской Федерации от 19.10.2022 №756 «О введении военного положения на территориях ... Херсонской областей»;
- протокол огляду від 03.12.2022 року, предметом якого є інформація, розміщена на інтернет -ресурсі «Совет Федерального Собрания Российской Федерации», за посиланням: «http://counsil.gov.ru/activity/dokuments/138930» - «Постановление о Федеральном конституционном законе «О принятии в Российскую Федерацию Херсонской области и образовании в составе Российской Федерации нового субъекта - Херсонской области»»;
- протокол огляду від 05.12.2022 року, предметом якого є інформація, розміщена на інтернет -ресурсі «Официальный сайт Администрации Херсонской области», за посиланням: «http://khogov.ru» - «Избирательная комиссия Херсонской области опубликовала решение о результатах референдума»;
- протокол огляду від 03.12.2022 року, предметом якого є інформація, розміщена на інтернет -ресурсі «Президент России», за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - «Указ об исполняющем обязанности губернатора Херсонской области»;
- протокол огляду від 03.12.2022 року, предметом якого є інформація, розміщена на інтернет -ресурсі «Президент России», за посиланням: «http://kremlin.ru» - «Федеральный закон от 04.10.2022 №375 -ФЗ «О ратификации договора между Российской Федерацией и Херсонской областью о принятии в Российскую Федерацию Херсонской области и образования в составе Российской Федерации нового субъекта»;
- протокол огляду від 05.12.2022 року, предметом якого є інформація, розміщена на інтернет -ресурсі «Официальный сайт Администрации Херсонской области», за посиланням: «http://khogov.ru» - «Общественный совет Херсонской области обратился к главе региона с инициативой немедленного проведения референдума»;
- протокол огляду від 05.12.2022 року, предметом якого є інформація, розміщена на інтернет -ресурсі «Официальный интернет-портал правовой информации», за посиланням: «http://publication.pravo.gov.ru» - «Договор между Российской Федерацией и Херсонской областью о принятии в Российскую Федерация Херсонской области и образовании в составе Российской Федерации нового субъекта от 30.09.2022», дата публикации 03.10.2022;
- протокол огляду від 05.12.2022 року, предметом якого є інформація, розміщена на інтернет -ресурсі «Официальный сайт Администрации Херсонской области», за посиланням: «http://khogov.ru» - «Россия признала Херсонскую область»;
- протокол огляду від 05.12.2022 року, предметом якого є інформація, розміщена на інтернет -ресурсі «Официальный интернет-портал правовой информации», за посиланням: «http://publication.pravo.gov.ru» - «Постановление Конституционного Суда Российской Федерации от 02.10.2022 №39-п по делу о проверке конституционности не вступившего в силу международного Договора между Российской Федерацией и Херсонской областью о принятии в Российскую Федерация Херсонской области и образовании в составе Российской Федерации нового субъекта», дата публикации 02.10.2022;
- протокол огляду місця події від 14.12.2022 року, яким є будівля за адресою: м. Херсон, вул. Ушакова, 47, в якому під час окупації міста Херсона розміщувалися представники окупаційної влади, проведеного за участю ОСОБА_6 ;
- протокол огляду місця події від 14.12.2022 року, яким є будівля за адресою: м. Херсон, смт. Комишани, вул. Центральна, 60, в якому розміщена ЗОШ №26, у якій під час окупації міста Херсона була розміщена виборча дільниця;
- протокол проведення впізнання особи за фотознімками від 14.12.2022 року, з якого убачається що свідок ОСОБА_16 вказала на фото з зображенням ОСОБА_6 , пояснивши що впізнає цю особу як голову ДВК №210 у смт. Комишани;
- протокол проведення впізнання особи за фотознімками від 06.12.2022 року, з якого убачається що свідок ОСОБА_25 вказала на фото з зображенням ОСОБА_6 , пояснивши що впізнає цю особу як голову ДВК №210 у смт. Комишани;
- протокол проведення впізнання особи за фотознімками від 07.12.2022 року, з якого убачається що свідок ОСОБА_19 вказав на фото з зображенням ОСОБА_6 , пояснивши що впізнає цю особу як голову ДВК №210 у смт. Комишани;
- протокол проведення впізнання особи за фотознімками від 07.12.2022 року, з якого убачається що свідок ОСОБА_12 вказала на фото з зображенням ОСОБА_6 , пояснивши що впізнає цю особу як голову ДВК №210 у смт. Комишани;
- протокол проведення впізнання особи за фотознімками від 06.12.2022 року, з якого убачається що свідок ОСОБА_22 вказала на фото з зображенням ОСОБА_6 , пояснивши що впізнає цю особу як голову ДВК №210 у смт. Комишани;
- протокол проведення впізнання особи за фотознімками від 07.12.2022 року, з якого убачається що свідок ОСОБА_26 вказала на фото з зображенням ОСОБА_6 , пояснивши що впізнає цю особу як голову ДВК №210 у смт. Комишани;
- протокол проведення впізнання особи за фотознімками від 07.12.2022 року, з якого убачається що свідок ОСОБА_21 вказав на фото з зображенням ОСОБА_6 , пояснивши що впізнає цю особу як голову ДВК №210 у смт. Комишани;
- протокол проведення впізнання особи за фотознімками від 14.12.2022 року, з якого убачається що свідок ОСОБА_23 вказав на фото з зображенням ОСОБА_6 , пояснивши що впізнає цю особу як голову ДВК №210 у смт. Комишани;
- протокол слідчого експерименту від 07.12.2022 року, проведеного з метою перевірки і уточнень показань свідка ОСОБА_19 на місці вчинення злочину (будівлі Комишанської ЗОШ №26, розташованої за адресою: м. Херсон, Корабельний район, смт. Комишани, вул. Центральна, 60), в ході якого свідок повідомив про обставини проведення голосування на ДВК №210, повідомив про свої дії та дії інших осіб;
- протокол слідчого експерименту від 14.12.2022 року, проведеного з метою перевірки і уточнень показань свідка ОСОБА_16 на місці вчинення злочину (будівлі Комишанської ЗОШ №26, розташованої за адресою: м. Херсон, Корабельний район, смт. Комишани, вул. Центральна, 60), в ході якого свідок повідомив про обставини проведення голосування на ДВК №210, повідомив про свої дії та дії інших осіб;
- протокол слідчого експерименту від 14.12.2022 року, проведеного з метою перевірки і уточнень показань свідка ОСОБА_24 на місці вчинення злочину (будівлі Комишанської ЗОШ №26, розташованої за адресою: м. Херсон, Корабельний район, смт. Комишани, вул. Центральна, 60), в ході якого свідок повідомив про обставини проведення голосування на ДВК №210, повідомив про свої дії та дії інших осіб;
- протокол слідчого експерименту від 07.12.2022 року, проведеного з метою перевірки і уточнень показань свідка ОСОБА_12 на місці вчинення злочину (будівлі Комишанської ЗОШ №26, розташованої за адресою: м. Херсон, Корабельний район, смт. Комишани, вул. Центральна, 60), в ході якого свідок повідомив про обставини проведення голосування на ДВК №210, повідомив про свої дії та дії інших осіб;
- протокол слідчого експерименту від 07.12.2022 року, проведеного з метою перевірки і уточнень показань свідка ОСОБА_21 на місці вчинення злочину (будівлі Комишанської ЗОШ №26, розташованої за адресою: м. Херсон, Корабельний район, смт. Комишани, вул. Центральна, 60), в ході якого свідок повідомив про обставини проведення голосування на ДВК №210, повідомив про свої дії та дії інших осіб;
- протокол слідчого експерименту від 14.12.2022 року, проведеного з метою перевірки і уточнень показань свідка ОСОБА_23 на місці вчинення злочину (будівлі Комишанської ЗОШ №26, розташованої за адресою: м. Херсон, Корабельний район, смт. Комишани, вул. Центральна, 60), в ході якого свідок повідомив про обставини проведення голосування на ДВК №210, повідомив про свої дії та дії інших осіб.
Суд надає оцінку наявним доказам у провадженні, з урахуванням часу їх отримання, процесуального порядку їх отримання та обставин за якими їх було отримано, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінюючи перелічені докази сторони обвинувачення, суд визнає ці докази належними, оскільки вони як прямо, так і непрямо, у своєї сукупності, підтверджують існування обставин, які підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Оскільки вищевказані докази обвинувачення були отримані у порядку, встановленому процесуальним кодексом, без порушення норм процесуального закону та без порушення прав і свобод людини, суд визнає ці докази допустимими.
Аналізуючи на предмет допустимості досліджені під час судового розгляду протоколи допиту свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
Згідно приписів, зазначених у п. 11 ст. 615 КПК України, показання, отримані під час допиту свідка у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
З урахуванням того, що допит перелічених свідків відбувався в умовах військового стану, з дотриманням вищезазначених умов, стороною обвинувачення надані достатні підтвердження неможливості встановлення місця перебування цих свідків, у суду відсутні підстави вважати, що допит цих свідків на стадії досудового розслідування відбувся з порушенням процесуальних вимог, а тому суд визнає показання свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 допустимими доказами вини ОСОБА_6 .
Крім вище перелічених доказів, визнаних судом належними та допустимими, стороною обвинувачення були надані інші докази, а саме:
- протокол огляду від 05.12.2022 року, предметом якого є інформація, розміщена на інтернет -ресурсі «Официальный сайт Администрации Херсонской области», за посиланням: «http://khogov.ru» -«Обращение главы администрации Херсонской области ОСОБА_32 », - не підписан слідчим;
- протокол огляду від 03.12.2022 року, предметом якого є інформація, розміщена на інтернет -ресурсі «Центр національного спротиву», за посиланням: «http://sprotyv.mod.gov.ua» - «ЦНС отримав списки членів «ДВК» з підготовки псевдореферендуму. Дата публікації статті 16.09.2022».
Надаючи оцінку цим протоколам, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень п. 5 ст. 104 КПК України, протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Разом із цим, як убачається з змісту протоколу огляду від 05.12.2022 року, предметом якого є інформація, розміщена на інтернет -ресурсі «Официальный сайт Администрации Херсонской области», за посиланням: «http://khogov.ru» -«Обращение главы администрации Херсонской области ОСОБА_32 », зазначений протокол не підписаний слідчим, тобто цей доказ отриманий з порушенням порядку, встановленого процесуальним Кодексом, отже, в силу ст. 86 КПК України, він не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Що стосується оцінки протоколу огляду від 03.12.2022 року, предметом якого є інформація, розміщена на інтернет-ресурсі «Центр національного спротиву», за посиланням: «http://sprotyv.mod.gov.ua» - «ЦНС отримав списки членів «ДВК» з підготовки псевдореферендуму. Дата публікації статті 16.09.2022», суд вважає, що внаслідок неможливості відкриття зазначеної інтернет сторінки за зазначеною в протоколі інтернет-адресою та відсутністю даних про цей інтернет-ресурс, даних про достовірність походження на зазначеному інтернет-ресурсі інформації, суд вважає, що ці фактичні дані не можуть бути визнані судом як допустимий доказ.
Судовий розгляд даного кримінального провадження, був проведений відповідно до положень ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності. Діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих /розшукових/ дій для встановлення вини чи невинуватості обвинуваченого, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган.
Судом врахована також практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, згідно яких Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
Оцінюючи показання обвинуваченої на предмет їх достовірності, суд виходить з того, що показання в суді вона надавала вільно, послідовно, логічно, без ознак нещирості. Суд також вважає, що показання обвинуваченої ОСОБА_6 в цілому, за виключенням незначних деталей, співвідносяться з іншими доказами, визнаних судом належними та допустимими.
Аналіз вищенаведених показань свідків обвинувачення та досліджених процесуальних документів (письмових доказів), у їх сукупності з визнавальними показаннями обвинуваченої, дозволяє суду зробити висновок про те, що доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_6 у колабораційній діяльності при зазначених у обвинувальному акті обставинах, випливає із сукупності вище встановлених ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, що дозволяє суду поза розумним сумнівом дійти до висновку, що вина обвинуваченої у судовому засіданні доведена повністю.
Проаналізувавши доводи захисника обвинуваченої про недоведеність всіх обставин вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення зазначених у обвинувальному акті, зокрема, її участь у роботі виборчої комісії в статусі її голови, суд не вбачає в них будь-яких обґрунтованих даних, які б спростовували встановлені судом обставини чи свідчили про неналежність доказів сторони обвинувачення, які були прийняті судом до уваги при вирішення питання про винуватість ОСОБА_6 у колабораційній діяльності в обсязі обвинувачення. Суд також не вбачає підстав для визнання доказів сторони захисту переважними над доказами сторони обвинувачення і сприймає таку позицію сторони захисту як спосіб применшити роль обвинуваченої у організації і проведенні незаконного голосування.
Дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 28 - ч. 5 ст. 111-1 КК України, за ознаками цього кримінального правопорушення: вчинення колабораційної діяльності, а саме добровільна участь в організації та проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, вчинена за попередньою змовою групою осіб.
При призначенні ОСОБА_6 покарання суд виходить із загальних засад призначення покарання, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, зокрема враховує те, що призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути необхідним та достатнім для виправлення і попередження нових злочинів.
Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.
Суд вважає за необхідне визнати пом'якшуючою покарання обставиною, щире каяття ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення.
При цьому, визначаючи цю обставину як пом'якшуючу, суд враховує, що окрім визнання ОСОБА_6 факту вчинення кримінального правопорушення, відбулося ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання нею своєї провини у вчиненому злочині, про що вона, ОСОБА_6 , висловила щирий жаль з приводу цього та заявила про публічний осуд своєї поведінки в суді. Про щирість каяття, на думку суду, свідчить і факт надання обвинуваченою в суді правдивих показів, визнання своє ролі у вчиненні кримінального правопорушення, готовність нести покарання за вчинений злочин.
Надаючи оцінку показанням обвинуваченої про те, що злочин був вчинений нею внаслідок бажання запобігти шкоди її дитині та чоловіку з боку представників окупаційної влади, суд виходить з того, що зазначені твердження обвинуваченої не були спростовані стороною обвинувачення, враховує наявність загальновідомої інформації про чисельні випадки безпідставних поміщень громадян України до місць неволі та знущань над ними за їх проукраїнську позицію під час окупації частини Херсонської області, враховує неможливість перевірити ці твердження обвинуваченої шляхом безпосереднього допиту судом свідка ОСОБА_27 внаслідок незабезпечення стороною обвинувачення його явки до суду, тому вважає що обставини на які, як на причини вчинення злочину вказує ОСОБА_6 , цілком могли мати місце, а тому, застосовуючи принципи, закладені у ст. 62 Конституції України, трактує сумніви у достовірності показань обвинуваченої на її користь, що відповідно до п. 5 ст. 66 КК України, надає суду підстави для визнання вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, пом'якшуючою покарання обставиною.
Як убачається з наявних в матеріалах кримінального провадження медичних документів, ОСОБА_6 має ряд хронічних захворювань і потребує постійного лікування.
Крім того, суд при призначенні покарання враховує, що ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності притягується уперше, вчинила кримінальне правопорушення без ознак повторності, враховує поведінку обвинуваченої після деокупації території Херсонської області, зокрема, те, що обвинувачена, на відміну від інших осіб, які були задіяні у колабораційній діяльності, залишилась на звільненій від окупації території та не переховувалася від правоохоронних органів.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове.
Колегія суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 03 лютого 2021 року №629/2739/18 зауважила про те, що частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
За зазначених вище обставин, суд прийшов до висновку, що призначення обвинуваченій ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України, явно не буде відповідати вимогам справедливості та меті покарання.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов до висновку, що призначаючи покарання можливо застосувати до обвинуваченої положення ст. 69 КК України, а саме призначити ОСОБА_6 основне покарання у вигляді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, наведених даних про особу обвинуваченої та інших обставин справи в їх сукупності, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_6 неможливо без ізоляції від суспільства, у зв'язку із чим, вважає за необхідне застосувати до неї покарання у вигляді позбавлення волі, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах державного управління та місцевого самоврядування, а також виборчі посади на певний строк, без конфіскації майна.
Підстав для застосування судом положень ст. 75, 76 КК України, не встановлено.
Вирішуючи питання, які відповідно до положень пп. 2 п. 4 ст. 374 КПК України повинен вирішити суд при ухваленні вироку, в тому числі щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься і питання запобіжного заходу, встановивши можливість вчинення обвинуваченою ОСОБА_6 дій, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи призначення ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі, яке на час ухвалення вироку нею не відбуте, суд вважає, що діючий відносно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде у повній мірі забезпечувати належну процесуальну поведінку обвинуваченої до набрання вироком законної сили.
Долю речових доказів суд вирішує з урахуванням положень, передбачених ст. 100 КПК України.
Судові витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 5 ст. 111-1 КК України, на підставі якої, з застосуванням ст. 69 КК України, призначити їй покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державного управління та місцевого самоврядування, а також виборчі посади на строк 10 років, без конфіскації майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_6 , строк попереднього ув'язнення в період з 14.12.2022 року до дня набрання вироком законної сили чи дати скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із співвідношення: один день попереднього ув'язнення до одного дня позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.12.2022 року, - скасувати.
Речові докази, а саме:
- мобільний телефон марки «Tecno POP», сім-картку російського оператора зв'язку, паспорт громадянина РФ № НОМЕР_1 , виданий на ім'я ОСОБА_6 , паспорт громадянина РФ № НОМЕР_2 , виданий на ім'я ОСОБА_31 , партійний квіток «Партії регіонів» № 21-2-34910, записну книжку, - повернути власникам;
- мобільний телефон марки «ОРРО», IMEI НОМЕР_3 , IMEI НОМЕР_4 , з сім картками НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , - зберігати до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні №22022230000000265 від 25.07.2022 року.
На вирок може бути подана сторонами апеляція до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд міста Одеси протягом тридцяти діб від дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченій. Інші учасники судового провадження, за їх заявою, мають право отримати копію вироку у суді.
Головуючий: ОСОБА_33