Справа № 507/1761/25
Провадження № 2/507/659/2025
Номер рядка звіту 40
"07" жовтня 2025 р. Любашівський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді - Дармакуки Т.П.
при секретарі судового засідання - Копищик М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любашівка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом товариства із обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач товариство із обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування вимог позивач вказує, що 29 квітня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4604947, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису. Відповідно до умов договору Товариство передало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7000 грн., які відповідач зобов'язався повернути та сплатити проценти за користування кредитом.
ОСОБА_1 умови договору не виконав, кошти не повернув та проценти за користування кредитними коштами не сплатив. Право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 29 квітня 2024 року перейшло до позивача за договором факторингу № 25/11/2024 від 25 листопада 2024 року, а тому позивач просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 4604947 від 29 квітня 2024 року в розмірі 44377 грн.95 коп., а також судові витрати, з яких 2422,40 грн. судовий збір та 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Додатково позивач вказує, в порядку ст.265 ЦПК України, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних за ст.625 ЦК України починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту його виконання на задоволену суму боргу.
Представник позивача надав суду заяву про підтримання позовних вимог, про розгляд справи у його відсутність, не заперечував щодо заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, за зареєстрованим місцем проживання відповідно до ст.128 ЦПК України.
Відповідно до поштової довідки відповідач відсутній за зареєстрованим місцем проживання.
В силу положення п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила іншої адреси.
Також відповідач повідомлений про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
З огляду на вказане, відповідач вважається таким, що повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином.
Відповідач в судове засідання на розгляд справи не з'явився, причини неявки не повідомив, заяву до суду про розгляд справи без його участі не надав. У встановлений ухвалою суду строк відзив відповідно до вимог ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, не надіслано, зустрічний позов не пред'явлено.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 05 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в спрощеному порядку із викликом сторін (а.с.114).
Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, а тому судом ухвалено про розгляд справи у відсутність сторін.
Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив здійснювати заочний розгляд цієї цивільної справи за правилами гл.11розділу ІІІ ЦПК України на підставі наявних у ній доказів.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснювалося.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 29 квітня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 4604947 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису. Відповідно до умов договору Товариство передало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, узгоджена стандартна процентна ставка 1,5 % в день.
Всупереч умов кредитного договору, відповідач не виконав свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків.
25 листопада 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №25/11/2024 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги до відповідача за кредитним договором № 4604947 від 29 квітня 2024 р.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 44377 грн. 95 коп., з яких: 6999,99 грн. - сума заборгованості за основною сумою кредиту, 21207 грн. 98 коп. - сума заборгованості за відсотками, які нараховані первісним кредитором та 16169,97 грн. відсотки нараховані позивачем за 154 календарних дні штраф - 3500 грн.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
Виходячи із положень ст.525, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України , інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 1 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Надані позивачем докази свідчать про те, що відповідач умови договору не виконав.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості підтверджується умовами кредитного договору і не спростована відповідачем в установленому законом порядку.
Отже, відповідачем не виконано грошові зобов'язання по поверненню кредитних коштів, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості.
Щодо процесуального клопотання позивача про нарахування інфляції та 3% річних за ст.625 ЦК України в порядку частин 10, 11 ст.265 ЦК України на майбутнє то суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Відповідно до ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) зазначено, що питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
З огляду на викладене, оскільки ухвалення рішення в цій частині є правом суду, а позивачем не обґрунтовано доцільності застосування цієї норми, суд не вбачає підстав для її задоволення.
Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з платіжним дорученням позивач сплатив 2422 грн. 40 коп. судового збору , що підтверджується платіжною інструкцією (а.с.1).
Вимоги позивача задоволені повністю, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Позивач в позові зазначає, що витрати на професійну правову допомогу складають 10000 грн. Із урахуванням критеріїв співмірності складності справи, ціни позову та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для вивчення та підготовки позовної заяви, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. є завищеними та не достатньо обґрунтованими. Отже, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп.
Підстави для негайного виконання рішення відсутні.
Заходи забезпечення позову по даній цивільній справі не застосовувалися.
На підставі викладеного, керуючись ст.133, 141, 258-259, 265, 268, 280-284, 354 ЦПК України , суд
Позов товариства із обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства із обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором № 4604947 від 29 квітня 2024 року в розмірі 44377 грн. 95 коп. та судові витрати в загальному розмірі 7422 грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте Любашівським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» місцезнаходження: м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 40966896.
Відповідач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя: Т.П. Дармакука