Справа № 502/1969/25
07 жовтня 2025 року м. Кілія
Слідчий суддя Кілійського районного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання
дізнавача сектору дізнання ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 ,
погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
про
арешт тимчасово вилученого майна, -
З клопотання начальника СД ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області вбачається, що 03.10.2025 до відділення поліції № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення оперуповноваженого ЗС № 1 ВКП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області про те, що ним було виявлено факт незаконного зберігання наркотичних засобів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
03.10.2025 року в період часу з 17:47 години по 17:53 години проведено огляд місця події, а саме відкритої ділянки місцевості розташованої на перехресті вулиці Захисників Зміїного та вулиці Кубишкіна в м. Кілія Ізмаїльського району Одеської області, за результатами якого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видав поліетиленовий пакет з речовиною рослинного походження в сухому та подрібненому стані зі специфічним запахом, зовні схожу на канабіс, яку було вилучено та поміщено до сейф-пакету CRI 1218108.
03.10.2025 року за вказаним фактом СД ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025167150000114 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та розпочато досудове розслідування.
Постановою дізнавача СД ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області від 06.10.2025 року вказане майно, а саме поліетиленовий пакет з речовиною рослинного походження в сухому та подрібненому стані зі специфічним запахом, зовні схожу на канабіс, визнано речовим доказом.
Згідно положень ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Однією з підстав арешту майна є забезпечення збереження речових доказів. У випадку накладення арешту з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно за наявності підстав вважати, що таке майно відповідає критеріям речового доказу.
Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення, а також зважаючи на те, що зазначене у клопотанні майно зберегло на собі його сліди та вони визнані постановою дізнавача, як речові докази у кримінальному провадженні, і без них неможливо буде в подальшому прийняти об'єктивне рішення по кримінальному провадженню, дізнавача СД ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області та прокурор у клопотанні просили слідчого суддю накласти арешт на тимчасово вилучене майно, заборонити користуватись та розпоряджатись майном, на яке накладено арешт.
Дізнавач СД ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області та прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури, надали заяву про розгляд клопотання у їх відсутність, просили клопотання задовольнити.
Власник майна ОСОБА_5 , надав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, проти задоволення клопотання не заперечував.
Неявка сторін у судове засідання, не перешкоджає розгляду клопотання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання розглядається без їх участі та фіксування за допомогою технічних засобів у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України не проводиться.
Дослідивши додані до клопотання матеріали та проаналізувавши відповідні положення законодавства, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Як зазначено в ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим, серед іншого, згідно п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України може бути майно у вигляді речей щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
Як зазначено в ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко - чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Відповідно до п. 1 ч. 2 даної статті арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, серед іншого, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З доданих до клопотання доказів встановлено, що згідно витягу з ЄРДР № 12025167150000114 від 03.10.2025 року, вбачається СД ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Майно стосовно якого подано клопотання про арешт, відповідає вимогам, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки може бути використане як доказ у кримінальному провадженні, отже на нього може бути накладено арешт за клопотанням сторони обвинувачення.
А також враховуючи, що для виконання завдань кримінального провадження є необхідність, щоб тимчасово вилучене майно на період досудового розслідування залишалось у незміненому стані, приходжу до висновку, про необхідність накладення арешту на відповідне майно, оскільки в даному випадку обмеження права власності є співрозмірним завданням кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене в ході огляду місця події 03.10.2025 року у кримінальному провадженні, внесеному 03.10.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025167150000114 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, майно:
- поліетиленовий пакет з речовиною рослинного походження в сухому та подрібненому стані зі специфічним запахом, зовні схожу на канабіс, що було вилучено та поміщено до сейф - пакету CRI 1218108.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборонити користуватись та розпоряджатись майном, на яке накладено арешт, залишивши його на зберіганні у визначеному органом досудового розслідування місці.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Кілійського районного суду ОСОБА_1