Справа № 686/20198/25
Провадження № 2/686/6694/25
23 вересня 2025 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:
головуючого - судді Карплюка О.І.
при секретарі судового засідання Войтович В.С.
розглянувши в місті Хмельницькому в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання квартири АДРЕСА_1 , їх спільною сумісною власністю подружжя, та визнавши за ними в рівних частках: по частки за кожним права власності на нею, посилаючись на те, що це майно було придбане ними за час шлюбу та за спільні кошти подружжя. Однак, в добровільному порядку провести поділ вказаного майна останній відмовляється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Так, відповідно до вимог ст. 368 ч. 3 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до вимог ст. 68 ч. 1 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Відповідно до вимог ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Відповідно до вимог ст. 70 ч. 1 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц та від 5 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц.
Відповідно до вимог ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до вимог ст. 65 ч. 4 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Судом встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 30 травня 2010 року по 22 лютого 2022 року. 10 березня 2017 року за спільні кошти подружжя була придбана квартира АДРЕСА_1 . А тому вказане майно є їхньою спільною сумісною власністю.
Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду у справах №905/1795/18 та №922/2685/19, а також, враховує, що дана справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та установлена судова практика, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим. А тому розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно визначити в сумі 3000 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265, 279 ЦПК України, ст. 368 ч. 3 ЦК України, ст. ст. 60, 61, 65 ч. 4, 68 ч. 1, 69, 70 ч. 1 СК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) право власності на частки квартири АДРЕСА_1 , залишивши за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) право власності на частки вказаного майна.
Стягнути з ОСОБА_2 .( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користьОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 968 грн. 96 коп. та итрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя:
23.09.2025