cправа №947/32468/25
провадження №1-кп/947/1224/25
про призначення судового розгляду
07 жовтня 2025 року м.Одеса
Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
провівши в приміщенні суду відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні №12025162480000856 від 04.07.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
До Київського районного суду м.Одеси надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162480000856 від 04.07.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України (надалі - кримінальне провадження).
Під час підготовчого судового засідання, прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання прокурор зокрема зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
27.08.2025 слідчим суддею Київського районного суду м.Одеси до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242240 грн.
Вважав, що на сьогоднішній день існують ризики, передбачені у п.п.1,3-5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: 1) щодо п.1 ч.1 ст.177 КПК України, ОСОБА_3 є неодруженим, не має на утриманні осіб та офіційно не працевлаштований. Тобто зазначене вказує, що у нього відсутні міцні соціальні зв'язки. Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що він усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, не маючи стримуючих факторів у вигляді міцних соціальних зв'язків, може переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; 2) щодо п.3 ч.1 ст.177 КПК України, ОСОБА_3 проживає в одному будинку зі свідком та потерпілою, наявний обґрунтований ризик, що він може вдатись до спроб незаконно впливати на свідків, потерпілого, які викривають його, задля схиляння їх до зміни показань шляхом вмовляння, підкупу, погроз, тощо до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого, свідків та дослідження їх судом; 3) щодо п.4 ч.1 ст.177 КПК України, ОСОБА_3 може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього, як на обвинуваченого у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу, а також невиконання обов'язків шляхом неявки, у разі необхідності до прокурора та суду; 4) щодо п.5 ч.1 ст.177 КПК України, ОСОБА_3 на даний час є неодноразово засудженою особою. На даний час він обвинувачується у вчиненні умисного, корисливого злочину, у нього відсутнє постійне джерело доходу, тому є ризик вчинення ним нових злочинів.
Вважав, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. Запобіжний захід у вигляді застави та домашнього арешту не зможуть гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження.
Посилаючись на викладене, просив суд: 1) продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, із визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240 гривень. 2) у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 процесуальні обов'язки, передбачені ст.194 КПК України.
Обвинувачений, в судовому засіданні, проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, просив змінити його на домашній арешт.
Потерпіла, в судовому засіданні, підтримала клопотання прокурора та просила його задовольнити.
Суд, заслухавши клопотання, вислухавши думки учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Судом встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 27.08.2025 року, до ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18.10.2025 року включно та визначено заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 242240,00 грн.
Обираючи вказаний запобіжний захід, слідчим суддею враховано існування ризиків, передбачених п.1 (переховування від суду), п.3 (незаконного впливу на свідків), п.5 (вчинення іншого кримінального правопорушення) ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Частина 3 ст.199 КПК України передбачає, що однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд погоджується, що на сьогоднішній день, продовжують існувати ризики передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:
1) переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_3 має судимість та будучи засудженим до реального покарання у виді позбавлення волі, знову обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено також покарання тільки у виді реального позбавлення волі на строк від 5 до 8 років;
2) вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_3 маючи не зняту та непогашену судимість у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, знову обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину проти власності, а тому, на думку суду, існує ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень.
Таким чином, суд робить висновок, що існування обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, у сукупності з існуючими ризиками, передбаченими п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не дозоляють суду змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого та є достатньою підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а менш суворі запобіжні заходи, на думку суду, не достатні для запобіганню зазначеного ризику.
При цьому, суд вважає, що зі спливом певного часу, вказані ризики не зменшилися, оскільки обставини, які їх обумовили, також не змінилися та не відпали, а реальному прояву ризикам переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, і перешкоджає своєчасне застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На думку суду, тривалість застосованого відносно обвинуваченого запобіжного заходу у співвідношенні із пред'явленим обвинуваченням та можливою мірою покарання, на даний час не виходить за межі розумного строку тримання під вартою, а кореспондується з характером суспільного інтересу, який існує у випадку протидії вчиненню кримінальних правопорушень проти власності в період воєнного стану.
При цьому, суд не знаходить підстав для зменшення розміру застави, оскільки вказаний розмір відповідає п.2 ч.5 ст.182 КПК України, визначений з урахуванням обставин кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого та ризикам, передбаченим п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому вважає за необхідне залишити його у розмірі, що був визначений ухвалою слідчого судді від 27.08.2025 року, - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 242240 грн.
Крім того, під час підготовчого судового засідання, учасники судового провадження, проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечували.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, дійшов до наступних висновків.
Підстави для закриття провадження, передбачені пп.5 - 8, 10 ч.1.,ч.2 ст.284 КПК України відсутні.
Кримінальне провадження на підставі ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 КПК України підсудне Київському районному суду м.Одеси.
Наданий обвинувальний акт містить відомості, передбачені ч.2 ст.291 КПК України та підписаний прокурором. До вказаного обвинувального акту додаються документи, передбачені ч.4 ст.291 КПК України.
Під час підготовчого судового засідання судом не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пп.1 - 4 ч.3 ст.314 КПК України.
Підстави для розгляду кримінального провадження у закритому судовому засіданні передбачені пп.1 - 5 ч.2 ст.27 КПК України відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 27, 177, 178, 181, 194, 199, 314 - 316, 331, 369 КПК України, суд
1. Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 05 грудня 2025 року включно.
2. Залишити без змін обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
У разі внесення застави на рахунок Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно та зобов'язати останнього: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із міста Одеси без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання
3. Роз'яснити обвинуваченому, що у разі неявки за викликом до суду без поважних причин, або неповідомлення про причини своєї неявки, чи порушення покладених на нього обов'язків застава звертається у дохід держави.
У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
4. Призначити у кримінальному провадженні №12025162480000856 від 04.07.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України судовий розгляд на 13 жовтня 2025 року на 13 год. 45 хв., який відбудеться у приміщенні Київського районного суду міста Одеси (вул.Варненська, 3Б, м.Одеса; кабінет для довідок - 213).
5. Судовий розгляд здійснювати одноособово у відкритому судовому засіданні.
6. Викликати у судове засідання наступних учасників судового провадження: прокурора, обвинуваченого, повідомити потерпілу.
7. Ця ухвала, в частині продовження запобіжного заходу, підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подачі на неї апеляційної скарги.
8. Ця ухвала, в частині продовження запобіжного заходу, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ця ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на цю ухвалу, в частині продовження запобіжного заходу, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
9. Ця ухвала, в частині призначення до судового розгляду, набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1