25.09.2025 Справа №607/2082/25 Провадження №2/607/1806/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Двикалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.
В обґрунтування позову вказано, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.12.2024 у справі № 607/23603/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. Вказаною постановою встановлено, що 22.05.2022 близько 14 год. 00 хв. у матері позивача ОСОБА_3 виник словесний конфлікт з водієм маршрутного таксі, у який втрутився ОСОБА_2 , який також був пасажиром даного маршрутного таксі. В ході конфлікту він кричав, лаявся та ображав її матір. Почувши це, позивач вийняла свій мобільний телефон та сфотографувала його. Натомість невідомий чоловік намагався вирвати із її рук мобільний телефон та йому це не вдалось. Пізніше, у момент коли позивач сиділа на пасажирському сидінні, ОСОБА_2 підійшов до неї та наніс їй один удар кулаком правої руки в ділянку голови зверху. Надалі схопив обома руками ліву ногу та потягнув на себе, від чого позивач впала на підлогу, вдарившись хребтом об металеве підвищення. У зв'язку із зазначеним, 16.06.2024 позивач звернулась у Тернопільську міську дитячу поліклініку. Також позивач звернулась із заявою в поліцію.
Внаслідок протиправних дій відповідача у позивача наявна закрита травма поперекового відділу хребта, пошкодження зв'язкового апарату поперекового відділу хребта.
Вказаним адміністративним правопорушенням позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичних стражданнях, погіршенні психоемоційного стану, тривалій депресії, погіршенні сну, порушенні звичного способу життя. Позивач досі живе з відчуттям постійного страху щодо можливого повторення негативного досвіду та відчуває моральні страждання та дискомфорт через скрутне матеріальне становище своєї сім'ї, у зв'язку із витратами на лікування. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 10000,00 грн., яку і просить стягнути з відповідача.
Ухвалою судді від 12.02.2025 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У відзиві на позов представник відповідача ОСОБА_4 просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що ОСОБА_1 09.12.2022 звернулась до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області із заявою про те, що 22.05.2022 невідома особа, перебуваючи у маршрутному таксі №14, д.н.з. НОМЕР_1 , нанесла останній тілесні ушкодження. Проте, в подальшому, 12.08.2024 постановою дізнавача СД Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області кримінальне провадження було закрито, у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, матеріали направлено до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області для прийняття рішення стосовно притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. 22.10.2024 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №619302 від 22.10.2024 про вчинення ОСОБА_2 адмінправопорушення за ст.173 КУпАП, згідно з яким потерпілою визнано ОСОБА_3 . Таким чином, ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних більше, ніж через 6 місяців після події, яка відбулась 22.05.2022, потерпілою ні в кримінальному провадженні, ні в справі про адміністративне правопорушення не визнана. Посилання позивача на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.12.2024 у справі № 607/23603/24, як на одну з підстав для стягнення моральної шкоди, на увагу не заслуговують, оскільки даною постановою не встановлено, що протиправні дії ОСОБА_2 відбулись стосовно ОСОБА_1 . Позивачем не надано доказів, що моральна шкода спричинена їй саме внаслідок неправомірних дій відповідача.
У відповіді ОСОБА_1 на вищевказаний відзив, доводи позивача такі ж, як у позовній заяві. Вимоги позовної заяви підтримує в повному обсязі та просить стягнути з відповідача 10000,00 грн. моральної шкоди.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні 22.09.2025 позов підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні 22.09.2025 щодо задоволення позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позов.
Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 11.00 год. 25.09.2025, в яке учасники справи до суду не з'явились.
Дослідивши докази по справі, суд встановив такі обставини.
Відповідно до довідки складеної 12.09.2024 дільничним офіцером поліції Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 .? 13.08.2024 до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області надійшли виділені матеріали з кримінального провадження № 12022216040001352 від 10.12.2022 за ознаками адміністративного правопорушення вчиненого ОСОБА_2 22.05.2022 по АДРЕСА_1 . Зазначений факт прийнятий і зареєстрований в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області та присвоєно порядковий номер 26691 від 13.08.2024. В ході перевірки встановлено, що 09.12.2024 надійшла заява ОСОБА_1 , 2004 р.н., про те, що 22.05.2022 їдучи у маршрутному таксі №14 в м. Тернополі, невідомий чоловік наніс їй тілесні ушкодження. В ході проведення оперативно-розшукових заходів було встановлено, що тілесні ушкодження наніс ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . По даному факту відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022216040001352 від 10.01.2022. В ході досудового розслідування дізнавачем СД Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області О. Судомою, встановлено, що в діях ОСОБА_2 , відсутній склад злочину, передбачений ч.1 ст.125 КК України, а в його діях вбачаються ознаки адміністративного правопорушення. 12.08.2024 дізнавачем СД Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області О. Судомою винесено постанову про закриття кримінального провадження по даному факту. Вирішено на ОСОБА_2 скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП.
22.10.2024 дільничним офіцером поліції СДОП ВППП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Киянко В.І. складено протокол серії ВАД №619302 стосовно ОСОБА_2 про те, що 22.05.2022 близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи у громадському місці, а саме у маршрутному таксі № НОМЕР_2 в м. Тернополі, висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_3 , чим порушив громадський порядок і спокій громадян, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.173 КУпАП.
У графі протоколу про потерпілого вказано: ОСОБА_3 .
У графі протоколу про свідків вказано: немає.
У графі протоколу про заподіяння матеріальної шкоди вказано: не заподіяно.
11.12.2024 Тернопільським міськрайонний судом Тернопільської області ухвалено постанову у справі № 607/23603/24 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП.
У даній справі судом встановлено, що 22.05.2022 о 14 год. 00 хв. ОСОБА_2 перебуваючи у громадському місці, а саме у маршрутному таксі № НОМЕР_2 в м. Тернополі, вчинив дрібне хуліганство, а саме висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_3 та ображав її, чим порушив громадський порядок і спокій громадян, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.173 КУпАП.
Під час розгляду справи № 607/23603/24 потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що 22.05.2022 близько 14 год. 00 хв. у її мами ОСОБА_3 виник словесний конфлікт з водієм маршрутного таксі, у який втрутився гр. ОСОБА_2 , який також був пасажиром даного маршрутного таксі, в ході якого він кричав, лаявся та ображав її матір. Почувши це, вона вийняла свій мобільний телефон та сфотографувала його. Натомість невідомий чоловік намагався вирвати із її рук мобільний телефон та йому це не вдалось. Пізніше, у момент коли вона сиділа на пасажирському сидінні ОСОБА_2 підійшов до неї та наніс їй один удар кулаком правої руки в ділянку голови зверху. Надалі схопив обома руками її ліву ногу та потягнув на себе, від чого вона впала на підлогу, вдарившись хребтом об металеве підвищення. Також зазначила, що у зв'язку з вказаним, 16.06.2024 вона звернулась у Тернопільську міську дитячу поліклініку, про що свідчить долучена її представником до матеріалів справи копія довідки огляду лікаря. Також повідомила що до лікаря та із заявою в поліцію зверталася у день події та потім повторно. Також зауважила, що вона дотепер має проблеми із здоров'ям. Відтак просить притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
ОСОБА_3 у судовому засіданні по справі про адміністративне правопорушення пояснила, що 22.05.2022 близько 14:00 вона із дочкою ОСОБА_1 перебували в маршрутному таксі № 14. Так, коли вона хотіла оплатити поїздку, водій вищевказаного маршрутного таксі подумав, що вона хоче оплатити поїздку за себе учнівською картою тернополянина, яку їй передала донька й почав сваритись з нею, тому у них виникла словесна перепалка. В ході цього гр. ОСОБА_2 , який теж сидів у цьому маршрутному таксі, втрутився у конфлікт й почав нецензурно виражатись в її сторону, ображати й кричати на неї. Побачивши це дочка дістала свій мобільний телефон та сфотографувала його. Тоді ОСОБА_2 підійшов до дочки та спробував вирвати у неї з рук мобільний телефон, але йому це не вдалось, однак він наніс їй удар правою рукою в ділянку голови зверху і після цього схопив її обома руками за ліву ногу на стягнув з місця, де вона сиділа, на підлогу маршрутного таксі, де вона впала на металеве підвищення та вдарилась хребтом.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.12.2024 у справі № 607/23603/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Постанова набрала законної сили 06.01.2025, після її перегляду в апеляційному порядку (постановою Тернопільського апеляційного суду від 06.01.2025 постанова суду першої інстанції залишена без змін).
24.04.2025 КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня №2» видано довідку № 32 про стан здоров'я ОСОБА_1 . Основний діагноз: дегенеративне захворювання хребта, люмбалгія.
19.05.2025 КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня №2» ОСОБА_1 проведено рентгенологічне обстеження №20958 та встановлено діагнози: шийний лордоз, грудний кіфоз, сколіоз, дегенеративні зміни у вигляді остеохондрозу.
В судовому засіданні було заслухано пояснення свідка ОСОБА_3 , яка є матір'ю позивача. Свідок пояснила, що під час інциденту перебувала у транспортному засобі разом з позивачкою. ОСОБА_2 вдарив її дочку по голові, потім стягнув за ногу із сидіння. Дочка отримала удар в ділянці спини і в той же день звернулась до лікаря.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду у своїй постанові від 01 березня 2021 у справі 180/1735/16-ц зазначила, що тлумачення положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
У постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 Об'єднана палата КЦС зазначила, що зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Також у цій же постанові вказано, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).
Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте, з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року в справі № 607/11755/20 (провадження № 61-13672св21)).
Відповідно до приписів ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтями 77, 78 ЦПК України визначено поняття належності та допустимості доказів.
Відповідно до статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися іншими засобами доказування.
За загальним правилом, встановленим ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Згідно з матеріалами справи, позивач пов'язує її порушене право із діями відповідача, які мали вияв у тілесних ушкодженнях (забій хребта), заявивши до стягнення моральну шкоду, обґрунтовуючи таке стягнення фізичними стражданнями, погіршенням стану здоров'я, погіршенням психоемоційного стану, погіршенням сну, порушенням звичного способу життя.
При цьому суд зауважує, що процесуальний обов'язок щодо доведення обставин, які мають значення для справи і на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог ОСОБА_1 не виконано та не надано доказів спричинення їй моральної шкоди у розумінні статті 23 ЦК України.
Оскільки надані нею докази на підтвердження її доводів, а саме постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.12.2024 у справі № 607/23603/24 та довідки про стан здоров'я не доводять вчинення протиправних дій щодо позивача саме відповідачем та причинно-наслідкового зв'язку із діями відповідача.
Постанову від 11.12.2024 у справі № 607/23603/24 ухвалено судом в межах розгляду протоколу про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_2 стосовно нецензурної лайки та образ ОСОБА_3 .
Обставин того, що ОСОБА_1 діями ОСОБА_2 було заподіяно шкоду, судом не досліджувались, оскільки не охоплювались суттю адміністративного правопорушення, що в свою чергу не давало право суду вийти за межі визначені протоколом про адміністративне правопорушення та самостійно змінити як виклад фактичних обставин правопорушення, так і його юридичну кваліфікацію.
Твердження ОСОБА_1 про те, що: «Пізніше, у момент коли вона сиділа на пасажирському сидінні ОСОБА_2 підійшов до неї та наніс їй один удар кулаком правої руки в ділянку голови зверху. Надалі схопив обома руками її ліву ногу та потягнув на себе, від чого вона впала на підлогу, вдарившись хребтом об металеве підвищення», знайшли своє відображення лише у її поясненнях, та постановою суду від 11.12.2024 у справі № 607/23603/24 встановлені не були.
Також, повідомлені позивачем обставини щодо вчинених стовно неї протиправних дій не були кваліфіковані правоохоронним органом, як кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження), у зв'язку із чим кримінальне провадження було закрите за відсутністю складу злочину.
Щодо довідки від 24.04.2025 про стан здоров'я позивача слід зазначити, що захворювання у ОСОБА_1 у вигляді дегенеративного захворювання хребта, люмбалгії не вказують на те, що ці захворювання виникли внаслідок подій, які відбулись 22.05.2022 у маршрутному таксі.
Суд також не бере до уваги надану позивачем довідку від 16.06.2022, за змістом якої описано діагноз: закрита травма поперекового відділу хребта, пошкодження зв'язкового апарату поперекового відділу хребта. Вказана довідка не містить імені пацієнта, у якого діагностовано захворювання, видана не безпосередньо після спричинення травм, а близько місяця по тому, і також не вказує на те, що ці ушкодження виникли внаслідок подій, які відбулись 22.05.2022 у маршрутному таксі.
До показів свідка ОСОБА_3 , яка є матір'ю позивача, суд ставиться критично, та вважає, що вони не можуть бути єдиним доказом спричинення діями ОСОБА_2 . ОСОБА_1 моральної шкоди.
Належних та допустимих доказів (документів виданих установами охорони здоров'я) звернення позивача за медичною допомогою 22.05.2022, тобто у день подій в маршрутному таксі, як стверджує свідок ОСОБА_3 , в матеріалах справи немає.
Інших доказів на підтвердження обставин позову, зокрема, погіршення стану здоров'я позивача внаслідок протиправних дій відповідача, позивачем не надано.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Щодо судових витрат.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу , пов'язані із проведенням експертизи.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Так як у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судові витрати позивача покладаються на неї ж та їй не відшкодовуються, в частині судового збору компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, так як від сплати судового збору при зверненні до суду позивач була звільнена ухвалою судді від 12.02.2025 на підставі ст.8 Закону України «Про судовий збір».
Відповідач доказів понесення судових витрат суду не надавав, тому такі також відшкодовувати не слід.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Рішення складено та проголошено 25.09.2025.
Головуючий суддяП. Я. Стельмащук