Справа № 604/554/25
Провадження № 2/604/328/25
07 жовтня 2025 року cел.Підволочиськ.
Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Сіянко В.М.,
за участю секретаря Феньо О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань селища Підволочиськ цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Богуш Володимир Данилович до Скалатської міської об'єднаної територіальної громади, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно,
16.05.2025 року до Підволочиського районного суду Тернопільської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Богуш В.Д. до Скалатської міської об'єднаної територіальної громади, відповідно до якого позивач просить суд :
- встановити факт проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 на день смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
- визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на майно, а саме житловий будинок загальною площею 49,7м.кв, житловою 21.6м.кв з надвірними побудовами та спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 , та земельну ділянку пай кадастровий номер 6124685700:01:001:0912
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_4 , у власності якої перебував Будинок розташований за адресою : АДРЕСА_1 та земельна ділянка пай для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 6124685700:01:001:0912. У встановленому законом порядку позивач звернувся до нотаріальної контори з метою оформлення на своє ім'я право власності на спадкове майно, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину Тернопільською районною державою нотаріальною конторою було відмовлено, посилаючись на те, що майно яке ОСОБА_1 хоче успадкувати належить колгоспному двору, а не померлій ОСОБА_4 . Також нотаріус зазначив, що позивачем пропущено строк прийняття спадщини, так як він не був зареєстрований на день смерті з померлою, хоча фактично проживав разом із бабцею на день її смерті що підтверджується актом сільської ради. Поряд з цим позивач вказує, що за життя бабця склала заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету 14.12.2018 року, яким усе своє майно заповіла ОСОБА_1 ,тобто позивачу. За твердженням позивача, він постійно проживав із померлою бабцею ОСОБА_4 хоча був зареєстрований у сусідньому будинку, який фактично знаходився на одному подвір'ї.Крім того зазначає, що члени домогосподарства які значились за домогосподарством станом на 15.04.1991рік, а саме ОСОБА_5 померла - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 помер - ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 - помер ІНФОРМАЦІЯ_5 після смерті вказаних осіб спадкові справи не заводились.
Враховуючи викладене позивач просить встановити факт проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6124685700:01:001:0912 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 22 травня 2025 року відкрито провадження у вищевказаній справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 12 червня 2025 року витребувано у Підволочиської державної нотаріальної контори (47800 смт. Підволочиськ, вул. Данила Галицького,80) інформаційну довідку зі Спадкового реєстру про складені заповіти/спадкові договори; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру про відкриту спадкову справу та видані свідоцтва про право на спадщину після смерті наступних осіб: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 ; ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_12 .
Ухвалою суду від 15 липня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про залучення співвідповідачів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Скалатської міської ради про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно задовольнити. Залучено до участі у справі співвідповідачів : ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Також, ухвалою суду від 15 липня 2025 року провадження у справі №604/554/25 за позовом ОСОБА_1 до Скалатської міської ради про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №604/735/25 за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Богуш Володимир Данилович, заінтересована особа: Скалатська міська рада про встановлення факту родинних відносин.
Ухвалою суду від 11 вересня 2025 року провадження у цивільній справі №604/554/25 поновлено.
Ухвалою суду від 23 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 год. 00хв на 03 вересня 2025 року.
Позивач у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує.
Представник відповідача - Скалатської міської ради, у судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, згідно з якою просить справу розглянути без участі представника, позов визнають та не заперечують щодо його задоволення.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не прибули, попередньо подали заяви про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позовних вимог не запечують.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі письмових заяв усіх сторін по справі, в зв'язку з відсутністю заперечень відповідача щодо позову, суд вважає за можливе прийняти рішення на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які розглядає суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Положеннями ст. ст. 1216-1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно п. п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/6 (далі - Порядок) видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013). Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Як випливає із п. 3.22 Порядку, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Згідно роз'яснень, викладених в абз. 3 п. 3, п. п. 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
У постанові від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 Верховний Суд дійшов висновку, що «відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом».
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Остап'є, Підволочиського району, Тернопільської області померла ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_13 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 21.01.2019 року.
Матеріали справи свідчать, що рішенням судді Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 липня 202 у справі №604/735/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Скалатська міська рада про встановлення факту родинних відносин, заяву ОСОБА_1 заінтересована особа - Скалатська міська рада, про встановлення факту родинних відносин задоволено та встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є онуком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що за життя ОСОБА_4 склала заповіт. Як вбачається із копії заповіту, складеного 14 грудня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №8-39 та посвідченого старостою Скалатської міської ради села Остап'є Підволочиського району Тернопільської області, ОСОБА_4 на випадок смерті зробила заповітне розпорядження, відповідно до якого все належне їй майно ( нерухоме та рухоме) де б вона не було із чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде їй належити на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є онуком померлої.
Звернувшись до нотаріуса, ОСОБА_1 не зміг отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, та отримав роз'яснення від нотаріуса вих № 730/02-14 від 07.05.2025 за змістом якого, нотаріусом зазначено, що ОСОБА_1 пропущений строк для прийняття спадщини, вказано, що він не був зареєстрований за на день смерті разом з померлою особою, а також вказано, що будинок який входи до складу спадкового майна, належав колгоспному двору, який складається з -5ти членів, головою якого була ОСОБА_8 .
В позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 , фактично проживав разом із бабцею на день її смерті, був зареєстрований у сусідньому будинку, який хнаходиться на одному подвір'ї.
Факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем на час відкриття спадщини підтверджується актом- опитування від 09.05.2025 № 8-186, складеним Скалатською міською радою Остап'ївський округ. З наданого акту встановлено, що ОСОБА_4 на момент смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала до дня смерті по АДРЕСА_1 , разом з нею проживав її онук ОСОБА_1 1987 року народження.
Згідно із копії виписки з погосподарської книги №10 на 2016-2020 роки с.Носів Підгаєцького району Тернопільської області за 2001-2005 роки по АДРЕСА_1 головою домогосподарства була ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вбачається з архівної довідки Архівного відділу Тернопільської районної військової адміністрації Тернопільської райдержадміністрації №855 від 10.09.2024 по документах архівного фонду «Остап'ївської сільська рада» у погосподарських книгах села Остап'є станом на 15.04.1991 рік головою домогосподарства значиться ОСОБА_4 - 1935р.н., разом з нею проживали: ОСОБА_5 -1963р.н. - дочка; ОСОБА_6 -1958 р.н. - зять; ОСОБА_1 - 1987р.н.- онук; ОСОБА_7 , 1989 р.н. - онук.
Встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини породжує для заявника юридичний наслідок, а саме необхідно для того, щоб оформити спадкові права у нотаріуса та підтвердити факт прийняття спадщини.
Докази, які б спростовували факт проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 станом на час смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, оскільки законом не визначено іншого, крім судового порядку встановлення факту постійного проживання заявника разом із спадкодавцем за вказаною адресою на час відкриття спадщини і цей факт підтверджується дослідженими судом доказами, тому вимоги заявника є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , що в подальшому дозволить заявнику реалізувати свої спадкові права .
Вирішуючи позовну вимогу про визнання за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на майно, а саме житловий будинок загальною площею 49,7м.кв, житловою 21.6м.кв з надвірними побудовами та спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 , та земельну ділянку кадастровий номер 6124685700:01:001:0912, суд виходить з наступного.
Відповідно дост. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. При цьому, одним із способів захисту цивільного права є визнання права власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину позбавляє позивача можливості здійснювати права власника.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії виписки з погосподарської книги №10 на 2016-2020 роки с.Носів Підгаєцького району Тернопільської області за 2001-2005 роки по АДРЕСА_1 головою домогосподарства була ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно довідки №39, виданої БТІ Підволочиського району 03.02.2025 року, власником житлового будинку АДРЕСА_1 , є ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок видане 30.09.1992 Остап'євською сільською радою.
Поряд з цим, згідно довідки №39, виданої БТІ Підволочиського району 03.02.2025 року, власником житлового будинку АДРЕСА_1 , є ОСОБА_4 , право власності не зареєстровано. До складу майна розташованого за вказаною вище адресою входить : житловий будинок з верандою і ганком літ - А, літ.а, літ а1, загальний розмір площі 49,7м2, розмір житлової площі - 21,6м2.; господарська будівля літ Б; прибудова літ б; вбиральня літ В; літня кухня літ Г; підвал літ г; прибудова літ г.
30 січня 2025 року на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 видано технічний паспорт, в якому зазначено технічні характеристики будівлі. Також зазначено технічні характеристики об'єкта нерухомого майна. Технічний паспорт виготовлено на замовлення ОСОБА_1 .
Згідно архівної довідки Архівного відділу Тернопільської районної військової адміністрації Тернопільської райдержадміністрації №855 від 10.09.2024 по документах архівного фонду «Остап'ївської сільська рада» у погосподарських книгах села Остап'є станом на 15.04.1991 рік головою домогосподарства значиться ОСОБА_4 - 1935р.н., разом з нею проживали: ОСОБА_5 -1963р.н. - дочка; ОСОБА_6 -1958 р.н. - зять; ОСОБА_1 - 1987р.н.- онук; ОСОБА_7 , 1989 р.н. - онук.
Частиною 3ст. 5 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Як зазначено в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 16.05.2013 N 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку. На виконанняпостанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року N 105у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали. Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили). Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року N 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985року N5-24/26, а згодом - Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990року N69.
Цими Вказівками передбачено, що визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі, відомостей щодо членів та майнаколгоспного дворубуло покладено на сільські ради. Суспільна група господарства визначалась сільською радою залежно від роду занять голови господарства (сім'ї).
Колгоспні двори, виникнення та існування яких пов'язувалося зі спільним вкладом у створення даного майна членами колгоспного двору, належали до спільної сумісної власності членів колгоспного двору.
Відповідно до статті 120 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року N 1540-VIмайноколгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).
Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь в його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору у складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.
Згідно з частиною другою статті 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
15 квітня 1991 року набув чинності Закон України від 07 лютого 1991 року N 697-XII "Про власність", яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном.
Пунктом 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права власності"передбачено, що Положення статей17,18 Закону "Про власність"щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону(з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишньо гоколгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);
б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, були співвласниками у рівних частках у праві спільної власності на майно колгоспного двору.
Станом на 15 квітня 1991 року в домогосподарстві по АДРЕСА_1 , проживали і були зареєстровані: ОСОБА_4 - 1935р.н. - голова домогосподарства, ОСОБА_5 -1963р.н. - дочка; ОСОБА_6 -1958 р.н. - зять; ОСОБА_1 - 1987р.н.- онук; ОСОБА_7 , 1989 р.н. - онук.
Згідно статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Таким чином, судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться АДРЕСА_1 , на праві спільної власності належав по частці (1/5) колишнім членам колгоспного двору- : ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_1 , ОСОБА_7 .
З матеріалів справ слідує, що ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_12 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_4 .
Підволочиською державною нотаріальною конторою на запит суду було надано інформацію з додатком.
З наданої Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти / спадкові договори) №81625949 від 24.06.2025 щодо ОСОБА_4 встановлено, що останньою за життя було складено заповіт номер у спадковому реєстрі 63613479 - чинний.
Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру ( спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №81625930 від 24.06.2025 нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори було зведено спадкову справу №73488846 номер у нотаріуса 4/2025, спадкодавець - ОСОБА_4 .
Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру ( заповіти / спадкові договори) №81626024 від 24.06.2025 щодо ОСОБА_6 заповіти та спадкові договори не складались
Спадкова справа після смерті ОСОБА_6 не заводилась, про що свідчить інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 24.06.2025 №8162998.
З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти / спадкові договори) №81626208 від 24.06.2025 щодо ОСОБА_7 вбачається, що заповіти та спадкові договори останнім не складались.
Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру ( спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №8162605 від 24.06.2025 Приватним нотаріусом Матійчик А.В було зведено спадкову справу №71134514 номер у нотаріуса 36/2023, спадкодавець - ОСОБА_7 . Видано свідоцтво про право на спадщину 23.08.2023 №71136065 номер у реєстрі 609, та свідоцтво про право на спадщину 23.08.2023 №71136091 номер у реєстрі 611.
З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти / спадкові договори) №81626247 від 24.06.2025 щодо ОСОБА_5 вбачається, що заповіти та спадкові договори останньою не складались.
Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру ( спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №81626237 від 24.06.2025 Приватним нотаріусом Журавель С.С. було зведено спадкову справу №57038106 номер у нотаріуса 04/2014, спадкодавець - ОСОБА_5 . Видано свідоцтво про право на спадщину 23.03.2015 №57254441 номер у реєстрі 381.
Зі слів позивача смерті матері ОСОБА_5 спадщину на пай отримав його брат ОСОБА_2 , а після смерті брата ОСОБА_5 спадщину отримала ОСОБА_3 яка діяла в інтересах неповнолітньої доньки.
Ухвалою суду від 15 липня 2025 року залучено до участі у справі як співвідповідачів : ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від якмх на адресу суду надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, проти позову не заперечують, а також просять визнати право власності на спадкове майно за ОСОБА_1 .
Таким чином спадкоємцем частки будинку, що належала члену колгоспного двору ОСОБА_4 , є ОСОБА_1 .
Також судом встановлено, що ОСОБА_4 належала земельна ділянка пай кадастровий номер 6124685700:01:001:0912, по шо свідчить додана до матеріалів позовної заяви копія державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ТР № 021754 від 29.03.2004, відповідно до якого ОСОБА_4 є власником 1,61 га земельної ділянки, яка розташована на території Остап'ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області.
Відповідно до ст.1216, 1217 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця), яке здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст.1223 ЦК України ).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст. 1268 ЦК України).
Аналізуючи в сукупності обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, та визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на майно, а саме житловий будинок загальною площею 49,7м.кв, житловою 21.6м.кв з надвірними побудовами та спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 , та земельну ділянку кадастровий номер 6124685700:01:001:0912 в порядку спадкування за заповітом після смерті своєї бабці ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13 81, 89, 141, 223, 263, 265, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Богуш Володимир Данилович до Скалатської міської об'єднаної територіальної громади, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно-задовольнити повністю.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на майно, а саме: житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 , а саме : житловий будинок з верандою і ганком літ - "А," літ."а", літ "а1", загальний розмір площі 49,7м2, розмір житлової площі - 21,6м2.; господарська будівля літ "Б"; прибудова літ "б"; вбиральня літ "В"; літня кухня літ" Г"; підвал літ "г"; прибудова літ "г" та земельну ділянку кадастровий номер 6124685700:01:001:0912, площею 1,61 га, в порядку спадкування за заповітом після смерті своєї бабці ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення проголошено 07 жовтня 2025 року.
Суддя В. М. Сіянко