Справа № 587/1268/25
25 серпня 2025 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індичка» про стягнення середнього заробітку за час виконання обов'язків добровольця територіальної оборони,
Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індичка» про стягнення середнього заробітку, зазначаючи, що він перебуває у складі добровольців ДФТГ №5 Сумської міської ради, що підтверджується наданим підприємству контрактом, на підставі яких наказом товариства від 28 листопада 2023 року він був увільнений від виконання роботи ( дезінфектора ветеринарного відділу ТОВ «Індичка») зі збереженням середнього заробітку. Спочатку з моменту увільнення підприємство своєчасно сплачувало середню заробітну плату в порядку ч. 1 статті 119 КЗпП на підставі довідок командира ДФТГ №5 СМР, які подавались ним щомісячно. Однак в подальшому виплати було припинено. Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 9 жовтня 2024 року було визнано незаконним припинення виплати середнього заробітку та стягнуто на його користь 62002 гривні за період з 22 січня 2024 року по 31 липня 2024 року, однак відповідач продовжує невиплату належних йому грошових сум. Позивач зазначав, що на даний час він продовжує перебувати у складі ДФТГ №5 СМР. Відтак, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь за період з серпня 2024 року по березень 2025 року невиплачений середній заробіток.
В подальшому позивач, скориставшись своїм правом, збільшив розмір позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток з серпня 2024 року по травень 2025 року ( по день розгляду справи в суді), а також просив слухати справу у своєї відсутності ( ар.с.48).
Відповідач, скориставшись своїм правом, надав суду відзив на позовну заяву ( ар.с.31-33), просив залишити позов без задоволення.Відповідач у відзиві на позов не заперечував, що позивач перебуває в трудових відносинах з ТОВ «Індичка», а також те, що відповідач припинив збереження за позивачем середнього заробітку. Разом з тим, відповідач вважав, що він діяв в межах закону, а тому підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.
Дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши правові позиції сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, - і не оспорюється сторонами, - що позивач є працівником ТОВ «Індичка».
Перебуваючи в трудових відносинах з відповідачем, на добровільній основі, на час виконання державних та/або громадських обов'язків, перебуваючи під захистом Держави, маючи усі права, свободи, гарантії, закріплені Конституцією України, Кодексом законів про працю України, відповідно до Закону України «Про основи національного спротиву» від 27.01.2022 р. № 2024-ІХ та Положення про добровольчі формування територіальних громад, ОСОБА_1 28 листопада 2023 року уклав Контракт добровільця територіальної оборони, що підтверджується копією контракту, укладеного між ОСОБА_2 з одного боку та командиром добровольчого формування №5 Сумської міської територіальної громади ОСОБА_3 з іншого. У відповідності з п. 3 Контракту на Добровольця, який уклав цей контракт, поширюються гарантії соціального та правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 119 Кодексу законів про працю України. Контракт набирає законної сили 28 листопада 2023 року ( ар.с.5,6,7,8,9, 10,11,12, 14-15 ).
Форма контакту добровольця територіальної оборони затверджена наказом Міністерства оборони України від 07 березня 2022 року № 84. За формою та змістом контракт, який був укладений позивачем з добровольчим формуванням №5 Сумської міської територіальної громади, відповідає затвердженій зазначеним вище наказом формі.
Відповідно до наказу ТОВ «Індичка» від 25 травня 2022 року № 141-к ОСОБА_2 прийнятий на роботу до відповідача дезінфектором ветеринарного відділу ТОВ «Індичка» з 26 травня 2022 року.
Відповідно до наказу ТОВ «Індичка» від 29 липня 2022 року №242-к ОСОБА_1 , який працює дезінфектором ветеринарного відділу ТОВ «Індичка», увільнений від роботи з 29 липня 2022 року у зв'язку з виконанням обов'язків добровольця територіальної оборони зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період виконання таких обов'язків( ар.с. 37, зв.).
Відповідно до наказу ТОВ «Індичка» від 06 грудня 2023 року №252-к ОСОБА_1 , який працює дезінфектором ветеринарного відділу ТОВ «Індичка», увільнений від роботи з 28 листопада 2023 року у зв'язку з виконанням обов'язків добровольця територіальної оборони зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період виконання таких обов'язків ( ар. с. 39). Наказ ТОВ «Індичка» від 29 липня 2022 року №242-к визнаний таким, що втратив чинність.
Відповідно до наказу ТОВ «Індичка» від 22 січня 2024 року №15-к припинено застосування гарантій, передбачених ч.1 ст. 119 КЗпП України в частині збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку стосовно ряду працівників, в тому числі і щодо позивача по справі ОСОБА_1 ( ар. с. 41).
Відповідно до частини 1статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.92 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок утворення, комплектування, функціонування, підстави та порядок розформування добровольчих формувань територіальних громад визначаються Законом України «Про основи національного спротиву» від 16 липня 2021 року №1702 та Положенням про добровольчі формування територіальних громад, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1449.
Доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України - громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх п'яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України (п. 1 ч. 1ст. 1 Закону № 1702).
Добровольче формування територіальної громади (ДФТГ) - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основи національного спротиву»).
За приписами статті 8 цього Закону діяльність ДФТГ здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України за територіальним принципом.
Сили територіальної оборони Збройних Сил України - це окремий рід сил Збройних Сил України, на який покладається організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони (пункт 15 частини 1статті 1 Закону № 1702).
Відповідно до ст. 4 цього Закону територіальна оборона складається з військової, цивільної та військово-цивільної складових.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 цього Закону порядок утворення, комплектування, функціонування, підстави та порядок розформування ДФТГ визначаються Положенням про ДФТГ, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Положення про ДФТГ затверджено постановою Кабінету Міністрів України 29 грудня 2021 року за № 1449.
Форму контракту добровольця територіальної оборони та посвідчення добровольця територіальної оборони затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.03.2022 № 84(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.03.2022 за № 307/37643).
Пунктом 3 Форми контракту добровольця територіальної оборони передбачено, що на добровольця територіальної оборони, який уклав цей контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статті 119 КЗпП України.
Діяльність ДФТГ з виконання завдань, визначених пунктом 2 Положення про ДФТГ, не є військовою службою в розумінні Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ч. 1ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Судом встановлено, - не оспорюється сторонами, - що позивач був і є добровольцем ІНФОРМАЦІЯ_1 і виконував за умовами контракту державні та громадські обов'язки, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
Крім того, вирішуючи спір, суд виходить з того, що добровольче формування територіальної громади, членом якого є і був позивач, є військово-цивільною складовою територіальною оборони і свою діяльністю здійснює під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Діяльність добровольчих формувань територіальних громад з виконання завдань, визначених пунктом 2 Положення про добровольчі формування територіальних громад, не є військовою службою в розумінні Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Добровольчих формувань територіальних громад немає у переліку видів військової служби згідно із Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», через це такі військовослужбовці підпадають під дію ч. 1 ст. 119 КЗпП і за ними зберігається виплата середнього заробітку, оскільки участь у територіальній обороні вважається не військовою службою, а виконанням державних/громадських обов'язків.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на позивача поширюється дія ч. 1 ст. 119 КЗпП України, а тому припинення відповідачем гарантій, передбачених статтею 119 КЗпП України, зокрема, збереження середнього заробітку на час виконання позивачами обов'язків добровольців територіальної оборони, не ґрунтується на вимогах закону і порушує гарантовані Конституцією та законами України трудові права та гарантії позивача.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного суду від 25 липня 2023 року по справі № 683/1255/22.
Оскільки суд визнає за позивачем право на застосування гарантій, передбачених ч. 1 ст. 119 КЗпП, припинення застосування гарантій, передбачених ч. 1 ст. 119 КЗпП України щодо збереження середнього заробітку стосовно позивача та стягнення середнього заробітку є такими, що суперечить діючому законодавству, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню, а порушене право позивача підлягає судовому захисту.
Порядок розрахунку середнього заробітку регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі по тексту - Порядок).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку (абзац перший пункту 3).
При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (абзац другий пункту 4).
Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (абзац перший пункту 5).
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8).
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 9 жовтня 2024 року було визнано незаконним припинення виплати середнього заробітку позивачу та стягнуто на його користь 62002 гривні за період з 22 січня 2024 року по 31 липня 2024 року.
Починаючи з 1 серпня 2024 року відповідач продовжує не виплачувати позивачу середній заробіток за час виконання обов'язків добровольця територіальної оборони.
За період з 1 серпня 2024 року з ( з наступного дня після визначеного рішенням суду періоду) по 31 квітня 2024 року, тобто за спірний період кількість робочих днів складає 195. Згідно довідки відповідача середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 304,55 грн.( ар. с. 37) Враховуючи зазначене стягненню за період з 1 серпня 2024 року по 30 квітня 2025 року ( за 195 робочих днів) підлягає: 195 робочих днів х 304,55 грн (середньоденна заробітна плата) = 59 387, 25 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, ст. 119 КЗпП України, Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Положенням про ДФТГ (затв. постановою Кабінету Міністрів України 29 грудня 2021 року за № 1449), Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Індичка» (код ЄДРПОУ 34362966) на користь ОСОБА_1 46291 гривню 60 копійок середнього заробітку.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О..А.Степаненко