Справа № 587/3278/25
03 жовтня 2025 року 03 жовтня 2025 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Черних О.М., за участю секретаря судового засідання Овчаренко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором
Представник позивача Романенко М.Е. через систему «Електронний суд» 08.07.2025 року звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просять стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №200496856 від 06.04.2016 у розмірі 38779,86 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 06.04.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду №200496856 щодо кредитування. Відповідно до умов кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 10578,68 грн. з встановленим строком користування з 06.04.2016 по 06.04.2019, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в договорі строк та сплатити відсотки за користування. 20 липня 2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р. у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за зазначеним кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. 23 травня 2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №812 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду, який має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим станом на 06.05.2025 загальний розмір заборгованості становить 29631,30 грн., з яких: 10283,80 грн - заборгованість за кредитом, 19347,50 грн - заборгованість за відсотками.
Вказана заборгованість розрахована станом на дату укладання Договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 року.
Крім того, позивач, на підставі ст.ст.611,625 ЦК України, просить стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 6479,31 грн. та 3% річних, що становить 2669,25 грн.
Одночасно у позовній заяві ставиться питання про поновлення процесуального строку для звернення до суду, пропущеного з поважних причин, оскільки у зв'язку із довготривалими судовими процесами щодо доведення приналежності права вимоги кредитору, ТОВ «Діджи Фінанс» лише на початку 2023 року отримало оригінали кредитних договорів, право вимоги по яких відступлене останньому ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі Договору № 7_БМ від 20.07.2020 року.
У судове засідання представник позивача не з'явився, направив клопотання про розгляд справи за відсутності сторони, позовні вимоги підтримує, проти ухваленням заочного рішення не заперечує.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила, відзиву на позов не подавала.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» 06.04.2016 було укладено договір №200496856, відповідно до умов якого на умовах повернення, платності, строковості, банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 10578,68 грн., з встановленим строком користування з 06.04.2016 по 06.04.2019, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20 липня 2020 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої Позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за кредитним договором №200496856 від 06.04.2016 на суму 29631,30 грн. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів.
Відповідно до договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс», за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору.
Згідно із розрахунком інфляційних втрат, 3% річних за кредитним договором №200496856 від 06.04.2016, основна сума заборгованості за договором з 23.02.2019 до 23.02.2022 - 29631,30 грн, - 6479,31 грн - інфляційне збільшення, 2669,25 суми збитків 3% річних.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16, яка набрала законної сили, вирішено: апеляційну скаргу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на рішення Господарського суду м. Києва від 04 березня 2021 року у справі № 910/11298/16 задовольнити; рішення Господарського суду м. Києва від 04 березня 2021 року у справі №910/11298/16 скасувати, в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у цій частині; застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905, а саме: зобов'язати ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський», згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року №1 і №2; визнати відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року №1905, реєстрах прав вимог від 19 травня 2016 року №1 та від 20 травня 2016 року №2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року №1 і №2 до зазначеного договору факторингу; визнати недійсним договір факторингу від 20 травня 2016 року №1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор»; зобов'язати ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський», згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року №1 і №2; визнати відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19 травня 2016 року №1 та від 20 травня 2016 року №2, актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року до зазначеного договору факторингу №1 і №2, та в договорі факторингу від 20 травня 2016 року №1 та додатках до нього.
Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з постанови Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 по справі №910/11298/16, судом встановлено, що 30 травня 2016, згідно з наказом Тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» №37, затверджено результати проведеної перевірки, викладені в акті про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 30 травня 2016 року №1, згідно з якими встановлено нікчемність договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905, та прийнято рішення застосувати наслідки його нікчемності.
Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини позики, які регулюються нормами ЦК України.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 2 ч. 1 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
В статті 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов'язання а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини 1 та 1 ст. 598 ЦК України).
Відповідно до ст. 516 ЦК України, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно із ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно із ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
У ч. 3 ст. 12, ст. ст. 76 - 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Аналізуючи вище наведені норми матеріального права та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що між первісним кредитором - ПАТ «Банк Михайлівський» та позичальником ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у встановленій законом формі з визначенням усіх істотних умов та правил такого договору.
Між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда», відповідно до чинного законодавства України був укладений Договір факторингу №1905 від 19 травня 2016 року, згідно з яким відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №200496856 від 06.04.2016 року, що укладені між АТ «Банк Михайлівський» і позичальником ОСОБА_1 .
Окрім того, позивачем заявлено вимогу про відшкодування збитків за невчасне виконання умов договору з урахуванням 3% річних 2669,25 грн. та сумою збитків інфляційних втрат - 6479,31 грн.
Вказані відшкодування нараховані позивачем відповідно до положень ст. 625 ЦК України.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також цією нормою установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Крім того, за положеннями ст. 514 ЦК України набувач права вимоги за договором про відступлення права вимоги має права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у зв'язку чим нарахування ТОВ «Діджи Фінанс» 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним.
Отже, у цій частині позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Разом з тим, судом встановлено порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №200496856 від 06.04.2016 у розмірі 29631,30 грн, яка рахувалась за відповідачам на момент укладення договору факторингу.
Щодо клопотання позивача про поновлення строку позовної давності, то таке клопотання підлягає задоволенню оскільки було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду та поважністю причин пропуску позовної давності, про які повідомив позивач.
Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Згідно із ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви долучено: копію договору про надання правової допомоги №26 від 15.02.2024 р., укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Міньковською А.В.; копію додаткової угоди №15.02.2024 року до договору про надання правової допомоги №26; копію детального опису робіт (наданих послуг) від 15.02.2024; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Разом з цим суд вважає завищеною оплату наданих послуг, оскільки заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн не є повною мірою обґрунтованою та не відповідає критерію розумності.
А тому, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, враховуючи характер виконаної роботи, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), ціну позову, а також принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у даній справи підлягають частковому задоволенню в розмірі 4000,00 грн.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з платіжної інструкції від 08.05.2025 року при пред'явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень.
Оскільки суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, на 76,4% то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1850,70 гривень.
Керуючись ст. 526, 530, 533, 612, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 76, 81, 141, 247, 265, 268, 274, 279, 280, 282 ЦПК України
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором №200496856 від 06.04.2016 у розмірі 29631 (двадцять дев'ять тисяч шістсот шістдесят дев'ять) гривень 30 копійок, та суму сплаченого при подачі позову судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1850 гривень 70 копійки та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.М. Черних