Єдиний унікальний номер справи 333/6607/25
Номер провадження 3/333/2548/25
іменем України
про накладення адміністративного стягнення
07 жовтня 2025 року місто Запоріжжя
Комунарський районний суду міста Запоріжжя
у складі:головуючого - суддіСтоматова Е.Г.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції України Національної поліції України у відношенні про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
В провадження судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшов адміністративний матеріал щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №389822 від 13 липня 2025 року, 13 липня 2025 року о 00 годині 08 хвилині в м. Запоріжжі, вул.. Космічна, буд.89 водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом - «MINI COOPER», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роти, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Велась безперервна відеофіксація на бодікамеру № 475311, 470920.
Також в провадження судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшов адміністративний матеріал щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 389836 від 13 липня 2025 року, 13 липня 2025 року о 00 годині 08 хвилині в м. Запоріжжі вул.. Космічна, буд. 89, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом - «MINI COOPER», державний номерний НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування транспортними засобами, правопорушення вчинено повторно протягом року, (постановою ЕНА № 2763820 від 05 серпня 2024 року був притягнутий за ч.4 ст. 126 КУпАП), чим порушив вимоги п. 2.1.а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Постановою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 07 жовтня 2025 року об'єднано справу № 333/6608/25 (провадження № 3/333/2549/25) про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП зі справою № 333/6607/25 (провадження № 3/333/2548/25) про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП в одне провадження, присвоєно об'єднаній справі № 333/6607/25 (провадження № 3/333/2548/25).
В судові засідання, призначені на 06 серпня 2025 року, 02 жовтня 2025 року та 07 жовтня 2025 року ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення повісток про виклик на адресу проживання, яка зазначена в протоколі, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, конверти повернулись на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Також додатково був повідомлений шляхом направлення SMS-повідомлення на номер телефону зазначеного у протоколах про адміністративні правопорушення, що підтверджується довідками про доставку повідомлення у додатку «Viber». Крім того, відомості про час та місце розгляду справи оприлюднені на офіційному сайті Комунарського районного суду м. Запоріжжя, який є загальнодоступним.
Будь-яких заяв або клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи без його участі до суду не надходило.
З огляду на положення ст. 268 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 126, ст.. 130 КУпАП не є обов'язковою.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд наділений правом проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання про можливість розгляду даної справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі доказів, долучених до матеріалів справи, оскільки судом використанні всі процесуальні можливості щодо повідомлення ОСОБА_1 , проте останній з невідомих суду причин в судове засідання не з'явився, рівно як і особисто не доклав зусиль для дізнання про дату судового розгляду.
Суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до вимог п. 2.9. «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Так, п. 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, проходження до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов'язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження обстеження.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі -Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції).
У розумінні вимог п.7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.
Відповідно до п. 8 розділу ІІ Інструкції, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Пункт 6 розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі - Інструкція 2) передбачає, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч. 3 ст. 130 КУпАП, доводиться: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №389822 від 13 липня 2025 року, рапортом інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №2 УПП в Запорізькій області ДПП молодшого лейтенанта поліції Яцків С., направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР від 13 липня 2025 року о 00 годині 12 хвилин, в якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, довідкою виданою інспектором відділу адміністративної практики УПП в Запорізькій області ДПП старшим лейтенантом поліції Мазирко К. відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має повторність за ст.. 130 КУпАП: постанова Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 16 червня 2025 року № 333/3030/25 накладено стягнення у розмірі 40 800 000 грн з позбавленням права керування на 5 років, постанова Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 29 травня 2025 року № 333/2673/25 накладено стягнення у розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування на 5 років, також зазначено, що не отримував посвідчення водія, відеозаписом на DVD-R диску.
Згідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
За змістом зазначених положень особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, коли вона керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що визначається лише у встановленому чинним законодавством порядку, а так само за відмову саме особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Таким чином, суддя оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП - відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, який двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння особою.
В рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Також, суд приходить до висновку, що в даному випадку таке стягнення, буде достатньою мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.
Відповідно до п.28 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», не є можливим накладення стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 під час вчинення правопорушення керував транспортними засобами «MINI COOPER», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належать ОСОБА_2 ..
З огляду на зазначене суд не вбачає підстав для оплатного вилучення транспортного засобу.
Частиною 5 ст. 126 КУПАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме: 1) керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством; 2) керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; 3) керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; 4) керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Статтею 15 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що кожний громадянин, який досяг установленого цим Законом вiку та не має медичних протипоказань, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами вiдповiдної категорiї (стати водiєм).
Право на керування транспортними засобами надається: мототранспортними засобами i мотоколясками - з шістнадцятирічного вiку; автомобілями всіх видів i категорiй (за винятком автобусiв i вантажних автомобiлiв, обладнаних для перевезення бiльше восьми пасажирiв), трамваями i тролейбусами - з вiсiмнадцятирiчного вiку; автобусами i вантажними автомобiлями, обладнаними для перевезення бiльше восьми пасажирiв, - з дев'ятнадцятирiчного вiку. Перелiк захворювань i вад, при яких особа не може бути допущена до керування вiдповiдними транспортними засобами, визначається Мiнiстерством охорони здоров'я України. Громадянин, який бажає отримати право на керування транспортним засобом, зобов'язаний пройти пiдготовку в обсязi, передбаченому програмою пiдготовки водiїв транспортних засобiв вiдповiдної категорiї чи типу. Пiдготовка та пiдвищення квалiфiкацiї водiїв здiйснюються у навчальних закладах незалежно вiд форм власностi та господарювання, що отримали у встановленому порядку лiцензiю на цю дiяльнiсть. Пiдготовка та пiдвищення квалiфiкацiї здiйснюються спецiалiстами, якi вiдповiдають установленим квалiфiкацiйним вимогам, iз застосуванням необхiдних технiчних засобiв навчання. В особливих випадках допускається самопiдготовка водiїв окремих категорiй транспортних засобiв. Порядок i типовi програми пiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї водiїв, квалiфiкацiйнi вимоги до спецiалiстiв, якi здiйснюють таку пiдготовку, мiнiмальний перелiк технiчних засобiв навчання, а також випадки допуску для засвоєння програми пiдготовки водiїв в iндивiдуальному порядку визначаються Мiнiстерством освiти України i затверджуються вiдповiдним державним органом з безпеки дорожнього руху.
Право на керування транспортними засобами пiдтверджується вiдповiдним посвiдченням. На територiї України дiють нацiональнi i мiжнароднi посвiдчення на право керування транспортними засобами, що вiдповiдають Конвенцiї про дорожнiй рух. Порядок видачi цих посвiдчень установлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Згідно Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року № 1395, повторність правопорушення це повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 389836 від 13 липня 2025 року; рапортом поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону №2 УПП в Запорізькій області ДПП молодшого лейтенанта поліції Яцків С., постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 2763820 від 05 серпня 2024 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400 грн.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень також підтверджується відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, зроблених під час складання протоколів про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , які записані на DVD-R диск.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
Протоколи про адміністративні правопорушення свідчить, що з боку працівників поліції ОСОБА_1 була надана можливість надати особисті пояснення з приводу вчиненого правопорушення.
Заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколів за ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП, не заявляв.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейськими дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції.
З врахуванням наведеного вище, суддя вважає доведеним невідповідність дій ОСОБА_1 вимогам п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та п. 2.1 "А" Правил дорожнього руху України, який зобов'язує водія механічного транспортного засобу мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Отже, в діях ОСОБА_1 , які мали місце 13 липня 2025 року, наявні склади адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст.130 КУпАП.
Згідно зі ст.ст. 34, 35 КУпАП обставин, що пом'якшують чи обтяжують адміністративну відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан.
Відповідно до санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, також передбачене оплатне вилучення транспортного засобу.
Згідно ст. 29 КУпАП конфіскований може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника.
Згідно протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 389836 від 13 липня 2025 року, вбачається, що транспортний засіб «MINI COOPER», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належать ОСОБА_2 ..
Відповідно до ч.2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
З огляду на те, що санкція ч. 3 ст.130 КУпАП передбачає більш суворе стягнення, до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення відповідно до санкції ч. 3 ст. 130 КУпАП, тобто штрафу в розмірі трьох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
При цьому, слід зазначити, що у Постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, ОП ККС ВС зазначила, що особі, яку визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей286,286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм, об'єднана палата вважає, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 286, 286-1 КК, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення неюправил дорожньогоруху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу у зв'язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов'язків, а також роз'яснення особі наслідків невиконання покладених обов'язків та ухилення від відбування додаткового покарання.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримання принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні КСУ поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).
З огляду на викладене, виходячи із системного аналізу процесуальних норм законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення порушеного питання поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону.
Враховуючи характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, вважаю за необхідне застосувати до правопорушника стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Також, суд приходить до висновку, що в даному випадку таке стягнення, буде достатньою мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.
Відповідно до п.28 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», не є можливим накладення стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Вважаю, що дане стягнення буде достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 401 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до п.п. 5 п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення: 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2025 року встановлений в розмірі 3 028 гривні.
Керуючись ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130, ст. ст. 283-285, КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення:
- за ч. 5 ст. 126 КУпАП штраф у розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 5 років;
- за ч. 3 ст. 130 КУпАП штраф у розмірі 51 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 10 років;
На підставі ст. 36 КУпАП призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 /п'ятдесят одну тисячу/ гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 10 /десять/ років.
Отримувач: ГУК у Зап.обл/Запорізька обл/21081300
Код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)
Номер рахунку (IBAN): UA708999980313000149000008001
Код класифікації доходів бюджету: 21081300, Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі)
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок /шістсот п'ять гривень шістдесят копійок/.
Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106
Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)
Номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001
Код класифікації доходів бюджету: 22030106, Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України)
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніше 15 днів з дня вручення йому цієї постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в поряду, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд міста Запоріжжя особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов