Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/1799/20
Провадження №: 1-кп/332/8/25
07 жовтня 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
представника потерпілої - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя в режимі відеоконференції кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
У провадженні Заводського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Прокурор у судовому засіданні підтримав подане письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, який закінчується 10.10.2025 року, обґрунтовуючи тим, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, забезпечить явку обвинуваченого до суду, і буде запобігати вчиненню інших кримінальних правопорушень. На його думку, інші більш м'які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора, обґрунтовуючи тим, що ризики ґрунтуються на припущеннях. Наголосив, що виїхав з України лише з метою забезпечення безпеки своєї родини під час воєнного стану, наміру ухилитися від суду не мав та не має і до початку повномасштабного вторгнення рф на територію України він завжди з'являвся до суду та виконував всі процесуальні обов'язки . Зауважив, що йому необхідно працевлаштуватися аби забезпечувати дитину. Також, його матір після проведеної операції потребує реабілітації та значних коштів на це. Обвинувачений зауважив, що він має незадовільний стан здоров'я, кожний день знаходячись у ДУ «Львівська установа виконання покарань № 19» йому колять знеболюване.
Захисник обвинуваченого також заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник подала клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою обґрунтовуючи клопотання тим, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як то, ризик незаконного впливу на свідків, відпав, оскільки майже всі свідки допитані. Крім того, зауважила, що обвинувачений має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, які полягають у тому, що обвинувачений одружений, має на утриманні дитину та матір похилого віку.
Представник потерпілої підтримав клопотання прокурора.
Заслухавши думку учасників процесу, перевіривши надані матеріали, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Так, ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2025 року до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з утриманням у ДУ «Львівська установа виконання покарань № 19», який ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2025 року продовжено.
За змістом ст.199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу.
У відповідності до ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
У судовому засіданні прокурором, окрім констатації, не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Крім того, прокурором не наведені жодні доводи, які б давали підстави вважати, що внаслідок продовження запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, ОСОБА_4 буде ухилятись від суду, що є ризиком п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обмежившись лише тим, що ОСОБА_4 усвідомлюючи невідворотність та тяжкість покарання, яке йому загрожує, матиме можливість переховуватись від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оскільки перебував у розшуку. Суд зазначає, що сама тільки тяжкість покарання за ч. 3 ст. 286 КК України не може бути підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому.
Разом із цим, доводи прокурора щодо того, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих і свідків, що негативно впливатиме на психологічний та моральний їх стан, і може спровокувати у них бажання відмовитись від наданих свідчень, що є ризиком передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України суд відхиляє з огляду на відсутність жодних доказів які свідчать про те, що обвинувачений намагався будь - яким чином впливати на потерпілих та свідків. Крім того, усі свідки вже були допитні в даному кримінальному провадженні, від допиту інших свідків прокурор відмовився, а відносно останнього не допитаного свідка постановлено ухвалу про встановлення його місцезнаходження, оскільки ніхто не знає де він перебуває. З приводу існування на думку прокурора ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у вчиненні ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення в обґрунтування якого прокурор поклав те, що ОСОБА_4 не працевлаштований, не має соціальних зв'язків та не позбавлений права керування транспортним засобом, суд не погоджується з огляду на те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, які полягають у тому, що обвинувачений одружений, має на утриманні дитину та матір похилого віку.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбаченихч.1 цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Підсумовуючи вищевикладене, оцінюючи сукупність обставин, а саме те, що обвинувачений має постійне місце реєстрації та фактичне місце проживання, раніше не судимий, а також не доведення стороною обвинувачення збереження ризиків переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків, суд дійшов до переконання про наявність підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу обвинуваченому із тримання під вартою на інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме, нічний домашній арешт строком на 2 місяці з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України та в порядку ст. 195 КПК Країни із застосуванням електронних засобів контролю .
Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий негайно звільняється з-під варти та зобов'язується невідкладно прибути до місця свого проживання, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло в певний період доби.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 177, 183, 331 КПК України, суд -
У задоволені клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України - відмовити.
Клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу - задовольнити.
Змінити запобіжний захід обраний у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має середню освіту, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, на момент вчинення кримінального правопорушення зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту строком на 60 діб в порядку ст. 195 КПК України застосувавши електронний засіб контролю із покладенням на нього наступних обов'язків:
- не залишати з 20 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступного дня, місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду, окрім випадків виклику судом, а також у випадку оголошення сигналів повітряної тривоги з метою прибуття до найближчого укриття.
-прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися із міста Запоріжжя;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Строк дії ухвали до 06.12.2025 року включно.
Порушення перелічених умов домашнього арешту є наслідком застосування більш суворішого запобіжного заходу.
Звільнити негайно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з- під варти з ДУ «Львівська установа виконання покарань № 19».
Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 .
Копію ухвали негайно надіслати до ДУ «Львівська установа виконання покарань № 19» для виконання та передання обвинуваченому, який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та вручити прокурору і захиснику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1